UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІнтертекстуальність у вимірах українського бароко (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1771
Скачало246
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Інтертекстуальність у вимірах українського бароко

 

 

Спроба визначити специфіку барокової інтертекстуальності повертає до

природи барокового мислення, тісно пов’язаного з християнськими

першоджерелами та традицією їх інтерпретації. Попри різні форми

взаємодії між текстами, інтертекстуальність як така, стаючи передумовою

нового тексту, забезпечує його цілісність.

 

Ключові слова: інтертекстуальність, бароко, Святе Письмо, християнська

література, цитата, алюзія.

 

Такої виразної апеляції до попереднього, а точніше до тексту, з якого

все почалося, не знала жодна, окрім барокової, літературна епоха. Тому

сприймання цієї епохи незмінно супроводжується традиційним і широким

поняттям книжності, що в сучасних розмовах про літературу

проартикульоване як явище інтертекстуальності. А відтак, знаходячи й тут

загальні, характерні для інших періодів, форми зв’язків між текстами,

спробуємо виявити власне барокові ознаки таких зв’язків. Це стосується

насамперед прочитання Святого Письма, співвідношення з ним кожного

нового твору, сюжет якого стає втіленням раніше написаного чи обіцяного.

Тобто в процесі його постання так чи інакше присутній момент

ретекстуалізації, що власне виділяє Святе Письмо серед інших джерел, бо

зміст пояснюється через нову подію, і тому час цієї події не має

особливого значення, а лише її відповідність до того, що було написано,

отже, до здійснення в найповнішому сенсі слова.

 

Цей найзагальніший аспект дає змогу переконатися, як Одкровення – живе

“письмо” – одночасно і тотожне канонічному Текстові, і виходить за межі

будь-якого тексту (1, с. 386(. Либонь, для барокової свідомості таке

розуміння було більш доступним, ніж для нас.

 

При тій “всеосяжній релігійності” (4, с. 10(, яка стає визначальною

рисою українського бароко, причетність до християнської традиції

сповнювала кожен твір особливою вагою.

 

Пов’язаність між собою всіх подій Біблійної історії давала можливість у

кожному окремому мотиві бачити її цілість. Бароко, зрештою, зробило свій

вибір мотивів. Якраз цей вибір виказує характер барокового світопогляду

– буття як небуття і навпаки, з переходами від одного до іншого через

безодню сенсу. Тому таким популярним стає Еклезіяст, об’єднуючи

барокових авторів у розумінні того, що людині лише частково

відкривається істина. Але й вони, насамперед поети, відкрили свого

Еклезіяста. І цілком не в тому значенні, що “Бог є, та заледве чи з ним

можна говорити і що-небудь знати про нього” (1, с. 206(. Якраз через

усвідомлення суєтності світу говорити з Богом і прикликати його стало чи

не найважливішою функцією українського поетичного слова.

 

Існує певна закономірність, з якою розгортаються еклезіястичні мотиви і

тема Божественних імен. Чим виразніші ці мотиви, як у Григорія

Сковороди, тим потужніше звучить Його ім’я, витворюючи енергію

протистояння. Однак якраз тоді, “коли всі джерела еклезіястичні, про

походження цитат немає ані натяку” (5, с. 397(. Попри складні, цікаві,

навіть таємничі риси сковородинської міжтекстуальності, попри те, що

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ