Рефеарт на тему:
Антарктида
Антаркти?да (від грец. ???? — проти та грец. ???????? — північний)) —
континент у південній півкулі навколо географічного південного полюса,
омивається Атлантичним, Індійським та Тихим океанами. Займає 10%
поверхні Землі, там розташовані 90% світових запасів льоду, в яких
сконцентровано 70% прісної води на Землі.
Загальна площа поверхні — 13 900 000 км?, без шельфових льодовиків 12,6
млн. км? звуженням між морем Веделла (Атлантичний океан) і морем Росса
(Тихий океан).
Фізична карта Антарктиди
Рельєф
Антарктида ділиться на Східну (близько 10 млн. км?) і Західну з
Антарктичним півостровом, різні за своєю геологічною будовою: Східна
Антарктида і велика частина — докембрійська Антарктична платформа,
облямована більш пізніми складчастими утвореннями, Західна Антарктида —
Каледонська плита й Андійський складчастий пояс (антарктичний півострів
і прилягаючі до нього райони). 99,5% поверхні прикриває материковий лід
товщиною до 4776 м (середня товщина 1880 м), який піднімається до 4010 м
(в середньому до 2040 м); решту займають гірські пасма, нунатаки і так
звані оази; найвищий континент, до 5140 м (масив Вінсона) в горах
Елсверта, в Західній Антарктиді; шельфові льодовики Росса, Фільхнера та
інші творять льодові бар’єри. Південний полюс лежить на висоті близько
2800 м.
Заледеніння
Більша частина поверхні Антарктиди (понад 95%) вкрита льодовиковим щитом
потужністю до 1500—3000 м. Вільна від льоду поверхня становить лише 4,5%
площі материка. Це незначні прибережні ділянки суходолу («оазиси») і
найвищі гори. Поверхня льодовика розбита численними тріщинами й
провалами. Встановлено, що в ряді місць Антарктиди ложе льодовика лежить
нижче від рівня моря. Лід перебуває в постійному русі. Від центра
Антарктиди він розтікається до її периферії (в районі обсерваторії
«Мирний» швидкість руху льоду 30—45 м за рік) і круто обривається в бік
моря, утворюючи високі льодові стіни—бар’єри. Висота найбільшого в
Антарктиді льодового бар’єра Росса 45—73 м, але переважно 30—40 м. У
багатьох місцях лід, що сповзає в море, утворює плаваючі припаяні до
суші великі шельфові льодовики (Росса, Шеклтона та ін.) загальною площею
понад 900 тис. км?. Льодовики постійно обламуються і дають початок
айсбергам, які виносяться на північ в океани, що омивають Антарктиду.
Клімат
ue
~
?
?
3/4
AE
Ue
a
oe
ue
th
??_?у. Середньомісячні температури в глибині континенту від -20°C до
-70°C; найвища у прибережній зоні -11,6°C (станція Оаза). В серпні 1958
на радянській станції «Восток» зафіксовано температуру —87,4° — найнижчу
температуру на Землі. Температура —40° можлива протягом усього року.
Різкі температурні контрасти між переохолодженим материком і більш
теплими водами океанів зумовлюють часті й сильні вітри, які нерідко
досягають ураганної сили (80—90 м/сек). Річні суми опадів у прибережній
смузі 500—600 мм, у внутрішніх районах 100—150 мм.
Наукова станція
Флора і фауна
Органічний світ надзвичайно бідний. Незначні вільні від льоду узбережні
ділянки і скелі вкриті лишайниками, водоростями, мохами; на півострові
Пальмер знайдено близько десятка квіткових рослин. Зустрічаються
квіткові, папоротниковидні, лишайники, гриби, водорості (в оазисах).
Фауна пов’язана з морем і зосереджена на узбережжі і узбережних
островах. Представлена кількома видами птахів (пінгвіни, поморники,
буревісники, альбатроси, баклани) та антарктичними тюленями.
Корисні копалини: кам’яне вугілля, залізна руда, слюда, мідь, свинець,
цинк, графіт і ін. На континенті знаходиться близько 40 міжнародних
станцій, на яких перебувають близько 2-3 тис. чоловік.
Вивчення Антарктиди
Станція Академік Вернадський
Антарктиду відкрила 16 січня 1820 року російська експедиція Ф. Ф.
Беллінсгаузена і М. П. Лазарєва (1819—21). На початку 20 століття А.
досліджували видатні полярники: Роберт Скотт (1901—04, 1910—12), Е.
Шеклтон (1907—09), Р. Амундсен (1910—12) та інші. З 1928 вивчення
Антарктиди здійснюється за допомогою літаків: Д. Вілкінс (1928—30), Л.
Елсуорт (1935, 1938—39), Р. Е. Берд (1928—30, 1933—35, 1939—41,
1946—47). З 1950 в А. працюють постійні науково-дослідні станції (перша
– французька). В зв’язку з проведенням Міжнародного геофізичного року
(1957—59) в Антарктиді 12 країн організували дослідні станції. Зокрема,
СРСР, починаючи з 1956, організував 7 станцій. Основна з них — селище
Мирний. З 1996 в Антарктиді діє також і українська наукова станція
“Академік Вернадський”.
Міжнародно-правовий режим Антарктиди та інших територій, що розташовані
південніше 60° південної широти, регулюється Угодою про Антарктику від 1
грудня 1959 року.
Література
http://uk.wikipedia.org
Українська радянська енциклопедія
Ставніцер М. Ф. Таємниці шостої частини світу. К., 1958;
Белозоров С. Антарктида. К., 1950;
Марков К. К. Путешествие в Антарктиду,. М., 1957.
Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. —
Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
