UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПетра й Павла. За народним календарем 12 липня. Як святкували та що їли (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділНародознавство, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3481
Скачало616
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Петра й Павла. За народним календарем 12 липня. Як святкували та що їли

 

Святом Первоверховних апостолів Петра й Павла (12 липня) завершується,

цикл великих свят, що припадають на період літнього сонцестояння. До

цього циклу входять також Зелені свята (Трійця) та Івана Купала. В них

нерозривно поєдналися народні традиції та християнське віровчення, що

утворили в народній культурі своєрідний сплав, у якому не можна

відділити одне від одного. Це свідчить про певну толерантність

Православної церкви до прадавніх місцевих звичаїв.

 

У православному календарі свято Славних і всехвальних первоверховних

апостолів Петра і Павла посідає важливе місце, оскільки святий Петро

вважається першим серед апостолів, їхнім пастирем.

 

Святом Петра закінчується Петрівка — піст, що тривав упродовж кількох

тижнів. Як було сказано вище, цього посту дотримувалися не так суворо,

як Великого посту і Пилипівки. Запаси борошна і круп добігали кінця, а

до нового врожаю було ще далеко. На Волині говорили: "Петрівка — на хліб

катівка". Тому під час косовиці й початку жнив сили підтримували

скоромними стравами, особливо в найтяжчі робочі дні. Щоправда, до

раціону вводили багато свіжої зелені, молодої городини, картоплі й

грибів. Варили зелений борщ, робили холодник (холодний борщ), голубці в

молодому буряковому листі.

 

Гуцули вважали добрим знаком, коги свято Петра припадало на середу, —

тоді слід було чекати гарного року. Від цієї прикмети виникла приказка:

«Не усе в середу Петра, а є в інчу днину».

 

Свято Петра дуже шановане серед українців. До цього дня білили і ошатно

вбирали хати, образи прикрашали свіжими рушниками, підмазували долівку,

білили та розмальовували піч. До церкви йшли у святковому одязі, дівчата

плели, вінки з волошок і маків Петро й Павло вважалися покровителями

скотарів, тому до свята для пастушків обов’язково пекли мандрики

(мандриґи) із сиру.

 

 

Начебто, коли святі Петро й Павло мандрували світом, їхньою головною

їжею були саме мандрики. І. Котляревський теж згадує петрівські ласощі:

 

Ковбас десятків з три Латину,

 

Лавинії к Петру мандрик.

 

М

 

О

 

О

 

Після Петра вже переставала кувати зозуля, тому говорили: «Зозуля

мандрикою вдавилася». За легендою, вона була покарана. Колись їй вдалося

вкрасти мандрику у святих, і печиво не принесло їй користі. Тепер після

Петра зозуля мовчить. Про неї часто згадують і у петрівчаних піснях,

висловлюючи співчуття зозуленятам, бо їхня мати, відкладаючи яйця в чужі

гнізда, залишає своїх дітей сиротами:

 

А ти, зозуленько рябенькая,

 

Ой чого ж ти маленькая?

 

А того я маленькая,

 

Що в мене матуся чуженькая,

 

Посадила мене в куточку,

 

Дала їсти в черепочку,

 

Якби в мене мати рідная,

 

Посадила б на лавочці,

 

Посадила б на лавочці,

 

Дала б їсти в тарілочці.

 

Почути кування зозулі після Петра вважалося лихим знаком, тому говорили:

«Нехай зозуля кує до Петра, а на Петра ми її мандрикою вдавимо».

 

Мандриками розговлялися після повернення з церкви; роздавали їх дітям,

які відвідували цього дня всіх родичів і сусідів; наділяли пастухів і

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ