UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСучасна диригентсько-хорова освіта України в системі педагогічної антропології (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6113
Скачало629
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ого

співу, розширенням жанрово-стилістичного кола концертного та навчального

репертуару, активізацією джерелознавчих досліджень та виданням творів

вітчизняної духовної музики, систематичним проведенням фестивалів

хорової музики в Прибалтиці. В ці роки розпочалася надзвичайна плідна

діяльність нової генерації митців – вихованців одеської хорової школи.

 

В 60-70 рр. відбувається подальший підйом хорової культури. Про це

засвідчують такі основні тенденції, як виникнення камерних хорів

(фундатор цього руху в Україні – В.Іконник); розширення мережі

мистецьких колективів, зокрема, заснування першої в історії України

професійної чоловічої капели (художній керівник С.Дорогий); надзвичайно

плідна співпраця композиторів з хоровими колективами; поглиблення

музикознавчих досліджень в галузі хорового мистецтва; піднесення

регіональних диригентсько-хорових шкіл.

 

На зламі 60-70-х рр. в розвитку хорової культури все помітнішими стають

негативні тенденції і явища. Маємо на увазі її надмірну політизацію та

зневажливе ставлення органів влади до національної мистецької спадщини;

адміністративне втручання в творчий процес; схильність до проведення

різноманітних ювілейних заходів тощо. В хоровому мистецтві негативні

ознаки виявилися також в недооцінці та несприйнятті новітньої, особливо

авангардної хорової музики; надмірному культивуванні народних хорів та

неприродній диференціації виконавських напрямків; постійних ідеологічних

обмеженнях щодо виконання певних хорових творів тощо.

 

В 80-90 рр. незважаючи на різні труднощі і негативні явища відбувається

подальший розвиток української хорової культури. До найбільш характерних

її ознак відносимо такі як:

 

q зростання ролі громадських організацій та установ, церкви в

культурно-мистецьких процесах;

 

q поглиблення інтеграції української хорової культури в

європейський та світовий соціокультурний простір;

 

q розквіт хорової творчості цілої плеяди композиторів (Л.Дичко,

Є.Станкович, В.Степурко, Ю.Алжнєв, В.Зубицький, А.Караманов і ін.);

 

q надзвичайно плідна диригентська діяльність метрів хорового

професіоналізму та нової генерації митців (П.Муравський, А.Авдієвський,

В.Іконник, М.Кречко, В.Палкін, Є.Савчук, Б.Антків, В.Газінський,

С.Фоміних і ін.);

 

q велика організаційна робота визначних хорових діячів

(А.Авдієвський, О.Тимошенко, Є.Савчук) з розбудови культури та музичної

педагогіки незалежної України;

 

q заснування нових професійних хорових колективів в різних

регіонах; досягнення ними високого рівня майстерності; активна участь

хорових капел в культурно-мистецькому житті України;

 

q розширення та поглиблення наукових досліджень в галузі хорового

мистецтва та диригентсько-хорової педагогіки; функціонування на кафедрах

хорового диригування мистецьких ВУЗів провідних в Україні музикознавчих

науково-педагогічних шкіл (А.Лащенко, І.Гулеско, О.Стахевич);

 

q піднесення науково-творчого потенціалу кафедр хорового

диригування; розробка і впровадження нових навчальних планів і програм,

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ