.

Предмет Безпека життєдіяльності. Основні задачі предмета (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1149 28470
Скачать документ

Реферат на тему:

Предмет Безпека життєдіяльності. Основні задачі предмета

Безпека життєдіяльності (БЖД) – це наука, що вивчає теоретичні основи
взаємодії людини з навколишнім середовищем і способи забезпечення
безпеки її життя і діяльності в середовищі існування й умовах сучасного
виробництва.

Головною задачею науки про безпеку життєдіяльності є забезпечення
комфортних умов існування людини на всіх стадіях її життєвого циклу і
нормативно припустимих рівнів впливу негативних факторів на людину і
природне середовище.

Інтенсивне зростання народонаселення, розвиток промисловості,
енергетики, транспорту, а також збільшення числа надзвичайних ситуацій
викликає збільшення рівня впливу негативних факторів на навколишнє
середовище і людину, вносить дисбаланс у природні процеси, які
забезпечують стабільність життєвого циклу на Землі.

Розробці концепції стійкого розвитку життя на Землі була присвячена
конференція ООН у Ріо-де-Жанейро в 1992 році, на якій прийнятий документ
«Порядок денний ХХІ століття» і сформульований висновок про необхідність
глобального партнерства держав у всіх сферах для здійснення стабільного
соціального, економічного й екологічного розвитку. У робочих документах
конференції передбачається рішення проблем безпеки життєдіяльності людей
на державному рівні.

В діалектичному аспекті стан навколишнього середовища, яке включає
атмосферу, літосферу та гідросферу, фауну, флору, тобто біосферу Землі
(виключаючи вплив людини) повинен характеризуватися т. н. «динамічною
рівновагою». Таке положення (динамічна рівновага) визначає поступовий
природно логічний розвиток, логічно обумовлену еволюцію біосфери, яка
диктується об’єктивними законами її розвитку.

Аналіз сумісного розвитку біосфери та людства на протязі історично
значного часу показує, що ці природні об’єктивні закони розвитку
біосфери підлягають впливу діяльності людини, яка прогресивно
інтенсифікується.

Діяльність є необхідною умовою існування людини і людського суспільства.
Форми діяльності різноманітні. Вони включають інтелектуальні, прикладні
і духовні процеси, що протікають у виробничій, науковій, суспільній,
культурній, у побуті, і інших сферах життя людини.

Праця – є вищою формою діяльності людини. У зв’язку з цим, на думку
філософів, самим адекватним визначенням людини є «людина діюча» – Homo
agens.

Досвід еволюції людства свідчить, що його будь-яка діяльність є
потенційно небезпечною. Модель процесу діяльності людини в найбільш
загальному вигляді можна представити узагальненою системою, яка
складається з двох взаємозалежних елементів: «людина» і «середовище її
існування» (рис. 1.1). Задачею рівноважного існування системи «людина –
середовище існування» є досягнення наступних двох цілей.

Перша ціль полягає в забезпеченні позитивного ефекту в плані підвищення
продуктивності праці і, як наслідок – комфортності життя людини.

Друга ціль полягає у виключенні небажаних наслідків діяльності людини на
навколишнє середовище і здоров’я сьогоднішнього і майбутнього поколінь.

До основних негативних наслідків діяльності людини відносяться такі:
збиток здоров’ю і життю людини, пожежі, аварії, катастрофи, тобто
явища, що вносять елемент порушення в динамічну рівновагу стану системи
«людина – середовище існування». Унаслідок цього негативні явища, що
виникають у розглянутій системі в результаті діяльності людини чи
природних процесів, що протікають у середовищі існування, називаються
небезпеками.

Безпека – це стан системи «людина – середовище існування» при якому з
визначеною імовірністю виключається прояв небезпек.

Забезпечення комфортних умов діяльності і відпочинку створює передумови
для прояви найвищої працездатності людини. При цьому формування, вибір і
визначення комфортних умов (параметрів і організації виробничого,
природного, соціального середовища, середовища проживання) діяльності і
відпочинку повинні ґрунтуватися на знанні закономірностей взаємозв’язків
системи «людина – середовище існування», фізіології людини, його
психологічного стану і функціональних можливостей. У результаті
реалізації такого підходу забезпечується зменшення травматизму і
захворюваності людей, зменшення кількості цих небезпек чи зниження
їхнього рівня.

Таким чином, забезпечення безпеки і нешкідливості праці, ефективного
відпочинку, з дотриманням вимог екології, природних процесів розвитку
біосфери буде забезпечувати збереження життя і здоров’я не тільки
людини, але і біосфери Землі, а значить і людства в цілому.

Зниження ступеня небезпеки і шкідливості негативних факторів середовища
існування, зменшення їхньої кількості, виконується на основі інформації,
яка одержується в процесі ідентифікації (розпізнавання) цих негативних
факторів і забезпечується доцільним вибором і застосуванням конкретних
ефективних захисних методів і засобів.

Виходячи з цього, комплексною науковою задачею БЖД є теоретичний аналіз,
розробка методів ідентифікації і кількісної оцінки негативних факторів,
які генеруються складовими середовища існування.

При цьому пріоритетним напрямком є рішення задач БЖД на етапі
проектування предметів праці, діяльності людини, а також прогнозування
природних явищ, які можуть викликати аварії, катастрофи, надзвичайні
ситуації. Наукові задачі БЖД не обмежуються перерахованими аспектами. До
них відносяться також наступні напрями:

комплексна оцінка багатофакторного впливу негативних факторів середовища
існування на працездатність і здоров’я людини;

визначення параметрів комфортних умов праці і відпочинку;

розробка і реалізація нових методів і засобів захисту людини і
навколишнього середовища від дії негативних факторів;

моделювання надзвичайних ситуацій.

Практичні задачі БЖД полягають у розробці і створенні нових принципів і
засобів захисту людини і природного середовища від впливу негативних
факторів.

1/4

3/4

????????????[?сів у системі «людина – середовище існування», що
негативно впливають на людину і природне середовище (в глобальному
масштабі – на біосферу Землі).

З метою докладного аналізу взаємозв’язків у якості складових
узагальненої системи «людина – середовище існування», виділяються
наступні основні підсистеми:

«Людина – природне середовище». Причому, поняття «природне середовище»
містить у собі флору і фауну, мікро- і макроорганізми, що являють собою
біосферу Землі;

«Людина – виробниче середовище». У цю підсистему, у свою чергу входять
такі, наприклад, як «людина – машина», «людина – робоча зона»;

«Людина – середовище проживання» («людина – міське середовище» чи
«людина – сільське середовище»);

«Людина – житлове середовище» («людина – побутове середовище»);

«Людина – соціальне середовище». Ця підсистема охоплює практично
взаємозв’язки людини, як індивідуума, в усіх перерахованих вище
підсистемах.

У процесі еволюції людини сформувалася також підсистема «виробниче
середовище – природне середовище», яка називається техносферою.
Практично ця підсистема сформувалася внаслідок предметної діяльності
людини, що сполучена з виникненням нових негативних факторів різного
рівня інтенсивності, які діють як на людину, так і на природне
середовище – біосферу Землі. Унаслідок цього область техносфери,
поширюючись на атмосферу, гідросферу і літосферу, робить свій негативний
вплив як на фауну, так і на флору Землі вносить елемент порушення в
динамічний рівноважний стан системи «людина – середовище існування».

Таким чином, техносфера являє собою локалізовану область біосфери, яка
сформувалася в результаті діяльності людини в регіонах розміщення
великих міст і промислових об’єктів. Фізико-хімічні та біологічні
характеристики техносфери відрізняються від природних характеристик
біосфери, наприклад, підвищеним рівнем теплових випромінювань,
підвищеною запиленістю, загазованістю повітря, підвищеним рівнем
енергетичних випромінювань, підвищеним рівнем шуму і вібрації, зниженою
концентрацією або відсутністю природних мікроорганізмів, присутністю
модифікованих або нових вірусів, бактерій і т.п.

Виходячи зі структури й існуючих взаємозв’язків системи «людина –
середовище існування» випливає, що наука «Безпека життєдіяльності»
вивчає негативні фактори, їхній вплив на людину і навколишнє, виробниче,
побутове, міське середовище, як в умовах повсякденного життя, так і при
виникненні надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження.

Реалізація цілей і рішення задач безпеки життєдіяльності включає
наступні основні етапи наукової і практичної діяльності людини:

ідентифікація негативних факторів і опис зон їхнього впливу на біосферу
Землі. На цьому етапі досліджується комплексний вплив негативних
факторів техносфери і негативний вплив її окремих складових ?
підприємств, машин, приладів і т.п. Ідентифікації підлягають як реальні,
так і потенційні небезпеки, що повинні виявлятися на етапі проектування
при аналізі технологічних і виробничих процесів існуючих промислових
об’єктів;

розробка і реалізація ефективних систем попередження і методів захисту
від небезпек. Такі системи і методи повинні розроблятися і закладатися
для технічної реалізації на етапі проектування об’єктів предметної
діяльності людини. Вони повинні бути невід’ємною частиною процесу
створення об’єкта будь-якої складності;

розробка і реалізація, створення, підготовка і утримування у належному
технічному стані засобів, передбачених для ліквідації наслідків
реалізації небезпек;

організація навчання населення питанням забезпечення безпеки
життєдіяльності в реальних ситуаціях;

підготовки фахівців із забезпечення безпеки життєдіяльності.

Основними методами, що застосовуються для рішення задач у БЖД, є
моделювання, спостереження, експеримент, математична статистика, аналіз,
прогнозування. При цьому використовуються досягнення природознавчих
наук, професійної медицини (гігієни праці), психології, економіки і
дослідження соціальних явищ, результати науково-технічного прогресу.
Завдяки такому підходу до вирішення поставлених задач забезпечується
вибір оптимальних форм діяльності людини, організації праці, відпочинку,
професійного добору, заснованих на медико-біологічних, технічних,
ергономічних, суспільно-правових і наукових основах.

Список літератури

Бакка М.Т., Мельничук А.С, Сівко В.К. Охорона і безпека життєдіяльності
людини: Конспект лекцій. – Житомир: Льонок, 1995.

Барабаш В.И., Шкрабак В.С. Психология безопасности труда. – С-Пб., 1996.

Безопасность жизнедеятельности; Учебник / Под ред. проф. Э.А.
Арустамова. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд. дом «Дашков и К», 2000.

Безопасность жизнедеятельности. Уч. пособие / Под ред О.Н. Русака. –
ЛТА, С- Пб., 1996.

Белов С.В. Безопасность жизнедеятельности. М.: Высш. шк. 2001 г.

Безопасность труда в промышленности / К.Н. Ткачук, П.Я. Галушко, Р.В.
Сабарно и др. – К.: Техніка, 1982.

Безпека життєдіяльності / За ред. Я. Бедрія. – Львів: Афіша, 1998.

Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. – Львів: Афіша,
1999.

Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності / Опорний конспект лекцій. –
К.: КДТЕУ, 1999. – 208 с.

Жидецький В.Ц., Джигірей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. 2-ге
вид. стереотипне. – Львів: Афіша, 2000.

Заверуха Н. М. Безпека життєдіяльності. – К.: Комерційний коледж, 1998

Коржик Б.М. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Навч. посібник –
Харків, 1995. – 107 с.

Рис. 1.1 – Структурна схема системи «людина – середовище існування»

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020