UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСвятого Андрія - за народним календарем 13 грудня. Як святкували і що їли з нагоди свята (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділНародознавство, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось10589
Скачало957
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Святого Андрія - за народним календарем 13 грудня. Як святкували і що

їли з нагоди свята

 

Свято Святого Андрія (Андрея, святого Андрія Первозванного апостола) —

13 грудня. Молодіжні складки, вечорниці досвітки в Україні були

традиційно характерні для пізньої осені та зими. Всі ці парубочо-дівочі

гуляння були спрямовані, звичайно, до однієї мети — щасливого шлюбу.

 

Святий Андрій — апостол, якого вельми шанують в Україні. За легендою,

він поширював Слово Боже по наших землях і зокрема проповідував на самих

Київських пагорбах.

 

На святого Андрія дівчата ворожили майже всю ніч, сподіваючись на його

пораду щодо вдалого заміжжя. Найпопулярнішим ворожінням було символічне

розсівання зерен коноплі, льону, маку по холодному вже на той час

подвір’ю, по стодолі, по хліву тощо. Із дня святої Катерини дівчині слід

було носити при собі зав’язане в поясі зерня. У ніч перед Андрієм вона

повинна була  посіяти його, незважаючи на мороз чи сніг, і сказати:

 

Андрію-Андрію,

 

Я на тебе коноплі сію,

 

Дай мені знати,

 

З ким їх буду брати.

 

Андрію-Андрію,

 

Я на тебе сім’я сію,

 

Наміткою волочу,

 

Бо дуже заміж хочу.

 

Поволочивши посіяне поясом обо наміткою, дівчина на сон клала їх собі

під голову. Після цього їй мав приснитися суджений. У Карпатах дівчата

сіяли лляне сім’я у шкаралупу горіха, наповнену землею. Крайку (пояс)

так само слід було покласти під голову, щоб приснився коханий. На

Поділлі дівчата зав’язували конопляне сім’я у димку — спідницю зі

смугастої вибійчатої тканини, яку одягали тільки на урочистості.

 

Якщо на той час уже випадав сніг, то після розсівання зерен жменю снігу

заносили в хату. Коли він танув, лічили кількість зернят, які захопили

разом із ним. Парне число віщувало заміжжя.

 

На Буковині дівчата брали у коморі жменю будь-якого збіжжя, клали на

стіл і уважно лічили. Якщо в долоні виявлялося парне число зернят, це

було добрим, знаком; а якщо непарним, то дівчина сумувала, боячись

лишитися, без пари.

 

Ворожили й за допомогою курки. На долівці ставили мисочку із зерном,

воду і вносили курку. Розбуджена, просто з сідала, вона могла вести себе

довільно. Якщо птиця кричала, стріпувала крильми, то дівчина вважала, що

чоловік їй трапиться недобрий і битиме її. Якщо курка починала квапливо

їсти, дівчина припускала, що чоловік буде товстий, жадібний до їжі; якщо

кидалася до води - чоловік буде п’яницею. Якщо ж курка поводилася

статечно, спокійно, робила все повільно і розумно, то дівчина

сподівалася, що чоловік буде добрий, спокійний, нелайливий і непитущий.

Іноді для ворожіння брали півня. Його спершу садили на піч або у

застелену рушником хлібну діжу на покуті перед образами, а вже потім

пускали до зерна чи води. Передбачення згідно з поведінкою пізня були

такі ж, як і у варіанті з куркою. Хлібна діжа, як і піч, становила центр

домашнього мікрокосму, і це мало надати. ворожінню особливої сили.

 

оломину — вірила, що чоловік її буде хліборобом, коли тріску — теслею чи

стельмахом, коли цвях чи уламок заліза - ковалем, нитку — кравцем,

шматок шкіри — шевцем або лимарем, а коли траплялася тільки сама земля —

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ