.

Санаторно-курортне лікування дітей з патологією органів травлення (лекція)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
263 5192
Скачать документ

Лекція

Санаторно-курортне лікування дітей з патологією органів травлення

ПЛАН ЛЕКЦІЇ.

Вступ. Визначення лікувальних мінеральних вод.

Фізико-хімічна характеристика лікувальних мінеральних вод.

Класифікація мінеральних вод і показання до їх застосування в
залежності від

загальної мінералізації.

Механізм дії лікувальних мінеральних вод при зовнішньому застосуванні,
загальні

показання.

Методи внутрішнього вживання лікувальних мінеральних вод, показання.

Фізико-хімічна характеристика грязей. Механізм дії грязелікування.
Основні принципи призначення грязелікування (кількість грязі,
температура, тривалість процедури та ін.)

Класифікація курортів України.

Застосування санаторно-курортного лікування при різних нозологічних
формах патології кишково-шлункового тракту.

Ключеві слова: діти, грязелікування, пелоїди, процедури, мінеральні
води, курорт, фізіотерапія.

На сьогодні дитяча курортологія стала самостійною і важливою галуззю
медицини, вагомою ланкою в етапі терапії хворих дітей. Багатство
природних лікувальних факторів, різноманітність і розповсюдження їх по
різних районах країни і земної кулі дасть широкі можливості для розробки
пролонгованого багатоступеневого оздоровлення дитячого населення.
Експериментальні дослідження і клінічні спостереження довели сприятливий
вплив мінеральних вод при їх внутрішньому і зовнішньому вживанні,
пелоїдотерапіі (грязі, озокерит) і кліматолікування на фізіологічні
системи організму, що росте, на його адаптаційні можливості, специфічну
і неспецифічну реактивність дитини, на запальні та алергічні процеси.
Через це дітям з хронічною патологією в процесі їх реабілітації треба
призначити курортні лікувальні фактори.

Санаторно-курортне лікування має велике значення в комплексному
лікуванні і реабілітації дітей з захворюваннями шлунково-кишкового
тракту. Терапевтична дія курсового використання фізичних факторів
досягається в результаті сумарної дії їх на основні ланки патогенезу.
Основним елементом комплексу є використання питних мінеральних вод,
пелоїдів різного фізично-хімічного складу, фізіотерапія, кліматотерапія,
ЛФК.

Необхідно підкреслити, що на санаторно-курортне лікування слід
направляти хворих тільки вне загострення основного і супутніх
захворювань.

Лікувальними мінеральними водами називаються природні води, які містять
у підвищених концентраціях ті чи інші мінеральні (рідше органічні)
компоненти і гази і (або) мають певні властивості (радіоактивність,
реакція середовища та ін.), завдяки чому вони цілюще діють на людський
організм і ця дія в тій чи іншій мірі відрізняється від дії прісної
води. Мінеральні води повинні бути бездоганними в гігієнічному і
бактеріологічному відношеннях, характеризуватися постійністю хімічного
складу, фізичних даних і незалежністю температури від умов зовнішнього
середовища. Отже, лікувальна мінеральна вода відрізняється від прісної
фізико-хімічними властивостями і їх постійністю, дає терапевтичний ефект
при тому чи іншому захворюванні людини.

Фізико-хімічна характеристика лікувальних мінеральних вод відзначається
багатьма параметрами. Всі питні води об’єднані в 4 групи: 1) лікувальні
– з мінералізацією 8-12 г/л і води з меншою мінералізацією, але з
підвищеним вмістом речовин, що мають специфічну дію; 2)
лікувально-столові – з мінералізацією 2-8 г/л; 3) – мінеральні столові
– з мінералізацією від 1 до 2 г/л; 4) природні столові води –
мінералізація менша 1 г/л. На жаль, це групування природних вод не може
бути використане в дитячій курортології, що пояснюється лабільністю
водно-сольового обміну дитячого організму. Та й для дорослих, на нашу
думку, є невиправданим виділення лікувально-столових вод з
мінералізацією, яка в 10 разів перевищує звичайні питні води. Така
концентрація можлива тільки у випадках наявності доказів нешкідливості
тривалого вживання значної кількості різноманітних солей і
мікроелементів. Через те педіатру доцільніше користуватися більш старим
поділом мінеральних вод.

Води малої мінералізації (2-5 г/л). В той самий час води з мінімальною
мінералізацією (2 г/л) перевищують за своєю загальною мінералізацією
питні приблизно в 3 рази. Ці води, як правило, відзначаються діуретичним
ефектом завдяки своїй гіпотонічності, порівняно з осмотичною
концентрацією плазми і тканинної рідини. Є ряд лікувальних вод з
незначною мінералізацією (менше 1 г/л), бо такі, що мають у своєму
складі інші речовини в підвищеній кількості (наприклад, „Нафтуся). Води,
що містять більше 10 мг/л заліза, 5 мг/л йоду, стільки ж літію, 25
мг/л брому, 50 мг/л кремнію і метаборної кислоти, 2 мг/л фтору, 0,7
мг/л миш’яку, належать до специфічних. Води малої мінералізації слід
призначати дітям для пиття при поєднаних захворюваннях органів травлення
і сечовивідних шляхів; дітям дошкільного і молодшого шкільного віку,
коли можливі порушення мінерального балансу в організмі. При тривало у
(більше 30 днів) курсі внутрішнього їх вживання; для промивання
кишечника і мікроклізм. Води малої мінералізації широко використовуються
і для зовнішнього застосування (ванни, душі).

Води середньої мінералізації (5-15 г/л), які за своєю осмотичною
концентрацією наближаються до плазми, як правило, використовуються для
внутрішнього вживання (Арзнінські мінеральні води, Лужанська, Єсентуки
№4 та інші). Через те ці води найбільш фізіологічні. На відміну від
ізотонічного розчину хлориду натрію, розчину Рінгера та інших штучних
розчинів, що використовуються в медицині, природні мінеральні води
відзначаються багатокомпонентністю (містять макро- і мікроелементи,
гази, органічні речовини). Завдяки цим особливостям вони при
внутрішньому вживанні впливають не тільки на перебіг патологічного
процесу в тому чи іншому органі, але й на обмінні процеси в організмі.
Подібні води використовуються для пиття, введення per rectum, а також
для інгаляцій, полоскання рота. глотки. Води середньої мінералізації
слід призначати переважно короткими курсами при внутрішньому їх
вживанні. Дітям краще призначати мінеральні води меншої мінералізації.
Наприклад, Єсентуки №17 і №4 мають однаковий хімічний склад –
гідрокарбонатно-хлоридно-натрієвий. Але Єсентуки №17 містять 11,9 г/л
мінеральних речовин, а Єсентуки № 4 – 8,6 г/л. Через те хворим дітям
слід призначати Єсентуки № 4. Мінеральні води середньої мінералізації
також успішно застосовуються при зовнішньому їх призначенні.

Води високої мінералізації (15-35г/л) звичайно, застосовуються для
зовнішнього користування (ванн). Однак широко відомі такі сульфатні
натрієві і магнієві проносні мінеральні води, як Баталінська,
Лісогорська і інші, які, незважаючи на високу мінералізацію, вживаються
всередину, їх дія обумовлена притягуванням води через кишкову стінку і
посиленням перистальтики кишечника. Приймають їх, як правило, лише один
раз.

До спеціальної групи розсолів відносять води в мінералізацією понад 35
г/л (міцні розсоли містять більше 150 г/л мінеральних речовин). Такі
води для внутрішнього вживання використовуються рідко. Так, можна
назвати джерело “Барбара” в Трускавці, з розсолу якого шляхом
виморожування одержують відому сіль „Бар бара”, яка успішно
використовується для тюбажів і як ніжний проносний засіб. Вода джерела
№1 курорту Моршин хлоридно-сульфатно-натрієво-магнієвим розсолом від 200
до 400 г/л. Перед уживанням її розводять до концентрації 7 г/л, 14 г/л,
21 г/л. Шляхом виморожування і кристалізації з неї одержують гірку сіль
– ‘”Моршинку”, основою якої в глауберова сіль (99,8 %).

Слід відзначити, що ступінь розчинності солей залежить від температури
води, наявності газів та інших солей. Наприклад, розчинність кальцію
карбонату значно збільшується у воді, що містить вуглекислий газ і т.д.

Мінеральні води характеризуються за переважаючими аніонами і катіонами,
вміст яких виражають у г/л. мг-екв., екв.%. Якщо прийняти суму катіонів
за 100 процентів і суму аніонів теж за 100 процентів, то легко
вирахувати вміст кожного іона, виражений в еквівалент – процентах.

Мікроелементи в організмі людини взагалі і дитини зокрема відіграють
важливу роль. Через те невелика кількість їх у мінеральних водах (саме
невелика!) значною мірою визначає терапевтичний ефект останніх. Введені
в організм з мінеральною водою невеликі дози мікроелементів не тільки
поповнюють запас їх у хворому організмі, але й сприяють кращому
всмоктуванню стінкою кишок мікроелементів їжі і зворотному всмоктуванню
їх при виділенні через слизову оболонку кишок ї з жовчю.

Певне значення для впливу на організм мінеральних вод має їх температура
і активна реакція (рН).

Температура мінеральних вод залежить від глибини їх залягання – на кожні
33 метри заглиблення від поверхні землі температура підвищується на 1°С.
Наприклад , вважають, що мінеральна вода Слов’янського джерела в
Железноводську (температура 55 ?С) бере свій початок на глибині 1,5 км.
Звичайно, ці розрахунки приблизні, якщо врахувати можливість охолодження
мінеральної води при виході на поверхню землі, а також змішування її з
іншими холодними водами. Більша частина мінеральних вод зберігає
постійність своєї температури і мінералізації, причому в тим більшій
мірі, чим глибше їх залягання.

Найбільш доцільно пити воду безпосередньо із джерела і тієї температури,
яку вона має при виході. Це стосується, на нашу думку, мінеральних вод
Єсентуки № 4 і № 17, трускавецьких мінеральних вод (Нафтуся, джерела №1
і №2) та ін. Однак, при больовому синдромі і хронічному тонзиліті з
частими загостреннями мінеральну воду слід завжди давати підігрітою. Це
стосується і деяких вод, що мають низьку температуру (наприклад,
температура Дарсунського джерела наближається до 0 °С). Не можна також
відразу пити (без охолодження) мінеральні води з дуже високою
температурою (більше 50°С). При цьому необхідно в холодну воду джерела
додавати гарячу воду цього ж джерела, а не підігрівати її. Особливо це
стосується мінеральних вод, де основним діючим началом є органічні
речовини. Крім того, мінеральні води із джерела мають “нативні”
властивості, які почасти змінюються при нагріванні.

Залежно від температури мінеральні води ділять на: 1) холодні –
температура нижча 20 °С; 2) теплі – температура від 20 до 37 °С; 3)
гарячі – температура від 37 до 42 °С і 4) дуже гарячі – температура
понад 42 °С.

Тепер вивчається значення органічних речовин (гуміни, бітуми, речовини
типу фенолів, вуглеводні нафтового походження, нафтенові кислоти), що
містяться в мінеральних водах.

Величина реакції (рН) мінеральних вод визначається ступенем дисоціації в
них кислот і їх взаємодією з газами і, насамперед, з вуглекислим газом.
Мінеральні води кислої реакції мають „дубильну силу” (сприяють згортанню
білків), а лужної – сприяють набуханню колоїдів, збільшують еластичність
тканин і т.ін. Якщо питна вода має значення рН близько 7,0, то рН
мінеральних вод коливається від 1,0 до 9,5. Розрізняють мінеральні води:

а) сильнокислі – рН=3,5; б) кислі – рН=3,5-5,5; в) слабо-кислі –
рН=5,5-6,8; г) нейтральні – рН=6,8-7,2; д) слаболужні – рН=7,2-8,5; г)
лужні – рН=8,5.

Вуглекислий газ обумовлює слабокислу реакцію мінеральних вод. Через те
неправильно іменувати вуглекислі гідрокарбонатно-натрієві (Боржомі) і
хлоридно-гідрокарбонатно-натрієві (Єсентуки) води „лужними” і
„соляно-лужними”. Нейтральні і слаболужні води належать переважно до
сульфідних і вод з підвищеною мінералізацією, а лужна реакція
характерна найчастіше для слабомінералізованих азотних терм.

Механізм дії мінеральних вод при внутрішньому або зовнішньому вживанні
надзвичайно складний. Серед багатьох лікувальних мінеральних вод немає
ідентичних. Через те загальні закономірності дії мінеральних вод відомі
краще, а особливості впливу лікувальної води вивчені менше.

Дія курортних факторів може бути місцевою (антацидна дія мінеральних
вод, вплив вдихуваного повітря на стан дихальних шляхів, бактерицидна та
інша дія сонячних променів і т.п.), гуморальною (всмоктані в
шлунково-кишковому тракті складові частини мінеральної води, поглинуті
складові частини морського чи гірського повітря легенями, прониклі через
шкірні покриви і слизові оболонки складові частини мінеральної води, пе
алоїдотерапія і та ін.) і, нарешті, рефлекторною (будь-який курортний
фактор, діючи на екстра- або інтерорецептори, викликає
реакцію-відповідь). Не цьому етапі відбувається трансформація зовнішніх
подразників у внутрішні. Через те зміни на першому етапі, викликані
курортними факторами, не є специфічними. Серед шляхів прикладання
курортних факторів на перше місце треба поставити рефлекторний шлях, на
друге – гуморальний і на третє – місцевий.

В подальшому функціональні зміни проявляються неоднаково з боку різних
органів, що залежить не тільки від характеру курортного фактора, але й
від вихідного стану органів і систем дитини. Функціональні зміни
нервової і ендокринної систем обумовлюють зрушення
ферментативно-обмінних, процесів, які сприяють значному підвищенню
захисних сил організму (при нерозумному застосуванні курортних факторів
можна сподіватися й зворотної дії) з подальшою ліквідацією або зменшення
як загальних проявів з боку різних органів, так і з боку первісно
пошкодженого органа. І, нарешті, одержані результати спрямованої
(адекватно підібраного комплексу лікування) дії можна розцінювати як
специфічні або неспецифічні для даного конкретного захворювання.

При хронічній патології дитячого віку це досить поширене явище, тому що
воно сприяє підвищенню захисних і компенсаторних механізмів хворого
організму. Хімічний склад мінеральної води має першочергове значення,
впливаючи макро- і мікроелементами, органічними речовинами і газами. При
наявності газів їх дія зводиться не тільки до хімічних властивостей, але
газові пухирці, осідаючи на шкірі, ковзаючи і перемішуючись,
відриваючись від поверхні шкіри і знову утворюючись, служать своєрідними
подразниками тактильних рецепторів і викликають відповідні реакції.
Саме занурення у ванну спричиняє ряд корелятивних реакцій, спрямованих
на підтримку нормального рівня життєдіяльності, супроводиться відчуттям
втрати ваги і полегшує рухи.

Температура води ванн може сприяти холодовому і тепловому подразненню,
викликаючи зміни хімічної і фізичної терморегуляції в організмі. Хворий
організм найкраще переносить індиферентні (35-36?С) і теплі (37-38?С)
ванни, тому вони не обтяжливі для систем і органів дитини. Навпаки, вони
зменшують збудливість нервової системи і виявляють седативну дію. Теплі
ванни розширюють судини, знижують тонус м’язів, зменшують больову
чутливість, впливають на обмінні процеси.

Ванни призначаються після адаптації дитини до нових умов (через 2-5
днів), починаючи з короткої тривалості (5-6 хвилин) і збільшуючи до
10-12 хвилин. На початку курсу лікування ванни призначають через 2 або 1
день, в кінці курсу можна збільшувати частоту – 2 дні підряд ванни,
один день перерва. Кількість ванн обумовлена патологією, віком і
тривалість перебування дитини на курорті (вік 6 до 8-10 і навіть 15).
Наприклад, при захворюваннях опорно-рухового апарату, де мінеральні
ванни є основною частиною комплексного лікування, кількість ванн може
доходити до 15. Навпаки, при захворюваннях органів травлення вони не
посідають провідного місця, і їх кількість зменшується до 6-10 процедур.

Головний шлях, через який виявляє свою дію зовнішнє застосування
мінеральних вод, – .це шкіра з безліччю механо-. хемо-, термо-, баро- і
осморецепторів. Крім рецепторного впливу, мінеральна вода сприяє
утворенню у шкірі активних біологічних речовин. Деякі складові частинки
її проникають через шкірний покрив і впливають на загальний стан
організму. Меншою мірою дія мінеральних ванн здійснюється через
проникнення водяних парів і газів у дихальні шляхи під час приймання
процедури, через зоровий, нюховий і слуховий аналізатори, що беруть
участь в утворенні умовнорефлекторних реакцій.

Мінеральні ванни слід приймати в першій половині дня, коли в організмі
відбувається основні обмінні процеси з високою активністю адаптаційних
гормонів. Інтервал між прийманням їжі і ванни повинен бути не менше 1
години. На приймання ванни дитину треба настроїти, вона не повинна бути
втомленою, спітнілою, збудженою. Тому перед ванною рекомендується
10-хвилиний відпочинок. У ванні хворому необхідно створити зручне,
напівлежаче, розслаблене положення з витягнутими вздовж тулуба руками,
з наданням тілу стійкості. Дзеркало води знаходиться на рівні пахвових
ямок. Після ванни дитина повинна відпочивати від 30 (в першу половину
лікування) до 20 (в другу половину лікування) хвилин. В день приймання
мінеральної ванни не рекомендуються тривалі екскурсії, масивні
лікувальні процедури (грязьові аплікації та ін.).

Вуглекисла лікувальна мінеральна вода містить не менше 1 г/л
вуглекислого газу. Такі ванни справляють механічну і тактильну дію
завдяки безлічі дрібних газових пухирців, що посилює гальмівні процеси.
Вони викликають почервоніння шкіри тепловою дією, впливом вуглекислоти
на шкіру і проникненням її через шкіру (до 30 мг за 1 хвилину) з
наступним утворенням біологічно активних речовин (гістаміну, серотоніну,
ацетилхоліну та ін.). капіляри розширюються, кількість їх збільшується,
загальна швидкість кровотоку зростає на 30%-40%, сповільнюється ритм
серця приблизно на 6-8 ударів, збільшується маса циркулюючої крові,
підвищений систолічний тиск знижується, поліпшуються показники ЕКГ і
ФКГ, активізується водний, сольовий, вуглеводний, білковий та інші види
обміну речовин. Вуглекислота, що надходить у кров через шкіру і дихальні
шляхи, проявляє подразнюючу дію на хеморецептори судин і дихальний
центр, збільшує глибину дихання, легеневу вентиляцію, дихальний
коефіцієнт, поліпшує окислювально-відновні процеси, посилює дисоціацію
оксигемоглобіну, в кінцевому підсумку покращується обмін речовин. Така
сприятлива дія вуглекислої ванни на серцево-судинну і бронхолегеневу
системи проявиться лише в тому випадку, якщо вона буде адекватною стану
організму. Навпаки, холодна ванна у легко збудливої хворої дитини
спричинить зворотний ефект, який приведе до помітного погіршання її
стану і перебігу патологічного процесу. Хоч дія вуглекислої води добре
вивчена при захворюваннях серцево-судинної системи і органів дихання,
наведений ефект від її застосування можна використати при будь-якому
хронічному захворюванні у дітей. Тому показанням для призначення
вуглекислих ванн є, насамперед, наслідки ревмокардиту, судинні дистонії
за гіпо- і гіпертонічним типом, вроджені бронхіальні захворювання у
період стійкої ремісії. Однак, вони можуть бути корисними і при інших
хронічних захворюваннях, де наявні зміни з боку кардіореспіраторної
системи, обміну речовин.

Слід відзначити, що вуглекислі води діють при їх зовнішньому
використанні не тільки вуглекислотою, температурою, але й хімічним
складом води, комплексною взаємодією води, вуглекислоти і хімічних
речовин.

Сульфідні (сірководневі) лікувальні мінеральні води містять не менше 10
мг/л загального сірководню (у вільному, напівзв’язаному і зв’язаному
станах). Розрізняють слабі сульфідні води (вміст сульфідів від 10 до 50
мг/л), середні (від 50 до 100 мг/л) і міцні (понад 100 мг/л).
Сірководень має виражену фармакологічну дію, яка проявляться в
почервонінні шкіри при концентрації його понад 50 мг/л, особливо при 100
і більше мг/л. Гіперемія посилються до 7-10 хвилин і, на відміну від
вуглекислих ванн, супрводжується підвищенням температури шкіри на
0,5-1,5 ?С. Відзначається посилення регенераторних процесів у шкірі,
прискорення росту епітелію, розсмоктування інфільтратів. Цим
обґрунтовується призначення сульфідних мінеральних ванн при шкірних
захворюваннях.

Сірководень проникає в кров’яне русло через шкіру і в меншій мірі –
через дихальні шляхи, викликаючи різні реакції в організм. Він стимулює
утворення гістаміноподібних речовин, проникає через клітинні мембрани,
впливає на реакційну здатність сульфгідрильних груп тіолових ферментів
амінокислот, посилює тканинне дихання, активує систему анаеробних
дегідрогеназ, ферменти декарбоксилювання, ліполітичні ферменти, покращує
співвідношення ДНК і РНК, сприятливо впливає на всі види обміну речовин,
імунологічні показники. Проте, високі концентрації сірководню (200 мг/л
і більше) блокують дисульфатні зв’язки в організмі, викликаючи
несприятливі реакції організму, в т.ч. і з боку патологічного процесу.
Через те дітям навіть старшого віку не призначають сульфідних ванн з
високою концентрацією сірководню (понад 150 мг/л).

Радонові лікувальні мінеральні води містять радон і продукти його
розпаду не менше 134 Бк/л (3,64 нКі/л, або 10 одиниць Махе). Вміст
радону в мінеральних водах курортів нашої країни, як правило, невисокий
– до 1480 Бк/л (40 нКі/л, або 100 одиниць Махе). На думку акад.
В.І.Вернадського життя в біосфері підтримується двома джерелами енергії
– сонячним випромінюванням і атомною енергією природних радіоактивних
елементів. Останні постійно знаходяться в організмі людини, тварин, в
рослинах, бо без них немислимий нормальний розвиток. Радонові процедури
можна вважати альфа-терапією, тому що на долю альфа-частин при розпаді
радону і його дочірніх продуктів приходиться 92 % всієї увібраної
організмом енергії.

Радонова ванна переноситься добре, ускладнень не дає. Прониклий через
шкіру і дихальні шляхи (до 0,5 % розчиненого у ванні) радон через
декілька годин після закінчення процедури виводиться з організму.

Зовнішнє застосування радонових мінеральних вод у вигляді ванни
сприятливо впливає на органи кровообігу (подовження діастоли, поліпшення
метаболічних процесів у міокарді, зниження підвищеного систолічного
тиску, збільшення систолічного і хвилинного об’ємів крові, прискорення
кровотоку), центральну і вегетативну нервову систему (болезаспокійлива і
седативна дія, поліпшення сну, посилення гальмівних процесів, покращання
процесів регенерації і трофіки), функцію кори наднирників, підвищує
реактивність організму,

Радонові лікувальні мінеральні води досить розповсюджені, як правило,
вони слабо- або маломінерадізовані (Хмельник, Білокуриха, П’ятигорськ та
ін.).

Хлоридні натрієві лікувальні мінеральні води є найбільш розповсюдженими
(підземні мінеральні джерела, води морів, морських лиманів, солоних
озер). В дитячому віці ці води, переважно малої (2-5 г/л) і середньої
(5-15 г/л) мінералізації, використовується для ванн. На думку В.Т.
Олефіренко (1978), пороговою концентрацією, при якій проявляється чітка
дія хлоридних натрієвих ванн, є 10 г/л. Слід відзначити, що чистих
хлоридних натрієвих вод, особливо підземних, не буває. Крім натрію
хлориду, вони містять калій, кальцій, магній, літій, сірководень,
вуглекислий газ, іони сульфату, гідрокарбонату та ін. Тому, коли йде
мова про хлоридні натрієві води, то розуміють значну перевагу іонів
натрію і хлору над іншими хімічними компонентами води. У зв’язку з цим
і дія таких вод не однотипна.

Для лікування дітей широко використовуються морські ванни, які належать
до хлоридних натрієвих. Мінералізація води різних морів неоднакова:
Світовий океан ( всередньому) – 35 г/л. Середземне море – 38, Чорне море
– 16-18, Каспійське море – 13, Азовське – 3-8, Балтійське – 3-6 г/л.

Морські ванни підвищують психоемоційний тонус, стимулюють обмін речовин,
характеризуються тонізуючою дією, збуджують центральну і вегетативну
нервову систему, поліпшують показники гемодинаміки. Хлоридними
мінеральними водами, які використовуються з лікувальною метою, багаті
численні озера і лимани нашої країни.

В даний час клініко-експериментальними дослідженнями доведена
доцільність використання лікувальних мінеральних вод при всіх хронічних
захворюваннях органів травлення, пієлонефриті, сечокам’яній хворобі,
метаболічних нефропатіях, обмінних захворюваннях (цукровий діабет,
ожиріння), у фазі ремісії. Перспективним є вивчення внутрішнього їх
застосування при хронічних гломерулонефритах, захворюваннях бронхіальної
системи, ревматоїдних хворобах. Можна сказати так: їх ефективність
можлива там, де порушені обмінні процеси, гормональний і імунологічний
гомеостаз.

OJQJ

2

1/4

R

???стю і шлунковою секрецією рекомендуються мінеральні води з
переважанням іонів хлору (Миргородська, Арзнінська та ін.) або з великою
кількістю цих іонів (Єсентуки №4 і №17). При захворюваннях печінки і
жовчних шляхів хороші результати дає вживання мінеральних вод із вмістом
іонів сульфату (Нафтуся, Моршинка, Слав’янівська та ін.). При
переважному ураженні печінки більш ефективно призначати Желєзноводські
мінеральні води (Слав’янівське, Смирновське джерела), а при переважному
ураженні жовчних шляхів – Єсентуки №4 і Нафтуся.

Температура мінеральної води, призначеної для пиття, має неабияке
значення. Вважають, що треба приймати воду такої температури, якою вона
виходить із свердловини, тому, що при цьому в повному об’ємі
зберігаються її лікувальні властивості. Наприклад, значне підігрівання
Нафтусі (біля виходу із джерела її температура близько 8?С) приводить до
руйнування органічних речовин, що містяться в ній, а отже, і до
погіршання її лікувальних властивостей. Разом з тим дітям із
захворюваннями органів травлення, нирок і сечових шляхів нерідко
необхідно призначати саме теплу воду. Показанням для цього є наявність
больового синдрому, дискінезії (жовчних шляхів, кишок), недавнє
загострення захворювання (1-3 місяці), підвищена кислотність і шлункова
секреція, хронічний тонзиліт. Якщо води, в яких діючим началом є їх
мінеральний склад, підігрівають до потрібної температури (40-45?С), то
лікувальні води з провідним органічним компонентом краще розводити
підігрітою порцією цієї ж води.

Навпаки, при всіх захворюваннях органів травлення, що супроводжувалися
зниженою кислотністю і шлунковою секрецією або відсутністю секреції і
нульовою кислотністю, для питного лікування рекомендуються холодні
мінеральні води. Обов’язковою умовою при цьому є наявність стійкої
ремісії, інакше захворювання може загостритися. При хронічих колітах,
які супроводжується тривкими запорами, також рекомендується пити холодну
воду (краще середньої мінералізації). При цьому ж захворюванні,
супроводжуваному проносом, треба призначати теплі мінеральні води
(краще малої мінералізації).

Швидкість одноразового прийому мінеральної води залежить від характеру
захворювання. Так, гарячу і теплу мінеральну воду, яку, як правило,
призначають при больовому синдромі, підвищеній шлунковій секреції і
кислотності, треба приймати хоч не поспішаючи, але досить швидко; при
зниженій кислотності і шлунковій секреції або при відсутності секреції і
нульовій кислотності рекомендується приймати повільними ковтками холодну
мінеральну воду, щоб забезпечити її тривалішу дію на слизову оболонку
шлунка для стимуляції діяльності його залоз.

Взаємозв’язок прийому мінеральної води з прийомом їжі базується на
дуоденальному ефекті І.П. Павлова. Прийом мінеральної води за 1-1,5 год
до їжі сприяє зниженню кислотності і шлункової секреції і, навпаки,
прийом її за 30-15 хвилин перед їжею приводить до підвищення кислотності
і шлункової секреції. При відсутності даних про стан кислотоутворюючої,
ферментоутворюючої і секреторної функції шлунка, ще нерідко буває при
захворюваннях печінки і жовчних шляхів, мінеральну воду призначають
дітям за 40-45 хвилин до їди.

Прийом мінеральної води всередину за 1-1,5 год до прийому їжі виявляє
рефлекторну гальмівну („дуоденальну”) дію на шлункову секрецію, посилює
моторику кишок, виділення сечі і секрету підшлункової залози. Мінеральну
воду корисно приймати натщесерце, на „пустий шлунок”, тому що такої
умови вона швидше евакуюється із шлунка і досягне тонкої кишки.

Мінеральна вода, прийнята за 20-30 хв до їди, діючи на слизову
оболонку шлунка, стимулює секрецію залоз. Змішуючись із прийнятою їжею,
вона довше затримується у шлунку, і, таким чином, період її дії
збільшується. Чим нижча кислотність і шлункова секреція, тим менше
повинно бути часу між прийомом мінеральної води і їжі.

Дозуються мінеральні води на 1 кг маси тіла на один прийом.

Дітям, як страждають на хронічні захворювання органів травлення,
призначають мінеральну воду 3 рази на день – перед сніданком, обідом і
вечерею. При хронічному пієлонефриті рекомендується 4-разовий прийом –
перед сніданком, обідом, вечерею і за 1 годину до сну. Однак, в окремих
випадках (при поганій переносимості, неповній ремісії, порушенні
прохідності – стеноз пілоруса) прийом мінеральної води обмежують до 2
разів на день. Крім вищенаведеної схеми питного використання мінеральних
вод до їди, їх можна вживати в теплому вигляді і після неї (через 40-60
хвилин) для зниження кислотності шлункового соку. Проведені в цьому
напрямку дослідження дозволяють рекомендувати в таких випадках
мінеральні води Єсентуки №14 і №17 з розрахунку 1 мл на 1 кг маси тіла
на прийом, але не більше 30 мл, а води Смирновського джерела з
розрахунку – 1,5 мл на 1 кг маси тіла, але не більше 50 м.

Оптимальна тривалість питного лікування – 5-6 тижнів, що підтверджується
при вивченні післядії, віддалених результатів лікування дітей на питних
курортах при різній його тривалості. При виразковій хворобі термін
курсового лікування повинен бути максимальним (6-7 тижнів), а при
дискінезіях жовчних шляхів може бути і мінімальним (4-5 тижнів).

Ректальне введення мінеральної води проводять при хронічних колітах з
переважним ураження товстої кишки. Введення маломінералізованих
мінеральних вод через пряму кишку сприяє видаленню нагромаджених калових
мас, слизу і токсинів, ліквідації дисбактеріозу, запального процесу.
Потрапляючи у просвіт кишок, мінеральна вода, завдяки температурному
фактору і хімічному складу, діє на рецептори слизової оболонки і
часткового всмоктується. Сифонні промивання кишок проводять після
очищувальної клізми. При цьому в кишку вводять гумовий зонд, з’єднаний з
лійкою або резервуаром, звідки надходить мінеральна вода (з температурою
36-38?С) в кількості 20 мл на 1 кг маси тіла. Таку кількість води
вводять за одне промивання 2-3 рази. Всього призначають 4-8 промивань, 2
(рідше 3) рази на тиждень. Промивання кишок рекомендується проводити в
ранкові години після сніданку. Як правило, після курсу цих процедур
нормалізується дефекація і копрологічні показники. Промивання кишок
призначають тільки після ректороманоскопічного дослідження.

Пелоїдотерапія (грязелікування) – один із важливих і активно діючих
видів лікування природними факторами. Під загальною назвою „пелоїди”
об’єднуються різні природні фактори, мінеральні і органічні субстрати,
що сформувалися протягом тривалих геологічних періодів за участю
хімічного, механічного і біологічного (провідного) факторів і
використовуються з лікувальною метою. До них належать торф’яні
(прісноводні, мінералізовані), сульфідні мулові (озерно-джерельні,
материкові, приморські, морські),органічні мулові прісноводні
(сапропелеві) і сопкові грязі. В комплексному санаторно-курортному
лікуванні дітей з хронічними захворюваннями грязе- і озокеритотерапія
посідають одне з важливих місць.

Ефективність пелоїдотерапії хворих з різними хронічними захворюваннями
визначається фізико-хімічними і біологічними властивостями грязей. В
реакції організму, зокрема організму дітей, на грязьову процедуру
розрізняють три фази, що послідовно розвиваються.

Перша фаза – складнорефлекторна, обумовлена подразненням механо-, хемо-,
термо- і осморецепторів шкіри і слизової оболонки. Деякі складові
елементи лікувальних грязей (сірководень, радон, вуглеводні, йод, бром,
гормоноподібні сполуки та ін.) здатні проникати через непошкоджену шкіру
і надходити в кров’яне русло. Вони розносяться кров’ю і подразливо діють
на інтерорецептори, безпосередньо впливаючи на різні органи і системи
організму.

Друга фаза – нервово-хімічна, зв’язана з дією складних хімічних речовин,
що утворюються в першій фазі в результаті подразнення нервової системи
як продукти специфічного обміну речовин у ній, а також проміжних сполук,
що з’єднують нерв і ефектор. Ці речовини (типу гістаміну і
ацетилхоліну) проявляють високу біологічну активність.

Третя фаза (фаза післядії) найбільш тривала. Процеси, що відбуваються в
різних органах і системах, продовжуються ще деякий час після закінчення
процедури, обумовлюючи її післядію.

При хронічних захворюваннях органів травної системи пелоїдотерапія
зменшує сенсибілізацію організму таких хворих як до специфічного
алергена, так і до неспецифічних впливів, нормалізує фагоцитарну
активність лейкоцитів, поліпшує функціональний стан печінки, шлунка,
кишок, показники мікроскопічного і фізико-хімічного дослідження жовчі.

В результаті температурної і механічної дії грязьової аплікації на місці
її накладання виникає спочатку короткочасний спазм капілярів, а потім
тривале розширення їх (активна гіперемія). Грязьова аплікація викликає
реакцію капілярів не тільки на місці її застосування, але й у глибоко
розташованих органах і на симетричних ділянках тіла.

Температура грязьової аплікації залежить від віку дитини, загального
стану організму, ступеня важкості захворювання і площі поверхні тіла, на
яку її накладають. Тому коливання температури можуть бути значними – від
36 до 44?С. При місцевих грязьових аплікаціях (грязьові „шкарпетки”,
„рукавички”) у дітей середнього віку в кінці курсу лікування температура
грязі при аплікації може доходити до 43-44?С. Навпаки, у дітей
дошкільного і молодшого шкільного віку при обширних грязьових аплікаціях
температура грязі для процедур нижча – 36-38-40?С. Щадяче грязелікування
(температура грязі – 36 – 38 – 40 ?С) призначають ослабленим дітям з
мінімальними проявами активності запального процесу при обширних
аплікаціях (ділянка живота і поясниці, грудна клітка). Крім того,
призначаючи пелоїдотерапію, завжди слід враховувати індивідуальну
реакцію хворої дитини, через те рекомендується на початку лікування
використовувати грязі більш низької температури.

Тривалість грязелікувальної процедури, як правило, не перевищує 8-12 хв.
Перші аплікації повинні тривати до 8тхв, далі тривалість процедури
збільшують до 12 хв.; при обмежених грязьових аплікаціях, призначуваних
при захворюваннях органів руху і опори, тривалість процедури може
збільшуватися до 15 і навіть 30 хв. Тривалість грязьових процедур – до
20 хв.

Грязелікування протипоказане в період загострення, при наявності різкого
болю, геморагічних проявах, підвищенні температури тіла, прискоренні
ШОЕ.

Дітям, яким протипоказане звичайне грязелікування, а також ослабленим
хворим (анемія, виражене відставання в масі тіла і рості) і при поганій
індивідуальній переносимості призначають гальваногрязь, яка переноситься
легше, ніж звичайна. Температура грязі – 40-42?С, густина гальванічного
струму – 0,04 – 0,05 мА/см2, тривалість процедури – 15-20 хв.

З великою долею впевненості можна стверджувати, що навряд чи є ще одна
країна у світі з таким багатством і різноманітністю природних факторів,
як Україна.

Закарпаття відзначається неповторним за своєю красою пейзажем, чудовими
кліматичним умовами, багатством мінеральних джерел.

Поляна має декілька свердловин з вуглекислотою (1,7 – 2,0
г/л)гідрокарбонатно-натрієвою водою середньої мінералізації (9,5-11,0
г/л), яка містить у собі мікроелементи і йод, бром, фтор, залізо. Хоч
багато вважає ці мінеральні води аналогами „Боржомі” (з цим важко
погодитися), остання програє Поляні Квасовій за багатьма параметрами – в
ній майже в 2 рази менше вуглекислого газу, в 1,5 рази менша
мінералізація, значно менший спектр мікроелементів. Її використання для
внутрішнього і зовнішнього вжитку при хронічних захворюванням органів
травлення ефективне сьогодні і має майбутнє.

Голубине має декілька свердловин вуглекислої (1,5-1,7 г/л),
гідрокарбонатно-натрієвої води, в основному малої мінералізації (4,5-6,8
г/л), зі значною кількістю бору (40 мг/л) і незначною – фтору (0,0036
мг/л). Ці води широко використовуються як безпосередньо із джерела, так
і після розливу (Луганська №1, Луганська №2). Цей курорт треба вважати
перспективним для хворих дітей з хронічною патологією органів травлення
і обміну речовин.

Шаян має шість типів мінеральних вод:

вуглекисла, кремнієва, мало мінералізована
гідрокарбонатно-хлоридно-натрієва вода. Вона може використовуватися як
при захворюваннях органів травлення, так і при захворюваннях шкіри і
сечовивідних шляхів, обміну речовин, шкіри (зовнішнє застосування);

вуглекисла, кремнієва, маломінералізована
гідрокарбонатно-хлоридно-натрієво-кальцієва вода. Показаннями для її
внутрішнього вжитку є хронічні пієлонефрити, сечокам’яна хвороба і
сечокам’яні діатези, пієлоцистити, цукровий діабет, ожиріння,
захворювання органів травлення;

вуглекисла, кремнієва, середньомінералізована гідрокарбонатно-натрієва
вода. Незважаючи на високий вміст вуглекислоти, вона слабо лужна. Якщо
вилучити вуглекислоту, то утвориться приблизно 1-процентний природний
розчин соди з лікувальним вмістом кремнію. В дитячій практиці її можна
використовувати для ванн і особливо як антацид на висоті травлення
(через 40-60 хвилин після їди) всередину;

вуглекисла вода. Через те, що вона слабомінералізована лікувальні
властивості забезпечуються вуглекислотою. За мінералізацією і складом
вона ідентична звичайній побутовій воді. Отже, з усіх наведених вод вона
найменш цінна, основне її використання – ванни, хоч буде корисною і при
хронічних захворюваннях нирок і сечовідних шляхів, обміну речовин
(всередину).

вуглекисла гідрокарбонатно-хлоридно-натрієва середньої мінералізації
вода. Вона може бути використана для пиття при захворюваннях органів
травлення у дітей середнього і старшого шкільного віку;

вуглекислий залізисто-бромний хлоридно-натрієвий розсіл, який може в
розчиненому вигляді використовуватися для ванн при захворюваннях
опорно-рухового апарату.

Кваси мають три основні типи мінеральних вод:

вуглекисла хлоридно-гідрокарбонатна високої мінералізації вода із
збільшеним вмістом миш’яку і заліза;

слабомінералізована (на рівні звичайної питної води), вуглекисла,
залізисто-миш’якова, гідрокарбонатно-хлоридно-натрієво-кальцієва вода;

маломінералізована вуглекисла
гідрокарбонатно-хлоридно-натрієво-кальцієва вода із збільшеним вмістом
метаборної кислоти і заліза. Всі три типи мінеральних вод застосовуються
для ванн при захворюваннях опорно-рухового апарату і нервової системи.

Синяк характеризується наявністю слабо сульфідних, слабомінералізованих
сульфатно-кальцієвих вод.

Трускавець (Львівська область) має світову славу завдяки Нафтусі.
Лікувальні води цього курорту можна об’єднати в 4 групи:

Слабомінералізовані (на рівні звичайних питних) води з високим вмістом
специфічних органічних речовин, бутімноподібних речовин (масла, смоли,
асфальтен), мікроелементів – типу Нафтусі. Ця вода є ефективною при
хронічних пієлонефритах, пієлоциститах, сечокам’яній хворобі,
сечокам’яних діатезах, захворюваннях печінки і жовчновивідних шляхів.

Середньомінералізовані хлоридно-сульфатно-натрієві і
сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієві води. Ці води користуються на
курорті меншою популярністю, ніж Нафтуся, однак вони можуть бути
використані при гастродуоденітах, виразковій хворобі шлунка і
дванадцятипалої кишки, колітах. Застосовуються також для ванн.

Міцні розсоли є основою для одержання солі “Барбара”, яка
використовується для дуоденальних дренажів і як проносне.

Маломінералізована сульфатно-натрієво-кальцієва вода практично не
використовуєть-ся, тому що за ступенем вивчення і популярністю не може
конкурувати з Нафтусею. Однак за своїм хімічним складом вона підходить
для використання при захворюваннях органів травлення, особливо
гепатобіліарної системи.

Східниця (Львівська область) має великі запаси лікувальної води,
аналогічної Нафтусі за фізико-хімічними, мікробіологічними,
фізіологічними і лікувальними властивостями. Крім того, є залізисті
слабомінералізовані води, які наближаються до дистильованої води. У
дітей вони могли б бути ефективні при анеміях, ексудативно-катаральних
діатезах, хронічних ентероколітах. Середньомінералізовані
гідрокарбонатно-натрієві води використовуються при хронічних
захворюваннях гастродуоденальної зони.

Східниця – один із наймолодших питних курортів України – має на даний
час, як видно із наведеного, цілком різні три типи мінеральних вод.

Моршин (Львівська область) багатий запасами розсолів, із яких розсолів
джерела №1 (хлоридно-сульфатно-натрієво-магнієвий) і джерела №6
(сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієво-калієвий) використовується для
пиття, тюбажів.

Немирів (Вінницька область) багатий сульфідною
сульфатно-гідрокарбонатно-кальцієвою маломінералізованою водою. Вона
використовується для зовнішнього вжитку, переважно для ванн. Причому
така концентрація для дітей є високою, і її треба розводити в 2,5-3
рази. Показання – захворювання опорно-рухового апарату, шкіри, органів
кровообігу, периферичної і нервової системи.

Хмельник (Вінницька область) – найбільш відомий курорт на Україні, який
має природні слабомінералізовані води, що використовується для
зовнішнього вжитку при захворюваннях опорно-рухового апарату,
периферичної нервової системи, органів кровообігу. Мінералізація цієї
води ідентична питній.

Миргород (Полтавська область) як питний курорт відомий давно, а його
маломінералізована хлоридно-натрієва вода вивчена всебічно. Ця вода
містить у собі мікроелементи, деякі органічні речовини. Широко
використовується при захворюваннях органів травлення, які
супроводжуються зниженою кислотністю і секрецією. Своєю мінералізацією
вона більше підходить дітям, ніж дорослим.

Слов’янськ (Донецька область) відомий хлоридно-натрієвими розсолами, які
розводять до 10-20-30-40 г/л і застосовують у вигляді ванн при
захворюваннях опорно-рухового апарату, нервової системи, органів
кровообігу. Маломінералізовані
сульфатно-хлоридно-натрієво-кальцієво-магнієві води використовуються для
пиття при супутній патології органів травлення. Цей курорт має і мулову
грязь з високими лікувальними властивостями при наведених вище хворобах.

Одеса є курортом, тому що тут активно використовується
клімато-таласотерапія, море, лікувальні грязі, лиманолікування і
мінеральні води. Останні є маломінералізованими
хлоридно-гідрокарбонатно-сульфатно-натрієвими водами (Куяльник). Вони
можуть успішно застосовуватися у дітей з різними хронічними
захворюваннями органів травлення.

Південний берег Криму (Батилиман-Ласпі, Форос-Мелас, Оливи, Кастрополь,
Голуба затока, Симеїз, Алупка, Місхор, Лівадія, Ялта, Массандра, Гурфуз,
Фрунзенське, Чарабах, Алушта, Семидвір’я) є найбільш теплим районом
України. Основними природними факторами є клімат, море, сонце, іншими
факторам відводиться допоміжна роль. Тому сюди, насамперед, необхідно
направляти дітей з хронічними захворюваннями бронхолегеневої системи і
нирок (гломерулонефрит), хоч ефективним буде також лікування захворювань
опорно-рухового апарату, нервової і серцево-судинної систем.

Західний Берег Криму (Євпаторія, Саки) розташований у степовій частині
Кримської області на березі Каламітської затоки Чорного моря і відомий
чудовими піщаними пляжами, лікувальними муловими грязями, мінеральними
водами. Хоч останні не є вагомим компонентом у лікуванні дітей, вони
ніби спеціально створені для них. Маломінералізована
хлоридно-гідрокарбонатно-натрієва вода, може успішно використовуватися
при всіх захворюваннях органів травлення, особливо гастроудоденальної
зони, пієлонефриті, сечокам’яній хворобі і сечокам’янім діатезі.
Основними показаннями для лікування на цих курортах є захворювання
опорно-рухового апарату, нервової і серцево-судинної системи, органів
дихання.

Південно-східне побережжя Криму (Феодосія, Планерське). Тут основним
фактором у лікуванні дітей є клімат і море. Крім того в Феодосії є
мінералізована сульфатно-хлоридно-кальцієво-магнієво-натрієва вода.

Застосування санаторно-курортного лікування при захворюваннях
кишково-шлункового тракту у дітей.

Санаторно-курортне лікування основних нозологічних форм:

Хронічний гастрит: комплексне лікування включає всі види
санаторно-курортного лікування. Вплив мінеральних вод на секреторну
функцію шлунку залежить від часу прийому по відношенню до прийому їжі:

при підвищеній секреторній функції води призначають по 150-200 мл за
1-11/2 год до їди,

при зниженій – за 15-30 хв. до їди.

Більш мінералізовані води (Єсентуки №17) стимулюють секреторну функцію,
менш мінералізовані (смірновська, слав’янівська) – гальмують секреторну
функцію шлунку. Воду п’ють безпосередньо у джерела по 1 склянці три рази
в день на протязі всього курсу лікування. При гіперсекреції воду п’ють
швидкими ковтками, при недостатній функції – повільно. При недостатній
секреторній функції в поєднанні з проносами воду треба підігріти до
40-44 ?С і об’єм знизити до 1/2-1/4 попереднього.

При гастритах із зниженою секреторною функцією показані хлоридні,
натрієві і гідрокарбонатно-хлоридні води, які містять вуглекислоту. При
гастритах з підвищеною секреторною функцію показані мало- і
середньо-мінералізовані води – гідрокарбонатно-натрієві,
гідрокарбонатно-натрієво-кальцієві,
сульфатно-кальцієво-мангієво-натрієві тощо.

При хронічних гастритах з вираженим больовим синдромом показана
пелоїдотерапія (ілово-сапропелева і торфяна грязь з t? – 38-42? 10-20
хв. через день № 10-12 у вигляді аплікацій на надчревну ділянку). Одним
з ефективних фізичних факторів є індуктотермія епігастральної ділянки, а
також синусоїдальні токи з апарату Ампліпульс.

При збереженій секреторної функції можна використовувати ультразвук.

Виразкова хвороба шлунку і 12-палої кишки.

Підходи до лікування мінеральними водами такі, як при хронічному
гастриті з підвищеною секреторною функцією. У внекурортних умовах воду
слід підігрівати. Пелоїдотерапія – найоптимальнішим є використання
грязевих аплікацій при t? – 38-40?, парафінові аплікації теж
використовують, але вони менш ефективні.

Використовують також ванни із мінеральних вод, хлоридно-натрієві,
родонові, хвойно-родонові, 10 процедур в невеликій концентрації при t? –
36-37?.

Дієта №1 або №5.

Захворювання кишківника. Хронічні коліти.

Використовують води Єсентуки № 17, ботолінська?, решта не доходять до
товстої кишки. При схильності до закрепів необхідно використовувати
більш мінералізовані та прохолодні води, при підвищеній моторній
функції – теплі (t? – 40-45?) води з низькою мінералізацією в невеликій
кількості. В останні роки використовують промивання кишківника
мінеральною водою, що знимає інтоксикацію, вимиває запальні елементи та
патологічну кишкову флору, а також токсини (важкі метали).

Пелоїдотерапія також є досить ефективною або у вигляді аплікацій на
живіт, або у вигляді електрофорезу.

Не показано санаторно-курортне лікування хворим з вираженим ерозивним
або виразковим процесом у кишківнику, підозрою на онкопатологію.

Із фізіопроцедур використовується хвильова терапія – Луч-58,
електрофорез з 2-5% розчином новокаїну, діадинамічні токи, тощо. Дієта
4, 4а, при кишковому стазі 3 і 3б.

Захворювання печінки і жовчевивідних шляхів.

При хронічному гепатиті призначається дієта №5 або 5а, мінеральні води
середньої або малої мінералізації з переважанням іонів гідрокарбонату,
хлору, сульфату натрія і кальція, t? – 42-44? по 150-200 мл три рази в
день за 30 хв. або 1 годину до їди в залежності від секреторної функції.
Використовуються також сульфідні ванни невеликої концентрації, грязеві
аплікації на праве підребер’я з t? – 38-44?, 15-20 хв. № 8-10 через
день, а також фізіотерапія: індуктотермія, гальванізація, ампліпульс,
електрофорез з грязю.

Хронічні холецисто-холангіти.

Мінеральні води із слабою або середньою мінералізацією, вуглекислі
гідрокарбонатно-натрієво-кальцієві, вуглекислі гідрокарбонатно-хлоридні,
сульфатно-кальцієві, магнієво-натрієві, тощо t? – 42-45? по 1/2 – 3/4 -1
стакану три рази на день № 22-24. Використовують внутрішній дренаж:
натще дають 1-2 стакана гарячої води і укладають на правий бік з грілкою
на 30-60 хв., можна додати 1/4 – 1/2 чайної ложки сульфата магнезії або
карловарської солі. Грязелікування, індуктотермія, гальванізація як і
при хронічному гепатиті, що чередується з вуглекисло-сульфідними,
сірчано-лужними, соляно-лужними, вуглекисло-сульфідними та іншими
ваннами.

Захворювання підшлункової залози.

Санаторно-курортне лікування проводити тільки в стадії повної ремісії.
Рекомендуються води переважно малої мінералізації з врахуванням
супутньої патології шлунка. Для зняття больового синдрому використовують
2-4% розчин новокаїну з спазмолітиками: но-шпа, папаверин, платіфілін.
При супутній патології ЖВШ використовують сірчано-кислу магнезію.
Застосовують також дециметрові хвилі (Ромашка), сантиметрові (Луч-2),
ультразвук в імпульсному режимі.

ЛІТЕРАТУРА.

Курортология и физиотерапия. В 2 т. Т.2. /Под ред. В.М. Боголюбова. –
М.: Медицина, 1985. – С. 120-167.

Руководство по физиотерапии и профилактике детских заболеваний. – М.:
Медицина, 1987. С 245-271.

PAGE 15

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020