UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтруктура зорового аналізатора людини (реферат)
АвторPetya
РозділБЖД, безпека життєдіяльності, охорона праці
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4613
Скачало485
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Структура зорового аналізатора людини

 

Зоровий аналізатор людини є одним з головних систем сприйняття

навколишнього середовища. Дослідження показують, що через цей аналізатор

людина сприймає близько 90 % всієї інформації, що надходить до людини із

навколишнього середовища.

 

Зоровий аналізатор людини характеризується найбільшим часом адаптації в

порівнянні з другми аналізаторами, тобто тим відрізком часу, що протікає

між дискретною зміною рівня зовнішнього впливу і встановленням

оптимальної чутливості (адаптпциї) аналізатора до цієї зміни.

 

Розрізняють темнову і світлову адаптацію зорового аналізатора. При

темновій адаптації його чутливість досягає деякого оптимального рівня

через 40…50 с; світлова адаптація, тобто зниження чутливості, триває

8…10 с.

 

Око безпосередньо реагує на яскравість, яка являє собою відношення сили

світла (інтенсивності), випромінюваною даною поверхнею, до площі цієї

поверхні. Яскравість виміряється в нитах (нт), 1 нт = 1 кд/м2. При дуже

великих яскравістях (більше 30000 нт) у людини виникає ефект осліплення.

Гігієнічно прийнятна нормальна яскравість складає величину до 5000 нт.

 

Наступною характеристикою зорового аналізаторя є контраст. Під

контрастом розуміється ступінь сприйманого розходження між двома

яскравостями, розділеними в просторі чи часі. Контрастна чутливість

визначається різницею між яскравістю об'єкта і тла на якому він

розташований, яка необхідна для забезпечення видимості об'єкта.

 

За допомогою зору ми пізнаємо форму, величину, колір предмета, напрямок

і відстань, на якому він знаходиться від нас. Зоровий аналізатор містить

у собі око, зоровий нерв і зоровий центр, який розташовується в

потиличній частині кори головного мозку.

 

Око являє собою складну оптичну систему (рис. 2.1). Очне яблуко має

форму кулі з трьома оболонками. Зовнішня товста оболонка 1 називається

білковою або склерою, а її передня прозора частина 3 – роговицею.

Усередину ока, у напрямку від білкової оболонки розташована друга 2,

яка називається судинною. Передня частина оболонки, що лежить за

роговицею, називається радужкою 7. У центрі її мається отвір, який

називається зіницею. Радужка відіграє роль діафрагми, яка регулює

інтенсивність пучка світла, що надходить на рецептор. Позад райдужної

оболонки, проти зіниці, розташований хрусталик 6, форма якого являє

собою двоопуклу оптичну лінзу. За хрусталиком, заповнюючи всю порожнину

ока, знаходиться склоподібне тіло 8.

 

Промені світла, проникаючи в око, проходять через роговицю, хрусталик і

попадають на внутрішню оболонку ока – сітківку 9. Вона вистилає тільки

задню половину ока, і в ній знаходяться світлочутливі рецептори –

палички (130 млн. шт.) і колбочки – (7 млн. шт.).

 

У центрі сітківки 9 (напроти центра зіниці по зоровій осі) мається

поглиблення (жовта і сліпа пляма 10), яке містить тільки колбочки. Від

центра сітківки до периферії кількість колбочок убуває. Палочки

зосереджені, в основному, на периферії сітківки. Від кожної колбочки і

від декількох паличок (приблизно від 100 шт.) відходить одне нервове

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ