Реферат на тему:
Фінансова політика в Україні та її особливості
Фінансова політика охоплює центральну ланку системи економічних відносин
і відіграє провідну роль у реалізації загальнодержавних функцій.
Організація і регулювання цих відносин здійснюються відповідно до
діючого (фінансового правового поля, етапу та стану
суспільно-економічного розвитку країни. Без врахування останнього
політика стає гальмом розвитку економічних відносин.
Фінансова політика має бути жорсткою, але справедливою і активною, і
повинна стимулювати економічне зростання, захищати національні інтереси
Та бути привабливою для суб’єктів іноземних країн. Побудова і формування
фінансової політики – це досить складний процес.
Необхідно визначити пріоритетні напрямки розвитку національного
господарства та за структурною його перебудовою створити умови для
підприємницької діяльності, захисту інтересів власних товаровиробників
та сприяння залученню іноземних інвестицій.
Не менш складною і відповідальною проблемою залишається реалізація
стратегічних напрямків, визначення норм і методів їх забезпечення умов
розвитку суспільства. Вибір норм і методів роботи передбачає процес
формування національної економіки із врахуванням специфічних
природно-кліматичних і геополітичних умов господарювання та розташування
України.
Метою державно фiнансової полiтики є забезпечення iстотного пiдвищення
рiвня життя громадян нашої країни. Його показники слiд орiєнтувати на
рiвень добробуту населення, досягнутий у розвинених країнах. Розв?язання
такого завдання передбачає прийняття вiдповiдних программ на
довгострокову перспективу, конкретизованих на кожний визначений перiод.
При цьому слiд усвiдомлювати: таких результатiв можна досягнути лише за
умов, що Україна за рiвнем економiчного розвитку досягне потенцiалу
розвинутих держав.
Прийняття виваженої програми, спрямованої на досягнення значного
пiдвищення добробуту українських громадян, слiд вiднести до важливих
чинникiв розвитку нашої країни. Її виконання має забезпечити
консолiдацiю суспiльства, iнтеграцiю iнтересiв громадян i владних
структур, посилення їхньої спiвпрацi, активiзацiя розвитку творчої
активностi населення. Важливо й те, що розв’язання окреслених завдань
сприятиме пiдвищенню вiдповiдальностi уряду. Необхiдно активiзувати
дiяльнiсть не тiльки з розробки, а й iз забезпечення фiнансування та
виконання прийнятих програм.
Засобом досягнення поставленних цiлей є передусiм забезпечення
поступального розвитку економiки. Гострi соцiальнi проблеми, що мають
мiсце в нашiй країнi, повиннi розв’язуватися шляхом прискорення
структурної перебудови економiки, нарощування виробничого потенцiалу,
оновлення технiчної бази господарського комплексу, пiдвищення
конкурентноспроможностi та ефективностi нацiонального бiзнесу,
активiзацiї участi громадян у виробничих процессах та iн.
Державна фiнансова полiтика спрямовується на виконання цiлого комплексу
завдань. У першу чергу, це забезпечення економiчного зростання, що
вiдображається в динамiцi показникiв приросту ВВП. Втiм, досягнення
високих темпiв ВВП уряд не розглядає як кiнцеву мету. Не менш важливим є
раціональне використання досягнугих результатів. Збільшення доходів. як
наслідок забезпечення високого приросту ВВП, має спрямовуватись на
зміцнення фінансового потенціалу вітчизняного бізнесу, пiдвищення його
конкурентоспроможності та ефективності, забезпечення зростання оплати
праці зайнятих. Причому такі результати повинні сприяти нарошуванню
доходів державного та місцевих бюджетів, що дасть змогу забезпечити
соціальні виплати з боку органів державного управління в розширених
обсягах. Виходячи з вищезазначеного, досить незрозумілою є позиція
окремих політиків “ВВП у кишеню не покладеш”, а також ніби забезпечення
приросту в реальному секторі економіки нічого не може дати простим
людям. Абстрагуючись від показників розвитку економіки, за основу
пропонується взяти дані, що відбивають реальний рівень життя громадян.
До них відносять тривалість життя, рівень народжуваності, співвідношення
мінімальної заробітної плати та споживчого кошика, вартість купівлі
одного метра житла та ін.
Поліпшення перелічених показників – найважливіше завдання будь-якої
урядової команди. Але досягнення такого поліпшення можливе лише за умови
забезпечення поступального економiчного зростання протягом тривалого
перiоду.
Опоненти урядової програми соціального та економічного розвитку України
нерідко звертають увагу на активізацію бюджетної політики (зокрема,
збільшення видатків бюджету за рахунок розширення його фінансування) у
2007 році, стверджуючи, що їі наслідком може стати припинення скорочення
державного боргу (що подається як досягнення попереднього уряду) і
значне його зростання. За їхніми розрахунками не може призвести до того,
що за збільшення державного боргу буде змушене розраховуватися не одне
покоління.
Таку оцінку не можна вважати виваженою. Адже при цьому не враховується,
що головне завдання фінансової політики пролягає не в скороченні
обсягів державного боргу, а в досягненні оптимального для нашої країни
його рівня. До речі, не слід забувати, що державний борг є одним із
дієвих факторів державної фінансової політики. Тому потенціал боргового
фінансування потрібно спрямувати на створення необхідних умов для
забезпечення прискореного розвитку національної економіки, що є
найважливішим фактором підвищення добробуту громадян. Для цього потрібно
забезпечити проведення їі структурної перебудови, посилення інноваційної
складової, підвищення конкурентоспроможності українського бізнесу.
Цілком очевидно, що майбутнім поколінням не потрібні показники
бюджетного дефіциту та державного боргу за минулі роки, якщо при цьому
не буде істотно підвищено рівень розвитку національної економіки. Їм
потрібна країна з розвинутим господарським комплексом, рівень якого
відповідає світовим стандартам. А намагання проводити політику штучного
утримання низького рівня державного боргу за використання застарілої
технічної бази виробництва,
неадекватної ринковим умовам інфраструктури, низької
конкурентоспроможності національного бізнесу слід розглядати як курс на
консервацію економічного відставання України від розвинутих держав.
Загальну суму державного прямого та гарантованого боргу України у 2005
році було значно зменшено (на 7,26 млрд грн), зокрема прямий борг – на
4,54 млрд грн. I гарантований – на 2,72млрд.грн. Це означає, що протягом
цього року не використано потенцiалу можливих додаткових вкладень у
основний капiтал. Замiсть того, щоб забезпечити ефективнiше використання
ресурсiв, залучених за умов боргу , урядо було значно скорочено
iнвестицiйних потенцiал держави. Ще бiльш вражаючим є показники
державного боргу у вiдношеннi до ВВП. Рiзке його скорочення у 2005роцi
за за умов значного сповільнення темпів економiчного зростання не можна
вважи досягненням. Скоріше такі заходи слід віднести до проведення
однобокої, невиваженої державної політики, орієнтованої на досягнення
показових, поверхневих результатів (табл. і, рис.).
У 2005 році було взято курс на скорочення обсягу бюджетного дефіциту й
державного боргу під гаслом зменшення фінансового тягаря на майбутні
поколiння. Але економічні умови розвитку країни значно погiршилися –
помiтно знизилися темпи економічного зростання. Уряд удався до
збільшення частки імпортної складової в кінцевому споживанні
домогосподарств, що призвело до посилення тенденції випереджального
зростання імпорту проти експорту.
_H
h
RHY_H
RHY_H
?
?
gd*6A
RHn_H
RHn_H
RHx_H
_H
_H
_H
_H
RHY_H
RHY_H
RHY_H
RHY_H
RH=_H
RH=_H
_H
_H
цьому темпи зростання обсягів реалізованої продукції промисловості
скоротилися з 12,5 % до 3,1 %, а темпи збільшення обсягу продукції
сільського господарства – з 19,7 % майже до нуля. Характерно, що таких
результатів було досягнуто за умов підвишення рівня споживчих цiн (на
13,5 %). Спостерігалися також різкі зміни курсу гривні як до долара США,
так і до євро. Було допущено помітне збільшення грошової бази. Значно
знизилися темпи приросту фінансового результату від звичайної діяльності
суб’єктів господарської діяльності до оподаткування. За умов
забезпечення приросту доходів населення
Таблиця 1. Стан державного та гарантованого боргу*
в 1997 – 2006 роках, тис. грн
(*Данi на 31 грудня вiдповiдного року)
Роки Загальна сумма
Державного прямого та гарантованого боргу Прямий борг
Гарантований борг
внутрiшнiй
зовнiшнiй
Разом
Внутрiшнiй
Зовнiшнiй
Разом
1997 28 501 959,8 10 190 837,9 13 003 401,5 23 194 239,4 966,3
5 306 754,1 5 307 720,4
1998 48 370 866,8 11 360 065,9 26 992 595,0 38 352 660,9 996,3
11 017 239,0 11 018 205,2
1999 79 538 915,7 14 428 105,7 48 449 143,1 62 877 248,7 996,3
16 660 700,7 16 661 666,9
2000 77 020 449,4 20 780 632,4 43 435 074,9 64 215 707,3 996,3
12 803 775,8 12 804 742,1
2001 74 629 740,5 21 018 433,6 42 273 968,1 63 292 401,7 996,3 11 336
3725,6 11 337 338,9
2002 75 729 102,9 21 386 067,1 43 082 722,1 64 468 789,1 996,3
11 259 347,6 11 260 313,8
2003 77 533 476,7 20 523 782,2 45 609 538,5 66 133 320,6 996,3
11 399 189,8 11 400 156,0
2004 85 401 136,2 20 953 307,1 46 729 017,8 67 682 324,9 996,3
17 717 845,0 17 718 811,3
2005 78 146 568,0 19 188 290,9 43 957 133,9 63 145 424,8 996,3
15 000 177,0 15 001 143,2
2006 80 548 517,4 16 607 712,1 49 506 074,2 66 113 786,3 996,3
14 433 764,8 14 434 731,1
Проведення невиваженої державної фінансової політики стосовно
вітчизниних експортерів стало одним із факторів різкого зниження темпів
зростання експорту товарів та послуг у 2005 році (до 7,5 % проти 42,6 %
у 2004-му). I лише у 2006 році цю тенденцію було подолано й забезпечено
їх підвищення з 7,5 % до 13,2 %). Водночас у 2005 році угримувалися
досить високі темпи зростання імпорту продукції (20,4 %). Ця тенденція
збереглася й у 2006 році.
Мал. Стан державного та гарантованого боргу в 1997 – 2006 роках у
вiдсотках до ВВП.
Однією з визначальних причин помітного зниження приросту ВВП У 2005 році
стало затухання темпів зростаннн реальних інвестнцій у основний капітал.
Темпи зростання інвестицій у основний капітал (у порівнянних цінах)
значно випереджали темпи збільшення ВВП, що й спричинило прискорення
його приросту. Наслідком різких змін у проведенні державної фінансової
політики стало катастрофічне зниження темпів приросту інвестицій у
основний капітал у 2005 році, що негативно позначилося на темпах
приросту продукцiї промисловості, обсягах продyкuії сільського
господарства.
Починаючи з 2006 року, завдяки цілеспрнмованій політиці у половинi року,
досягнуть перелому в нарощуваннi темпiв приросту iнвестицiй у основний
капiтал: вони зросли з 1,9% (2005 року), що свiдчить про значне
пожвавлення інвеетиційної діяльності. Інвестиції в основний капiтал у
першому півріччі 2007-го, порівняно з відповідним періодом попереднього
року, збільшилися на 32,2 %.
Треба звернути увагу також на те, що в Українi залишається низьким
рiвень соцiальної вiдповiдальностi бiзнесу. До найгостріших проблем слід
віднести занижений рівень вартості робочої сили, а отже й оплати праці,
що зумовило її невисоку продуктивність. Як наслідок – результати
економічного зростання не спрямовуються на пiдвищення рiвня життя та
поступальний розвиток економіки. Крім того, підвищення рівня житт
громадян унаслідок економiчного зростання стримує досить розвинутий
тiньовий сектор економiки, зокрема свiдома, цiлеспрямована орієнтація
частини підприємницьких структур на застосування схем незаконної
мінімізації оподаткування, практика виведення капіталів за кордон та ін.
При цьому заходи державного регулювання зазначених проблем виявилися
недостатніми.
Таким чином, проведення бюджетної полiтики 2005 року призвело до
серйозних негативних наслiдкiв. Намагання розв’язати гострi соцiальнi
проблеми без урахування об’єктивних основ їх забезпечення спричинило
ускладнення як у соціальній, так і в економічній сферах. Спостерігалося
порушення пропорцій між темпами зростання соціальних зобов’язань та
розвитком економіки. Результатом стало посилення фіскального тиску на
економіку, зменшення інвестиційної активності суб’єктів підприємницької
діяльностi, зниження конкурентоспроможності вітчизняних товарів як на
світових, так i на внутрiшнiх ринках, погіршення сальдо зовнішньої
торгівлі. Зросли збитки суб’єктів господарювання, збільшилися обсяги
тіньової економіки. Спроби розв’язати ці проблеми шляхом зміцнення ролі
державного сектору не дали бажаного результату.
У 2005 році темпи підвищення заробітної плати майже у 8 разів перевищили
темпи економічного зростання, що викликало значне збільшення
платоспроможного попиту. Оскільки державна фінансова політика не була
спрямована на стимулювання інвестиційної діяльності національних
товаровиробників, попит великою мірою спрямовувався на придбання
імпортної продукції – передусім товарів тривалого користування, зокрема
побугової техніки. Це також стало важливим чинником стримування темпів
розвитку економіки.
Таблица 3. Основнi прогнознi показники економiчного та соцiального
розвитку України
Показники 2008 рiк 2009 рiк 2010 рiк
Валовий внутрiшнiй продукт номiнальний, млрд.грн 708 820,4 939,9
ВВП реальний, темпи зростання, % 107,6 107 106,5
Iндекс спроживчих цiн, % у середньому до попереднього року гредень до
грудня попереднього року 106,5
106,8 106,2
105,7 105,4
105,5
Iндекс цiн виробникiв, % у середньому до попереднього року гредень до
грудня попереднього року 112,1
109,2 109
108,1 108,2
107,8
Обсяг продукцiї промисловлстi, у % до попереднього року 109 108,3 107,7
Валова продукцiя с\г, у % до попереднього року 105 106,40271,6 106,6
Фонд оплати працi, млрд грн 228,4 271,6 323,3
Баланс товарiв та послуг(платiжний баланс), млн $ США 2288 4021 5558
Експорт товарiв та послуг:
у млн $
у % до попередньго року 61 086
112,7 68 994
112,9 78 062 113,1
Iмпорт товарiв i послуг:
у млн $
у % до попередньго року -58 798 108,9
-64 973
110,5 -72 505
111,6
Стратегiчною метою бюджетної полiтики в Українi згiдно з прогнозом
показникiв зведеного бюджету України за основними видами доходiв,
видаткiв i фiнансування на 2008-2010 роки, схваленим Постановою Кабiнету
Мiнiстрiв України вiд 25 вересня 2006 року №1359, є побудова
конкурентоспроможної, соцiально орiєнтованоi ринкової економiки та
iнтергацiя в європейське спiвтовариство.
Таким чином, забезпечення iстотного пiдвищення добробуту громадян
України можливе лише за збiльшенням темпiв економiчного зростання.
Досягнення стабiльного приросту реального ВВП у 6,5 – 7% на рiк дасть
змогу розв’язати складнi соцiальнi проблеми, якi накопичилися за останнi
роки в нашiй країнi, а також створити сприятливе макроекономiчне
середовище для розвитку вiтчизняного бiзнесу й пiдвищення його
конкурентоспроможностi. На собливу увагу заслуговують питання посилення
соцiальної спрямовааностi розвитку економiки реальний її прирiст повинен
iти на розв’язання соцiальних пробем, що має досягнення за рахунок
пiдвищення iнвестицiйної активностi та конкурентоспроможностi
вiтчизняних пiдприємств.
PAGE
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
