UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПровідна неділя - за народним календарем тиждень після Великодня. Як відзначали та що їли (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділНародознавство, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось11549
Скачало624
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

у

міському середовищі. Готують коливо на Проводи і на осінні поминання —

Дмитрові, Кузьмо-Дем’янові та Михайлові. Його не тільки споживають удома

при застіллі, а й беруть із собою до церкви на відправу (відспівування й

панахиду) і на кладовище, щоб роздавати проводжаючим і старцям.

Найпоширеніша назва страви в Україні — коливо, на Правобережжі й

частково на Півдні — канун, а в деяких районах Полісся — сита.

 

Найчастіше коливо готують як кутю з недроблених обтовчених пшеничних або

ячних круп. Кашу викладають у мисочку, поливають ситою з меду або

цукрового сиропу, а зверху прикрашають хрестиком із родзинок чи

цукерок-карамельок.

 

Коливо має давню історію. У середньовічних джерелах неодноразово

зустрічаються згадки про заправлену медом кашу, як про заупокійну

страву. У перші роки християнізації церква боролася проти неї, але, як

виявилося, безуспішно: «Неции освещають приносимые к церкви плодоносия,

рекше кроупы или коутья за мертвые, повелеваем от сего времени таковому

не быти». Описуючи поминки, які справляв Еней по Анхізові, Іван

Котляревський (ще у XVIII столітті) писав:

 

Зробити поминки я хочу,

 

Поставити обід старцям...

 

І коливо з куті зробили,

 

Сити із меду наситили...

 

У деяких північних районах України кутю заміняють пшеничним хлібом

(бубликами, калачами, пряниками): їх дрібно кришать у миску і поливають

медовою ситою.

 

H

 

J

 

J

 

з найархаїчніших способів кип’ятіння води). Коли вода вистигала, вощину

збирали, і сита ставала готовою до вживання. Ситу і як ритуальний, і як

повсякденний напій широко споживали у часи Київської Русі. Можна

припустити, що вона була останньою стравою-напоєм у трапезі, звідки й

виник вислів «наїстися досита», «насититись». У давньоруському літописі

зустрічаємо запис, датований 986 роком: «Ядяхомъ мяса, лукъ и хлебы до

сыти». На Поліссі існують також села, де основою колива є не кутя або

хліб, а саме сита, в яку кладуть лише кілька шматочків булки.

 

Там же, на Поліссі, зокрема у Ємільчинському районі Житомирської

області, готують унікальне коливо — з медовим квасом, а не з простою

ситою.

 

Ферментований медовий напій «мед», «медуха», популярний у часи Київської

Русі та пізніші два-три століття, наприкінці XIX століття вже майже не

зустрічався у повсякденному побуті українців. Але він дійшов до наших

днів у чисельних фольклорних зразках. Відомо, що в давньоруські часи мед

як ритуальний напій широко використовували в поминальних трапезах.

Княгиня Ольга, влаштовуючи тризну за чоловіком, звеліла древлянам

«пристроити... меды многи» (945). Описуючи поминки по князеві Федору

Святославовичу (1 233), літописець з гіркотою засвідчує: «Сватба

пристроєна, меды изварени...».

 

На Лівобережному Поліссі зустрічається також оригінальне коливо, що не

має аналогів в інших регіонах України, — хліб із ситою та яблуком.

Яблуко (і яблуня) в українській обрядовості символізує продовження роду,

утвердження життя, плідності.

 

У міському середовищі певний час користувалося популярністю коливо з

рису, але в останні роки пшенична (або ячна) кутя повернула собі чільне

-----> Page:

[0] 1 [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ