UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАстрід Ліндгрен – життєвий і творчий шлях (реферат)
Автор
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4747
Скачало414
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

Астрід Ліндгрен – життєвий і творчий шлях

 

Усе почалося з того, що в Стокгольмі на вулиці випав сніг. І сама

звичайна хатня господарка по імені Астрід Ліндгрен посковзнулась і

ушкодила ногу. Лежати в постелі виявилося запекло нудно, і фру Ліндгрен

вирішила написати книгу. Не для друку, зрозуміло. Астрід була

розсудливою жінкою й розуміла, що навряд чи який-небудь видавець захоче

возитися з її твором. Фру Ліндгрен писала свою книгу для дочки й…ще для

однієї дитини. Тієї самої дівчинки, якою була вона сама років двадцять

із невеликим назад.

 

У той час Ліндгрен кликали зовсім не Ліндгрен, а Астрід Еріксон. Жила

вона разом з батьками в садибі за назвою Ніс. І була чудово,

неправдоподібно щаслива. Імовірно, тому, що в садибі Ніс жила любов. Та

сама, про яку колись складали пісні трубадури й менестрелі.

 

Один раз хлопчик на прізвище Еріксон (це був батько Астрід) побачив на

ярмарку світловолосу дівчинку із чубчиком. З тих пір Самуель Август із

Севедстропа міг думати тільки про Ханне з Хульта. Заради її він, тоді ще

напівзлиденний селянин, відмовився від дівчини із приданим у п'ятдесят

тисяч крон. А коли Ханна оселилася в Несе, Самуель Август щодня дякував

Богу за те, що він дарував йому таку дружину.

 

Так, здорово було бути дочкою Еріксонів! А ще здорово було взимку разом

із братом і сестрами до знемоги валятися в снігу, улітку лежати на

нагрітих сонцем каменях, вдихати захід сіна й слухати спів деркача. А

потім грати, грати з ранку до самого вечора. «Дивно, як це ми не

загралися до смерті», — з посмішкою згадувала потім Ліндгрен.

 

Але…будь-якому, навіть самому довгому святу коли-небудь приходить

кінець. От і Астрід один раз із подивом виявила, що вже виросла. А

оскільки батьки цього не помітили, фрекен Еріксон вирішила почати

самостійне життя. Вона поступила коректором у газету найближчого

містечка Виммербю й перша з дівчат округи обстригла своє довге волосся.

 

Коли ж Астрід виповнилося вісімнадцять, вона в пошуках роботи

відправилася в столицю Швеції — Стокгольм. От там дівчині стало погано

по-справжньому. У Стокгольмі в неї не було ні рідних, ні друзів, ні

грошей. «Я самотня й бідна. Самотня тому, що так воно і є, а бідна тому,

що все моє майно складається з одного датського ері. Я страшуся

наступаючої зими», — писала вона братові Гуннару.

 

Але доля все-таки посміхнулася Астрід. Після довгих пошуків фрекен

Еріксон знайшла роботу в Королівському суспільстві автомобілістів. А

через кілька місяців вийшла заміж за свого шефа Стуре Ліндгрена.

 

Так фрекен Еріксон перетворилася в хатню господарку фру Ліндгрен. Ту

саму непомітну хатню господарку, що один раз написала для дочки книгу.

 

Ну, а потім…потім наполеглива дитина вмовила свою маму послати цю

повість у видавництво. Чуда, на жаль, не відбулося. Історія про Пеппі

Довгапанчоха здалася редактору занадто дивною й знову зайняла своє місце

в ящику письмового стола.

 

Але Астрід це чомусь не збентежило. Свою нову книгу — «Бритт-Марі

виливає душу» — вона відважно відправила на один зі шведських

літературних конкурсів. І, чесно говорячи, зовсім зненацька для себе

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ