UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтановлення та розвиток хореографічного мистецтва (реферат)
АвторRoman
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось24769
Скачало1635
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

раїні розпочався процес

відокремлення балету від опери і надання балетному мистецтву статусу

самостійної галузі хореографії.

 

Засновником класичного балетного мистецтва був французький балетмейстер

Ж. Ж. Новерр, який відстоював ідею синтезу між танцем і музикою. На

думку Новерра, саме синтез зумовлював створення повноцінного

хореографічного образу.

 

Провідними школами класичного балету на початку XIX ст. стають

італійська і французька, які удосконалюють, розвивають на новому рівні

основні принципи балету XVII–XVIII ст., ведуть пошуки нових засобів і

прийомів, значно ускладнюють техніку стрибка, обертання тощо.

 

Процес розвитку балетного мистецтва XIX ст. мав взаємовпливо-вий

характер. Так, пошуки, що відбувалися у європейській хореографії,

стимулювали становлення цього виду мистецтва у Росії, що згодом приведе

до зворотного процесу – впливу мистецтва російського балету на

західноєвропейський («Російські сезони» у Парижі). 216

 

Плідно працювали у Росії західні балетмейстери Ш. Дідло (1767–1837),

який поставив багато різножанрових вистав і виховав таких зірок

балетного мистецтва, як А. Істоміна (1799– 1848) і Є. Телешова

(1804–1857), та А. Сен-Леон (1821– 1870).

 

Подальший розквіт балету відбувається у другій половині

 

XIX – на початку XX ст. і пов'язаний передусім з іменем М. Петіпа

(1818–1910), який здійснив новаторські балетні постанови. Всесвітнє

визнання Петіпа принесли балети «Спляча красуня» і «Лебедине озеро» (у

співавторстві з Л. Івановим), а імена О. Преображенської, М.

Кшесинської, П. Гердта увійшли до історії балетного мистецтва.

 

Новий етап у розвитку російського балету пов'язаний з іменем О.

Горського (1871–1924) – постановника балетів «Дон Кіхот» та «Саламбо».

Він відмовився від застарілих прийомів пантоміми, зробив дію чіткішою і

динамічнішою, почав активно залучати до художнього оформлення своїх

спектаклів відомих художників, зокрема К. Коровіна та О. Головіна.

 

Справжнім авангардистом хореографічного мистецтва XX ст. став М. Фокін

(1880–1942). Його творчість формувалась під безпосереднім впливом

художнього доробку М. Петіпа та О. Горського. Водночас він шукав нові

засоби виразності, удосконалював, а багато у чому видозмінював малюнок

танцю, створював нові танцювальні форми.

 

У постановках М. Фокіна «Єгипетські ночі», «Дафніс і Хлоя», «Петрушка»

засяяли зірки російського балету А. Павлова, В. Ніжинський, Т.

Карсавіна, О. Спесивцева.

 

Саме з іменами цих представників мистецтва хореографії і пов'язаний

тріумф всесвітньо відомих «Російських сезонів» у Парижі, що були

організовані видатним театральним діячем С. Дягилевим.

 

Внесок дягилєвських сезонів у розвиток мистецтва світового балету важко

переоцінити. Видатні митці того часу Р. Роллан, Ж. Кок-то, О. Роден, П.

Пікассо, К. Сен-Сане були у захваті від цієї культурної акції.

 

Дягилєвські сезони є яскравим прикладом міжвидового синтезу мистецтв –

музики, хореографії та живопису, що був уможливлений завдяки творчим

пошукам художників О.Бенуа, Л.Бакста, В. Серова, М. Реріха; композитора

І. Стравинського; хореографів М. Фокіна і Д. Баланчина.

-----> Page:

[0] 1 [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ