Реферат на тему:
Експериментальне вивчення природи факторів та їх вплив на засвоєння
знань дошкільниками
Вияснення характеру порушень і прогнозування їх наслідків є актуальними
як в фундаментальному, так і в прикладному відношенні. Цінність
цитогенетичних досліджень для визначення впливу мутагенних факторів
зумовлена тим, що клітини організму є автономними саморегульованими
системами.
Промислові райони Запорізької області та місто Мелітополь, з високим
рівнем хімічного забруднення являють собою модель оцінки функціонування
організмів на підвищеному мутагенному фоні.
Вплив мутагенних факторів вивчався під керівництвом доктора біологічних
наук Говорової А.І. та її співробітниками лабораторії цитоекології
Дніпропетровського інституту проблем природокористування і екології.
Були обстежені новонароджені діти (біотестовані діти) м. Мелітополя.
Аналіз мікроядер в слизовій оболонці ротової порожнини був використаний
для оцінки цитогенетичного ефекту забруднення середовища. Мікроядерний
тест у зіскобах слизової ротової порожнини новонароджених дітей має
значну перевагу. Даний метод зручний в експрес-дозиметрії дії
генотоксикантів і не вимагає взяття крові. Статистична обробка одержаних
даних проводилась методом альтернативної варіації. Достовірність
порівнюваних величин визначали за критеріями Ст”юдента-Фішера.
Новонароджені діти обстежувались навесні і влітку і склали три групи.
Група “А”- новонароджені діти від практично здорових матерів. У групі
практично здорових матерів індекс мікроядер майже в два рази нижчий при
взятті проб влітку, ніж навесні. Це свідчило про хороший фізіологічний і
соматичний стан дитячого організму. Група “В” – це діти, народжені
матерями, які працюють у шкідливих умовах виробництва (лаки, фарби,
вібрація, шуми). У другій групі (“В”) індекс мікроядер збільшений. Група
“С”- новонароджені від часто хворіючих матерів. У третій групі
аналогічна тенденція – збільшення числа клітин із генетичними
аномаліями.
Середні статистичні дані свідчать про наявність достовірних відмінностей
у зміні величини мікроядерного індексу в групі “А” 0,021+0,001, в групі
“В” та “С” 0,074+0,004.
Для організації і проведення психолого-педагогічного спостереження в
поєднанні з лонгітюдним методом були відібрані біотестовані діти 1994
року народження, які на момент дослідження перейшли в дошкільний вік.
За дітьми трьох груп було організовано систематичне
психолого-педагогічне спостереження протягом усього дошкільного віку, до
того моменту, коли вони підуть в школу. Рівень знань біотестованих дітей
замірювався на початок, середину і кінець навчального року. Була
відібрана контрольна група дітей дошкільного закладу для зіставлення
рівня знань, їх відтворення і осмисленості в порівнянні з дітьми груп
“А”,”В”,”С”. Кожній дитині, як біотестованій, так і дитині з контрольної
групи ставилось близько 20 завдань в індивідуальній формі. Завдання на
визначення вміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати,
класифікувати. Ряд завдань відображали програмні навчальні завдання,
такі як визначення варіаційних величин, геометричних фігур, число і
лічбу, згідно з вимогами нормативної програми навчання.
На початковому етапі експериментальної роботи по організації
індивідуального навчання були зафіксовані найбільш високі результати у
всіх біотестованих дітей групи “А”. Так, наприклад, найкращий результат
правильно виконаних завдань в групі “А” був у Маші К. (60%), низький
результат у Віки К. (35%). В групі “С” (діти, народжені матерями, які
часто хворіють) найвищий показник виконаних завдань у Вані Т. (41,5%),
низький результат у Артема П, Кості Н. (по 31,8%). Знання дітей, їх
здатність відтворювати, осмисленість мають різну якісну і кількісну
характеристику. Більш високі показники зареєстровані у дітей, народжених
практично здоровими матерями.
Рівень засвоєння, усвідомленості і якості виконання програмних завдань
був змінений у біотестованих дітей. За індивідуальною програмою навчання
з дітьми груп “А”,”В”,”С” проводились заняття на формування
перцептивних, практичних, розумових дій, виконання програмних вимог.
Сприятливий вплив соціального фактора (розумовий розвиток) збільшив
можливість якісного засвоєння знань, про що свідчать дані по групі “С”.
Вибіркові індивідуальні показники засвоєння знань у біотестованих дітей
групи “С” були вищі, ніж середні показники дітей контрольної групи
дитячого дошкільного закладу. Використання лонгітюдного методу дозволило
послідовно реєструвати вплив додаткових факторів, таких як зміни в
харчуванні дитини, матеріальний рівень сім’ї, організація відпочинку в
екологічно чистій зоні. Слід відзначити, що найбільш високі показники
правильно виконаних завдань, які характеризують усвідомленість,
володіння мисленнєвими операціями, зафіксовані в групі “А”- у дітей,
народжених від практично здорових матерів. В групах “В” і “С” високі
показники окремих дітей були досягнуті за рахунок зміни якості життя
сімей, де вони виховувались.
Додаткове вивчення зовнішніх і внутрішніх, об”єктивних і суб”єктивних,
тривалих і короткочасних факторів призводить до розуміння і пошуку
основоположних факторів та їх наслідків. Становить інтерес
експериментальне вивчення лінійних залежностей між фактором і
результативною ознакою.
Ми виходимо з того, що організм дитини являє собою надто складну систему
ієрархічно організованих підсистем, які об”єднані взаємозалежними
функціями. Однією з основних фізіологічних особливостей процесу
розвитку, яка відрізняє організм дитини від організму дорослого, є ріст,
тобто кількісний процес, котрий призводить до збільшення маси організму.
Зміна антропометричних показників (зріст, вага дитини) має як
генотипову, так і фенотипову природу. Характерною особливістю процесу
росту дитячого організму є його нерівномірність і хвилеподібність.
Періоди посиленого росту змінюються його деяким уповільненням. У
ранньому дитячому віці – від року до трьох років – тем росту і розвитку
дитини дещо уповільнюється. Надбавка росту складає 8-10 см, ваги – 4-6
кг за рік. Дошкільний вік (від 3 до 7 років) відрізняється більш
повільним темпом росту дитини. Збільшення росту за рік складає в
середньому 5-8 см, маси тіла – близько 2 кг. Під впливом зміни
кількісних показників розвитку дитини змінюються процеси негативної
індукції у корі головного мозку, що в свою чергу призводить до зміни
розумової діяльності.
gd?%3
тей дошкільного віку і якістю виконаних завдань по розумовому вихованню,
що відповідають даному віку. Суб’єктом дослідження були 55 дітей
старшого дошкільного віку. Діти регулярно відвідували дошкільний заклад.
Експериментальна методика передбачала індивідуальне виконання завдань
математичного змісту. Кожній дитині було запропоновано шість завдань, з
них: на вміння дитини лічити і перераховувати предмети, визначення форм
предметів і геометричних фігур, визначення логічної послідовності
чергування елементів у горизонтальному ряді, виконання інструктивних
вказівок вихователя, на словесну пам”ять.
Кількісна оцінка знань була в балах. Виконання кожного завдання
оцінювалося від 0 до 6 балів. Максимальну кількість балів дитина
одержувала в тому випадку, якщо завдання виконувалось правильно, 5
балів- необхідно повторити завдання або показати основну дію його
виконання; 4 бали – вимагається додаткове пояснення і вихователь
частково надає допомогу в його виконанні; 3 бали- завдання виконується
разом з вихователем; 1-2 бали – вимагається додаткове навчання за
аналогією; 0 балів – у дитини відсутні знання з даного розділу програми.
Щоб визначити міру щільності зв’язку між біометричними характеристиками
(ростом, вагою дитини) і виконаними завданнями, ми ранжировали числа
(окремо кількісні показники росту і ваги дитини, а також кількісні
показники завдань). Були складені статистичні таблиці, які дозволяли
встановити наявність або відсутність зв”язків між фактором
(біометричними показниками) і результативною ознакою (показники
виконання завдань по розумовому розвитку). Окремо були складені таблиці
по вивченню лінійної залежності між ростом (вагою) дитини та
індивідуальними показниками дитини.
Для розрахунків використана формула Спірмена. Одержані дані також
аналізувались і з позиції морфофункціональної ознаки, тобто з
урахуванням статті дитини. Для одержання достовірних даних попередньо
визначені мода, медіана і вибіркова дисперсія.
Одержані експериментальні результати, а саме коефіцієнти кореляції (0,25
для дівчаток і 0,15 для хлопчиків дошкільного віку) свідчать про те, що
немає тісного зв’язку між фактором і результативною ознакою. Біометричні
характеристики і її відставання від нормативних не мають лінійної
залежності від засвоєння навчальних і розвивальних завдань
дошкільниками. Можливо, занижені росто-вагові показники мають як
генотипову, так і фенотипову природу. Можна передбачити, що є критичне
значення біометричних показників фенотипової природи, яке призводить до
зміни розумових показників підростаючого організму.
Ми експериментально дослідили лінійну залежність між морфофункціональною
особливістю дитини та індивідуальними показниками виконання завдань з
розумового виховання. Якщо звернутися до педагогічного досвіду, до думки
вчителів початкових класів, то відзначено, що хлопчики і дівчатка
по-різному ставляться до навчання, мають різні успіхи з предметів.
Стабільні успіхи дівчаток пояснюються, насамперед, їх старанністю. Однак
високі результати по окремо взятих предметах (наприклад, математиці), як
правило, належать хлопчикам. Дослідження, які б експериментально
прояснили це питання і були проведені на межі вікової фізіології,
диференційної психофізіології і педагогіки, на жаль, не зустрічаються.
До цього часу не досить зрозуміле питання про взіємозв”язок між
морфофункціональними особливостями (статтю) дитини та її успіхами в
галузі розумового розвитку.
Суб’єктом нашої експериментальної роботи були діти дошкільного віку 3-7
років. Вивчено вплив морфофункціональних особливостей дітей на виконання
розвивальних завдань. Експериментальна методика містила ряд
психологічних тестів, таких, як дошка Сегена, кубики Кооса, матриці Дж.
Равена. Психологічні тести були адаптовані під кожний конкретний
дошкільний вік, а коригуюча функція замінена на розвивальну. Контрольна
методика містила ряд завдань математичного змісту по основних розділах
програми для кожної вікової групи. Для одержання достовірних результатів
був використаний метод парної кореляції. Кореляційний аналіз дозволяє
встановити наявність або відсутність зв”язків між факторами (статтю
дитини) і результативними ознаками (виконання завдань розвивального і
навчального характеру), описати виявлення зв’язку і визначити деякі
кількісні характеристики. Інакше кажучи, в залежності від зміни однієї
ознаки прослідкувати зміну середньої величини значення іншої ознаки. Це
допоможе по одних факторах-величинах вираховувати інші, недосяжні або
малодосяжні безпосередньому спостереженню. Піддаючи математичній обробці
статистичний матеріал, можна з відомим ступенем точності виділити одні
фактори і віддалитися від інших. Кореляційний аналіз також дозволяє
виявити форму і ступінь щільності цього зв’язку. Кореляційна залежність
була прослідкована на групах дітей 4-го, 5-го, 6-го, 7-го років життя.
Кількість дітей 160, з них 88 в експериментальних групах і 72 дитини в
контрольних групах. Вік дітей 3-7 років. Експериментально простежена
кореляційна залежність між фактором і результативною ознакою, тобто
виконання розвивальних завдань експериментальних групах і виконання
навчальних завдань в контрольних групах. Зафіксовано збільшення
щільності звMязку у всіх вікових експериментальних групах між фактором і
результативною ознакою (коефіцієнт кореляції 0,27 у групах 4-го року
життя; 0,342 у групах 5-го року життя; 0,572 у групах 6-го року життя;
0,47 у групах 7-го року життя. В контрольних групах щільність звMязку
більш слабкіша. Цей факт можна віднести на рахунок більш недосконалого
інструменту вимірювання (виконання навчальних завдань) в контрольних
групах. Коефіцієнт кореляції в контрольних групах -0,05 у групах 4-го
року життя; 0,23 у групах 5-го року життя; 0,14 у групах 6-го року
життя; 0,02 у групах 7-го року життя. Експериментальні дані відображають
той факт, що більш точно і правильно були виконані завдання хлопчиками в
кожній експериментальній групі.
У монографії проф. В.В.Зеньковського “Психология детства” (1924 р.),
перевиданій у 1995 році, знаходимо цікаві експериментальні результати
Ван-дер-Торрена по сприйманню малюнка, вмінню словом висловити
відмінність у малюнках, дослідженню дитячого інтелекту, уявлень.
Наведені діаграми, де чітко видно успіхи хлопчиків на відміну від
дівчаток у галузі пізнавальної діяльності.
Можна передбачити, що щільність зв”язку, який зростає від однієї вікової
групи до іншої (на прикладі експериментальних груп), не носить характеру
випадкового зв”язку.
Все вищесказане дозволяє дійти до висновку: необхідно вивчати на
експериментальному рівні парні і множинні кореляції по виявленню
об”єктивних і тривалих факторів різної природи, які впливають на
розвиток і навчання підростаючого покоління.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
