UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТрійця (Клечальна неділя) - за народним календарем відзначається на п’ятдесятий день після Великодня. Як святкували та що їли (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділНародознавство, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось11061
Скачало819
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ися русалки. Носили гарячий хліб, вчинений на

свяченій воді, на межу хлібної ниви і на город, там ламали і залишали

«для мавок». Таким чином умилостивляли їх, щоб вони не втручалися у

справи живих.

 

У звичаях цього тижня яскраво простежується відгомін стародавнього

культу трав і дерев. Велике дерево, стовп чи довгу струнку тичку ставили

посеред села, обмаювали вінками з квітів і трав, стрічками, прапорцями,

обвивали в’юнками. Коло нього відбувалися молодіжні гуляння протягом

Зелених свят. Але вже у XIX — на початку XX століття пам’ять про такі

обряди залишилася тільки у традиції завивати дівочі вінки.

 

к

 

м

 

hH<

 

м

 

gdH<

 

gdH<

 

осли берези або верби, стелили скатертину піддеревами, виставляли страви

та напої і починали водити кривий танок (корогод, хоровод), постійно

торкаючи листя й гілки дерев. Потім розбігалися, кожна обирала собі

гілку, завивала на її кінці вінок, зав’язуючи червоними нитками,

стрічками й квітами. Після цього починався бенкет, що закінчувався у

селі.

 

Удень Святої Трійці по обіді приходили дивитися на свої вінки. Якщо

гілку завивали обережно і не ламали стебел, то зелень залишалася свіжою,

інакше вінок в’янув, і це віщувало щось недобре для дівчини. Однак слід

було розв’язати гілку, щоб «розв’язати» дівочу долю. На сході України

після розв’язування вінків кінчики гілки часто заламували, щоб більше

ніхто ніколи нею не скористався.

 

У Слобідській Україні наприкінці XIX століття дівчата плели вінки з трав

і квітів, що росли у церковному дворі. Потім складали всі вінки,

зав’язували у вузол хустки, щоб не поламати, і несли до когось додому.

Найчастіше до тієї дівчини, в якої був добрий садок з вишнями і

яблунями. Повісивши один з вінків на вишню, а на нього — натільний

хрестик, «кумилися». Для цього дивились одна на одну крізь вінок,

цілували хрест, самі цілувалися навхрест, а потім передавали крізь вінок

одна одній хустки, персні, намиста, стрічки і взаємно називали себе

кумами, звертаючись на «ви». Іноді пекли великий калач із діркою

посередині, обмаювали його зеленню та квітами й передавали через нього

хустки так само, як і через вінки. Обмін хустками та іншими цінностями

тривав до Петра, а тоді всі речі повертали власницям.

 

Після того, як дівчата покумалися, вони йшли в хату на гуляння. Зносили

хліб і пироги, яйця й сало, смажили яєчню, готували тонкі й товсті

млинці до сметани чи ряжанки; варили вареники. Потім з’являлися хлопці з

горілкою і наливкою. Всі разом бенкетували, а після вечері йшли на

вулицю співати й танцювати. Кумівські вінки дівчата не викидали, а

чіпляли собі на голову перед тим, як мити її.

 

Зберігали такого вінка довго, а коли він висихав, відваром з нього мили

волосся, щоб добре росло.

 

Наряджали й «липку» (липову гілку), прикрашали її стрічками, хусточками

й намистами. Дівчата ходили з «липкою» по селу, співали, заносили її в

лісок і там закопували, неначе садили. Тоді, взявшись за руки, танцювали

навкруг, приступали назустріч одна одній і кумалися: цілувалися навхрест

і обмінювалися прикрасами, знятими з гілки. Ці хустки й намиста, як і в

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ