.

Злочини проти власності (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1042 20087
Скачать документ

Реферат

Злочини проти власності

План:

1) Об’єкт і суб’єкти

2) Предмет

3) Загальне поняття розкрадання

4) Класифікація розкрадань

5) Характеристика конкретних форм розкрадання

6) Кваліфікуючі ознаки складів злочинів що охоплюються поняттям
розкрадання

7) Корисливі злочини проти власності що не містять ознак розкрадання

8) Не корисливі злочини проти власності

У Ч.3 ст 41 КУ закріплено положення про право власності.

Злочини проти власності були самі перші злочини із якими стикалося
людство, були перші криміналізовані

Найнотир – крадіжка чужого майна

Є багато монографій

Родовий об’єкт і класифікація злочинів проти власності

У кримінально-правовій літературі є кілька підходів щодо родового
об’єкту. Розглядають власність як економічну категорію і власність як
правову категорію.

Власність як правова категорія – це право власника володіти,
користуватись і розпоряджатись майном.

Родовий об’єкт (на думку Л.П. Брич) – за основу треба брати юридичний
критерій і це є: відносини з приводу власності – відносини між людьми з
володіння, користування, розпоряджання майном які охороняють
кримінальним законом.

Проф. Навроцький вважає що родовим об’єктом злочинів проти власності є
суспільні відносини що складаються з приводу вилучення, знищення,
витрачання, не передання, пошкодження, не повернення майна чужого для
винного на яке він не має права володіння, користування, розпоряджання,
яке внаслідок цього вилучається з процесу виробництва, обміну, продажу.

Безпосереднім об’єктом Л.П. вважає майно

Безпосер додатковий – здоров’я

Щодо класифікації то традиційно поділяють злочини проти власності на 3
групи:

І. Розкрадання

ІІ. Інші корисливі злочини проти власності що НЕ містять ознак
розкрадання

ІІІ. Не корисливі злочини проти власності

Предмет злочинів проти власності

Стосовно всіх складів злочинів предмет є обов’язкова ознака.
Всезагальним предметом є – чуже майно. Предметом деяких є: право на
майно (ст.189, ст.190), дії майнового характеру (ст.189). В деяких
предметом є не будь-яке майно а конкретне: чуже майно яке було в віданні
винуватого чи ввірене йому (ст.191); знайдене або таке що випадково
опинилось у винного, скарб, предмети що містять наукову, культурну чи
іншу цінність; електричні мережі, кабельні лінії зв’язку та їх
обладнання (ст.188); об’єкти електроенергетики (ст.188-1); земельна
ділянка (ст.197-1); електрична чи теплова енергія – єдиний випадок коли
предметом виступає те що не є майном (ст188-1).

Зміст поняття чуже майно

Одні вчені вважають що предметом розкрадання може бути як рухоме так і
нерухоме майно. Інші що статті 185-187 застосовувати до нерухомого майна
неможна. Є така позиція що тепло- електроенергія не є об’єктом
розкрадання.

Ознаки необхідні щоб визначити предмет:

1) фізичні ознаки

2) економічні ознаки

3) юридичні ознаки

1) фізична ознака: є річчю, предметом матеріального світу (крім права на
майно, дії майнового характеру). Річ – це такий предмет який можна
вилучити із законного володіння власника і перемістити в сферу володіння
іншої особи, або який можна знищити, пошкодити. Гроші, цінні папери
також є проявом речей і тому можуть бути предметом злочинів проти
власності. Предметом злоч проти вл можуть бути документи які є в обігу і
виступають грошовим еквівалентом (лотерейні білети, поштові марки,
талони на паливо, приватизац білети). Але ці документи потрібно
відрізняти від подібних документів/речей що не є предметом. Тобто це
речі які самі по собі не несуть, не мають якоїсь цінності, а посвідчують
право власності на предмет злочину – вони самі предметом злочинів проти
власності не можуть бути, оскільки в них не конкретизується вартість і
кількість матеріальної цінності (наприклад номерок з гардеробу).
Протиправне заволодіння такими речами буде вважатися готуванням до
злочину.

Л.П. Брич вважає що нерухоме майно є предметом злочинів проти власності.
Предмет як право на майно – можливість отримати матер цінності і речі в
майбутньому, пов’язане воно з отриманням певних документів.

Дії майнового характеру – різні послуги (поступки??) внаслідок отримання
яких інша особа збагачується, набуває певне майно чи поліпшує його
якість чи позбавляється необхідності здійснювати матеріальні виплати.

2) економічна ознака – полягає в тому що таким предметом може бути майно
що наділене споживчою та міновою вартістю. Споживча вартість – означ що
майно здатне задовольнити матеріальні і пов’язані з ними потреби людини,
воно є цінним і потрібним для власника. Речі викинуті або від яких
власник відмовився не є предметом злочинів проти власності. Так,
заволодіння речами НА могилі, чи В могилі – не є предметом злочинів
проти власності. Мінова вартість – означає уречевлення праці людини,
тобто внаслідок людської праці предмет заново створили чи відокремили
від природного середовища. Як визначити? Якщо дерево на корні, тварина
на волі – предметом злочину проти довкілля (бо не прикладалась праця
власника, не відокремили від природи); але якщо дерево зрубали (дрова),
тварину зловили (зарубали на мясо) – предметом злочину проти власності.
Олень в Карпатах – злоч проти довкілля; риба в ставку, корова в загоні –
злоч проти власності.

3) юридична ознака – її формують 2 частини:

1) чуже майно – майно є чужим для винного – означає що майно перебуває у
власності іншої особи і винний не має на нього ні дійсного ні уявного
права. Майно подружжя не є чужим для них самих. В цьому випадку слід
виріш в сивіл-правовому порядку. Приклад з провідником – не можна
вважати чужим майном, того що потерпілий не мав дійсного права.

Ст. 338 ЦКУ – передбачає порядок набуття права власності на знахідку, а
ст. 343 ЦКУ – порядок набуття на скарб. (вивчити)

Якщо майно тимчасово вибуло з володіння з обставин, що не залежать від
його волі або не було під фактичним контролем власника або ні особи
(загублене забути) але у відомому власнику місці – то розглядається як
злочин. Якщо ж невідоме місце його знаходження то не є злочином.

2) майно не передбачене в законі як предмет інших злочинів. В ін
випадках – не може бути визнаним предметом злочинів проти власності
(наркотики, перкурсори, зброя). Але якщо на заводі було викрадено
запчастини (вузли) до зброї, наприклад, то вчинене кваліфік за
сукупністю як злоч проти власн + виготовл вогнепальної зброї.

Загальне поняття РОЗКРАДАННЯ

Термін розкрадання позначає не якийсь конкретно один злочин, а певну
групу злочинів проти власності, об’єднану спільними ознаками. До них
відносять: спільний родовий та безпосередній об’єкти, спільні предмети,
з об’єктивної сторони полягають в протиправному, безоплатному вилучені
чужого майна і оберненні його на свою користь чи користь 3-тіх осіб: а)
більшість полягає у вилученні майна з чужого законного володіння.
Вилучення – було у власника, у відомому власнику місці і було переміщено
в сферу володіння ін особи. Рухоме майно фактично переміщується, а
нерухоме – юридично переміщується. З об’єктивної сторони розкрадання –
це протиправне, безоплатне вилучення чужого майна або інших явищ
матеріального світу що є предметами злочинів проти власності і обернення
його на свою користь чи користь 3-тіх осіб.

Об’єктивна сторона розкрадання:

Суспільно-небезпечне діяння полягає у вилученні майна з чужого законного
володіння. Винятки: шахрайство (вилучення нема, а є заволодіння);
вимагання (суспільно-небезпечне діяння – вимога)

Звернення вилученого майна на свою користь чи користь 3-тіх осіб –друга
основна складова розкрадання.

Таке вилучення має бути протиправним. Таке вилучення маэ бути
безоплатним. Безоплатним не обовязково зі згодою чи без згоди власника.
Це може бути еквівалентна робота, гроші чи інший еквівалент – Але має
бути щось подано. Якщо еквівалент менший ніж вартість майна – тоді тут
можна говорити про сукупність ідеальну – наприклад самоправство і
розкрадання.

Це здійснюється шляхом прямо вказаним в КК як спосіб розкрадання.

Спосіб є обов’язковою ознакою кожного з розкрадання. Всі злочини що
входять в групу розкрадання (за винятком розбою і вимагання) мають
матеріальний склад – тобто є обов’язкові наслідки. За загальним правилом
момент їх закінчення настає коли винний 1) вилучив майно + 2) має
реальну можливість ним розпорядитися.

Судовою практикою визнається що моментом закінчення розкраданняз
охоронюваної території є той момент коли предмет злочину переміщений за
межі цієї території (напр. перевезення через пропускний пункт, через
прохідну – тобто тільки перетнув лінію прохідної чи межі території і вже
є закінч злочин). Є суперечності але Брич вважає що це правильний
підхід.

Має право розпорядитися означає – спожити, продати, подарувати, знищити…

Якщо розкрадання з квартири то має право розпоряджатися з моменту коли
переступив поріг квартири. Але викрадення майна яке може бути
використане чи спожити без винисення його за межі території визнається
закінченим з моменту отримання можливості це майно використати чи
спожити (продукти харчування (більше 600 грн).

Винятки:

Розбій вважається закінченим з моменту нападу вчиненого з метою
заволодіти чужим майном і незалежно від того чи вдалося винному
заволодіти майном потерпілого. Приклад з жінкою в ліфті – це буде не
добровільна відмова а закінчений розбій – бо з моменту нападу.

Вимагання досягає стадії закінченого злочину з моменту доведення до
потерпілого майнової вимоги + поєднаної з відповідними погрозами як
зазнач в ч.1 ст.189

Суб’єктивна сторона

Всі розкрадання мають обов’язків елемент – к о р и с л и в и й м о т и
в

Розкрадання це злочин вчинений з непрямим умислом (?). Умисним є
відношення винного як до ознак основного складу злочину так і до
кваліфікуючих. Тому не можна погодитися з Хавроненком який у своїх
таблицях вказав що ч.3 ст.186, ч.2 ст.189, ч.2 ст.190 характеризується
прямим умислом щодо дій і необережним щодо наслідків (тут має місце
неконкретизований умисел).

Класифікація розкрадання чужого майна.

Розкрадання прийнято поділяти за видами і формами. Критерієм поділу за
видами є вартість викраденого майна. Критерієм поділу на форми є спосіб
вчинення злочину.

За вартістю є 5 видів розкрадання:

1. дрібне (не є кримінально карним – адмін відповідальність, ст.51
КпАП);

2. у значному розмірі (в істотному розмірі);

3. таке що заподіяло значну шкоду потерпілому;

4. у великому розмірі;

5. в особливо великому розмірі.

1. дрібне ? 3 неоподаткованим мінімумам громадян (600грн=3х200) ?

2. 3 неоподат мін громад ? в значному розмірі ? 100 неопод мін гром. –>

3. ? значна шкода потерпілому ?

4. 250 неопод мін ? великий розмір

5. 600 ? особливо великий розмір

Критерієм поділу на форми є спосіб вчинення злочину. За способом
виділяють 8 форм:

1. крадіжка;

2. грабіж;

3. розбій;

4. вимагання;

5. шахрайство;

6.привласнення;

7. розтрата;

8. заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем.

Характеристика окремих форм розкрадання

Ст. 185. Крадіжка.

Суспільно небезпечне діяння називається викрадення. Розкрадання і
викрадення як загальне і особливе (?). Викрадення як суспільно
небезпечне діяння означає вилучення чужого майна, безвідплатно і
протиправно.

Спосіб – обов’язково т а є м н и й

Об’єктивний критерій таємності – викрадення відбувається за відсутністю
власника чи іншої особи – ніхто не спостерігав.

Суб’єктивний критерій – винний усвідомлює обставину таємності
викрадення.

Об’єктивний і Суб’єктивний критерії – поєднуються.

Злочин з матеріальним складом

Критерії:

І. Таємне вилучення коли ніхто не спостерігав.

ІІ. Вилучення відбувається в присутності власника чи ін. осіб, але воно
є все рівно таємним бо в силу фізіологічних обставин він не бачив цього
(мала дитина в ліжку, стара людина, хвора, п’яний, спить, сліпий)

ІІІ. Майно винний вилучав в присутності осіб які усвідомлювали факт
вилучення майна, але в силу певних соціальних зв’язків з цими особами
винний розраховував на їх солідарність (співучасник, друзі родичі).
Проте якщо ці особи попередили чи засумнівалися – це вже буде не
крадіжка.

ІV. Викрадення відбувається в присутності інших осіб які вважають таке
переміщення майна правомірним і на цю ілюзію правомірності розраховує
винний.

Момент закінчення крадіжки визначається за загальним правилом коли
винний вилучив майно + має можливість ним розпорядитися.

Суб’єкт крадіжки – загальний. Особа яка не має ніяких правомочностей
щодо майна, а вчиняє крадіжку лише використовуючи свій доступ до майна
то вважається що це крадіжка а не привласнення чи розтрата чи зловж
служб становищем. Не потрібно путати з привласненням, розтратою або
заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем бо при
привласненні особі чуже майно ввірене або перебуває в її віданні, особа
має певні правомочносіт з володіння, користування, розпорядження
стосовно такого майна. У складі крадіжки суб’єкт не має ніяких
правомочностей стосовно майна. В деяких випадках такий суб’єкт може мати
лише доступ до майна – сторож, охоронець, водій, кладівник. Відпов
вказівки в Постанові ПВС.

Крадіжка може переростати в грабіж чи розбій. В постанові ПВС вказано що
дії розпочаті як крадіжка і виявлені власником майна чи ін особами і
незважаючи на це продовжені кваліфікуються як грабіж. Якщо при цьому
було застосоване насильство з метою продовжити вилучення майна або
утримати в себе вилучене майно то вчинене кваліфікується як насильницьки
грабіж чи розбій залежно від обсягу насильства. Але якщо винний кинув це
майно, припинив дію по крадіжці, і навіть якщо застосував насильство але
вже не з метою вилучення майна а наприклад з метою уникнути затримання
то вчинення може кваліфікуватися як замах на крадіжку. Але може
перерости лише коли злочин не досягнув стадії закінченого злочину. Якщо
досягнув то це буде реальна сукупність.

Суб’єктивна сторона – прямий умислом і корисливий мотив.

Суб’єктивне ставлення має значення на останній момент розвитку злочинної
діяльності. Тобто коли він починав – то думав що він вчинить це таємно.
Потрібно розглядати на самий останній момент розвитку діяння.

Ст.186. Грабіж.

Склад грабежу зібгається з ознаками складу крадіжку за винятком ознаки
СПОСОБУ (тут відкритий)

Відкрите ? таємне (обернене)

Відкрите – якщо вчинене у присутності власника, ін осіб… і охоплюється
умислом особи, він розуміє що вчиняє це відкрито, але він ігнорує
обставини.

Виділяють 2 види грабежу – простий і насильницький. Класичний приклад
простого грабежу – знімання норкових шапок через паркан, виривання сумки
(на мопеді) – грабіж ривком. При насильницькому грабежі характериним є
застосування насильства що не є небезпечним для життя чи здоровя
потерпілого а також погроза його застосування (Пленум п.9). Під таким
насильством потрібно розуміти заподіяння легкого тілесного ушкодження що
НЕ спричинило короткочасний розлад здоров’я чи незначну стійку втрату
працездатності або менше легкого

Погроза в складі грабежу. Це погроза заподіяння легкого тілесного
ушкодження що НЕ спричинило короткочасний розлад здоров’я чи незначну
стійку втрату працездатності або менше легкого. Тут погроза в вузькому
значенні, на відміну від розбою.

Ст.187. Розбій.

Потерпілий – насильство може застосовуватися до особи яка зазнала нападу
тобто це може бути як власник майна, особа якій майно ввірене так і
стороння особа.

Насильство яке є небезпечним для життя і здоровя особи (не плутати з
ознакою тяжкого тілесного ушкодження – насильство яке є небезпечне в
момент заподіяння). Роз’яснено в Постанові ПВС п.9. Мінімальна межа –
легке тілесне ушкодження що спричинило короткочасний розлад здоровя чи
незначну стійку втрату працездатності, а максимальна – середньої
тяжкості тілесне ушкодження. В всіх підручниках пише що охоплює і тяжкі
тілесні ушкодження але це суперечить закону бо на думку Брич це є
кваліфікуючою ознакою розбою. Тобто якщо заподіюється тяжке тілесне
ушкодження то буде кваліфікуватися за ч.4 ст.187 ККУ.

В Постанові роз’яснено як треба оцінювати такі дії як мордування,
застосовування струму, кислот, скидання з поїзду… – все це оцінюється як
насильство що є небезпечним для життя чи здоровя.

Погроза при розбої. Тут є випадок поширеного тлумачення -> охоплюється
погроза вбивством (хоча виходить за межі буквального тлумачення і
суперечить буквальному тлумаченню) і додаткової кваліфікації не потребує
– таким шляхом пішла і теорія і практика.

Погроза застосувати насильство яке об’єктивно не є небезпечним для життя
чи здоровя але якщо потерпілий думає і сприймає що воно є небезпечним то
потрібно кваліфікувати як розбій (погроза макетом зброї). Тут сам винний
розуміє що макетом не заподіє таку шкоду але ж потерпілий того не
розуміє. Погроза виконує свої функції тому можна ставити у вину (приклад
з оселедцем під місяцем).

Суспільно небезпечне діяння позначається терміном напад. Цей напад може
бути відкритий і таємний (коли ззаду вдарили битою, коли вкололи
наркотичний засіб).

Щоб відрізнити погрозу грабежу і погрозу розбою треба виходити із
конкретних обставин справи: зброя що демонструється, агресія…

(

d

f

j

¦

th

z

hl)

h

j

?????????\?z

&М віддав 1000 і сказав що дома більше нема грошей. Злочинці погрожуючи
М побити так, що той ходити не зможе висунули вимогу решту валюти
передати через день у визначеному місці. Винних засудили за розбій
вчинений за попередньою змовою групою осіб і за вимагання поєднаним з
насильством. Тут треба кваліфікувати спочатку за закінчений розбій (так
як був здійснений напад з метою…) і вимагання в якому способом стало не
насильство а погроза. Сукупність – реальна. Тут не йде мова про
переростання, а про поєднання бо розбій є закінчений.

Ст. 189. Вимагання.

Супільно-небезпечне діяння – вимога передати майно, право на майно (з
погрозою…)

Спосіб – погроза:1) насильством

2) знищенням або пошкодженням майна

3) обмеженням прав, свобод і законних інтересів

4) розголошення відомостей які потерпілий чи його близькі родичі бажають
залишити в таємниці

Вимагання є закінченим злочином з моменту коли до потерпілого доведена
вимога поєднана з погрозою.

Основний склад: тут погроза насильства не охоплює погрозу вбивством чи
заподіяння тяжких тілесних ушкоджень – будь-яке крім вбивства і т.т.у.
(це охопл ч.2)

Ч.2. – насильство охоплюється вбивства чи тяжкі тілесні ушкодження.

В ч.3 вже не погроза а застосування реального насильства небезпечного
для життя і здоровя.

В ч.4 вже насильство яке є тяжким тілесним

Насильство яке не є небезпечним для життя і здоровя – такої
кваліфікуючої ознаки вимагання немає – і тут потрібно кваліфікувати за
сукупністю (разом з побоями, легке тілесне, незаконне позбавлення
волі…).

Приклад з хлопчиком щоб той виніс цінності дядька. Тут вимагання не буде
тому що вимога має бути спрямована на власника майна. В даному випадку
була крадіжка вчинена цим племінником. А з боку дворових хлопців – якщо
неповнолітній – то втягнення неповнолітн у злоч діяльн, а якщо
повнолітній – підбурювання до вчинення злочину.

Розмежування вимоги в розбої і вимаганні: в розбої – на негайне її
виконання; в вимаганні спрямоване на виконання в майбутньому.

Ст. 190. Шахрайство

Суспільно небезпечне діяння познач терміном «заволодіння» (не те саме шо
вилучення) полягає в тому, що винний не сам вилучає майно, а власник це
майно дає, дає правомочності, вручає правомочності щодо цього майна.

Приклад про Галину і Марину в поїзді. Тут не шахрайство а є крадіжка бо
тільки попросила а не дала правомочності.

Способи: обман або зловживання довірою.

Частіше обман полягає в обіцянці вчинити певні дії, а потім не виконання
їх.

Важливо щоб винна особа на момент заволодіня майном мала намір
привласнити майно а обіцянку не виконати. За цим можна відрізнити
шахрайства від заподіяння майнової шкоди шляхом обману чи зловживання
довірою чи від цивільно-правовим деліктом.

Приклад з прокатом. Якшо на той момент мала намір викрасти – то
шахрайство, якщо спочатку не мала наміру а пізніше появився то це є не
злочин а цивільно-правовий делікт. Отже, намір має значення для
встановлення шахрайства. Або спочатку або потім. Щоб встановити цей
намір потрібно виходити з обєктивних дій – наприклад коли взяв кредит
перед тим все продавши і втік за кордон (то це явно злочин).

Зловживання довірою – допоміжний спосіб вчинення шахрайства (1/3 – 1/4
всіх злочинів шахрайств).

Ст.191. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом
зловживання служб становищем.

Тут перебуває 3 форми розкрадання:

1) привласнення чужого майна

2) розтрата чужого майна

3) заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем.

1) і 2) мають спільні ознаки і тому перебувають в одній частині ст.191
КК, а саме предмет цих форм розкрадання є чуже майно яке було ввірене
винному чи було в його віддані.

Другою спільною ознакою виступають спеціальні суб’єкти злочину – особа
якій майно було ввірене чи перебувало в її віддані.

Це означає, що за посадовими обов’язками, договірними відносинами
винуватий має повноваження: розпорядження, управління, доставки або
зберігання такого майна. Непотрібно плктати з крадіжкою. Ввірене – коли
винній особі видаються відповідний документи на це майно (товарна
накладна). Коли перебуває у ввідані – виход з посад інструкцій
(завідуючий складу).

Але відрізняються привласнення і розтрата за змістом
суспільно-небезпечного діяння. Привласнення як суспільно-небезпечне
діяння – це вилучення майна і використання як власного (на свою
користь). Деякі автори пишуть що це утримання в себе чужого майна. Майно
тут переміщається але зберігається. При привласнені майно зберігається в
винного в своїй натуральній формі

Розтрата, як суспільно-небезпечне діяння – це витрата, споживання
ввіреного чи майна що знаходить у віданні. На відміну від привласнення в
результаті розтрати це майно витрачається або споживається винним чи
3-тіми особами. При привласнені майно зберігається в винного в своїй
натуральній формі. При розтраті майно не знаходить у винного.

Приклад зі столом порубаним.

В кримінально-правовій літературі є думка що розтраті передує
привласнення.

Тому розтратою не можна вважати наслідки привласнення а самостійним
способом розкрадання – коли їдять в магазині дорогі продукти, гроші

Новели КК: Злочин ст.188.

Недоцільність статтей новели – надмірна криміналізація та порушує
систему розкрадання. Оскільки в ч.1 ст.188 застосовується не розділовий
а єднальний сполучник «та», слід вважати що передбачений злочин є
закінчений з моменту викрадення усієї сукупності вказаної в диспозиції
предметів. Невідомо що розуміється під «іншим засобом», адже перед тим
мова йшла про спосіб. Ст.188 не зовсім узгоджується з регулятивним
законодавством. Враховуючи, що собою становлять електричні мережі
відповідно до ст.1 ЗУ «Про електроенергетику», то неможливо ні уявити,
ні здійснити їх викрадення, як і будь-якого іншого значного за розмірами
об’єкту нерухомості

Ст.188-1 – цілком охоплюється ст.192, тому не потребує цієї статті.

ст.188 = ст.185 + ст.360

Кваліфіковані ознаки розкрадання

Їх більшість – співпадають у різних форм.

Вчинення злочину повторно названо як кваліфікуюча ознака крадіжки,
грабежу, вимагання, шахрайства, привласнення, розтрати. Зміст цієї
ознаки роз’яснений в п.1 в примітці до ст 185 ККУ Вчинення названого
злочину після розбою – утворює повторність, але вчинення розбою після
названих злочинів повторності не утворює. Кваліфікуюча ознака розбою
сформульована не як повторність, а як розбій вчинений особою яка раніше
вчинила розбій або бандитизм

Вчинення за попередньою змовою групи осіб – крадіжки, грабежу, розбою,
викрадення шляхом демонтажу електричних мереж кабельних ліній зв’язку…,
вимагання шахрайства, привласнення, розтрати. Зміст цієї ознаки
роз’яснений в ч.2 ст. 28 ККУ.

Вчинений організованою групою – крадіжки, грабежу, розбою, викрадення
шляхом демонтажу та ін засобом електор мереж…, вимагання, шахрайства,
привласнення, розтрати або заволод шляхом зловж служб становищем. Зміст
розясн в ч.3 ст.28 ККУ

Заподіяння значної шкоди потерпіому: крадіжка, грабіж, вимагання,
шахрайство. Зміст розяснений в п.2 Примітки до ст. 185.

Вчинений у великих розмірах: крадіжки, грабежу, розбою, викр шляхом
демонтажу електр…, вимагання, шахрайства, привласнення розтрати.. Зміст
розкрив в п.3 Примітки до ст. 185.

Вчиненний в особливо великих розмірах: крадіжки, грабежу, розбою,
вимагання, шахрайства, привласнення розтрати або заволодіння чужим
майном шляхом зловживання службовим становищем. Зміст розкривається в
п.4 Примітки до ст.185 ККУ.

Із проникненням у житло, приміщенням чи інше сховище – крадіжка, грабіж,
розбій. Поширеність злочинів із цією ознакою (у 2004р. кожна 4-та
крадіжка із квартири). Поняття «проникнення» і поняття «житло» в
Постанові (п.30). Проникнення – це вторгнення в житло з метою вчинення
крадіжки, грабежу або розбою. Воно може здійснюватися як таємно такі
відкрито, як з подоланням перешкодами, опору людей так і без, а також з
допомогою різних засобів які помагають винній особі викрадати майно з
житла без входу у нього. Проникнення буде мати місце коли винна особа на
момент самого проникнення мала намір вчинити крадіжку, грабіж чи розбій.
Якщо ж умисел вини після того як проникла, то така кваліфікуюча ознака
тут не має місця. Якщо особа прийшла в гості то таке не може ставитися у
вину як проникнення.

Проникнення має місце тоді коли особа проникає в те місце де немає
загального доступу. Не може кваліфікуватися якщо викрадення є із житла
де проживає ця особа сама, або проживає із кимось в одній квартирі.

Житло – це приміщення призначене для постійного чи тимчасового
проживання людей, будинки, квартири, кімнати в готелі а також ті його
складові частини призначені для зберігання майна, відпочинку або
задоволення інших потреб – веранди, балкони, комори, горища. Важливо щоб
ці частини були конструктивно пов’язані із приміщенням яке призначене
для проживання.

Кваліфікуючою ознакою проникнення не є у вимаганні. Якщо вимагання
вчиняється з проникнення вчинене тре кваліфікувати у сукупності зі
ст.162 (поруш недоторканості житла). Цю статтю потрібно застосовувати у
випадках дрібного викрадення майна шляхом крадіжки з проникнення бо ст.
51 КпАП не охоплює проникнення в житло. Але коли дрібне викрадення чи
вимагання із проникненням сховище чи ін приміщення(не в житло), то
додаткова кваліфікація непотрібна і не можлива (лише за 51). Тому що в
Особливій частині КК встановлена відповідальність за «недоторканість
житла» а не якогось іншого приміщення (сховища) – їх кримінальний закон
не охороняє. Поняття приміщення та ін сховища є в Постанові від 1984р.

Такі його ознаки:

1) призначене для зберігання матеріальних цінностей

2) обладнане технічними засобами, огорожею, охороною, що перешкоджає
доступу до них.

3) не служать для вирощування якихось продуктів (сади, поля, стави,
теплиці)

4) не виступають лише як місткість для знаходження майна (цистерни)

Приміщення є завжди будівля або частина будівлі, а інше сховище –
територія з ознаками вказаними вище.

Крадіжка огірків з теплиці не є з проникненням. Тому що теплиця не є
сховище, бо це є тимчасова споруда. В ній не було на дверях замків (З
однієї справи). В одній із ухвал ВСУ «інше сховище» – відведене для
постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей ділянка
охоронювана, огорожена, забезпечена засобами захисту. Визначальною
ознакою має бути не стільки цільове призначення території а наскільки
наявність огорожі, охорони…

Телефони-автомати, банкомати і т.п. – повинні визнаватися якщо
монетоприймачі, гршоприймачі закриті..

ВСУ: М проник у комору С і викрав таємно майна на велику суму. М просив
перекваліфікувати того що комору не можна вважати ін сховищем тому що
комора була в загальному коридорі і він не прикладав зусиль щоб
проникнути туди. Суд це не врахував. Тут Всу сам себе заперечив вказавши
що двері можуть бути обладнані чи необладнані замком, відкриті чи
закриті. Клопотання не задовільнив.

Інші корисливі злочини проти власності що не містять ознак розкрадання

До них відносять: ст.192, ст.193, ст.198.

Ст. 192. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання
довірою.

Має місце за відсутністю ознак шахрайства. Як відрізнити від шахрайства?
Прояви:

1) неправомірне використання чужого майна (наприклад при будівництві
використання техніки працює на ліво – екскаваторів, камазів і т.д. для
ін потреб (водій не є власником, майно має працювати на власника, а він
їде на інші приватні будови і працює використовуючи майно власник, це
майно заробляє для нього гроші але ці гроші йдуть не власнику майна а
тій особі яка неправомірно використовує це майно)

2) неправомірне використання чужих грошей (наприклад коли гроші належні
власнику включаються в оборот, вони приносять певний дохід і цей дохід
привласнюється ін особою (гроші мають рпцювати на свого власника))

3) непередача належного власнику майна. Власне ця форма і викликає
проблеми розмежуванння від шахрайства. Шахрайство це заволодіння чужим
майном шляхом обману, або зловжив довірою. Шахрайство є однією з форм
розкрадання а розкрд полягає у тому що майно переміщається зі сфери
володіння власника у сферу володіння іншої особи.

Про автобуси дальнього маршруту: якщо уповноважений власником збирати
гроші з пачажирів і видавати їм білети за місця то не буде, якшо не
уповноважений – то кваліфік за ст.192. Значить має значення на якому
етапі і місці є вилучині кошти.

Отже ті кошти що вже надійшли в сферу володіння власника і бути
вилучені то це буде розкрадання. Якщо ше не надійшли то це може бути як
привласнення або шахрайство

Способи цього злочину є обман або зловживання довірою. Зміст цих ознак
такий самий як при шахрайстві.

Цей злочин є злочином із матеріальним складом.

Суспільно небезп наслоідки: полягають у заподіяння значної майнової
шкоди. Вміст визначений у примітці.

До доповнення ст 188-1 це діяння (викрадення електичної чи типлової
енергії шляхом її самовільного використання) кваліфікувалось за ст.192

Ст. 193.Привласнення особою знайденого або чужого майна що випадково
опинилось у неї.

Предмет: не будь-яке чуже майно, а 1) таке яке знайдене чи випадково
опинилось і 2) яке має особливий культурну, історичну, художню,
культурну цінність а також скарб. Щоб визначити предмет на парктиці
потрібно звертатися до ст.338 і ст.343 ЦКУ які передбачають порядок
набуття права власності на знахідку і скарб. Скарб може бути той на який
особа не мала підстав права набути його. Непотрібно забувати, що якщо
майно забуте, загублене у відомому для потерпілого місці то це має
кваліфікуватися як крадіжка. Отже до ознак предмету ст.193 можна додати
ще те, що власнику не відоме місце перебування цих речей.

Ст.198. Придбання, отримання, збирігання чи збут майна одержаногоо
злочинним шляхом.

Суспльно небезпечні діяння тут названі аальтернативно: придбання,
отримання, зберігання чи збут. Вони розяснені В Постанові ПВСУ

Звернути увагу на те що має бути заздалегідь не обіцяне – відрізняє його
від співучасті. Ця ознака буде мати місце тоді коли той чи інший злочин
уже був закінчений.

Некорисливі злочини проти власності

До них належить: ст 194, ст.194-1, ст.195, ст.196, ст.197.

Всі вони є з матеріальним складом!

Ст. 194. Умисне знищення або пошкодження майна.

Суспільно небезпечне діння: знищення або пошкодження майна. Знищення
майна – діяння внаслідок якого якесь майно перестає існувати як об’єкт
матеріального світу. Пошкодження – це дії внаслідок яких істостно
погіршуються корисні властивості і цільове призначення такого майна, але
обєкт не перестає існувати як обєкт матеріального світу.

Наслідки: заподіяння шкоди у великих розмірах. Зміст цих наслідків не
визначений тобто не вказано що потрібно розуміти під великим розміром
шкоди від умисного знищ чи пошкодж майна. Тоді оскілкьки цей злочин є
явно менш суспільно-небезпечний нііж ті злочини що входять в групу
розкрадання то визначаючи зміст поняття великий розмір шкоди то маєм
виходити з того шо цей розмір має бути однозначно НЕ меншим ніж великий
розмір розкрадання.

Кваліфікуючі ознаки:

Спосіб підпалом, вибухом чи ін загальнонебезпечним способом.
Загальнонебезпечний спосіб = спосіб небезпечний для життя багатьох осіб
і розяснений у відповідгій постанові.

Спосіб в особливо великому розмірі – має бути не менше ніж в розкраданні

Що спричинило загиель людей – в коментарі вказується шо смерть «хоч 1
особи» , але з правил лінгвістикипотрібно розуміти хочаби 2ох людейю

За Брич: смерть людей – це 2 і більше; тяжкі наслідки – тільки 1 людина.

Відповідальність тільки кол загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Ст. 197-1. Самовільне зайняття земельної ділянкт та самовільне
будівництво.

По суті цей злочин має відноситися до розкрадання але сформульований не
як розкрадання.

Самовільне зайняття – вилучення ділянки у власника і звернення її на
свою користь чи користь інших осіб.

Заподіяна значна майн шкода (але в чому полягає невідомо). Потрібьно
брати до у ваги вартість земельн ділянки.

Використона література

Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року.- К.: А.С.К., 2003.-
224с.

Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами.- К.: Юрінком
Інтер, 2000.- 752с.

Молдован Андрій Валеріанович Кримінальний процес: Україна, ФРН, Франція,
Англія, США.- К.: ЦНЛ, 2005.-

Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар.- Харків:
Одіссей, 2006.-

Михеєнко Михаїл Макарович, Нор В.Т., Шибко В.П. Кримінальний процес
України.- К.: Либідь, 1992.- 431с.

Коваленко Євген Георгійович, Маляренко Василь Тимофійович Кримінальний
процес України.- К.: Юрінком Інтер, 2006.-

Кримінальний кодекс України 2001 року.- Запоріжжя: ЗІДМУ, 2001.- 181с.

Кучинська Оксана Петрівна, Кучинська Ольга Анатоліївна Кримінальний
процес України.- К.: Прецедент, 2005.- 202с.

Кримінальний кодекс України: зразки процесуальних документів:
Навчально-практичний посібник/ П.Біленчук, Ю.Крегул, М.Курко,
С.Стахівський.- К.: Основа-ООО”Астарта”, 1996.- 352с.- НБУ, УАБС.- 5.00

Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами: Станом на 1
вересня 2000 р.У 2-х книгах. Кн.1/ Упор. Андрушко П.П.- К: Юрінком
Інтер, 2000.- 784с.- 70.00

Кримінальний кодекс України (Прийнятий сьомою сесією Верховної Ради
України 5 квітня 2001 р.).- К: ЮРінком-інтер, 2001.- 240с.

Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України.
Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової
діяльності та в кримінальних справах.- К.: Юрінком Інтер, 2001.- 800с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020