UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЦерковний устрій у Запорозьких козаків (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділНародознавство, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2770
Скачало585
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Церковний устрій у Запорозьких козаків

 

навпаки, славу Божу возвеличующе, було завжди поважне, статечне і, як

скеля, непорушне». HYPERLINK

"http://mamajeva-sloboda.ua/images/uploadpic/css22.jpg"

 

Тарас Григорович Шевченко "Межигірський монастир"

 

gd

 

gd

 

а Феодосія, церква запорозька знову була зроблена парафією

Києво-Межигірського Спасо-Преображенського монастиря: «Церкву Божу в

Січі запорозькій будучу, що мається в повній і справній патріаршій

владі, доручити єдиному віданню Межигірського монастиря, з утвердженням

древнього звичаю, щоб військо низове одержувало своє духовенство тільки

з цієї обителі». Зв’язок запорозьких козаків з Києво-Межигірським

Спасо-Преображенським монастирем припинявся лише на час від 1709 до 1734

року, коли вони перебували під протекцією кримського хана й турецького

султана — «ходили по турках та по каулках»; у той час запорожці

користувалися духовенством частково з Константинополя, частково з Афона,

частково ж із православних міст Польщі; але з поверненням козаків під

російську державу, 1734 року, зв’язок їхній з Межигірською обителлю не

припинявся до самого падіння Січі.

 

Кожен з козаків запорозького низового війська вважав за свій обов’язок

у мирний час двічі побувати «у Межигірського Спаса»: запорозькі козаки

робили великі грошові внески в цю обитель, постачали її коштовним

начинням — чашами, хрестами, євангеліями, дарували якнайдорожчі вбрання,

зводили власним коштом церкви й просторі будівлі як у самому монастирі,

так і поза ним, на дачах його; зони посилали до монастиря цілі вози

риби, солі, хутра, вина, відправляли братії в подарунок робочу худобу і

чудових породистих коней, а багато хто з них і самі після бурхливого,

сповненого всіляких військових пригод, життя закінчували свої дні у

стінах цієї священної й заповітної для них обителі. Братія монастиря,

«маючи велике поможеніє з Запорожжя», завжди пам’ятала благочинність

запорозьких козаків і не інакше називала їх, як «титарями» й

«фундаторами» Межигірської Спасо-Преображенської обителі.

 

Навзамін зсіх благодіянь з боку запорозьких козаків Києво-Межигірський

Спасо-Преображенський монастир постійно посилав з числа своєї братії в

Запорожжя начальників для всього запорозького духовенства, настоятелів

для Самарсько-Миколаївського монастиря, ієромонахів, священиків,

дияконів, читців і співаків для січової і приходської церков, антиминси

і святе миро для нових церков і доти неправославних християн, які

поступали а лоно православної січової церкви.

 

Для власне січової церкви Межигірський Спасо-Преображенський монастир

щороку присилав, звичайно у вересні місяці, двох ієромонахів, одного

диякона й одного чи двох уставщиків.

 

Утримання січовому і взагалі всьому запорозькому духовенству давалося

частково із військового жалування, що надсилалося щороку в Січ із

російської столиці, частково від продажу церковних свічок, від зборів за

перевози, від усіляких ловів, торговельних лавок, питних прибутків,—

шоста бочка від вина й горілки, що привозилися на Січ, а найбільше від

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ