UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПровідна неділя - за народним календарем тиждень після Великодня. Як відзначали та що їли (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділНародознавство, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось11552
Скачало625
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

тя повернула собі чільне

місце в поминальній трапезі.

 

Функція колива як ритуального атрибуту поминального застілля полягає,

вірогідно, в тому, що воно служить ніби посередником-зв’язківцем між

світом живих і світом мертвих. Пригощання коливом і роздача

пирогів-гостинців наприкінці поминок є своєрідною жертвою на користь

покійного. Те, що ритуально спожите у світі живих «за помин душі», має

повернутися померлому на «тому» світі. Недарма за честь визнавали

нагодувати бідних, старців, юродивих, а особливим везінням вважали, якщо

на поминки нагодився прочанин або просто перехожий (чужий). Це

підсилювало значення ритуальної їжі.

 

HYPERLINK "http://mamajeva-sloboda.ua/images/uploadpic/oohf.jpg"

Громадські поминки відбувалися у два способи: збиралися й обідали всією

громадою на вільній території кладовища чи біля сільської церкви або

стелили скатерті між могилами і поминали своїх покійних групами.

 

Найдавніший обряд поминання на Проводи був схожий на давньоруську

тризну. Під великими казанами розпалювали багаття і варили куліш чи

капусняк із знесених продуктів, кашу, локшину, горох із вуджениною,

тушкували печеню із свинини. До того ж приносили харчі, приготовлені

вдома: хліб, налисники з різноманітною начинкою, млинці (які на поминках

називали «Божими онучами» чи «тужиками»), вареники, пироги, книші,

голубці, смажену рибу та ін. Обідали або за столами, поставленими

заздалегідь, або на розстелених на траві скатертинах. Пускали «колію» з

чаркою горілки так, щоб кожному поминальнику дістався хоч один ковточок

«за Царство Небесне». Молилися, згадували померлих добрим словом.

 

Окрім колива з медом у вигляді білої булки чи куті, кожна господиня

обов’язково готувала для «своїх» покійних страви, які ті особливо любили

за життя. Крашанку, частину цих страв, трохи колива, а часом навіть

горілку залишали на могилці, горілкою ж кропили землю. Давали багате

подаяния крашанками, хлібом та іншими наїдками, обмінювалися їстівним

між родинами, досита годували старців. В обведенні крашанками могил,

принесенні на могилу для душ їхніх улюблених страв, спільному

поминальному обіді можна вбачати пережитки жертвоприношення, кормління

предків. На Поліссі, за звичаєм, за останнім столом обов’язково

пригощали діток, які збігалися з усього села і терпляче чекали на

трапезу. Згадки про ці традиції зустрічаються в «Енеїді» Івана

Котляревського:

 

Пocmaвumu обід старцям...

 

Хазяїнів своїх ззивали,

 

Старців по улицями шукали...

 

Еней хотів обід справляти.

 

І тут старців наготувати, Щоб Біг душі свій рай одпер. Годилося

частувати всіх за столом вином чи горілкою. Якщо стіл бував завеликий,

то «колію» пускали двома чарками. При цьому чарку лише піднімали, не

цокались, бо на поминках це було суворо заборонено. Вважали, що голосні

звуки можуть злякати душі покійних, які, за народними уявленнями, були

присутні на обіді. Не співали, говорили тихо і статечно. Тостів не

проголошували, примовляли тільки: «Тато, мамо (діду, бабо), їжте, пийте,

спочивайте і нас дожидайте!»; «їжте, пийте, споживайте і нас, грішних,

-----> Page:

[0] [1] 2 [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ