UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВнутрішня форма слова й імпліцитність (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3991
Скачало316
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Внутрішня форма слова й імпліцитність

 

З’ясування багатовимірності внутрішньої форми веде до визнання не

тільки її мотивувально-дериваційного вияву, а й до виділення ще одного –

аспекту – образності слова. Він закладений у концепції О.Потебні.

Зокрема, дослідник називає внутрішню форму образом образу, тобто тією

ознакою, яка при номінуванні якогось предмета виокремлюється із чуттєвих

форм його пізнання (відчуття, сприйняття, уявлення) і кладеться в основу

образу реалії. Причому уважне ознайомлення з висловлюваннями вченого дає

змогу зробити висновок, що його розуміння образу стосовно до слова, а

також до словесної творчості перегукується з тим, яке простежується в

поглядах сучасних лінгвістів. За О.Потебнею, образ є чуттєвим [Потебня

1993 : 112]. Крім того, дослідник зазначає, що це – „акт свідомості”

[там само, с.118]. Мовознавець, привертаючи увагу до обов’язкового

посередництва слова між чуттєвою й поняттєвою сферами пізнання, називає

образ актом душі: “Тут визнається тотожність ясності думки і поняття, і

це правильно, бо образ як безіменний конгломерат окремих актів душі, не

існує для самосвідомості і прояснюється тою мірою, якою ми роздрібнюємо

його, перетворюючи посередництвом слова в судження, сукупність яких

складає поняття” [там само: с.112]. Для порівняння викладемо розуміння

образу Н.Арутюновою, якого ми також дотримуємося. На думку дослідниці,

він “категорія свідомості” і „формується сприйняттям, пам’яттю і

фантазією” [Арутюнова : 121]. Адекватні образи виникають спонтанно, вони

самі собою складаються у свідомості людини, хоча це не в усьому

поширюється на власне художні образи [порівн. там само]. Зрозуміло, що в

сфері мистецтва частка спрямованості на свідоме творення словесних

образів зростає, хоча, з іншого боку, тут особливо яскраво простежується

роль і підсвідомого, і фантазування. Як стверджує згадана дослідниця,

“віддалення образу від дійсності відбувається не тільки під тиском

суб’єктивної оцінки, але і тому, що образ може фіксувати не одне окреме

враження, не один “кадр”, а деяке узагальнення, нагромаджений досвід,

сукупність даних, які можуть виявитися суперечливими” [там само : 125].

 

Отже, відштовхуючись від вчення О.Потебні, можна зробити певні висновки.

Внутрішня форма є насамперед однією з пізнаних ознак предмета, яка

об’єднує його образ і водночас репрезентує останній, виступаючи

способом, який зумовлює саме таке, а не інше усвідомлення цього образу,

а через нього і реалії, яка сприймається або сприймалась у попередньому

досвіді. Подібна репрезентація образу в слові – назві предмета

позамовного світу об’єктивується в мові через посередництво іншої, вже

наявної, лексеми з її значенням. Тому внутрішня форма виступає образною

ознакою, пов’язаною із семантикою мотивувального слова. Інакше кажучи,

вона властива, на наш погляд, не всім дериваційно мотивованим словам, а

передовсім тим, денотатом яких виступають предмети, що їх пізнання

базується на сприйнятті, наприклад: суничник – „ділянка землі, на якій

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ