UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРіздво - за народним календарем 7 січня. Як святкували і що їли з нагоди свята (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділНародознавство, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5154
Скачало829
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

насінням, ліщиною чи волоськими горіхами, яблучками-кислицями (дичками)

з квасу, квашеними садовими яблуками, квашеними грушками-гниличками.

Горіхи справжні та «горішки»-печиво їли не просто, а зі значенням: «щоб

пшениця гарно родила». Відомо, що горіх в українській традиції

символізує родючість, багатство, здоров’я.

 

Після тривалого Пилипівського посту скоромну їжу споживали обережно, не

переїдаючи, бо це могло спричинити шлункові розлади. Стежили й за

раціональним харчуванням дітей.

 

На Різдво (як на Великдень та інші великі свята) особливо ретельно

дотримувалися застільного етикету. Пили мало, одну-дві чарки, пускаючи

«колію» згідно з сімейною ієрархією: від господаря по колу до наймита,

якщо такий був у господі. Перед Святим вечором, Різдвом, Новим роком,

Хрещенням було роздолля шинкарям, бо кожен, навіть найнезаможніший

господар, запасався хоч квартою горілки. Не почастувати родину на Різдво

й Водохреще вважалося неможливим. Дбайливі господині до цих свят

готували різноманітні наливки, а з горілки робили настоянки: перцівку,

калганівку, бодянівку, кантабас та ще багато інших. Користувалися

популярністю запіканки на сушині (переважно сливах), купованих духмяних

спеціях (гвоздиці, кориці, кардамоні тощо), варенуха.

 

Не сварилися, бо це пророкувало сварки протягом усього року, навіть не

говорили голосно.

 

Гостей приймали з пошаною, частували, припрошували, але не примушували

пити. Звичаї «принуки» з’явилися в народному побуті лише у XIX столітті,

а поширилися у XX столітті, в повоєнні роки. Після першої чарки гість

або гостя мали право відмовлятися від наступних. Вміння господині

вмовити гостя скуштувати кожної страви, щоб він не пішов голодним,

високо цінувалося серед місцевої громадськості. Про негостинну хазяйку

говорили: «Вміла наварити, та не вміла припросити», «Уміла подавати, та

не вміла частувати». Частували й обдаровували колядників. На них чекали,

сподіваючись, що добрі побажання, висловлені у піснях-віншуваннях,

справдяться.

 

[0] 1

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ