Реферат на тему:
Леся Українка, драма-феєрія «Лісова пісня»
План
Вступ
Мотиви народження феєрії
Казковий світ природи
Трагізм кохання
4. Ліс – джерело творчості і краси
Висновок
Література
Лесю Українку називають в народі дочкою Прометея, бо саме вона
перейнялася творчістю Т. Шевченка і понесла далі естафету правди, добра
і людяності. ЇЇ лірика сповнена глибокої пристрасті, ніжної
задушевності, щирої любові до рідної землі, навколишньої природи, до
свого нескореного народу.
Письменниця понад тридцять років віддала творчості. Вона була
поетесою-борцем. Написала багато творів, але якби в її поетичному
доробку була тільки «Лісова пісня», то саме це вже забезпечило б їй
безсмертя.
Простежуючи її творчість, ми розуміємо, що вона черпала сили,
припадаючи до джерел народного слова та героїзму.
Талант письменниці багатогранний, вона увійшла в літературу як
велика поетеса-лірик, геніальний драматург, талановитий
прозаїк, перекладач, блискучий літературний критик, невтомний збирач і
дбайливий цінитель фольклорних скарбів. Такою була Л. Українка, чиє
поетично слово хвилює нас і сьогодні.
Драма-феєрія “Лісова пісня” – це надзвичайний твір, справжній
шедевр української та світової літератури видатної української поетеси.
Цей твір можна назвати винятковим, бо в ньому простежуєтеся багатство
думки, поетичність образів і гармонійна єдність реальності і фантазії.
В феєрії Леся Українка ставить та намагається вирішити вічні
питання: життя і смерті, кохання та ненависті, вірності та зради,
пошуку правди і справедливості.
Поетеса навіки полюбила народні легенди пісні які записувала її
мати.
Леся збирала твори народної поезії, пам’ятала слова і мелодії багатьох
пісень. З глибоких, яскравих вражень про рідний край, з джерел
поліських повір’їв, легенд, звичаїв, пісень і народилась в 1911 році, в
Кутаїсі, феєрія.
Цей твір виношувався роками, а написаний був за два тижні. У цей
твір поетеса вклала «цвіт душі» і вилила з свого серця «те, що не
вмирає».
«Лісова пісня » вражає нас красою мрії, глибиною думки, музикою
мови. Вона відкриває нам чари Полісся у шумах і тінях лісових, у
веселкових барвах квітів, у зітханні вітру, гомоні весняної ночі.
Ніжна, задумлива краса, – от як характеризує поетеса природу. «
Ярко – зелена драговина», тиховоде, вкрите ряскою та лататтям озеро,
перший ряст, блакитні проліски, сон – трава. Білі, яро – зелені, блідо –
блакитні барви – це кольори ранньої весни. Оживає природа, оживають
лісові духи та істоти.
У драмі виступають два світи: світ природи та її міфологічних
істот і світ реальний, з постатями звичайних людей. Основний
конфлікт підпорядкований головній ідеї боротьби за гармонійне вільне
життя , за високу мрію, за красу і вірність боротьби проти буденщини
сірості і банальності.
Головні герої драми – це представники людства та природи. Лукаш
– простий селянин, представник людства. Ідея гармонії людини і природи
втілена в образі Мавки, яка любить і береже природу, тонко відчуває
музику. В ній чудово злились духовне багатство і зовнішня краса,
ніжність і доброта. Вона любить красу і виступає проти всього, що її
руйнує.
Мавка – дитина природи, лісова дівчина, яка закохується в
Лукаша та йде до нього жити, залишаючи ліс, в якому пройшло все її
життя, йде до нього незважаючи на те, що вся природа проти цього. ЇЇ
дідусь Лісовик попереджує Мавку, що люди жорстокі, погано ставляться до
природи, що вони ніколи не зможуть прийняти її за свою.
Він говорить:
…Минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, – там
жура
тягар свій носить. Обминай їх,
доню:
раз тільки ступиш – і пропала
воля!
$ j | ’ – e
?
?????
e
o
?
?
??????$?$?Т?Т??????$?$?Т?Т??
h
h
h
h
h
h3
!але й зіткнулась із несумісністю високих ідеалів з буденним життям.
Мавка бореться за гідність дорогої їй людини, жертвує собою заради
Лукаша. Задля нього Мавка скидає своє лісове вбрання, вбирається у хатнє
дрантя. Зникла поезія, залишилась буденщина. Мавка, як і Лукаш, стала
невільницею.
Мавка – дитина волі. Її зрада самої себе недовговічна. Досить
скинути жебрацький одяг, порвати із залежністю від Лукашевої матері, і
вона знову стане вільною, рідною, жаданою у лісі. Знову ліс розкриє для
неї свою красу.
Бідність, сіра буденщина вбивають у людині мрію, талант, любов.
Доля – це Лукашева совість, яка чинить суд над його життям. Знехтувана
Лукашем, Мавка іде до його хати і перетворюється на вербу з сухим листом
та плакучим гіллям. Навіть заклята у вербі, дівчина продовжує жити в
звуках сопілки, шелесті листу. І знову оживе Мавка в піснях, у грі
сопілки Лукаша. Мавка вічно житиме в мелодії кохання.
У творі ліс – це джерело творчості, краси. Недарма дядько Лев
так старанно береже старого дуба – велетня, навіть відмовляється продати
його купцям. Він навіть померти хоче у лісі під старим дубом:
…Як буду вмирати, то прийду, як звір до
лісу,-
Отут під дубом хай і поховають…
Ліс з одного боку, уособлюючий всеперемагаючий природний
початок, і ліс, символізуючий крихітний беззахисний світ, який немов
кричить: «Захисти мене, не чіпай мене!». Ліс «реагує» на всі переживання
Мавки, на її душевний стан. Мавці добре, і ліс прокидається, на
деревах розпускаються бруньки; Мавці тяжко від розлуки з Лукашем,
і «… все покривається протяглим, сумним вовчим виттям …Безлистий
ліс ледве мріє проти попелястого неба чорною пустиною, а далі по
узлісся снується розтріпаний морок ».
Однак в драмі-феєрії є дещо таке, що сьогодні звучить особливо
гостро – це трагічна тема взаємовідносин людини з природою. Читаючи
поему, ми потрапляємо у казковий світ, де є свої звичаї і закони,
свої поняття про красу і неповторність. про добро і зло.
Лісове царство, вигадане народною фантазією, у своєрідних
формах відбиває важливі риси народного життя, стосунки між людьми.
Лісові істоти, що мають владу над явищами природи, над вогнем і водою,
над рослинами і тваринами, живуть, переживають, радіють і сумують зовсім
як люди. Лісові сили ворогують між собою. Внаслідок чого руйнуються не
тільки надбання людської праці, але й краса лісового краю.
« Лісова пісня» – гімн красі природи і людини. Драма – феєрія чарує
красою почуттів, великою силою і глибиною розкритих у ній волелюбних
ідей, поетичністю образів. Цей твір справді народний. Він народний
своїми образами, узятими з фольклору і змальованими у повній
відповідності з уявою про життя, про навколишній світ. У цьому творі
Леся Українка говорить про те, що людина і природа – це єдине ціле, що
людина повинна дбати про навколишній світ.
Проблеми, поставлені у «Лісовій пісні» і тепер хвилюють мого
сучасника. Адже і зараз є люди, які не розуміють, що справжнє щастя
залежить не від матеріального забезпечення, а від духовного світу
людини, від гармонії її з оточуючим світом. Сьогодні, коли відроджується
наша культура, духовність, наша мова, «Лісова пісня» потрібна читачеві.
Вона безкрайня, як безкрайні природа, поезія та красота.
Література:
1. Леся Українка «Лісова пісня»
2. Мороз М. Літопис життя і творчості Лесі Українки К.,
1992р.
3. Хропко П. Українська література. Підручник для 10 кл.
К.,2004р.
4. Дудка О. О. Шевелєва Л. А. Українська мова. Довідник
Х.,1999р.
5. Нечволод Л. І., Пашкова Т. З. Посібник – порадник з
української
літератури Х., 1997р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
