UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЯк наші прадіди майстрували хату (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділНародознавство, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8342
Скачало652
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

. Діти його так само або ще й

частіше у нужду впадали. Як же жили діди ваші, сього не скажу, бо мене

вже взяли сюди тоді, коли тільки ще свекруха одна і жива була. Од

свекрухи знаю, що і вона з свекром були заможні, а її свекри то ще

заможніші. Та Груші і давно, всі це кажуть, грошовиті і хазяїновиті дуже

були. От же батько ваш чогось не схотів на старім дворищі міститись

знову, та затіяв заводити нове подвіря, де оце і зараз воно ще є під

бугром. Як раз під цю годину, коли вже і деревні навозили на хату,

зайшов до нас маляр старий. Він усе собі по світах ходив. Де образа

змалює, а де поновить і за це він грошей не брав, а тільки харчувавсь.

Його всї знали всюди і поважали. Поважав його і батько ваш. Зайшов він,

а батько і каже: „оце тут вже я місце собі обібрав задля хати". „Он-де,

- каже, -місце щасливе під хати". Показав той на оту місцину, де береза

ото зосталась. У вечері ходив і на зорі роздивлять ся. То й одходив, то

й на прощанні ще вкликав там хату ставити, а на цьому не велїв. От же

батько не послухав його: поставив, де надумав. Другим якось разом зайшов

той маляр знову до нас і вже в нову хату. Та зараз же і сказав: „скучна

ця оселя. У оцїй половинї то і не живіть, на гостей хіба її держить, а в

цій ще якусь годину поживете". Стали ми вже й жить у ній. То що ж?

Клопіт за клопотом! То землю дідівську одбирають, то брат, дядько ваш,

що вистроївсь за отею самою березою, що й той маляр указував, наїзджає

все з зятем - своїм приймаком - на нас, то коні крадуть, трохи не що

году, то пасіку лихі сусїди переводили на нївець, то з дітьми того

клопоту було чимало, то сам хворів - лічивсь, поки й помер. Мучились -

не жили! Бачимо, що не життя в цій оселї, стали розмишлювать собі про

се. Якось дослухав ся таки сам покойний батько ваш, що в світлицю хтось

рипає у ночі. Будив і мене. Що ж? чуємо, що щось пішло у світлицю,

підемо, нікого немає і назад же не йшло ніхто. Я не втерпіла і похвалила

ся попові. Піп тоді старий був і гарно жив з нами. „Цудом" його селяне

все дражнили. Він і порадив: „хату, - каже, - посвятіть і в ту першу

ніч, коли посвятите, посійте мякинами по хатї, то зараз і видко буде ті

сліди, хто по хатї ходить". Ми так і зробили. Тільки що рипнуло і, чуємо

добре, пішло з сїней у світлицю, ми зараз у слід за ним. І що ж? Дитячі

ніжинятка прямо од порога до самого покутя йдуть, а там Бог знає, куди

воно ділось те, що тими ніжинятками ішло. Здвигнули ми плечима та й

годї. Більш воно не рипалось уже, бо так і піп казав, що хату освятите,

то одну ніч тільки і навїдаєть ся, а більше не буде вже ходить. А як

похвалились попові, що ніжки бачили, то він сказав, що то ангол або сам

Христос ходив, а се, либонь, не добре, як чуже місце люде займають. З

того часу, діти, батько все лагодив ся хату перенести. Та і надумав

строїть отам, де загорода була дідівська. Зазначив місце пакільцями і

лїг заснуть на тім місці, де мало бути покутє. Йому і приснилось, що

гадюка головку уткнула посеред хати і, як ковбаса, обкрутилась круг

головки на все те місце. Після цього сну відпала охота і хату

-----> Page:

[0] 1 [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ