Реферат на тему:
Захисні функції організму людини
Унаслідок впливу природних негативних факторів умов середовища
існування людини, адекватної реакції на взаємозв’язки системи «людина –
середовище існування» у процесі еволюції в організмі людини поряд із
системами сприйняття створений ряд систем забезпечення безпеки.
Наприклад, око забезпечує зорове сприйняття образів, але воно в той же
час має віко, дві м’язово-шкірні складки, що при змиканні закривають
очне яблуко. Таким чином, віко несе функцію захисту очного яблука,
охороняючи орган зору від надмірного світлового потоку чи механічного
ушкодження, сприяє зволоженню його поверхні і видаленню зі сльозою
сторонніх тіл.
Вухо людинаи забезпечує слухове сприйняття зовнішнього середовища. При
надмірно голосних звуках, вступає в дію захисна реакція цього
аналізатора. Два самі маленькі м’язи середнього вуха різко скорочуються,
а три самих маленьких кісточки (молоточок, ковадло і стремінце)
перестають коливатися. Таким чином, спрацьовує механізм блокування, і
система кісточок не пропускає у внутрішнє вухо високих рівнів звукових
коливань.
Існують також захисні реакції й у аналізатора нюху.
Так чихання відноситься до групи захисних рефлексів носу і являє собою
форсований видих повітря через ніс (при кашлі — форсований видих через
рот). Завдяки високій швидкості і великому тиску цей повітряний струмінь
несе за собою з порожнини носа всі сторонні тіла, що потрапили туди, і
хімічно активні дратівні речовини.
У зоровому аналізаторі в якості допоміжної захисної функції передбачена
сльозотеча. Вона може виникати при вдиханні шкідливих домішок повітря,
при влученні дратівних речовин на слизувату оболонку носа. Причому,
сльоза стікає не тільки з ока назовні, але і через сльозоносний канал у
порожнину носа, змиваючи тим самим шкідливу речовину з відповідних
рецепторів.
Наступною системою природного захисту є рух, забезпечуваний
кістково-м’язовою системою. Активний рух може приглушати як душевний,
так і фізичний біль.
Описані вище дії будь-якого зовнішнього подразника передаються в кору
головного мозку. Клітки кори головного мозку надзвичайно тендітні. Якщо
на них впливає значний рівень інформаційних імпульсів, то виникає
погроза порушення їхньої діяльності. Для захисту коркових кліток,
організм виробив спеціальну захисну систему, яка включає додаткові
конкретні вогнища збудження. При цьому відбувається перерозподіл рівнів
інформаційних сигналів із відповідним зниженням їхніх рівнів.
Наприклад, людині нанесли сильну, сердечну травму. Перша інстинктивна
реакція розглядаємої системи захисту полягає в створенні конкуруючого
вогнища збудження в корі головного мозку. Прямий, безпосередній
зовнішній прояв такої реакції виявляється в лементі, бійці і т. п. Але
прояв, реалізація такої реакції природна, в основному, лише в природному
світі тварин, у світі ж людей це буде розцінене як хуліганство. Тому
активізується інше вогнище збудження – сльозоточення. Миттєве, рясне
зрошення сльозами інтенсифікує активність рецепторів носової порожнини.
У мозку створюється нове могутнє вогнище збудження, яке відводить від
кліток кори головного мозку небезпеку перенапруги.
Таким чином, цей механізм є надійною автоматичною системою захисту всієї
нервової системи людини. Причому, природою передбачене спрацьовування
цього механізму і при дії занадто великих рівнів позитивних факторів,
наприклад, при радості.
В організмі людинаи функціонує також система імунного захисту. Це
властивість організму, яка забезпечує його несприйнятливість чи
стійкість до дії чужорідних білків, хвороботворних мікроорганізмів і
їхніх отрутних продуктів.
По природі формування розрізняють: природний і придбаний імунітет.
Природний імунітет — це видова ознака, яка передається в спадщину.
Наприклад, люди не заражаються чумою рогатої худоби.
H
J
Ue
TH
h*
& h*
h*
h*
h*
d
? †”H$I$A%o1’3oeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeeeeeeeeeeeeeee
4У процесі розвитку організм людини сформував природні біологічні і
механічні захисні елементи, дію яких спрямовано проти різних патогенних
мікробів. Так, наприклад, неушкоджена шкіра є надійною перешкодою для
проникнення в організм хвороботворних мікроорганізмів. Крім того,
виділення слизуватих оболонок і шкіри мають бактерицидні властивості
стосовно дії мікробів. Виділення слизу, а також ряд рефлекторних
реакцій, таких як кашель, чихання, блювота, веде до механічного
видалення мікробів з організму.
Шлунковий сік, до складу якого входить соляна кислота, руйнує деякі
мікроорганізми. У сльозах, слині, мокротинні, крові, лейкоцитах,
материнському молоці міститься лизоцин — речовина, яка убиває бактерії.
Такі органи тіла людини як печінка, селезінка, лімфатичні вузли також
здатні затримувати і частково знешкоджувати мікроби, що поширюються по
організму із током крові і лімфи.
Якщо мікроби все-таки проникнули в організм, то їхній розвиток у ньому
затримується завдяки реакції запалення.
Придбаний імунітет організму людини може бути природного і штучного
походження.
Природна форма придбаного імунітету формується внаслідок перенесеного
захворювання.
Штучна форма придбаного імунітету розвивається при штучній імунізації у
виді відповідних щеплень.
Важлива роль у розвитку імунітету людини належить специфічним захисним
біологічним елементам сироватки крові (антитілам), які з’являються в
сироватці після перенесеного захворювання, а також при штучній
імунізації. Антитіла мають вибіркову дію стосовно мікробів чи продуктів
їхньої життєдіяльності.
Необхідно вказати, що в процесі штучної імунізації, як правило,
змінюється чутливість організму до повторного уведення відповідної
сироватки, тобто змінюється імунореактивність організму. Вона може
виражатися як у підвищенні, так і у зниженні чутливості окремих органів
і тканин до мікробів, чи отрут. Тому зміни імунореактивності не завжди
корисні для організму. Так, при підвищенні чутливості організму до
якого-небудь імунного препарату можуть розвиватися алергійні
захворювання. Імунологічна реактивність організму багато в чому залежить
від віку людини. У немовлят вона різко знижена, а в літніх людей ця
реактивність виражається в меншому ступені, чим у середньому віці.
Список літератури
Бакка М.Т., Мельничук А.С, Сівко В.К. Охорона і безпека життєдіяльності
людини: Конспект лекцій. – Житомир: Льонок, 1995.
Барабаш В.И., Шкрабак В.С. Психология безопасности труда. – С-Пб., 1996.
Безопасность жизнедеятельности; Учебник / Под ред. проф. Э.А.
Арустамова. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд. дом «Дашков и К», 2000.
Безопасность жизнедеятельности. Уч. пособие / Под ред О.Н. Русака. –
ЛТА, С- Пб., 1996.
Белов С.В. Безопасность жизнедеятельности. М.: Высш. шк. 2001 г.
Безопасность труда в промышленности / К.Н. Ткачук, П.Я. Галушко, Р.В.
Сабарно и др. – К.: Техніка, 1982.
Безпека життєдіяльності / За ред. Я. Бедрія. – Львів: Афіша, 1998.
Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. – Львів: Афіша,
1999.
Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності / Опорний конспект лекцій. –
К.: КДТЕУ, 1999. – 208 с.
Жидецький В.Ц., Джигірей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. 2-ге
вид. стереотипне. – Львів: Афіша, 2000.
Заверуха Н. М. Безпека життєдіяльності. – К.: Комерційний коледж, 1998
Коржик Б.М. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Навч. посібник –
Харків, 1995. – 107 с.
Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. Навчальний посібник. 2-е
видання. – Львів: Львівський банківський коледж; К.: Т-во Знання, КОО,
1999.
Пістун І.П. Безпека життєдільності: Навч. посібник. – Суми: Вид-во
«Університетська книга», 2000.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
