UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОтруйнi речовини шкiрно-наривної дiї (лекція)
Автор
РозділВійськова справа, ДПЮ, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8116
Скачало332
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Лекція

 

Отруйнi речовини шкiрно-наривної дiї

 

До отруйних речовин шкірно-наривної дії відносяться іприт азотистий,

іприт сірчистий, люїзит і трихлортриетиламін. Характерною особливістю їх

дії на організм є здатність викликати місцеві запально-некротичні зміни

шкіри та слизових оболонок. Проте поряд з місцевою дією, отруйні

речовини цієї групи наділені вираженим резорбтивним впливом, тому їх

іноді називають речовинами шкірно-резорбтивної дії.

 

Високий уражаючий ефект речовин шкірно-наривної дії пов’язаний з тим, що

вони здатні викликати важкі отруєння,діючи як через шкірні покриви, так

і через органи дихання.

 

Отруйні речовини шкірно-наривної дії, як засіб хімічного нападу, мають

характерні особливості:

 

— вони призначені для створення стійких вогнищ хімічного зараження, що

досягається використанням отрут в крапельно-рідкому стані або у

вигляді спеціальних рецептур;

 

— сучасні засоби застосування дозволяють створити вогнища хімічного

зараження цими речовинами на площі до кількох десятків квадратних

кілометрів;

 

— на відміну від ФОР, для них характерний сповільнений розвиток

клі-нічної картини отруєння.

 

Незважаючи на те, що отруйні речовини шкірно-наривної дії мають майже

столітню історію бойового застосування, значення їх, як хімічної зброї,

до теперішнього часу не втрачено. Це пов’язано з тим фактом, що,

незважаючи на великий досвід, накопичений за час воєн, де вони

застосовувались, лікування отруєнь цими сполуками залишається переважно

симптоматичним і малоефективним.

 

Серед отуйних речовин даної групи найбільше практичне значення мають

іприти та люїзит.

 

1. Iприти.

 

Iприти поділяються на сірчистий (дихлордиетилсульфід) і азотисті із

загальною формулою R — N (CH2 — CH2Cl)2 , де на місці R можуть бути

різні органічні радикали.

 

Сірчистий іприт відомий з початку минулого століття, але виділений в

чистому вигляді та вивчений лише в 1886 р. в лабораторії Мейнера

(Ні-меччина). Вперше застосований в 1917 р. німецькими військами проти

англо-французів у долині річки Iпр в Бельгії, звідки і походить його

назва. Англій-ці називають цю речовину “гірчичним газом”, німці —

“жовтим хрестом”, в США він позначається під шифрами “Н”, “НD”, “HS”.

Січистий іприт ви-користовувався італійцями в ході італо-абісінської

війни в 1936 р., а під час другої світової війни (1943 р.)

застосовувався японцями в Китаї. У вісімдесятих роках іприт у суміші з

синільною кислотою застосовувався як зброя масового ураження в ході

ірано-іракської війни. На озброєнні сучасних армій є перегнаний іприт,

тобто хімічно чиста сполука, яка відрізняється досить складним

механізмом токсичної дії.

 

3.1.1. Фізико-хімічні властивості. Сірчистий іприт (S[CH2—CH2Cl]2) —

важка масляниста рідина, в чистому вигляді — безбарвна, майже без

запаху, в неочищеному — темного забарвлення, із запахом герані або

часнику. Температура кипіння чистого іприту — 219о, замерзання — 14,4о.

Щільність парів за повітрям —5,5. Важчий від води в 1,3 рази, погано в

ній розчиняєть-ся, добре — в органічних розчинниках і жирах. Сумісний з

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ