UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЯк наші прадіди майстрували хату (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділНародознавство, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8396
Скачало654
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ашу. Обібрали й місце на хату, і вже деревні навалени

і майстрі йзмайстрювали - тіко б піднйняти вже на стовпи ще треба було.

А мясницї довгенькі були. Де, звідки воно взяло ся - до сусід прибив ся

якійсь дезентирь Яків. Здоровий чоловічище і немолодий! Роспитавсь, що

се ми хату будуємо для Хтодьки, - де то він ЇЇ побачив і заказав у

прийми його взяти за зятя. Так і й тьохнуло коло серця, а старий за

його, як за вужа, взяв ся. Збігав до попа. Швидко сунув добре в руки, бо

й не опитували дуже в церкві, а мерщій повінчали. Заходив ся коло хати

вже зятько наш. Так його дезентирем і записали, і ґрунт на його

переписали. Як узявсь він уже за нас та за Хтодьку сердешну: нема життя!

Зараз місце йому подобалося на хату. Старий і я на обібраному хочемо

підиймати на стовпи хату, а Яковові не подобаєть ся місце. „На що мені

ваші купки, та вода та сни, та угадьки всякі? Я і сам знаю, де краще

місцеві на хату бути!" Тяне деревню на роспуття. ,,Отут, - каже, - хатї

бути", і сусїди, і ми об поли бємо ся, кричимо, це ж у світі не видано,

що б хату становив хто на роздоріжжі, - це ж погибель, не життє буде.

Хтодька плаче одно знає. Але нїчого не вдїяли: він узяв гору. Ніяких нї

приміт, нї звичаїв тих не слухає. Усї майстрі посміхають ся та цюкають

ту хату. Нї святив, нї людей не кликав на входини. Увійшов і край. А

Хтодька за ним. Ми у старій собі зостались. Було у їх двоє

дїток-калїчок. Помучились і померли. Хтодька не довго мучилась і собі за

ними пішла. Завелись у тій хатї і досвітки, і картьожия, і, кажуть люде,

переводини злодійського добра. Десь взялась невіряка якась, що сама й

висватала за себе цього вдовця нашого, і зажив уже він з другою. Так

ніби б то й оханув ся: досвітків не стало, картьожники не йшли і заїзджі

гостї перестали наїзджати. Хоч не таке розпутне сусідство - і тому раді

ми з старим були. Він же на нашому ґрунті сидить і нас нї за віщо не

маєс. Як би не було прихованої своєї копійчини, то і в церковцю Божу нї

як і нї з чим було б іти. А він хоч би здумав коли про Бога. Як вітер

той на язицї - і більш нїчого! Год з пять пожили - і, бачимо, що

хазяйства не збиває, а все на копійку переводить. Хоче, думаємо

копиталець збити попереду, а тоді’ вже і худобиною пишитись почне. Коли

не так воно стало ся. Гожа його господиня геть до кан-цуриночки його

обібрала і десь змандрувала. Діток не було у їх. Зостав ся він сам як

палець! Вже і нам боляче зробилось. Однак хист був у його. Як почав коло

попа завилювати та тупцяти, поки й третю взяв - вже удову з дітьми.

Зайшло на подвірі гам, крик, бійка! Літ пять отаке коїлось. Та Бог вже

на нас оглянув ся, мабуть. Де не взялись урядники, наїхали, обписали все

і забрали все до ниточки з хати і його з жінкою і з дітьми на громадські

підводі кудись поправили. Мабуть, старі гріхи сплили на верх. Пусткою

хата стала. Вона вся наша, але ми її цурались, як огню. Може повернеть

ся коли, куди він увійде тодї - у нашу господу? Цур йому і хаті тій! Та

і цигане теї хати цурались, - звісно, на роспуттї хата! Розібрала

громада на школу і перенесла близче до церкви. Та й там вона необмазаною

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] 4 [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ