Реферат на тему:
Роль антропологічних факторів у формуванні моральних властивостей
особистості
Одним з найважливіших завдань, від яких безпосередньо залежить
подальший економічний розвиток нашої країни, є моральне виховання
підростаючого покоління.
Ця проблема потребує комплексного розв’язання не тільки силами школи,
сім’ї і громадкості, а й рядом наук антропології: психологією,
педагогікою, етикою, соціологією, правознавством тощо.
За грецьким визначенням “антропологія” – це (за словником В. Даля) давня
грецька наука про людину; людинознавство; знання про стан душі та тіла.
Психологія, педагогіка, соціологія, етика, анатомія, фізіологія та інші
– складові антропологічної науки.
На сьогодні в розробці проблеми морального виховання і розвитку
особистості зроблено немало, та все ж її актуальність не зменшується.
Практичні працівники роблять справедливий запит науковцям, що в їх
численних дослідженнях мова переважно йде про те, що треба робити, які
соціальні фактори успішної організації виховного процесу, а як їх
використовувати, враховуючи всі антропологічні фактори відносно кожної
дитини, говориться або замало, або неконкретно.
Інтеграція основних досліджень психолого-педагогічних дисциплін з
поєднанням природних особливостей особистості дає змогу глибше вивчити
особистість, сприяти розвитку моральних властивостей дитини.
Особлива роль у цьому зв’язку належить психології особистості, яка
повинна розкрити закономірності морального розвитку людини як наукової
основи для перебудови конкретної методики морального виховання.
У зв’язку із змінами, що відбуваються у нашому суспільстві, проблема
керування розвитком всебічно і гармонійно розвиненої особистості набуває
особливого значення.
Формування такої особистості – тривалий процес, який проходить ряд
суворо детермінованих і специфічних етапів. Усі вони опосередковані
рівнем соціально-економічного розвитку суспільства; наявністю соціальної
основи у життєдіяльності людини, усуненням розриву між свідомістю і
поведінкою забезпечує цілісність становлення особи.
Останнє має системний характер. Взаємозв’язок і єдність виявляються у
різноманітності якостей особистості, тому конкретні форми і види
діяльності особистості, взаємини в суспільстві – це основа, головна
детермінова сукупність її соціально-психологічних якостей.
Спеціальними дослідженнями доведено, що розвиток розумових потреб
відображає своєрідні індивідуальні запити особистості і способи їх
задоволення. Всебічний розвиток таких потреб у кінцевому результаті є
високою метою соціального прогресу. При цьому йдеться про відповідність
їх можливостям суспільства, гармонійне поєднання суспільних і особистих
запитів. Інакше кажучи, критерії розумності потреб і способів їх
задоволення виражаються такою мірою, якою вони сприяють всебічному
розвитку окремого індивіда і прогресу суспільства в цілому. Тому під час
виховання слід прагнути до того, щоб система знань і орієнтацій
підростаючої особистості відповідала соціально апробованим цінностям.
Випадки ж невідповідності виникають тоді, коли останні розкриваються на
фоні соціально незначущих об’єктів, коли гіперболізується роль
неістотних сторін діяльності і поведінки людини, формується
псевдопрестижність.
Але людина не стане особистістю, якщо метод виховання не передбачатиме
керування способами дій, поведінкою, принциповість тощо. Необхідно, щоб
вона володіла антропологічними засобами реалізації своїх орієнтацій, до
яких, поряд із знаннями і вміннями, навичками, способами дій, можуть
бути піднесені і характерологічні, в тому числі емоційні та вольові
якості, формування мотиваційного компонента.
Також необхідно керувати розвитком дитини. Так, учень повинен знати,
чому наявність певних якостей в особистості робить її вихованою, а
відсутність – неповноцінною. Оскільки особистість формується у певному
мікро середовищі, у процесі залучення її в той чи інший вид діяльності,
то й сама діяльність може мати в собі виховний фактор (скажімо, процес
навчання).
З погляду реалізації питання керування моральною поведінкою і вихованням
у процесі аналізу виховних виявів інтерес викликає досвід вивчення
співвідношення інтуїтивних і дискурсивних (логічних) компонентів. Так,
сумління можна інтерпретувати як інтуїцію, що виявляється при
розв’язанні практичних моральних завдань, і як життєву позицію. Але
інтуїція повинна перевірятися логікою так само, як розв’язок знайденого
логічним шляхом – інтуїцією.
Важливе значення має врахування і тієї обставини, що керувати розвитком
особистості можна лише за правильної організації діяльності і активності
суб’єкта виховання. Велику увагу обґрунтуванню і розробці цього
положення приділяв Г.С. Костюк.
Ефективність учіння, на думку Г.С. Костюка, підвищується тоді, коли
вчитель керує процесом самостійного відкриття учнями наукових істин,
формує в них необхідні для цього розумові дії, виробляє вміння
самостійно поповнювати знання. Що ж стосується виховання, то справжнє
мистецтво вчителя виявляється (за Г.С. Костюком) там, де воно спирається
на “саморух”, ініціативу, самостійність, творчу активність у житті
особистості, що розвивається, викликає і спрямовує їх відповідно до
цілей суспільства, яке готує свою зміну.
t
v
j
l
th v
l
gdaG1
Центральне місце у здійснюваній реформі школи займають трудове виховання
і профорієнтація. Індивід може виявляти творчість, самовиражатися і
розвиватися, позитивно впливати на інших людей у сфері професійної праці
(це стосується професій, пов’язаних із творчістю); у сфері суспільної
діяльності і різноманітних захоплень (самодіяльна художня творчість,
спорт, туризм тощо); у сфері сім’ї (виховання дітей, піклування про
близьких, особисті стосунки тощо).
Особистість людини визначається насамперед її ставленням до предметного
і соціального середовища (матеріальних речей, товаришів, трудового
колективу і суспільства), до праці, до самої себе. Так, по відношенню до
природи вона може бути бережливою, до людини – чуйною, до колективу –
відповідальною, до своєї країни – патріотом, до роботи – працелюбною
тощо. Тобто особистість – це носій суспільної моралі, яка виступає
регулятором її поведінки і діяльності.
Кожне суспільство має свої моральні норми, які повинні засвоїти його
члени. Але набір певних моральних властивостей ще не повною мірою
характеризує людину як особистість. Одні моральні властивості стають
своєрідними центрами її внутрішнього світу, навколо яких у певному
порядку розміщуються інші. Наявність чіткої системи моральних
властивостей безпосередньо позначається на життєдіяльності людини. В неї
виникає менше внутрішніх суперечностей, конфліктів, вагань; вона
впевнено крокує до наміченої мети, легше долає перешкоди, успішне
здійснює саморегуляцію власної поведінки і діяльності. Як бачимо,
особистість – складне, багаторівневе антропологічне утворення,
досліджувати яке дуже нелегко.
Для успішного розв’язання проблеми розвитку особистості психологія
виділяє так звану “одиницю” особистості – моральну властивість.
Говорячи про розвиток моральної властивості, як одиниці структури
особистості, ми наголошуємо на свідомому прийнятті моральних цінностей.
Але виховання пожинається набагато раніше того часу, коли дитина стане
спроможною усвідомити свій внутрішній світ і ставлення до навколишньої
дійсності.
Таким чином, духовний світ дитини формується під безпосереднім впливом
соціального середовища.
У ході загального психологічного розвитку в дитині формуються й інші за
психологічною природою моральні звичаї, традиції, як свідомо прийняті
моральні норми поведінки.
У традиціях і звичках, фольклорно-етнографічний обрядовості відображена
спадкоємність поколінь утверджується національне буття народу.
Неперервність життя, наступність поколінь підкреслюється тією провідною
роллю, яка належить старим людям, збагаченим досвідом, життєвою
мудрістю, і дітям, які уособлюють продовження роду, його
культурно-історичні традиції, безсмертя народу.
Календарні традиції, звичаї, свята, обряди українського та інших народів
України – це не додаток до життя, а саме життя, яскравий вияв його
самобутнього морального самовдосконалення, національного характеру.
Одним з ефективних форм практичного ознайомлення учнів з святами є уроки
народної педагогіки, уроки народознавства.
Виняткову роль у формуванні моральної свідомості особистості відіграють
засоби народознавства.
Народна пісня, хоровий спів, хореографія, народна музика, дитячі народні
ігри, народні ремесла і промисли тощо. Вони виховують у підростаючого
покоління глибокі естетичні почуття, сприяють формуванню народного
світогляду. Великий доробок з цього напрямку належить Василю
Скуратівському, який дає змогу відчути витоки духовної культури
українського народу в книзі “Вінець”, до якої увійшли описи народних
свят, забав, обрядових дійств, прикмет.
У складній системі факторів розвитку особистості найважливішими є:
морально-правові, трудові, художні, а також біологічні. Виняткова роль
належить типу нервової системи, як загальному (темперамент), так і
спеціально людському (тип співвідношення сигнальних систем). Він впливає
не лише на динамічну характеристику психіки школярів, а й на змістові її
аспекти та на успішність.
Ми сьогодні ще не можемо говорити про цілеспрямоване керування
перебудового типу нервової системи, але орієнтувати практиків на
врахування нервових відмінностей необхідно, особливо при становленні
підростаючої особистості (доведено, що потрапляють під негативний вплив
діти із слабкою нервовою системою).
Відомий вчений О.М. Леонтьєв підкреслював, що процес виховання моральних
властивостей продовжується все життя. Людина морально збагачується, якщо
її освіта безперервна. Виховання і обставини життя готують, активізують
стимулюють внутрішні процеси розвитку , а робота над собою допомагає
особистості впевнено розвивати в собі найвищі моральні цінності.
Тож, у формуванні моральної свідомості особистості роль антропологічних
наук яскраво визначена. Оволодіння педагогами невичерпними арсеналом
виховного народного досвіду, творче використане здобутків антропології
про багатогранне життя народу є надійною запорукою успіху в системі
морального виховання підростаючого покоління. Потрібні також широкі
заходи державного масштабу для дальшої розробки фундаментального
принципу народного виховання, повсюдного створення умов для відродження
і активного розвитку антропологічних наук, культурно-історичних
традицій, духовного потенціалу особистості та всього народу України.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
