Реферат на тему:
Єдність біологічних систем організму людини. Фактори, що забезпечують
здоров’я людини
1. Єдність біологічних систем організму людини
Організм людини складається з цілого ряду біологічних систем, одні із
яких сформовані відособлено, наприклад – система кровообігу, травлення,
або є типово функціональними – система терморегуляції, імунологічного
захисту і т. д. Усередині таких систем природою передбачена автономна
регуляція процесів. Тому при аналізі їхньої роботи вони можуть бути
розглянуті як самостійні саморегулюючі системи, що мають власний
зворотний зв’язок через відповідні аналізатори. Усі системи організму
функціонують у взаємозв’язку, і тому організм людини, як і будь-яка
складна біологічна система, являє собою єдине ціле.
Розглядаючи організм людини, як елемент біосфери в системі «людина –
середовище існування», весь комплекс систем людини підрозділяють на
соматичні і психічні системи.
Соматичні системи відносяться до біологічних процесів, органів тіла
людини.
Психічні системи об’єднані нервовою системою людини, яка здійснює
керування функціями усього його організму.
Центральна нервова система бере участь у прийомі, обробці й аналізі
будь-якої інформації, що надходить із зовнішнього і внутрішнього
середовища через відповідні аналізатори, формує відповідні образи
сприйняття зовнішнього світу.
При надмірно високих рівнях впливу зовнішніх подразників може виникнути
перенапруга сигналів аналізаторів. Тому в процесі еволюції людини
нервова система спроможна визначати не тільки ступінь їхнього впливу,
але і формувати відповідні захисні реакції.
Так, наприклад, з появою високих рівнів болючих відчуттів центральна
нервова система викликає появу сліз, що є захисною реакцією організму
людини. Захисна реакція при цьому полягає у тому, що сигнал аналізатора
болю розгалужується і прямує не до однієї ділянки мозку, а до двох.
Таким чином інтенсивність сигналів, які приходять від аналізатора по
нервових волокнах та безпосередньо діють на відповідні ділянки кори
головного мозку значно знижується. У результаті цього забезпечується
збереження фізіологічних функцій центральної нервової системи та окремих
органів людини, які в результаті цього одержують сигнали управління та
керування життєдіяльністю людини у допустимих границях.
У тих випадках, якщо рівень дії зовнішнього подразника, який надходить
із середовища існування людини на відповідний аналізатор, знаходиться за
допустимими границями, тобто коли система розгалуження сигналів
аналізатора вичерпала свої можливості, проявляється наступна реакція
центральної нервової системи – автоматичне відключення аналізаторів від
кори головного мозку людини. Ці механізми забезпечення життєдіяльності
людини розглянуті більш докладно нижче (Гл. 2.2.).
Фактори, що забезпечують здоров’я людини
Здоров’я людини є важливою медико-біологічною і соціальною категорією
людини в процесі його існування в системі «людина – середовище
існування».
–
TH
a
`„?
???????гативних факторів середовища існування і виробничого середовища.
У розглянутому випадку адаптація організму людини до умов середовища
існування містить у собі наступні основні елементи:
генетичний рівень – генетичний природний добір, який забезпечує
збереження популяції;
фенотиповой рівень – індивідуальна пристосовність людини до нових умов
існування в результаті функціонування ієрархічної системи природних
адаптивних механізмів;
метаболізм – обмін речовин, який містить у собі процеси засвоєння
речовин, їхній розпад в організмі людини і побудову нових живих тканин
чи їхнє відновлення для збереження стабільності функціонування
організму;
гомеостаз – відносна динамічна сталість складу й особливостей
внутрішнього середовища організму людини і стійкість його основних
фізіологічних функцій, збереження сталості видового складу і регулювання
народжуваності;
імунітет – підтримка існуючих і розвиток захисних властивостей організму
проти впливу інфекцій, що надходять зовні чи створюються в ньому під
впливом різних факторів;
регенерація здоров’я – відновлення здоров’я, що порушується через дію
негативних факторів, відновлення структури ушкоджених органів чи тканин
організму;
умовні чи умовно-рефлекторні реакції організму людини на зовнішні
подразники, що сприяють адаптації людини до умов його існування в
системі «людина – машина – середовище існування».
Список літератури
Бакка М.Т., Мельничук А.С, Сівко В.К. Охорона і безпека життєдіяльності
людини: Конспект лекцій. – Житомир: Льонок, 1995.
Барабаш В.И., Шкрабак В.С. Психология безопасности труда. – С-Пб., 1996.
Безопасность жизнедеятельности; Учебник / Под ред. проф. Э.А.
Арустамова. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд. дом «Дашков и К», 2000.
Безопасность жизнедеятельности. Уч. пособие / Под ред О.Н. Русака. –
ЛТА, С- Пб., 1996.
Белов С.В. Безопасность жизнедеятельности. М.: Высш. шк. 2001 г.
Безопасность труда в промышленности / К.Н. Ткачук, П.Я. Галушко, Р.В.
Сабарно и др. – К.: Техніка, 1982.
Безпека життєдіяльності / За ред. Я. Бедрія. – Львів: Афіша, 1998.
Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. – Львів: Афіша,
1999.
Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності / Опорний конспект лекцій. –
К.: КДТЕУ, 1999. – 208 с.
Жидецький В.Ц., Джигірей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. 2-ге
вид. стереотипне. – Львів: Афіша, 2000.
Заверуха Н. М. Безпека життєдіяльності. – К.: Комерційний коледж, 1998
Коржик Б.М. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Навч. посібник –
Харків, 1995. – 107 с.
Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. Навчальний посібник. 2-е
видання. – Львів: Львівський банківський коледж; К.: Т-во Знання, КОО,
1999.
Пістун І.П. Безпека життєдільності: Навч. посібник. – Суми: Вид-во
«Університетська книга», 2000.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
