UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСуржик і територіальні діалекти (реферат)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось10433
Скачало819
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Суржик і територіальні діалекти

 

Суржик і територіальні діалекти

 

Суржик (буквально — «Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й

вівса і т. ін.; борошно з такої суміші»[1]) — побутове мовлення, в якому

об'єднані лексичні та граматичні елементи різних мов без дотримання норм

літературної мови. Термін «суржик» (без додаткових визначень) вживається

переважно щодо українсько-російського суржику.

 

Українсько-російський суржик поширений у побутовому спілкуванні жителів

багатьох регіонів України, а також місцевостей на території Росії, де

проживає українське населення - на Стародубщині, Курщині, Подонні,

Кубані, Ставропольщині, Терщині, Поволжі, Поураллі, Тюменщині, Омщині,

Цілині (Сірий Клин), Зеленій Україні.

 

За даними досліджень Київського міжнародного інституту соціології, у

2003 р. поширеність «суржикомовності» серед дорослого населення різних

регіонів України становила від 2,5% (Західний регіон) до 21,7%

(Східно-Центральний регіон), а загалом по Україні — близько 12%.[2] Але

варто враховувати, що через очевидні проблеми з проведенням чіткої межі

між «суржикомовністю», вживанням окремих елементів суржику і «чистою»

україномовністю чи російськомовністю такі оцінки можуть бути лише

приблизними.

 

Мова кожного з нас багата різними словами, котрих немає й у словнику

української мови. Ті слова називають по-різному, дивлячись на те, хто їх

говорить. Основні назви для них зараз – це діалект та суржик. Ними

буквально засмічена наша українська мова, не враховуючи того, що більша

частина населення нашої країни розмовляє цілком російською. Найбільш

поширеним серед нас зараз є суржик – буквально «суміш зерна пшениці й

жита, жита й ячменю, ячменю й вівса та ін.» за Грінченком. Якщо говорити

офіційним визначенням, то це побутове мовлення, в якому об’єднані

лексичні та граматичні елементи різних мов без дотримання норм

літературної мови. Цей термін вживається переважно щодо

українсько-російського суржику.

 

Українсько-російський суржик поширений у побутовому спілкуванні жителів

багатьох регіонів України, а також місцевостей Росії, де проживає

українське населення. Явище суржику не є причиною діалектних чи фахових

відмінностей. Вся причина в тому, що за умов бездержавності в історії

України вищі верстви населення говорили майже виключно російською, а вся

інша фахова термінологія (церковна, правнича, лікарська, фабрична)

існувала виключно в чужомовних варіантах. Часто українець, вийшовши поза

своє обійстя, мусив прилаштовуватись до «панської» мови та через не

писемність неминуче змішував елементи обох мов, рідної та «панської».

Отже, суржик як явище в українській мові, було створене українськими

селянами на межі XIX-XX століття. В мовній практиці під впливом

російської пішло не лише активне запозичення фахових термінів, а й

заміна найпоширенішої власної лексики на чужу, наприклад: «нада» замість

«треба», «січас» замість «зараз», «скіко время» замість «котра година»

тощо. Особливості змішування різних компонентів залежала від

географічного регіону, часу, освітнього рівня мовця – але загальна

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ