.

Культура середньовіччя: Візантія, дороманський та романський періоди, готичний стиль (реферат)

Язык: русский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1334 21248
Скачать документ

Курсова робота

Культура середньовіччя: Візантія, дороманський та романський періоди,
готичний стиль

План

Вступ. Назад у
минуле———————————————————–3

1. Візантія-зародження мистецького
життя.——————————-4-5

2.Дороманський період.
———————————————————6

3.Романська культура- новий подих архітектури————————7-9

3.1 Живопис романської
культури——————————————–10

4.Готичний стиль, завершення мистецтва середньовіччя.————-11-16

Висновок.—————————————————————
————–17

Література————————————————————–
————-18

Вступ. Назад у минуле

Мистецтво, скільки цікавого і пізнавального можна почерпнути у цьому
слові. Воно виступає немов „книга життя” , яку читають навіть ті, хто не
любить інших підручників. Це вічне джерело істини для людини і є засобом
пізнання світу, а також самопізнання особистості. У кожному столітті
людство залишало нам свої дорогоцінні скарби, своє бачення світу,свою
історію.У моєму завданні основною метою є розповідь про легендарне
мистецтво середньовіччя, а саме романську і готичну культуру, показати
найцікавіші пам’ятки архітектури та живописні ідеї того часу, тому
пропоную вам разом зі мною поринути у світ середньовіччя, повернутись на
сотні років у минуле нашої історії, коли у всьому світі панувала
жорстока боротьба за могутні землі, а католицька церква тільки почала
витісняти язичництво. Про видатних вчених Європи ще й не йшлося, а
світом ходили міфи про давньогрецьких богів, які в далекому майбутньому
стануть шедеврами світової літератури. Свою подорож ми розпочнемо із
часу падіння Римської імперії, де панувало античне мистецтво, саме воно,
як стверджують вчені, заклало фундамент у творенні культури сучасної
Європи, ми побачимо зародження нової величної імперії Візантія, де й
розпочалось сучасний мистецький рух, спостерігатимемо як архітектори
починають будівництво таких величних соборів як Собор Паризької
Богоматері, собор св.Марка, собор Сантяго де Компостелла. Побачимо й
перші і найвеличніші релігійні вітражі того часу. Також ми зможемо
порівняти і побачити основні відмінності і схожості романського і
готичного мистецтва, ну й звичайно будемо свідками того, як готика
охопила весь спектр людського життя, від часу середньовіччя аж по
сьогоднішній день. Отже якщо ви готові, то ми розпочинаємо нашу
пригодницьку подорож у далеке і загадкове минуле…

.

1.Візантія-зародження мистецького життя

Після занепаду Римської імперії та поділу її на дві частини центром
Східної імперії стає Константинополь, заснований у 330 р. на місці
давньогрецького поселення Візантія. Звідси й походить назва величезної
держави – Візантії, до якої входили в різні часи Македонія, Сірія, Мала
Азія, Єгипет. Природно, що на мистецтво Візантії, яке розвивалося
протягом майже тисячоліття (395-1453 рр.), впливали не тільки
греко-елліністичні традиції, а й художня культура Переднього Сходу, а
також варварських держав і сусідів-слов’ян. Антична культура залишилась
у минулому. В епоху середньовіччя християнська ідеологія проникає в усі
сфери суспільного життя, підкорюючи собі філософів, науку, мистецтво.
Світська й духовна влади доповнюють одна одну: могутні феодали одночасно
були і всесильними церковниками. Мистецтво цього періоду мало виразно
релігійний характер. Фізично й духовно досконала людина – провідний
мотив античного мистецтва – перестає бути центром уваги художників.
Тепер проповідуються аскетичні ідеали, віра у потойбічний світ стає
могутнім знаряддям у руках церкви і диктує мистецтву основну тематику.

Мистецтво Візантії було підпорядковане догмам християнства. Художник,
наприклад, повністю залежав від вироблених і раз назавжди встановлених
православною церквою канонів. Значні досягнення мистецтва Візантії
пов’язані із храмовим будівництвом. Шедевром ранньовізантійської
архітектури є собор св. Софії в Константинополі (532-537 рр.). Це
величезна й масивна споруда, заввишки 55 метрів. В основі її композиції
– тринефна базиліка – видовжена, прямокутна будівля. Високе склепіння
увінчувалося гігантським куполом, оточеним з двох боків напівкуполами.
Сорок вузьких вікон, розміщених в основі центрального купола,
пропускають у внутрішнє приміщення світло, завдяки чому конструкція
здається легкою і простою. Пізніше, у IX ст., панівним в архітектурі
стає так званий хрестово-купольний тип церковних споруд. Ці храми
увінчувалися банями-куполами. Прикладом пам’ятників цього типу є храм
Феодора в Афінах. З часом загальний план споруд ускладнюється, збага-
чується зовнішній декор: мозаїчний орнамент, скульптурні зображення.
Внутрішні стіни приміщень майже суцільно покриваються фресками і
мозаїками. На візантійський живопис, який, на жаль, погано зберігся до
наших часів, помітно вплинули елліністичні традиції. Мозаїка в церквах
Нікеї, фрески в Кастельсепріо зображують сцени, пов’язані з життям
Христа. Уявлення про ранній період живопису Візантії дають мозаїки
Равенни, зокрема церкви Сан Вітале.Серед кращих – композиції “Імператор
Юстиніан з почтом” та “Імператриця Феодора з почтом”. Кольорова гама
мозаїк насичена яскравими золотистими, білими, голубими, червоними
барвами, які мерехтять і переливаються. Живописна культура Візантії
досягає розквіту в IX-X ст. До цього періоду належать мозаїки церкви св.
Софії, які зображають сцени міфічних персонажів та історичних осіб:
Нищівного удару Візантійській імперії на початку XIII ст. завдали ордові
походи. Храми і палаци були пограбовані, художні цінності – вивезені,
майстри, які залишилися живими, емігрували. Проте вже на межі ХІІІ і XIV
ст. у візантійській культурі почалося своєрідне відродження мистецтва.
Повернення до традицій античності сприймалося як утвердження свого
національного стилю. У живописі в цей час розширю- ється тематика, у
композиціях переважають розповідні елементи, зростає роль пейзажу. Стіни
храмів покривають багатошаровими фресками, більш використовується декор.
Значного розвитку досягає у Візантії іконописне мистецтво. У музеях
зберігаються чудові зразки візантійських ікон. Третьяковську галерею
прикрашає знаменита ікона Володимирської богоматері, привезена з
Візантії до Київської Русі ще в XII ст. Зберігаючи античні традиції,
візантійське мистецтво виробило власний урочисто-репрезентативний стиль,
пов’язаний головним чином з церковними догматами. Майстри Візантії
зуміли надихнути канонічні форми реальністю, живими ознаками часу,
емоційно наситити зображення. У 1453 р. внаслідок турецького завоювання
Візантія припинила своє існування. Проте вплив її культури яскраво
позначився на мистецтві Західної Європи, південних слов’ян, Київської
Русі, Закавказзя. Після падіння Риму (476 р.) на території Західної
Римської імперії виник ряд варварських держав. На зміну рабовласництву
прийшов феодальний спосіб виробництва. Праця кріпаків змінила працю
рабів, що спричинило до дальшого розвитку продуктивних сил. Історія
мистецтва середньовіччя ділиться на три основні періоди, що збігаються з
виникненням ряду варварських держав, розвитком феодального способу
виробництва, зміцненням влади світських і духовних феодалів, зростанням
ролі міста, утворенням міських комун. У кожний з цих історичних періодів
мистецтво відзначалося певними стилістичними особливостями. Дороманський
(V-X ст.), романський (XI-XII) і готичний (XII-XV) і ці стилі складають
майже тисячолітню історію середньовічного мистецтва.

2.Дороманський період

У дороманський період формувалися феодальні відносини в Європі. Процес
“варваризації” греко-римської цивілізації супроводжувався одночасно і
засвоєнням античної культури численними варварськими племенами і
народами. Ці племена, народи знаходилися під впливом античної художньої
культури, але зберігали свої мистецькі традиції.

Характерним для цього періоду є мистецтво остготів. У 493 р. остготи
заснували у Північній і Середній Італії своє королівство з центром Римі.
За 60 років існування королівства вони побудували кілька своєрідних
архітектурних споруд. Найбільш цікавим пам’ятником архітектури остготів
є гробниця Теодоріха в Равенні (526-530 рр.). Це невелика центрична
будівля, яка завершується перекриттям з монолітного каменя.
Цей камінь добули на березі Адріатичного моря і пізніше привезли до
Риму. До висоти гробниці насипали землю і на неї підняли моноліт. Велика
роль у розвитку дороманського мистецтва належить мистецтву франків.
Королівство франків було одним з найбільших і пізніше стало центром
майбутньої імперії Карла Великого. Перший етап розвитку франкського
мистецтва збігається з історичного епохою меровінгів. У мистецтві
переважали риси наївного розуміння дійсності: орнамент цього часу мав
здебільшого фантастичний характер. У наступний, так званий період
панування каролінгів (VIII-X ст.) відбувся певний розквіт архітектури.
Відомо, що в цей час приділялася немала увага будівництву замків,
палаців і культових споруд. Прототипом середньовічного замку стали
бурги, що складалися з веж і комплексу будинків, оточених ровом з водою.
Резиденції правителів мали вигляд фортець. До їх складу обов’язково
входили церковні споруди. Також при Каролінгах високого розвитку досягло
мистецтво переписування і ілюстрування книги. Широко використовувалися
орнаменти. Сюжети євангелія виконувалися яскравими фарбами,
застосовувалася позолота. Декоративно-прикладні форми мистецтва Західної
Європи представлені цей час ювелірною пластикою (у франків), різьбленням
на кістці, рельєфами на кам’яних придорожніх хрестах (в ірландців та
англосаксів). Невідомі майстри творчо розвивали мотиви орнаментики,
запозичуючи декоративні прийоми митців східних народів. Канони
християнського мистецтва й традиції народної творчості були у
доороманський період провідними. У глибинах мистецтва варварських держав
поступово визрівали риси, які стали визначальними для пізнішої культури
середньовіччя. А саме, на зміну дороманського мистецького стилю прийшов
романський.

3.Романська культура-новий подих архітектури

Характерною ознакою середньовіччя була збройна боротьба за владу з
феодалами. Найбільший феодал – церква – активно втручалася в усобні
війни, хрестом і мечем захищаючи свої права. У більшості європейських
країн в X-XII ст. панівним стилем був романський. Найінтенсивніше в цей
час розвивалася архітектура. Храми, композиційно розвивали форму
базиліки, всередині поділялися на окремі частини. Конструкції романських
храмів внаслідок недостатнього рівня будівничої техніки були надто
важкими. Хрестові або циркульні склепіння угримували масивні стіни,
вежі, важкі стовпи. Тринефні базиліки часто оздолювалисн рельєфами.

У цивільному будівництві романський стиль представлений феодальним
замком-фортецею з круглою, зручною для оборони сторожовою вежею.
Романські будівничі, виходячи передусім із стратегічних міркувань,
створювали споруди перш за все для військових потреб. Протягом ХІ-XIIст.
сформувався і тип середньовічного міста, яке забудовувалося
стихійно.Серед численних халуп ремісників височіли храми й будинки
багатіїв. У XII ст. виникають перші кам’яні ратуші.

Франція

У Франції раніше від інших феодальних держав склався романський стиль.
Собори півдня країни і нині вражають своєю величчю. Для них характерне
органічне поєднання з природою. Головний західний фасад храму і вівтарна
східна частина щедро оздоблювалися скульптурою, центральний неф у
багатьох випадках був значно вищим від бокових. Вертикалі башт,
напівкруглі виступи невеликих капел в абсиді, видовжений хрест,
покладений в основу композиції будови – усе це визначало приналежність
будови до певної архітектурної школи. Безкінечні війни, походи
хрестоносців на Близький Схід сприяли будівництву фортець. Своєрідною
була й архітектура замків. Серед романських фортифікаційних споруд
найкраще збереглася оборонна цитадель міста Каркасона.

Німеччина

Німецькі будівничі створили чимало оборонних замків. Найбільші серед
них, так звані імператорські палаци, позначені грандіозним розмахом, з
численними складами, конюшнями, житлами, палацами тощо.Стратегічно
передбачливі феодали надійно будували їх. Наприклад, тюрінгський
ландграф звів споруду на високій скелі біля перехрестя доріг, що вели з
Гесена в Тюрінгію і таким чином контролював усю місцевість.

Італія

На мистецтво Італії впливала своєрідність її історичного розвитку, В
гостру політичну боротьбу тут включилися і феодали, і окремі
міста-держави. Країна впродовж багатьох століть була ареною боротьби з
іноземними загарбниками. Італійське мистецтво зазнавало різноманітних
впливів. На півдні, в Сіцілії та Венеції відчувалися впливи Візантії, у
північних районах Ломбардії виявився романський стиль. Своєрідністю
позначено мистецтво Рима, Тоскани. Найбільш знаменита споруда Венеції –
собор святого Марка був завершений в період готики. Романська
архітектура народилася у Ломбардії, що межувала з державами по той бік
Альп. Міський комунальний лад забезпечив розвиток у ній середньовічної
культури. Ломбардські храми виділялися красою декору, багатством арочок,
колон. Будівничі звертали особливу увагу на оздоблення порталів.Білий
мармур облицювання надавав спорудам святкового вигляду. Типовим зразком
італійської архітектури є церква Сан Дзено у Вероні, що має струнку
давшицю. Фасад церкви прикрашелий порталом з виступаючим навісом,
декоративний, з численними рельєфами. Такий тип фасаду характерний для
багатьох ломбардських споруд. Ще більш урочисто і святково сприймаються
споруди знаменитого ліванського ансамблю, куди входять собор, Кампаніла
(так звана “падаюча вежа”) і бантистерій, розміщені за межами міської
забудови. Фасад собору поділяється рядами струнких аркад, розташованих у
кілька ярусів. Такими самими аркадами декорована падаюча вежа.

Іспанія

Романська культура Іспанії, зокрема архітектура пов’язана з історичною
долею цієї країни – війною проти арабів (реконкістою), які в VII ст.
захопили майже весь Піренейський півострів. На звільненій території
утворилося ряд держав: Леон з Галісією, Каетідія, Наварра, Арагон,
Каталонія. Французькі ордени монахів, які дбали про поширення своєї
влади в Іспанії, вели будівництво нових споруд у романському стилі.
Типовим романським храмом, близьким до французьких зразків, є собор у
Сантяго де Компостела (1078-1128). Проте в романських спорудах Іспанії
відчутний вплив мавританського стилю. Це спостерігається насамперед в
орнаментальних прикрасах, у композиціях арочок.Архітектуру Іспанії, так
би мовити, формували війни. Майже всі будівлі нагадують фортеці з
недоступними стінами, численними вежами, вузькими проходами. Вони
займали вигідне для оборони місце, часто споруджувалися в горах. Зразком
середньовічного міста-фортеці може бути Авіла,розташована серед
скелястих вершин.Грізні мури з вежами великим кільцем оточують її.
Вузенькі вулички, будинки замкового характеру нагадують суворі часи
раннього середньовіччя.

Англія

Вплив романської культури спостерігається і в Англії. Зв’язок Англії з
континентом зміцнився після завоювання її 1066 р. герцогом Нормандії
Вільгельмом Завойотшиком. Це прискорило процес феодалізації і зблизило
англійську культуру з французькою. Романські собори з монастирями
складали тут єдине ціле. Вони, як правило, були оточені рядом прибудов,
стіни яких не виглядали масштабно, бо мали численні прорізи аркад,
вікон. Собори в Ілі й Дерхемі належать до характерних романських
культових споруд.

Чехія, Польща

Романський стиль поширився в усіх європейських країнах. Розвиток ремесел
і промислів сприяв розвитку міст у найбільшому місті Чехії Празі, яка
була заснована в IX ст., у XII ст. виріс красивий білокам’яний собор св.
Іржі. Замковий характер мала й архітектура Польщі. Тут широко
застосовувалися ротондові (круглі) споруди. У скандінавських країнах
романський стиль склався під впливом німецького та англійського
мистецтва. Романські споруди щедро оздоблювалися скульптурою.
Скульптурні постаті були різними щодо пропорцій і масштабів (це залежало
від того, кого зображували, і від форм архітектури). Працювали
скульптори в основному з каменем. Перші скульптури являли собою спроби
пластичного осмислення форми шляхом введення до неї людської постаті.
Поступово розвиток романської пластики приводив до посилення емоційного
начала.

Україна

В Україні Романський стиль відбився в низці будов на всій території,
проте найбільше у будовах Чернігова і Галича, в якому збереглася церква
св. Пантелеймона(1200), в ній форми романські значно переважають
візаінт. Особливо внутрішні багаторізьблені фризи з аканту і плетінки,
близькі до подібних пам’яток є також будови Чернігова своєю
монументальною простотою і деталями відбивають романські впливи
(Успенський собор Єлецьхого монастиря), хоч вони в своїй основі мають
усі типові риси староукраїнської візантики. Ці романські риси мали
будови України;: у Галичі («княжий собор Богородиці в Крилосі), у
Володимирі-Волинському , на Волині й Закарпатті. Ті романські впливи
могли прийти на Україну з Польщі, Угорщини й Чехії. Одночасно давня
Україна передавала ці впливи далі по всій своїй території.

3.1 Живопис романського мистецтва

?

FOe?

h

h

h

h

h

h

h

4о живопису збереглося в Іспанії.У романському мистецтві розвивалися
різьблення, литво, карбування, ювелірна справа, килимарство, мистецтво
емалі. Всесвітню славу, наприклад, здобули емалі, що вироблялися у
французькому місті Ліможі. Романське мистецтво підготувало перехід до
наступного етапу розвитку західноєвропейського мистецтва – готики.
Порівняно з попереднім періоди у будівельному і художньому відношенні
романська архітектура була кроком вперед. Вона втілювала ідею
колективної праці людей, Архітектурі підпорядковувалися всі інші види
мистецтва, зокрема скульптура і живопис. І у цих та інших галузях ми
маємо можливість спостерігати значні якісні зміни у художньому
пізнанні світу. Романський період – це пора найвищого розквіту
середньовічної культури: світської літератури і поезії, театру, в якому
ставлять і містерії, і світські фарси; музики, де на зміну унісону
прийшло багатоголосся церковних хорових гімнів.

4.Готичний стиль, завершення мистецтва середньовіччя.

Між романським і готичним стилем чіткої межі немає. У творах XII ст. так
званого золотого періоду романського мистецтва, уже помітні елементи
готичного стилю – вершини художньої культури епохи середньовіччя.
Перехід до готичного мистецтва зумовлений розвитком продуктивних сил
феодального суспільства, зростанням міст, утворенням комун, посиленням
монархічної влади і послабленням ролі феодалів. Централізована
королівська влада була потрібна панівному класу для придушення численних
селянських повстань. У цей період досить таки сильно загострюється
боротьба між релігією і наукою, між вірою і знанням. У готичному
мистецтві щедро використовуються елементи народної творчості. Людські
образи набувають реального змісту, посилюється їх індивідуальна і
психологічна характеристика. Панівним видом мистецтва залишається
архітектура. Завдяки розвитку будівельної техніки з’явилася каркасна
система. Вона й знаменувала виникпення готичного стилю в зодчестві. Масу
стіни полегшували великі вікна, а вагу склепіння зменшували нервюри –
виступаючі ребра, що сходилися на опорних стовпах. Склепіння стало
набагато легшим, і весь тягар тепер припадав на опорні стовпи. Щоб їх
зміцнити, особливо в тих місцях, де концентрувалася вага склепінь,
зовнішня стіна підпиралася контрфорсами. Вагу середнього (найвищого)
склепіння з обох боків приймали на себе напіварки або аркбутани,
перекинуті над дахами бокових, більш низьких нефів. Своєї вершини
готична архітектурна система досягла в культовому будівництві.
Громадське життя в цей період зосереджується саме в соборах. Тут
читалися університетські лекції, розігрувалися театральні містерії,
відбувалися засідання міського магістрату, різних цехів, чинилися судові
розправи та укладалися перемир’я після кровопролитних війн. Будівництвом
соборів займалися вже не монастирі, а цехи ремісників на чолі з головним
майстром, якому підлягали спеціалісти різних професій. Головні
майстри-архітектори були людьми високоосвіченими. Готичні собори
демонстрували синтез архітектури, скульптури і живопису. Площини
фасадів, особливо західного, щедро оздоблювалися пластикою, вікна
заповнювалися вітражами. На стінах тіснилися зображення фантастичних
істот – химер, драконів, змій, риб. Навіть водозливи мали форму
скульптур. По боках порталів собору, у галерейках верхнього ярусу
розміщувалися різноманітні статуї- їхне розташування так само, як і
вибір сюжетів, було суворо регламентоване церковними догмами.
Центральний портал західного фасаду найчастіше присвячувався Христу,
правий – мадонні, лівий – певному святому. Крім того, на порталах
містилися алегоричні зображення місяців, пір року. Як бачимо, символічні
церковні образи поєднувалися з реальними. Обов’язковим елементом порталу
була так звана роза – кругле вікно, рама якого виконувалася з
різьбленого каменя. Готичні вікна прикрашалися вітражами-своєрідними
живописними композиціями з різнобарвного скла. Рання готика
репрезентована Собором Паризької Богоматері (п’ятинефний храм уміщував
до 9 тисяч чоловік). Він був закладений у 1163 р. і в цілому завершений
у 1208 р. Водночас в окремих своїх частинах собор добудовувався і
перебудовувався в ХІІІ—ХІУ ст. Це будівля, яка вражає своєю могутністю.
Собор вражає цілісністю свого архітектурного образу і це незважаючи на
те, що будувався він більше століття. Провідна роль у всій композиції
належить західному фасаду, гордовита висота башт якого підкреслюється
струнким і тендітним шпилем над середхрестям. Вертикалі його аркад і
вікон урівноважені горизонталями карнизів, а яруси тісно пов’язані між
собою, внаслідок чого архітектурний образ набуває внутрішньої гармонії і
логічного розвитку. Велетенський внутрішній простір центрального нефа
(висота під склепінням 35 м) домінує над низькими і менш освітленими
боковими нефами. Як і фасад, інтер’єр пронизується урочистою величчю,
проте його архітектурні ритми ще більш спрямовані у височінь, а їх
матеріальність майже не відчувається. У глибині центрального нефа,
пронизаного мерехтливим світлом вітражів, знаходиться вівтар, освітлений
вогниками свічок та якимось неземним сяйвом велетенських вітражів
вівтарної частини собору. У З0-40-х роках XIII ст. відбувається процес
становлепня готики, позбавленої романських впливів. Найвидатнішим
пам’ятником цієї перехідної доби є церква св. Єлизавети в Марбурзі.
Порівняно з французькими соборами значно скромніше оздоблення
екстер’єру: площини фасаду і бокових стін заповнені тільки контрфорсами,
які підкреслюють суворий аскетичний вигляд споруди. У період пізньої
готики в Парижі та інших містах країни було вбудовано чимало приміщень
для цехів, ратуш, житлових будинків, розвивалася оборонна архітектура.
Яскравим прикладом монастирської готики стало мініатюрне містечко Мон
Сен Мішель, розташоване на невеличкому острові біля узбережжя Нормандії.
Французька готика значно вплинула на мистецтво Німеччини. У німецькій
архітектурі довго зберігалися романські традиції. Композиції споруд
відзначалися простотою і монументальністю. Особливо часто зустрічалися
однобаштові собори. Найвиразніше особливості німецької цивільної
архітектури виявляються в будівлях ратуш і готелів. Особливу увагу
будівничі звертали на оздоблення інтер’єрів. На відміну від французької
готики, численні скульптурні зображення розміщувалися не на фасаді, а
саме в приміщеннях. З кінця XII ст. готичний стиль набирає бурхливого
розвитку в мистецтві Англії. Становлення англійської готики збігається з
централізацію і піднесенням економіки країни. У цей період формується
англійська національна культура. XIII-XIV ст.- період розквіту готичної
архітектури. Характерним для церковної архітектури є значне збільшення
довжини і зменшення висоти будов. Склепіння соборів, як
правило,невисоке, на фасадах немає роз. Стіни зовні пишно оздоблювалися
з усіх боків, бо споруди зводилися, як правило, в центрі міст. Інтер’єри
також мають свої особливості. Складне переплетіння нервюр на склепіннях
створює урочистість. Готичний стиль в англійській архітектурі
зберігається довше, аніж в інших країнах Західної Європи. Його форми
поступово консервуються, стають все більш витонченими, іноді навіть
штучно рафінованими. Готичний стиль у XIII-XIV ст. поширився і в інших
країнах. В Іспанії готичні форми збагатилися елементами мавританського
стилю. Центрами іспанської готики стало місто, Барселона. Характерним
для готичного стилю тут є значна ширина споруд, однакова висота нефів,
невеликі розміри у вікон. Готичний стиль набуває поширення в півпічній
Європі (Нідерланди), а також у східній (Чехія та Польща). Провідним
чеським архітектором періоду готики є Потер Парлерж, який збудував собор
св. Віта в Празькому граді. Чимало готичних пам’ятників збереглося в
Польщі. Найбільш відомі- Вавельський замок і Ягеллонський університет у
Кракові. Поширеними були ратуші, що складалися з дво-триповерхового
корпусу і вежі з годинником. Як панівний вид мистецтва архітектура
найповніше відбила естетичні ідеали середньовіччя, з’єднавши розум і
фантазію в єдине ціле. Готична конструкція засвідчила високі технічні
можливості будівництва, вона розв’язувала важливі художні завдання
епохи. Пам’ятники готичної архітектури зберігають свою поетичність,
чарівну красу до наших днів. Значні зміни відбуваються в готичній
скульптурі, роль якої в оздобленні архітектури все більше зростає.
Розвиток скульптури позначений дальшим наближенням до життя, зростанням
інтересу до психології героя. Розташування скульптур на соборах, основні
образи і художнє вирішення регламентувалися церковними правилами. Але
незважаючи на це, велике місце займали перелігійні сюжети,наприклад,
зображення сезонних робіт, фантастичних химер, звірів і птахів.
Зародження готичного стилю в скульптурі Франції почалося в провінції
Іль-де-Франс. Про значні досягнення готичних майстрів свідчать яскраві
образи святих Мартіна, Григорія, Ієроніма. Скульптури Ам’єнського собору
– окраса готичного мистецтва. Сюжети з життя Христа, Марії, про Страшний
суд відзначаються великого життєвістю. Помітно земне розуміння
релігійних образів, відчувається проникнення світських елементів і в їх
трактування. Постаті героїв позбавлені застиглої фронтальності, у них
відбиваються реалістичні риси. Символічні зображення дванадцяти місяців,
розміщені на лівому порталі собору, що розповідають про тодішній побут і
селянську працю – один з кращих календарів готики. Відповідно до пір
року селяни займаються певною роботою: весною обробляють виноградник,
влітку косять сіно, жнуть хліб, восени збирають фрукти. Французька
пластика розпиналася по шляху передачі душевних переживань людини і тому
в пізній період готики виникає потреба добиватися портретної схожості.
Про посилений інтерес до портрета свідчать статуї Карла V і його дружини
Жанни Бургундської з капели шпиталю для сліпих у Парижі. Німецька
пластика, на відміну від французької, використовувалася в основному для
оздоблення інтер’єру храмів. Цінним у німецькій готичній скульптурі було
прагнення майстрів передати індивідуальні риси, тонкі психологічні
характеристики моделей. На ринковій площі Магдебурга приблизно в
середині XIII ст. було споруджено пам’ятник засновнику міста Оттопу І.
Його поставили в часи, коли місто повело рішучу боротьбу проти місцевого
архієпископа за право самоврядування. Шедевром готичної пластики
вважаються портретні статуї у Наумбурзькому соборі (XIII ст.). Невідомий
скульптор створив цілу галерею своїх сучасників. Кожна фігура
сприймається як завершений індивідуалізований образ, наділений яскравим
характером. Майстер показав людей такими, як вони були за життя:
розумний Еккегард, ніжна, мрійлива Ута, життєрадісна Реглінда. Готичні
форми н скульптурі Німеччини зберігалися дуже довго, майже до XVI ст.
Монументальна готична скульптура в різних країнах мала різний характер.
У готичній скульптурі Іспапії під впливом мавританського мистецтва
великого поширення набуло мистецтво орнаментики. Користувалася успіхом
також кругла скульптура. Велике значення для розвитку монументальної
скульптури цього періоду мали численні статуї і рельєфи в соборі
Сант-Яго де Компостела. Прекрасні зразки готичної пластики – мармурові
гробниці, дерев’яні лави – значне досягнення іспанської скульптури.
Цікаві пам’ятки готичної скульптури збереглися в Чехії. Це сюжетні
рельєфи, портретні голови королів, кам’яні й дерев’яні статуї мадонн. У
рельєфі, що зображує васала, який присягає на вірність сюзерену,
переконливо відтворено життєву ситуацію. Уявлення про готичний
монументальний живопис дають настінні розписи і вітражі. Мистецтво
вітража досягло особливо високої культури у французькому мистецтві.
Сюжетами вітражних композицій були релігійні сцени, історичні події,
літературні мотиви, трудові процеси ремісників і селян. Вітражі набирали
з інтенсивно забарвлеготх невеличких шматочків скла, свипцетшй бордюр у
місцях з’єднання скла одночасно був контуром зображення. Деталі –
обличчя, волосся, складки одягу малювалися спеціальними фарбами. Вітраж
тримався на залізній арматурі, яка кріпилась па кам’яних рамах у
віконних прорізах. З часом мистецтво вітража збагачується новими
технічними прийомами, з’являються яскравіші фарби. Надзвичайно цікаві
зразки монументального малярства збереглись в Чехословаччині. Пам’яткою
європейського значення стали розпис церкви в Лібіцах (50-70-ті рр. XIV
ст.). У композиціях розписів розробляються елементи побуту, пейзаж. У
цей час працює видатний майстер Теодоріх, один з авторів оздоблення
Карлштейна – резиденції короля Карла IV. Численні твори, які виконав
Теодоріх (цикли фресок про королів, розписи на дереві), приніс йому
заслужену славу. Високою культурою відзначаються розписи майстра з міста
Тржебон який у 70-90 рр. XIV ст. оздобив місцеву церкву. Велику увагу
художні приділяв зображенню душевного стану героїв. За допомогою
світлотіні він передавав розміщення постатей у просторі.. Цікаві
мініатюри доповнювали бестіарії – моралізаторські оповідання про життя
звірів. На одному з них, наприклад, зображепо вершника, який украв
тигренятко. Реалістичні тенденції характеризують розвиток іспанської
мініатюри. Шедевром можна вважати “Урочисті вірші короля Альфонса
Мудрого”. Ілюстрації цього твору набули самостійного мистецького
значення. Вони зображають боротьбу з арабами, коріду, приватне життя
тощо.Цехові об’єднання в період готики забезпечували високий розвиток
художніх ремесел. Поширеним в Європі було виробництво меблів, щедро
оздоблених різьбленням. Нерідко форми меблів повторювали об’єми готичних
споруд. Значний прогрес відбувався в галузі різьблення на кістці.
Зображення святих, ікони, домашні вівтарі, різні скриньки – все це
милувало очі розмаїтими візерунками, сюжетними рельєфами. Добру славу
мали паризькі шпалери, німецькі виїмчасті емалі. Одяг заможних верств
щедро оздоблювався прикрасами із золота, срібла, дорогоцінних каменів.
Художні ремесла періоду готики-яскравий приклад участі народних майстрів
у створоттні культури цілої епохи. Середньовічне мистецтво – величний
пам’ятник майстерності й працьовитості простих людей. З розвитком
буржуазних відносин зростали світські тенденції в мистецтві. Прогресивпі
сили почали відкриту боротьбу проти основ феодального суспільства. У
мистецтві визрівали віяння нової епохи – Відродження.. Вертикалі його
аркад і вікон урівноважені горизонталями карнизів, а яруси тісно
пов’язані між собою, внаслідок чого архітектурний образ набуває
внутрішньої гармонії і логічного розвитку. Велетенський внутрішній
простір центрального нефа (висота під склепінням 35 м) домінує над
низькими і менш освітленими боковими нефами. Як і фасад, інтер’єр
пронизується урочистою величчю, проте його архітектурні ритми ще більш
спрямовані у височінь, а їх матеріальність майже не відчувається. У
глибині центрального нефа, пронизаного мерехтливим світлом вітражів,
знаходиться вівтар, освітлений вогниками свічок та якимось неземним
сяйвом велетенських вітражів вівтарної частини собору. Німецька готична
архітектура склалася пізніше за французьку. Німецькі собори простіші,
будинок сильніше витягнутий по вертикалі, шпилі веж дуже високі.
Особливість – однобаштові храми, увінчані високим шпилем. Для Північної
Європи характерна цегляна готика. Найбільш знаменитим циклом скульптур
періоду готики незаперечно вважається скульптурний декор собору в
Наумбурзі. Рельєфи “Страстей Христових”, зображені на огорожі західного
хору (“Таємна вечеря”, “Зрадництво Іуди”, “Взяття під варту”),сповнені
надзвичайного драматизму, реальності подій, проникливої достовірності. У
самому приміщенні хору наумбурзькі майстри поставили 12 статуй
засновників храму. Це ціла галерея людських характерів, дуже різних і
протиставлених один одному.Готика Англії виникла дуже рано (наприкінці
ХІІ ст.) й існувала до ХVІ ст. Слабкий розвиток міст призвів до того, що
готичний собор став не міським, а монастирським, оточеним полями і
луками. Звідси, очевидно, його “розпластаність” по горизонталі,
розтягнутість у ширину, наявність безлічі прибудов. Домінанта собору –
величезна вежа на середохресті. Найчистіший зразок ранньої англійської
готики – собор у Солсбері, оспіваний згодом у пейзажах Дж.
Констебла.Головний готичний собор Англії– Кентерберійський, резиденція
архієпископа Кентерберійського, національна святиня. Собор
Вестмінсте-рського абатства в Лондоні – місце коронації і поховання
англійських королів з часів Вільгельма Завойовника, згодом усипальниця
великих людей Англії – близький до французької готики. Починаючи із часу
Столітньої війни будівництво в Англії скорочується. З цивільної
архітектури цього періоду можна згадати найславетніший Вестмінсте-рський
королівський палац (ХІV ст.) з його Вестмінстер-холом площею 1500 кв.м.В
Італії дістали поширення лиш окремі елементи готики: стрілчасті арки,
“рози”. Основа – суто романська: широкі приземкуваті храми, гладка
площина стін яких часто інкрустована кольоровим мармуром, що створює
смугасту поверхню фасаду (собор у Сієні). Приклад пізньої італійської
готики – величезний Міланський собор, який вміщує 40 тисяч чоловік,
найбільший храм Європи.Готичні пам’ятки є в Нідерландах (ратуші в
Брюгге, Брюсселі і т.д.), Чехії (собор св. Віта і Карлов міст у Празі),
Австрії (собор св. Стефана у Відні), Польщі (Вавельський собор під
Краковом, Марнацький костьол у Кракові) та інших країнах Європи.

Висновок

Культура середньовіччя, яка існувала тисячоліття, висунула нове коло
ідей та образів, нові естетичні ідеали, нові художні прийоми.
Надихаючись духом християнства, мистецтво цього часу глибоко проникло у
внутрішній світ людини. Інтерес мистецтва середньовіччя до духовності
був величезним. Мислителі й художники цієї пори так само, як і в
античності, прагнули гармонії, міркували про розумне влаштування світу.
Але виражали це специфічно, абстрактнішою мовою. Романське мистецтво
дало новий подих архітектурному життю світу, нові сміливі рішення у
будівництві храмів з зображенням могутнього Бога, вражає й кмітливість
майстрів, які створювали міцні і мистецькі споруди не тільки для краси,
а й для війни. Продовженням стилю середньовіччя стала готика, мистецтво,
що вражає нас велитенськими розмірами споруд, величезними вітражними
вікнами, гіганськими баштами і стрільчастими шпилями. Все це і багато
іншого залишили нам наші предки із середньовіччя, сьогодні ми маємо
змогу пройтись по цих пам’ятках архітектури і подумки побувати у тих
легендарних роках. Ось такою була наша подорож по минулому, надіюсь вона
вам дуже сподобалась і відкрила щось нове у вашому житті.

Література

1.Абрамович С.Р. Культурологія-Навч.посібник-К.-2005-с.36-39

2.Бартенев Н.А. «Париж» Л.-1962-с.62-65

3.Світова художня культура.К.-2004

4.Художня культура світу.-К.-2003

5.Чмихов М. Давня культура-К.1994р.с.23-24

6. Шевнюк О. Культурологія-К-2004

Додатки: Фото взято із інтернет сторінок : HYPERLINK
“http://www.gotika.ru” www.gotika.ru , HYPERLINK
“http://www.romans.ru” www.romans.ru .

HYPERLINK “http://www.Vikipedija.ru” www.Vikipedija.ru

PAGE

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020