UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСвятого Миколая - за народним календарем 19 грудня. Як святкували і що їли з нагоди свята (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділНародознавство, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось11593
Скачало1057
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

колай

морозом присушив»; «Варвара приготовляє, Сава мости мостить, а Микола

гвіздком прибиває»; «Варочка постеле, Савочка погладить, а Микола

стукне». Спостерігали за погодою цього дня. Якщо гілки вранці прикрашав

іній, чекали врожаю на овес. Якщо до Миколая насипало багато снігу,

можна було сподіватися врожаю на все збіжжя. І навпаки — гола, замерзла

грудками земля не сприяла родючості. Тоді молилися святому Миколою,

благаючи його врятувати озимину та всі зернові.

 

Р

 

Т

 

Т

 

ті. У деяких місцях цю роль виконувала худоба: бичок, віл чи кінь, яких

уводив до сіней господар. Вони символізували наступне благоденство

сім’ї. Вірили, що святий Миколай опікується дикими і свійськими

тваринами. Тому, коли худоба недужала, молилися Чудотворцю, просили

допомоги. У багатьох народних оповіданнях він виступає в ролі цілителя.

 

Католицька традиція робити подарунки на день святого Миколая спочатку

поширилася в західних регіонах, де панувала Греко-Католицька церква, а

згодом і на решту територій України.

 

У Карпатах, Закарпатті і Прикарпатті по дворах ходили гурти хлопців,

серед яких один був перебраний на святого Миколая. Найчастіше він

вирізнявся смушковою шапкою із шликом (як у козака).  Хлопці носили

дарунки (як правило, це були пряники у вигляді символізованого святого

Миколая — «миколайці», «миколайчики») і лозину. Чемним дітям роздавали

печиво, а неслухняним спершу показували лозину, а потім,

змилостивившись, таки дарували пряник. У містах батьки самі клали

малюкам уночі під подушку «миколайця». Знайшовши вранці печиво, діти

дуже тішилися і хвалилися один перед одним своїми подарунками. Пізніше

цей звичай поширився і на дорослих, особливо популярний він серед

молоді. Хлопці та дівчата й нині обмінюються пам’ятними дрібничками і

«миколайцями».

 

З часів, коли почали вибирати мед із дупел, де селилися дикі бджоли,

потім з бортів, а тоді з пасік, люди використовували його в їжу як

вишукані ласощі. Пізніше навчилися готувати з ним різноманітні страви,

зокрема випічку, медові пряники і різноманітне печиво. Пряниками стали

називати печиво, до якого додавали різні прянощі: корицю, гвоздику,

коріандр, перець тощо. Українці охоче сприйняли цю традицію,

використовуючи не лише заморські, а й власні спеції — м’яту, чебрець,

мелісу, кмин, червоний перець та ін.

 

На зимового Миколая готували святкову, хоч і пісну, вечерю, вітали

іменинників. Після Миколая вечорниці влаштовували майже щовечора.

Найуживанішими стравами були вареники з капустою, грибами, маком, з

гречаною кашею тощо, а також пампушки, пундики, млинці. Хлопці приносили

горілку, наливку чи настоянку. Перед танцями дівчата частували всіх

присутніх варенухою (вареною, варьохою).

 

У повісті Миколи Гоголя Тарас Бульба гукає до своєї жінки: «Нам не треба

пампушок, медяників та інших пундиків!» Зрозуміло, що до пундиків

ставилися як до небуденної їжі. Згадаймо приказки: «Аби хліб був, а без

пундиків не помремо!», «Не такі пани, щоб пундики їсти!». У традиційному

народному харчуванні це була ласа страва, хоча нашому сучасникові вона

-----> Page:

[0] 1 [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ