UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПрапори з 1651 року (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділНародознавство, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3977
Скачало640
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

жерело

геральдичної творчості — народне. Очевидно, цей процес за доби

української козаччини (ХVІІ-ХVІІІ ст.) міг завершитись, втілившись в

один загальнонароднии символ. Однак для цього потрібні були сприятливі

умови—час і самостійність, яких історія нам не дала.

 

Тому слід виразно усвідомлювати, що українська геральдика, зокрема

козацька, була витвором народу в повному й прямому розумінні слова. У

цьому — унікальність української символіки. І ця унікальність не може

надто радувати через політичні причини, які її породили, однак це

достеменний факт, і саме тому становить особливий інтерес.

 

Малюнки, колористика козацьких і міських гербів та прапорів, хоч і

повторювали деякі основні сюжети та ідеї (мотиви християнства, боротьби

проти мусульманства, військової звитяги), але жодних стандартів,

уніфікації зображень, способів і манери виконання їх не існувало.

Уподобання замовників — козаків, сотенної і полкової старшини, помножені

на майстерність художників і вишивальниць, творили оригінальні сюжети й

колірні сполучення. Тож українську геральдику слід вважати окремою

формою української народної творчості. І дослідження її саме з цього

погляду можуть дати плідні результати.

 

Розмаїтість, оригінальність народної символіки можна належно оцінити,

порівнюючи її з пізнішими стандартами імперської (російської І

австрійської) геральдики, накинутих Україні. Затиснуті в лабетах

схоластичних правил, вигадані далеко від України, вони не мали ніякого

стосунку до жодного народу, зате мали однакові кольори й чітку систему

символів.

 

У козацьких прапорах політичне та ідеологічне смислове навантаження від

їхньої строкатості анітрохи не хибує. Адже хай би якого кольору вони

були і хоч би що на них було зображено, усе одно це — результат власного

творення, власного волевиявлення, а значить символ власної влади,

території, суспільного устрою. По-справжньому національною можна вважати

тільки символіку, створену самим народом, а не накинуту йому іззовні.

Кожен народ, консолідуючись, обирає певні, тільки йому властиві символи.

За основу їм править генетична самобутність культури народу. Інакше бути

не може ще й через те, що основна функція символу, атрибуту — це

відрізняти одне явище від іншого, а не ототожнювати їх.

 

Ще один висновок, який напрошується з аналізу наведених ілюстрацій.

Загальний підрахунок кольорів прапорів і речей XVII — XVIII століть не

може бути основним доказом у з’ясуванні проблем сучасної національної

символіки. На жаль, історичну аргументацію часто залучають у дискусію

зовсім недоречно. Офіційна символіка більшості сучасних держав створена

в XIX — XX століттях, і це ніскільки не заважає її повноцінному

функціонуванню. Якщо вона спирається на глибокі історичні традиції, то

це важливий, але не основний доказ на користь існування будь-якого

сучасного символу, бо ж питання не в тому, якого кольору були жупани й

шаровари в XVII столітті і чи з них скроєно теперішні прапори. Головною

є ідея, закладена в символіку. Якщо ця ідея національна, ідея свободи

народу, то й символіка національна.

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ