Реферат
Коморські острови
План.
Географічне положення Коморських островів.
Клімат Коморських островів.
Населення Коморських островів.
Економіка Коморських островів
Державний устрій Коморських островів.
Федеральна Ісламська Республіка Коморські Острови, держава на
однойменному архіпелазі в Індійському океані, у північного входу в
Мозамбікську затоку. 6 липня 1975 Коморські Острови були проголошені
незалежною державою. Площа держави 2170 кв. км. До складу держави
входять три великі острови: Нгазіджа (Гранд-комор), Ндзуані (Анжуан) і
Мвалі (Мохелі), а також багато безліч островів і рифів.
Прапор Федеральної Ісламської Республіки Коморські Острови
Коморські острови мають вулканічне походження. На півдні найбільшого
острова Нгазіджа знаходиться діючий вулкан Картала (2361 м), а в центрі
острова – пустинне лавове плато, на півночі його поверхня підвищується
до 600 м. На Нгазіджа розташована столиця країни Мороні. На південний
схід від Нгазіджі знаходиться другий за величиною острів Ндзуані. Тут
гори, густо порослі лісами, перевищують 1500 м над рівнем моря. На цьому
острові знаходяться два великі міста – Муцамуду і Домоні. Центральна
піднесена частина о. Мвали, розташованого південніше Нгазіджі і
західніше Ндзуані, досягає всього 580 м над рівнем моря. Головні міста
острова – Фомбоні і Нума-чуа.
Клімат Коморських Островів тропічний, жаркий і вологий. Сезон дощів
триває з листопада по березень, коли з боку Індійського океану дмуть
мусони. Середня температура цього сезону 17° С. Під час сухого сезону
переважають західні вітри і середня температура складає 14° С.
Середньорічна кількість опадів коливається від 1100 до 3000 мм. У
верхніх частинах скіонів ростуть тропічні ліси, нижче – савани і
чагарники. Природний рослинний покрив сильно порушений в результаті
господарської діяльності людини, особливо за останні десятиліття.
У 1998 на Коморському архіпелазі, включаючи той, що належить Франції о.
Маоре, проживали 672 тис. чоловік. Більшість населення – коморці, народ,
що склався в результаті змішення корінних жителів островів, малагасійців
і арабів. Найбільш поширена мова – коморська, суміш арабського і
суахілі. Європейська община налічує декілька тисяч чоловік. 86% коморців
– мусульмани-сунніти, 14% – католики.
Коморські Острови – аграрна країна. Основна продовольча культура –
маніок. Крім того, тут вирощуються кавове дерево, кокосова пальма,
ваніль, гвоздикове дерево, іланг-іланг і інші ефірно-олійні культури, а
також фрукти і овочі. Розвинене тваринництво. У 1995 частка продукції
сільського господарства у ВВП складала 370 млн. дол. США, або 40%. У цій
галузі було зайнято 80% працездатного населення. Країна не забезпечує
себе продовольством і вимушена його імпортувати. Торговий баланс
зводиться з дефіцитом. У 1995 вартість імпорту склала 40,9 млн. дол., а
експорту –11,2 млн. дол. Головні статті експорту – ваніль, гвоздика і
есенція іланг-іланга, використовувана в парфумерній промисловості.
Основні торгові партнери – Франція, Німеччина, США і Мадагаскар. Більша
частина імпорту, перш за все промислові вироби і продовольство, поступає
з Франції, яка також надає істотну фінансову допомогу.
„3/4
yyyy^„3/4
gdyGO
&
8
ii??
’
–
U Ue a i–
?
??????–
Острови стали французькою колонією, в 1914 були включені до складу
колонії Мадагаскар, в 1946 отримали статус «заморської території»
Франції, а в 1961 – отримали самоврядування у внутрішніх справах.
На референдумі, що відбувся в грудні 1974, більшість коморців, за
винятком жителів о.Маоре (переважно християн), проголосувало за
незалежність. Проте французький парламент ухвалив, що рішення про своє
майбутнє кожен острів повинен приймати самостійно. Щоб уникнути
подібного голосування, 6 липня 1975 парламент Коморських Островів
проголосив незалежність. У 1976 французький парламент наніс у відповідь
удар, надавши о.Маоре статус «територіальної одиниці» Франції. У 1978
Комори отримали назву Федеральна Ісламська Республіка Коморські Острови.
У 1989 увінчалася успіхом третя спроба державного перевороту, ударну
силу якого склали французькі найманці, підтримувані ПАР. Під час
перевороту був убитий Ахмед Абдаллах, який з 1978 займав пост президента
при однопартійному режимі. У березні 1990 на Коморських Островах
відбулися перші багатопартійні вибори, і президентом країни на
п’ятирічний термін був вибраний Саїд Мухаммед Джохар.
У 1995 в результаті військового перевороту, здійсненого найманцями,
Джохар був тимчасово усунений від влади. У січні 1996 за допомогою
контингенту французьких військ він був відновлений як глава тимчасового
уряду, але його повноваження були значно урізані. У березні 1996
відбулися президентські вибори, які виграв Мохамед Таки Абдулкарім.
Новий президент ініціював проведення конституційних реформ, направлених
на розширення президентських повноважень. Відповідно до прийнятої в
жовтні 1996 на всенародному референдумі конституцією, закони країни не
повинні суперечити ісламу. Узаконена багатопартійна система.
Мороні – столиця Коморських островів.
У країні діють більше 20 партій, проте в парламенті представлені тільки
дві. Правляча пропрезидентська партія, Національне об’єднання, в цілях
розвитку має більшість місць в парламенті, вибори в який пройшли в
грудні 1996. Опозицію представляє ісламська партія Національний фронт
справедливості (ФНЖ, 3 місця з 43 в парламенті, що діє). Найвищими
органами влади на Коморських Островах є президент (обирається загальним
прямим голосуванням на 6 років, з листопада 1998 – Т.Б.С.Массунде), уряд
(з травня 1998 очолюється президентом), законодавчий орган –
однопалатний парламент (Федеральні збори).
Коморські Острови. Столиця – Мороні. Населення – 672 тис. чоловік (1998;
з урахуванням того, що належить Франції о.Маоре). Міське населення –
29%, сільське – 71%. Щільність населення – 310 чоловік на 1 кв. км.
Площа – 2170 кв. км. Найвища точка – вулкан Картала (2361 м). Основні
мови: арабський і французький (офіційні), коморська. Основні релігії:
іслам сунітського напряму, католицизм. Адміністративно-територіальне
ділення – 3 острови. Грошова одиниця – коморский франк. Національне
свято: День незалежності – 6 липня. Державний гімн: «Розвівається
прапор, сповіщаючи нашу повну незалежність» (перша строчка).
Література.
Енциклопедія Кольєра.
Дитяча енциклопедія «Країни світу».
Моретт Ф. Екваторіальна Східна і Південна Африка.
PAGE
PAGE 6
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
