UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсобливості мікропланувальної структури давніх могильників як \"поселень мертвих\" та макропланувальних систем розміщення церков, хрестів і
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділАрхітектура, містобудування
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5458
Скачало655
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

-вікові групи (рання смерть дітей, батьків, онуків,

тощо), планіграфічний зв'язок всередині таких генеологічних груп

могильника ускладнювався, тому він важко піддається реконструкції

(особливо на великих і довготривалих могильниках) (рис. 1,2).

 

Крім планіграфічного зв'язку, кожна з груп могил, в залежності від місця

в сімейній та статево-віковій групі, виділялась і відповідно

регламентованими рисами поховального обряду, які так до кінця і не мають

єдиного релігійно-функціонального пояснення на даний час. Все це

безперечно ускладнює археологічну (суспільно-соціально-сімейну)

реконструкцію некрополів. В цілому, очевидно, один могильник належав

одній патріархальній общині (3-4 покоління), яка складалась з декількох

патріархальних сімей-патронімій. Кожна з них утворювала окрему групу

могил, в якій кожна сім'я формувала і окремі планіграфічні ряди.

Зокрема, новоутворені сім'ї жонатих синів (жонатих внуків) утворювали

нові ряди, в яких кожен померлий член сім'ї та самі ряди були пов'язані

по статево-віковому принципу діагонально-перехресними лініями з родичами

і найперше з засновником роду-патронімії. Таким чином, планіграфічна

схема в формуванні дохристиянського ґрунтового тілопального могильника,

в принципі була подібна до "генеалогічного дерева" (сімейно-родового).

Її чітке дотримання дозволяло всій патріархальній общині і, зокрема,

сім'ям, завжди розпізнавати могили своїх предків і померлих родичів, а з

іншого боку здійснювати нові захоронення у відповідності з генеалогічним

(суспільним) місцем кожного в системі "поселення мертвих". Тим самим,

можна говорити також, що ґрунтова тілопальна могила мала і відповідні

наземні ознаки (археологічно втрачені). Отже, ґрунтові тілопальпі

могили, які були, очевидно, основним поховальним обрядом у ранніх

слов'ян, займали надзвичайно важливе місце в релігійних віруваннях

слов'янського населення, для яких було характерним "поклоніння мертвим".

Так, Аль Масуді (X ст.) писав, що "слов'яни поділяються на багато

народів... більша частина їх племен – язичники, які спалюють своїх

мерців і поклоняються їм".

 

Дана схема планіграфічного генеалогічного зв'язку існувала і на

пізньослов'янських курганних некрополях. Кургани з одиничними

захороненнями (тілоспалення на стороні) утворювали окремі, але

взаємопов'язані (взаємоперехресні) планіграфічні ряди (діагональні і

прямі), в яких визначається місце кожного покійника в системі як малої,

так і великої патріархальної сім'ї. Планіграфічним центром є могили

засновників роду-патронімії. Кургани – колективні усипальниці

(малосімейні з 2 – 5 поховань, та великосімейні з 10 – 40 поховань)

також розміщені в такій самій системі планіграфічного зв'язку, але вже

сусідсько-общинного. В цілому, як ґрунтові тілопальні, так і ранні

курганні могильники, за характером здійснення поховального обряду були

колективними, патріархально-общинними, що відповідало

суспільно-економічному рівню його населення4. Тому і внутрішня плані

графічна структура могильників була сімей но-патріархально-общинною.

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ