UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСвятвечір - за народним календарем 6 січня. Як святкували і що їли з нагоди свята (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділНародознавство, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось11698
Скачало906
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ження Сина Божого. На Багату кутю сім’я по-можливості збиралася

разом. Для тих же, хто був на цю пору в дорозі (у чумаках, у солдатах чи

то відсутній з іншої причини), клали ложку, створюючи ефект присутності.

Якщо минулого року помер хтось із родичів, то ложку клали і для нього.

Як пили чарку, то згадували всіх членів родини, в тому числі відсутніх,

навіть наймитів. Але, як правило, на Святвечір зовсім не вживали міцних

напоїв, горілка з’являлася на святковому столі тільки наступного дня —

на Різдво. І не ходили в гості цього вечора. Це було суто сімейне свято.

Проте якщо зненацька хтось нагодився у гості: якийсь подорожній,

прочанин, чумак чи ін., його запрошували до столу. Вірили, що нежданий

гість принесе в дім добробут і щастя.

 

Починали вечерю із запалення воскової свічки й молитви за всіх живих і

мертвих. Потім, набравши в ложку куті, господар підходив до вікна чи до

дверей і гукав тричі: «Морозе-Морозе, йди до нас куті їсти!». Мороз,

звичайно ж, не відзивався, і тоді господар завершував промову: «А як не

йдеш, то й не йди на наші жито-пшеницю, всяку пашницю, не морозь нам ні

теляти, ні ягняти, ні поросяти, ані малого дитяти».

 

Дівчата, узявши першу ложку куті в рот, не ковтали одразу, а

прислухалися. Якщо звідкись долинав будь-який шум (гавкав собака, нявчав

кіт, когось гукали тощо), з того кутка села дівчина могла чекати

старостів.

 

Останню ложку куті господар різко підкидав догори. Якщо до стелі

прилипало кілька зернин, то слід було сподіватися на гарний мед. Це

віщувало, що добре роїтимуться бджоли.

 

До Святої вечері готували дванадцять страв на честь дванадцяти апостолів

чи місяців у році. Можливо, саме через чисельність страв Святу вечерю

називали «Багатою кутею»; а можливо, назва ця збереглася ще з часів

дохристиянського святкування зимового сонцестояння, коли вечеря не була

обмежена постом.

 

Аналогічно в Україні називають новорічну вечерю «Щедрий вечір»,

«Щедрик», коли вже їдять скоромне. Західні сусіди українців — чехи й

словаки — саме переддень Різдва називають щедрим — «stedry».

 

Коли вся сім’я сідала за стіл, на ньому вже були кутя, узвар, дідух і

хліб. Обов’язково ставили миску з калачами, книшами й пирогами, які

найчастіше так і називалися — «пироги». Помолившись, вечерю починали з

куті. Потім господиня вносила пісний борщ із квасолею та грибами або

рибою, а часом — і з тим, і з іншим.

 

ожкою підсмаженого на сухій сковорідці пшеничного борошна. Щоб воно не

бралося грудками, його спочатку трохи охолоджували, потім розводили

водою і вливали у майже готову страву. Овочі (буряк, моркву, пастернак,

петрушку, цибулю і картоплю) попередньо злегка підсмажували на олії. У

XIX столітті борщ іще заквашували буряковим квасом і клали туди квашені

буряки, порізані соломкою. Потім певний час готували борщ і з квасом, і

з помідорами. А в останній третині XIX століття помідори перемогли.

Пісний борщ майже всюди варили й досі варять із квасолею чи бобами.

Такий борщ смакував і холодним, тому його готували переважно на два дні.

 

За борщем подавали голубці з пшоняною або гречаною кашею, вареники з

-----> Page:

[0] 1 [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ