.

Сучасна концепція збалансованого вигодовування дітей. вигодовування дітей раннього віку. Принципи дієтотерапії при різних захворюваннях у дітей (ле

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
322 6819
Скачать документ

Лекція

Сучасна концепція збалансованого вигодовування дітей. вигодовування
дітей раннього віку. Принципи дієтотерапії при різних захворюваннях у
дітей

ПЛАН ЛЕКЦІЇ.

Вступ. Значення природного вигодовування.

Роль природного вигодовування для немовляти і його матері.

Склад грудного молока.

Будова молочної залози і регуляція лактації.

Основні принципи успішного природного годування.

Сучасне ведення природного годування на різних етапах лактації.

Протипокази до годування грудьми з боку матері і дитини.

Тактика педіатра при порушеннях лактаційної функції.

Принципи змішаного та штучного годування.

Ключові слова: немовля, грудне молоко, молозиво, лактація, молочна
залоза.

Природне вигодовування (ПрВ) – єдиний спосіб годування немовляти, що
чинить унікальну біологічну дію на здоров’я. Найсучасніші наукові
дослідження переконливо підтвердили принципову незамінимість ПрВ для
оптимального розвитку дитячого організму. ПрВ виконує широке коло
життєво важливих функцій не тільки поживного і захисного характеру, але
й найтоншої регуляції – управління розвитком і диференціаціями різних
органів і систем малюка. Протягом перших 4-6 місяців ПрВ практично
повністю забезпечує дитину харчовими і біологічно активними речовинами.

Роль природного вигодовування визначається його харчовою цінністю,
функцією імунобіологічного захисту та ендокринної регуляції. Важливими є
особлива психоемоційна атмосфера, яка виникає між мамою і немовлям під
час годування, а також віддалені наслідки ПрВ для психічного і
соматичного здоров’я дитини.

1. Харчова цінність.

Перш за все грудне молоко – ідеальна їжа для немовлят. Воно дивовижно
пристосовано до всіх особливостей травлення і обміну речовин кожного
новонародженого малюка. Білковий, жировий, вуглеводний компоненти
жіночого молока, вітаміни, мінеральні речовини – тонко і індивідуально
відповідають потребам дитини, а деякі речовини, що входять до складу
молока – унікальні. Це – таурин, поліаміни, карнітин, інозітол,
докозогексаєнова, ейкозопентаєнова жирні кислоти. Ці речовини є
ессенціально необхідними для розвитку і формування ЦНС, фоторецепторів
сітківки ока та ін.

2. Захисна роль жіночого молока забезпечується вмістом у жіночому
молозиві і молоці цілої низки специфічних і неспецифічних
антиінфекційних факторів, секреторного імуноглобуліну А у високій
концентрації, IgA, IgМ, IgG, IgE, живих клітинних елементів (нейтрофіли,
макрофаги), лактоферину, лізоциму, біфідус-фактору, комплементу,
парамінобензойної кислоти (захист від малярії), антистафілококового
фактору та інших, які також сприяють формуванню власної повноцінної
системи імунітету. Значна роль грудного молока в профілактиці харчової
алергії.

3. Регуляторна роль жіночого молока пов’язується з наявністю в ньому
різних гормонів (гіпоталамічних рілізинг-гормонів, гіпофізарних,
тиреоїдних, стероїдних, підшлункової залози, простагландинів), ферментів
(пепсину, трипсину, ліпази, амілази та ін.), ростових факторів
(епідермального, інсуліноподібного, нейроросткового). Ці речовини
забезпечують фізіологічний перехід від гемотрофного до лактотрофного
харчування новонародженого, сприяють дозріванню в першу чергу, травного
тракту дитини, запобігають перевантаженню гіпоталамо-гіпофізарної
системи новонародженого, регулюють процеси асиміляції і синтезу білка.

4. Психоемоційний аспект. ПрВ відіграє важливу роль у процесах розвитку
психоемоційних взаємовідносин між матір’ю і дитиною. Сьогодні саме
годування грудьми розглядається як могутній емоційний стимул у процесі
становлення психічних функцій дитини. Відмічено, що під час годування
грудьми між матір’ю і дитиною встановлюється особлива близкість, яка
зберігається на довгі роки, а по деяких даних на все життя.

Таким чином, для повноцінного розвитку дитини грудне вигодовування має
надзвичайно велике значення: це контакт з мамою, звичні запахи і смаки,
тілесний комфорт, задовільнення рефлексу смоктання, почуття безпеки,
джерело їжі і життя, налагодження всіх функцій організму, становлення і
розвиток імунної, нервової та ендокринної систем. При відсутності
грудного вигодовування неможливо виростити дитину, гармонійною у всіх
відношеннях.

Віддалений вплив ГрВ на здоров’я матері і дитини. Сучасними науковими
дослідженнями доведено, що ризик розвитку у майбутньому ожиріння,
атеросклерозу, цукрового діабету, хронічних захворювань органів
травлення, а також стоматологічних порушень значно нижчий у немовлят,
які годувались грудьми, ніж у дітей, які вигодовувались штучними
сумішами.

ПрВ позитивно впливає на здоров’я матері. В першу чергу, сприяє
нормальному перебігу післяпологового періоду (зменшує ризик кровотеч,
анемії, гнійносептичних захворювань). ГрВ – це надійний фізіологічний
метод запобігання непланової вагітності. Воно сприяє профілактиці
мастопатій, пухлин молочних залоз, матки, яйників у майбутньому.

І нарешті, тільки годуючи дитину грудьми, жінка відчуває ні з чим
незрівняне щастя материнства.

Склад грудного молока змінюється в залежності від періоду лактації:
протягом перших 2-3 днів після пологів виділяється молозиво, потім –
перехідне молоко, а з 2-го тижня – зріле молоко.

Кількість молозива – від 10-100 мл, в середньому – 30 мл на добу.

Щільність молозива висока за рахунок великого вмісту білку, який
представлений, в основному альбумінами та імуноглобулінами. Вміст
лактози, жиру і водорозчинних вітамінів значно нижчий, ніж у зрілому
молоці, а жиророзчинних вітамінів та деяких мінеральних речовин (Na, Zn)
– більший. Молозиво має велику енергетичну цінність (150
ккал/100мл або 628 кДж/100мл), тоді як зріле молоко – 64,5 ккал/100 мл
або 272 кДж/100мл. Тому навіть невелика кількість
молозива задовольняє потребу новонародженого у всіх поживних речовинах.

Молозиво вміщує такий високий рівень імуноглобулінів та інших захисних
факторів, що його можна розглядати не тільки як продукт харчування
новонародженого, але як біологічно активну речовину, яка забезпечує
адаптацію дитини до умов позаутробного існування і захист від цілого
ряду інфекцій.

Склад грудного молока може змінюватись і протягом доби, і навіть у
процесі одного і того ж годування немовляти: перші порції молока містять
більше білку та мінеральних речовин, останні порції – більше жирів.

У цілому ж індивідуальні коливання складу молока залежать від багатьох
причин, насамперед від особливостей організму кожної жінки, її стану
здоров’я, харчування, способу життя.

ГрВ являє собою трансформацію системи “мати – молочна залоза – нативне
молоко – дитина”. Конструкція системи змінюється (замість пуповини сосок
і захват його губами дитини), та зберігається її суть – високий ступінь
взаємозвязку дитини і материнського організму.

Будова молочної залози

У жінок молочні залози розташовані симетрично з обох боків від грудини
між ІІІ і ІV-VІІ ребрами, індивідуально відрізняються за величиною,
масою, формою. Паренхіма молочної залози має структуру
альвеолярно-дольчастих комплексів, які занурені у сполучнотканинну
строму і оточені густою сіткою міоепітеліальних елементів, кровоносних і
лімфатичних судин, нервових рецепторів. Морфофункціональною одиницею
залози є альвеоли.

Вони мають форму пухирців або мішечків, їх стінки вимощені одним шаром
клітин лактоцитів, в яких і відбувається синтез елементів молока.
Лактоцити своїми апікальними полюсами звернені в порожнину альвеол.
Кожна альвеола оточена сіткою міоепітеліальних клітин, які мають
властивість скорочуватись. До лактоцитів тісно прилягають кровоносні
капіляри і нервові закінчення. Альвеоли, звужуючись, переходять в тонкий
проток. 150-200 альвеол поєднані в дольки із загальним протоком більшого
калібру. Дольки створюють долі (всього їх 15-20) з широкими вивідними
протоками, які дещо не доходячи до соска в зоні під навколососковим
кружечком (ареолою) утворюють невеликі молочні синуси. Синуси являють
собою порожнини для тимчасового депонування молока і разом із крупними
молочними протоками утворюють єдину систему виведення його із залози.

І сосок, і ареола мають величезну кількість нервових рецепторів, що має
надзвичайно велике значення для формування рефлексів, відповідальних за
утворення і виведення молока. Ареола вміщує також особливі, так звані,
залози Монтгомері, які виділяють секрет з помякшуючими і дезінфекційними
властивостями.

Регуляція лактації (основні фактори, які визначають нормальне
становлення і розвиток лактації)

Лактація (lactacio) – виділення молока молочною залозою. Повний цикл
лактації включає мамогенез (розвиток залози), лактогенез (виникнення
секреції молока після пологів) і лактопоез (розвиток і підтримка
виділення молока). Процес лактації, який має фази продукції і виведення
молока знаходиться під контролем складного регуляторного механізму, в
якому приймають участь нервова система, різні гормони, медіатори.
Почавши свій розвиток ще в антенатальному періоді, молочна залоза
досягає морфологічної зрілості під час вагітності. Розвиток активної
форми лобуло-альвеолярного апарату, спроможного синтезувати компоненти
молока, регулюється перш за все статевими гормонами (естрогенами,
прогестероном, а також плацентарним лактогеном і пролактином). Останній
синтезується при вагітності в гіпофізі матері і плода, плаценті. Саме
тому для підготовки до майбутньої лактації велике значення має стан
функції фетоплацентарного комплексу під час вагітності.

В гормональній регуляції лактогенезу провідне значення належить гормону
гіпофізу пролактину. Це провідний гормон лактації. Основна функція
пролактину – забезпечення базисних довготривалих механізмів лактопоезу.
Продукція пролактину гіпофізом визначається перш за все
нервово-рефлекторними механізмами – подразненням області соска і ареоли
активним смоктанням дитини.

Жоден ендокринний механізм регуляції, жодна секреторна функція людини
не знаходяться в такому ступені залежності від тактильно-механічного
подразнення певних периферичних рецепторів (соска і ареоли), як функція
лактопоезу.

Пролактиновий рефлекс.

Виникає при смоктанні, має свій критичний період формування і адекватно
формується тільки в тих випадках, коли застосовується раннє прикладання
новонародженого до грудей матері. З другого боку, інтенсивність
смоктального рефлексу у дитини також найбільше виражена в першу годину
після пологів.

Другим надзвичайно важливим чинником для формування і закріплення
лактаційного нейрогормонального рефлексу є активність і сила смоктання,
достатня частота прикладання, яка визначається індивідуальним ступенем
його насиченості. Крім того, існує прямий зв’язок між обсягом молочної
продукції і тим запитом на молоко, який відбувається при смоктанні.
Відсутність такого запиту швидко приводить до зворотнього розвитку
невикористаної молочної залози.

Безпосереднім гуморальним регулятором викиду пролактину вважаються
гіпоталамічні релізинг-гормони: пролактостатин і пролактоберін.

Окситоциновий рефлекс.

Другим надзвичайно важливим нейрогормональним механізмом лактопоезу є
рефлекс виведення молока, або окситоциновий рефлекс. Пусковою ланкою
його є також подразнення області соска і ареоли при активному смоктанні.
Виведення молока відбувається у дві фази. Перша триває 60 сек.,
пов’язана з передачею імпульсу від нервових закінчень ареоли і соска до
центральної нервової системи і зворотньо до молочної залози. При цьому
сфінктер соска розслаблюється і скорочуються гладкі м’язи крупних
протоків, що сприяє виведенню з них молока. В другій фазі (триває 1-4
хвилини) важливу роль відіграє гормон окситоцин, який викликає
скорочення міоепітеліальних клітин і виведення молока із альвеол дрібних
протоків. Саме ця порція молока (“заднє або пізнє молоко”) значно
багатша на жири і інші компоненти, ніж перша порція (“переднє або раннє
молоко”), котра багатша на білки. Таким чином, як “переднє”, так і
“заднє” грудне молоко має важливе значення для немовлят.

Принциповою особливістю рефлексу виведення молока (окситоцинового) є
участь вищих відділів ЦНС і кори головного мозку. Саме тому витікає
можливість формування умовних рефлексів, а також добре відома у широкій
медичній практиці психогенна залежність і ранимість цього рефлексу.

Психологічний стрес, хвилювання, страх, неуважне, грубе відношення
медичного персоналу до матері, яка годує, може приводити до повного (але
тимчасового) виключення рефлексу молоковиведення і, навпаки, радість,
спокій матері, спілкування з дитиною можуть бути сигналом для його
реалізації і закріплення. До кінця 1-го тижня після пологів відбувається
остаточне закріплення рефлексу виведення молока. Кількість грудного
молока поступово збільшується, досягаючи максимального об’єму до 8-9
тижня (приблизно 1000-1500 мл).

Таким чином, для запуску становлення і розвитку стійкої і тривалої
лактації необхідні наступні умови:

Передлактаційна підготовка молочної залози, яка визначається станом
фетоплацентарної системи вагітної жінки.

Раннє прикладання новонародженого до грудей матері (в перші 30-60 хв.
після пологів).

Активне, інтенсивне, часте смоктання грудей за вимогою дитини.

Регулярне спорожнювання молочної залози.

Забезпечення правильної техніки прикладання новонародженого до грудей
матері.

Позитивний емоційний стан матері при годуванні грудьми.

Виконання цих умов можливо тільки при веденні лактації і грудного
вигодовування у відповідності до сучасних рекомендацій, які передбачають
використання системи спільного перебування матері і дитини в пологових
стаціонарах з обов’язковою підтримкою з боку медичного персоналу.

Якщо ці умови не виконуються лактація все одно виникає, тому що вміст
пролактину в крові після пологів підвищений на протязі 25-40 днів. Тому
адекватність терміну, частоти і техніки прикладання дитини до грудей
реально впливають на стан лактації жінки, починаючи з середини 2-го
місяця після пологів, що ми і бачимо в медичній практиці. Саме в цей
період у більшості жінок має місце недостатня кількість молока, що
приводить до використання адаптованих сумішей. Як бачимо, саме в перші
години і дні після пологів, саме ятрогенні чинники організації годування
новонародженого визначають долю його ПрВ в подальшому і в цілому.

Сучасне ведення грудного вигодовування на різних етапах лактації.

1-ій етап – допомога вагітній жінці у підготовці до майбутньої лактації.

Протягом всього періоду підготовки жінки до пологів і наступної
лактації важливе значення має психологічна підтримка як з боку медичного
персоналу, так і сім’ї. Вагітній жінці треба постійно навивати
впевненість у своїх силах, успіху пологів і лактації, особливо жінкам,
які чекають першу дитину. Основні положення, які треба пояснити
вагітній жінці при проведенні бесід на заняттях “Школи материнства”:

обов’язкове орієнтування на ПрВ з поясненням його переваг для здоров’я
дитини і матері та небезпечність штучного вигодовування;

надання простої і доступної інформації про те, як відбувається початок і
встановлення лактації після пологів, як умови потрібні для розвитку
достатньої тривалої лактації;

вже під час вагітності навчати жінку техніці годування грудьми, методам
зціджування молока із молочних залоз, пояснити переваги режиму спільного
перебування матері і дитини у пологовому будинку.

Найефективніше це можна здійснити шляхом демонстрації відповідних
відеофільмів, а також використання ляльки-немовляти і макета молочної
залози. До бесід і перегляду відеофільмів важливо залучати чоловіків або
інших членів родини вагітної.

Вже при поставленні вагітної жінки на облік лікар повинен фіксувати її
увагу на ретельному контролі за масою тіла, активізації гімнастичних
вправ для грудних м’язів, носінні бюстгальтеру з простої щільної
тканини, достатнього за об’ємом для того, щоб не здавлювати молочну
залозу.

Неприпустима обробка сосків спиртом.

Не пізніше 6-го місяця вагітності проводять спеціальний огляд молочних
залоз. Особлива увага звертається на форму сосків. Плоска або плескувата
форма сосків не являются собою перешкоду для повноцінного грудного
вигодовування. Треба пояснити вагітній жінці, що дитина при смоктанні
захвачує грудь за соском, а не тільки сам сосок. Якщо у жінці є рубці
після операції чи після опіків, можливо, буде потреба в консультації
спеціаліста-мамолога. В той же час, треба підкреслити про можливість
успішного ГрВ однією молочною залозою.

Первинна органічна неспроможність до лактації спостерігається виключно
рідко. Всяка невдача при ПрВ визначається перш за все або недостатнім
вмінням і навичками жінки, що годує, тобто неповним її навчанням з боку
медичного персоналу, або недостатньою психологічною підтримкою і
впевненістю в необхідності годування грудьми.

2-ий етап – організація ПрВ в пологовому закладі.

Раннє прикладання до грудей, шкіряний контакт. Як підкреслювалось вище,
принципово важливою умовою успіху лактації в цілому є раннє прикладання
новонародженого до грудей матері після пологів. Не виконуючи значної
харчової функції РП забезпечує продовження біологічного зв’язку матері і
дитини, адаптацію новонародженого на основі шкіряного контакту і перших
крапель молозива до умов нестерильного позаутробного середовища. Цей
процес відбувається за рахунок поступання з молозивом великої кількості
захисних факторів та колонізації шкіряних покровів, слизових оболонок
шлунково-кишкового тракту мікрорганізмами матері, які формують
необхідний біоценоз у дитини.

І навпаки, пізнє прикладання сприяє первинниій масивній колонізації не
біфідогенною флорою, а умовно патогенною і внутрішньолікарняною флорою.

РП сприяє встановленню психологічного зв’язку – прихильності матері і
дитини. Перше прикладання новонародженого до грудей матері здійснюється
одночасно з процедурою шкіряного контакту у два етапи. На першому етапі
дитина викладається голою на живіт матері ще до закінчення пульсації
пуповини. Після первинної обробки пуповини, а також обтирання дитина
знову повертається на живіт матері – його верхню частину. Для шкіряного
контакту, який повинен тривати не менш, ніж 30 хвилин, новонародженого
краще не мити водою і відкласти до його кінця процедуру обробки очей
дитини. Новонародженого, який лежить на животі, треба підтримувати рукою
матері і зверху прикрити або стерильною пелюшкою, або (якщо холодно)
простирадлом і ковдрою разом з матір’ю. Протягом 20-60 хв. більшість
новонароджених спроможні знайти і захопити сосок і ареолу материнської
груді без допомоги. Можна допомогти дитині, стимулюючи пошукові рухи губ
і голови м’яким поглажуванням шкіри біля ротика.

Протипоказання до раннього прикладання дитини.

З боку матері:

тяжкі інфекційні соматичні захворювання в стадії загострення або
декомпенсації;

оперативне розродження;

кровотеча при родах;

тяжкий пізній гестоз.

З боку дитини:

оцінка за шкалою Апгар нижче 7 балів;

асфіксія новонародженого;

внутрішньочерепна родова травма;

гемолітична хвороба новонародженого;

глибока недоношеність.

При наявності протипоказань до РП або тимчасового відкладання ГрВ для
збереження лактації вкрай важливо регулярне (через 3-3,5 год.)
подразнення сосків і зціджування молока з молочних залоз. Для того, щоб
не викликати у дитини дезорієнтацію акту смоктання і порушення
природного смоктального рефлексу для догодування, потрібно
використовувати не пляшечки з соскою, а чашечки або стаканчики (напр.,
мензурки для ліків).

Добре відомо, що навіть після декількох годувань з пляшечки з соскою
дитина не може ефективно смоктати грудь матері і може навіть відмовитись
від груді взагалі.

Спільне перебування матері і дитини в стаціонарі. У наказі МОЗ України
№4 від 5.01.96 детально викладені положення про організацію відділень
спільного перебування матері і дитини в рододопоміжних закладах України.
Які головні переваги такого режиму післяпологових відділень?

СП забезпечує можливість годування дитини за вимогою, що є однією з
принципових фізіологічних умов становлення нормальної лактації. І
навпаки, суворий погодинний регламентований режим годування дитини –
основна причина втрати лактації.

Значне зниження можливості виникнення і розповсюдження інфекцій у
новонароджених і матерів за рахунок витіснення госпітальних штамів
стафілококів нелікарняними штамами мікробів.

Значне зменшення ризику таких ускладнень як патологічне згрубіння
молочних залоз, лактостаз, мастит, субінволюція матки.

Встановлення тісного контакту матері і дитини, формування і закріплення
психологічного зв’язку, соціалізація дитини.

Засвоєння матір’ю навичок по догляду за дитиною і годування грудьми, що
допомагає їй після виписки зі стаціонару долати труднощі, пов’язані з
грудним вигодовуванням і материнськими обов’язками взагалі.

Частота прикладань дитини до грудей при СП може досягати 10-12 разів на
добу (обов’язково дотримуючись правильної техніки годування). Вкрай
важливо не знімати харчове занепокоєння дитини ніяким допоюванням між
годуваннями, особливо глюкозою, тим більше – штучними сумішами. У міру
збільшення молока частота годувань зменшується до 7-9. Нічні прикладання
особливо важливі у підтримці лактації. Тривалість годування не повинна
обмежуватись при правильній техніці прикладання до грудей. Після
активного смоктання груди і спорожнення її, слід запропонувати дитині
другу грудь. У наступне годування слід почати з цієї ж груди.

Використання двох молочних залоз при годуванні може привести до того, що
дитина не отримає “заднього”, найбільш енергетично цінного молока. Тому
ні в якому разі не можна швидко міняти груді при годуванні.

Вкрай важливо, щоб при впровадженні режиму СП матері і дитини, особливо
в перші дні після пологів, породіллі була надана відповідна увага і
професійна допомога з боку персоналу. Це є одна з провідних умов
доцільності використання СП матері і дитини як головної, центральної
ланки всієї сучасної системи підтримки природного вигодовування.

У разі наявності протипоказань до СП матері і дитини (наказ №4 МОЗ
України, 1996р.) з метою забезпечення нормального становлення лактації
доцільне впровадження індивідуального режиму вигодовування дитини.

Техніка грудного вигодовування. Гігієна жінки, яка годує.

Забезпечення правильного положення дитини біля груді і правильної
техніки ГрВ – один із вирішальних чинників успіху лактації взагалі.
Наслідки неправильної техніки ГрВ:

утворення тріщин, біль при годуванні грудьми, поява страху перед
відчуттям болю, гальмування рефлексу виведення молока;

неефективне смоктання дитини, а отже його незадоволення, зниження маси
тіла;

не висмоктане молоко в грудях призводить до лактостазу і зменшення його
секреції;

розвивається т.з. “гіпогалактія”;

наслідком утворення тріщин і лактостазу може бути мастит.

Для успішного смоктання дитина повинна в достатній мірі захоплювати
грудь матері таким чином, щоб її язик надавлював на молочні синуси.
Смоктання тільки соска є основною причиною виникнення проблем при
становленні лактації і ГрВ.

Порушення правильної техніки годування грудьми виникають в основному
при:

– недосвідченості матері;

недосвідченості медичного персоналу;

годуванні дитини з пляшечки в пологовому будинку (“плутанина сосків”);

деяких анатомічних варіантах форми сосків у матері;

дуже тугому сповитті дитини, обмеженості її рухів;

малій вазі або великому рості дитини;

допоювання або догодовування дитини між годуваннями.

Надання допомоги матері для засвоєння правильної техніки ГрВ складається
з наступних етапів:

Спокійно спостерігати, як мати годує дитину.

Лагідно запропонувати матері допомогу, якщо вона її потребує.

Впевнитись, що мати зрозуміла ваші пояснення і навчилась правильній
техніці годування.

Дайте ясні відповіді на запитання матері, яка годує.

Головні ключові моменти положення дитини біля грудей:

Голова і тулуб знаходяться на одній лінії.

Обличчя дитини звернуте до грудей матері, носик дитини навпроти соска.

Тільце дитини близько пригорнуте до тіла матері (живіт до живота).

Мати повинна притримувати все тільце дитини знизу (якщо дитина
новонароджена).

Існують різні позиції для ГрВ, основні з яких наступні. Необхідно
пояснити матері, які існують ознаки правильного прикладання дитини до
грудей матері:

підборіддя торкається груді матері;

ротик дитини широко розкритий;

нижня губа вивернута;

щічки округлені або розтікаються на груді матері;

більшу частину ареоли не видно ( в основному нижню її частину);

мати не відчуває біль навіть при тривалому смоктанні;

чути як дитина ковтає молоко.

Гігієна жінки, яка годує.

Годування грудьми вимагає від жінки певних гігієнічних навичок. Це,
по-перше виконання правил загальної гігієни (щоденний душ, зміна
білизни). Обов’язкове ретельне миття рук перед кожним годуванням дитини.
В той же час, часте (перед кожним годуванням) миття грудей, особливо з
милом, непотрібне, бо воно призводить до видалення з ареоли природного
секрету залоз Монтгомері, що сприяє пересушенню шкіри ареоли і сосків та
утворенню тріщин.

Методи стимуляції окситоцинового рефлексу.

Психологічна підтримка матері (потрібно заспокоїти жінку, надати ій
впевненості в успіху лактації і годування грудьми).

Практична підтримка:

якщо є можливість – здійснити контакт матері і дитини (шкіра до шкіри
або очі в очі);

дати випити матері теплий напій (молоко, неміцний чай, компот, фруктовий
сік тощо);

зігріти молочну залозу (теплий душ або компрес);

стимулювати соски, зробити м’який масаж молочної залози (жінка може
робити це самостійно);

зробити жінці масаж спини (по обидва боки хребта зверху донизу).

Зціджування грудного молока руками – найбільш ефективний метод. Важливо
навчити матір самостійно зціджувати грудне молоко, а не робити це за
неї.

Потрібно:

Ретельно вимити руки, підготувати чистий стерильний посуд.

Розташувати великий і вказівний пальці з обох боків навколососкового
кружечка і надавити всередину по направленню до грудної стінки.

Великим і вказівним пальцями натиснути на ділянку за соском і ареолою.

Натиснути з усіх боків, щоб випорожнити всі сегменти молочної залози.

Зціджування молока можна здійснювати також за допомогою
молоковідсмоктувачів, які можуть бути різних моделей (з гумовою грушею,
поршневі, електричні).

Тривалість зціджування грудного молока залежить від показань для
виконання цієї процедури.

z

|

~

?

0

0

?

aeae|

~

&

&

&

&

&

&

&

&

&

&

F

&

&

&

Особлива перевага надається “вільному” режиму грудного вигодовування –
за потребою дитини, а не у фіксовані години, як це було рекомендовано
раніше; особливостям організації харчування і режиму життя
матері-годувальниці; правильній тактиці медичних працівників при
виникненні лактаційних ускладнень; термінам введення корегуючих добавок
(фруктові соки, пюре) та прикорму.

Одним із важливих факторів стимулювання і правильного формування
лактації в перші тижні і місяці після пологів є більш часте прикладання
дитини до грудей матері, в тому числі в нічні години, що забезпечує
циклічність випорожнення молочних залоз і стимулює вироблення
пролактину.

У період становлення лактації частота годування грудьми матері може
досягати 10-12 разів на добу. Але вже до кінця періоду новонародженості,
коли у матері встановлюється достатня лактація, а дитина спроможна в
кожне годування висмоктувати необхідну кількість молока, у неї
встановлюється свій власний індивідуальний режим годування – 6-7 разів
на добу, тобто через 3-3,5 години.

У нормі кількість грудного молока у матері збільшується у відповідності
із збільшенням потреби дитини в молоці. Максимальна кількість грудного
молока виділяється між 8-20 тижнями після пологів.

При нормальному способі життя, раціональному харчуванні
матері-годувальниці та достатній лактації виключно грудне вигодовування
повністю задовольняє фізіологічну потребу дитини протягом 4-6 місяців в
харчових речовинах та енергії, створює оптимальні умови для її фізичного
і психічного розвитку й здоров’я. Тому немає необхідності вводити дитині
прикорм раніше 4-5-місячного віку, якщо грудного молока достатньо.

Недоцільно також передчасно відлучати дитину від грудей матері, якщо
молока недостатньо, бо воно навіть у малій кількості зберегає своє
унікальне значення для здорової немовляти.

При достатній лактації необхідно заохочувати бажання матері годувати
дитину грудним молоком якомога триваліший час – до 1-річного віку і
навіть пізніше.

Практично кожна жінка спроможна вигодовувати свою дитину грудним молоком
до 4-6-місячного віку. На практиці з різних причин ми стикаємось з цілою
низкою труднощів, які можуть стати значною перешкодою для успішного ГрВ.

Основні труднощі грудного вигодовування з боку матері.

Ускладнення ГрВ, прояви Що робити

Повільне прибуття молозива і молока в перші дні після пологів.

Часте прикладання дитини до грудей, годування з обох молочних залоз із
дотриманням правильної техніки. Використання докорму (за показаннями),
але без застосування пляшечки і соски (з ложечки або з чашечки).

Відстрочений лактопоез – уповільнення становлення лактації (до 15-20
днів після пологів).

Технічно правильне прикладання новонародженого до обох молочних залоз
не менш ніж 12 разів на добу з періодичним докормом і застосуванням
всього комплексу заходів, спрямованих на боротьбу з гіпогалактією.

Надмірно бурхливе наростання лактопоезу. Туга, напружена, болюча залоза
зі вторинно втягнутим або плоским соском.

Зменшення напруги молочної залози шляхом зціджування молока перед
годуванням. Після годування – зціджування молока до м’якого стану
залози. Кількість годувань – за вимогою дитини.

Закупорювання молочного протоку. Локальне помірне болісне затвердіння,
труднощі при зціджуванні, нема підйому температури, гіперемії
(почервоніння шкіри).

Перевірити техніку прикладання дитини до грудей; усунути тиск одягу,
частіше годувати дитину. Перед годуванням – теплий компрес і м’який
масаж грудей в напрямку соска. Міняти позиції при годуванні.

Фізіологічне загрубіння молочної залози. Спостерігається на 3-4 доби
після пологів. Пов’язане з напливом молока, крові, лімфи. Викликається
тимчасовою невідповідністю між секрецією і рефлексом виведення молока,
триває приблизно до 5-6 доби. Набряк, затруднення виведення молока, біль
в обох залозах.

Перевірити правильність прикладання дитини до грудей. Часте, тривале
годування. Теплий компрес на залозу на 10-15 хв. перед годуванням,
холодний – після годування. Масаж шиї і спини.

Патологічне загрубання. 3-4 доба після пологів. Причина – значне
уповільнення встановлення співвідношень між продукцією і виведенням
молока або слабкістю окситоцинового рефлексу. Щільна, болюча залоза,
годування не дає полегшення, підвищення температури тіла, набряк і
навіть гіперемія. Спостерігається з обох боків.

Часте годування. Перед годуванням за 2-3 хвилини введення в/м 0,5 мл
окситоцину двічі на день. Зціджування молока перед годуванням, якщо
дитина не може захопити сосок, ареолу. Холодний компрес для зменшення
набряку після годування. Масаж шиї і спини.

Плоскі або втягнуті соски.

Пояснити матері, що годування грудьми можливе, тому що дитина смокче не
соски, а груди. Використати для витягування сосків молоковідсос,
бюстгальтер з отвором на місці соска. Допомогти матері розташувати
дитину біля груді в різних положеннях. В крайньому випадку застосувати
накладки для сосків.

Тріщини сосків. Виникають при неправильній техніці ГрВ, особливо після
використання пляшечки з соскою або “пустушки” (плутанина сосків), а
також при неправильному віднятті від груді.

Виправити неправильну техніку прикладання дитини до грудей. Між
годуваннями повітряні або сонячні ванни для соска, підсушування феном
після кожного годування. Змазувати сосок молозивом або “заднім молоком”.
Не мити з милом соски перед кожним годуванням (достатньо 1-2 рази на
день під час загального туалету). Використовувати бюстгальтер з простої
тканини, міняти кожний день. При глибоких інфікованих тріщинах – зробити
перерву в годуванні хворою залозою, обробити сосок розчином калію
перманганату (1:5000), маззю каланхое, етонію.

Кандидозна інфекція. Болючі сверблячі соски, відчуття печіння, коління.
Почервоніння і блиск сосків і ареоли. Виникають навіть при неправильному
прикладанні дитини до грудей.

Лікування антигрибковими препаратами (нистатинову мазь наносити на
соски 4 рази на день після годування грудьми або змазувати 0,5% розчином
генціанвіолету щоденно протягом 5 днів).

Мастит – запалення молочної залози. Маститу найчастіше передує
лактостаз. Тремтіння, значне підвищення температури тіла (38?С і
більше), пітливість, слабість, болі в області молочної залози, її
збільшення, ущільнення, набряк, гіперемія, пальпація окремих дуже
щільних болючих ділянок залози, труднощі при зціджуванні.

Ретельне, регулярне спорожнення молочної залози, забезпечення
правильного прикла-дання дитини до грудей, обережне зціджування після
годування. Підвищене положення молочної залози. Холодний компрес,
окситоцин за 2-3 хвилини до годування або зціджування. Комплексна
дезінтоксикаційна і антибіотикотерапія.

Годування дитини забороняється при наявності гнійного маститу.

Додаткові молочні дольки. З’явлення на 3-4 день, найчастіше у паху, з
одного або обох боків болючих щільних утворень, які збільшуються
паралельно з прибуттям молока.

Забороняється масаж, розминання. Холодний компрес або компрес з
камфорним маслом локально на додаткові дольки.

12. Рубцеві зміни молочної залози. Пов’язані з попередніми операціями
на молочній залозі з приводу гнійного маститу, пухлин, косметичних
цілей. Доцільний індівідуальний підхід з консультуванням
спеціаліста-мамолога, краще під час вагітносіті. Слід пам’ятати, що
годування однією молочною залозою можливе.

Протипоказання до годування грудьми традиційно діляться на дві групи з
боку матері і з боку дитини.

Протипоказання з боку матері:

відкрита форма туберкульозу із бациловиділенням;

особливо небезпечні інфекції (віспа, сибірська виразка);

правець;

стан декомпенсації при хронічних хворобах серця, печінки, нирок;

гострі психічні захворювання;

злоякісні новоутворення.

При таких інфекціях у матері, як кір, вітряна віспа годувати можна за
умови введення дитині ?-глобуліну. При тифах, хронічному гепатиті,
дизентерії, сальмонельозі мати може зціджувати молоко і годувати дитину
цим молоком після стерилізації. При ГРВІ, ангіні, бронхіті, пневмонії
годування грудьми може бути здійснене після зниження температури і
поліпшення стану жінки. При цьому необхідно користуватися маскою і бути
окремо від дитини в період між годуваннями грудьми. Досить серйозним
протипоказанням до ГрВ дитини, в тому числі і зцідженим молоком, є
використання в лікуванні матері деяких лікарських засобів. В той же час
слід зазначити, що в більшості випадків, які спостерігаються в практиці
лікування ускладнень післяпологового періоду, протипоказань для
збереження лактації немає.

Основні труднощі грудного вигодовування з боку дитини.

Ускладнення ГрВ, прояви Що робити

Слабка смоктальна активність протягом перших 2-3 днів життя. Часто є
одним з проявів напруження адаптації, завершується до 4-5 днів після
пологів.

Потрібне виключення наявності перинатальної та вродженої патології.

Синдром “голодного щасливця” у дітей – ледачих смоктунів. Проявляється
відсутністю неспокою та голоду, а при прикладанні до грудей наявністю
млявого смоктання, в зв’язку з чим одержується переважно легко доступне
молоко, а загальна кількість отриманого молока навіть при тривалому
терміні годування рідко досягає норми. Викликає значні труднощі, тому що
приводить до зниження лактації у матері-годувальниці та гіпотрофії
дитини.

Прикладати дитину до обох молочних залоз, після чого повне зціджування
залишку молока і догодовування дитини з ложечки або піпетки.

Поведінковий синдром “розгубленості перед соском” проявляється в значній
пошуковій активності дитини під час прикладання до грудей.

Потрібне повне відлучення від пляшечки і сосок, наполегливе, терпляче
навчання смоктанню з грудей матері, часте прикла-дання до грудей.

Надзвичайно жадібне та енергійне смоктання дитини, що призводить до
надходження не тільки молока, але й повітря, до зригування., неспокою
дитини.

Забезпечення під час годування перерви на 2-3 рази, тримати декілька
хвилин.

Коротка вуздечка язика.

З часом розтягується, якщо ні – підрізання вуздечки. Виконує хірург.

ГРВІ (риніт, отит), неспокій, крик, плач дитини після перших смоктальних
рухів або неефективне смоктання в зв’язку з обтурацією носових ходів.

Лікування захворювання, тимчасове годування з ложечки або піпетки
зцідженим молоком. Між годуваннями закапування інтерферону, лізоциму.

Кандидозний стоматит. При значному розповсюдженні ускладнює смоктання.

Лікування стоматиту у дитини. Тимчасове годування зцідженим молоком з
ложечки або піпетки.

Розщілина верхньої губи, твердого піднебіння.

Застосування індивідуального обтуратора. Оперативне лікування не раніше
6 міс.

Синдром Пьера Робена. Маленька нижня щелепа, глоссоптоз, розщілина
м’якого піднебіння.

При неможливості пристосування до смоктання з грудей – годування з
ложечки зцідженим молоком. Лікування у хірурга.

Порушення лактаційної функції.

Лактаційний криз. У багатьох матерів-годувальниць (за нашими даними,
практично у 2/3) через 1-1,5 місяці після пологів виникає так званий
лактаційний криз, тобто короткочасне зменшення об’єму лактації, що
супроводжується зникненням відчуття “припливу” молока. Спостереження за
лактаційною функцією показують, що в багатьох випадках лактаційний криз
– явище фізіологічне, пов’язане з гормональними процесами в організмі
жінки, і за умов правильної тактики лактація може бути повністю
відновлена. У деяких жінок в динаміці лактації такі лактаційні кризи
виникають декілька разів.

Голодний криз. Іноді виникає так званий голодний криз (частіше на 3, 7
та 12 місцях лактації). Виникнення такого кризу пов’язують з
інтенсифікацією процесів росту дитини в окремі періоди її розвитку, коли
потреба в молоці підвищується та перевищує існуючий об’єм лактації.
Голодний криз – також явище тимчасове, за умов правильної тактики
молочні залози матері відповідають на підвищену потребу у молоці
підвищенням його продукції і через декілька днів знову встановлюється
“динамічна рівновага”.

На жаль, недостатня обізнаність медичного персоналу з питань
лактаційного та голодного кризів приводить до того, що в більшості
випадків занепокоєння матері про недостатність у неї молока
підтверджуєтся в дитячій поліклініці під час проведення контрольного
годування, після чого становиться діагноз “гіпогалактія” і жінка одержує
рекомендації по догодовуванню дитини штучною молочною сумішшю без
будь-якої спроби з боку педіатра відновити лактацію.

В теперішній час вважається, що двох- і навіть трьох кратне контрольне
годування не може бути об’єктивним показником недостатності грудного
молока у матері, тому що дитина в кожне годування може всмоктувати різну
кількість молока. Крім того, годування в незвичайних умовах
(поліклініка) може бути неповноцінним через психологічний стрес у матері
та дитини, що, на думку вітчизняних та зарубіжних спеціалістів, може
сприяти передчасному припиненню лактації у матері. І навіть знижений
об’єм лактації не може бути підставою для термінового початку докорму
дитини штучними молочними сумішами.

Недокорм дитини можна підозрювати за наступними ознаками:

зміна поведінки дитини – неспокій, плач, дитина вимагає їсти через
короткі інтервали після годування грудьми;

зниження частоти і об’єму сечовипускання – менше 10-15 разів на добу в І
півріччі життя, менше 6-10 разів – в ІІ півріччі;

зміна частоти та характеру випорожнення у дитини – 1 раз на добу або
через 1-2 доби, скудний, інтенсивно жовтого або зеленуватого кольору;

недостатня інтенсивність або затримка наростання маси тіла;

зменшення товщини підшкірно-жирового покрову на животі, потім – на
кінцівках;

поява ознак анемії (залізо- та білководефіцитної);

зміна кольору шкіри та слизових оболонок (блідість), сухість волосся.

Якщо лікар або медична сестра виявили ознаки недокорму дитини, немає
потреби догодовування штучними молочними сумішами. Своєчасне правильне
проведення заходів по релактації (відновлення згаслої або значно
зменшеної лактації) дозволяє в більшості випадків подолати лактаційний
або голодний криз, в той же час як введення докорму, особливо з
пляшечки, призводить до небажання дитини смоктати груди матері, аж до
повної відмови від грудного вигодовування, неповного випорожнення грудей
і, як результат, до швидкого остаточного згасання лактації.

Релаксація при лактаційному або голодному кризах включає наступні
заходи:

Лікар або медична сестра повинні спокійно обговорити з годуючою матір’ю
її ситуацію, вияснити, що могло бути причиною зниження об’єму лактації,
спробувати знайти змогу вирішення проблеми в конкретному випадку.

Впевнити жінку в тому, що вона спроможна годувати дитину своїм молоком і
його кількість може збільшитись.

Пояснити правила релактації та прослідкувати за їхнім виконанням.

Заходи по релаксації, основою яких є фізіологія лактації, прості до
виконання і включають наступні пункти:

відпочити не менше 48 годин, всю домашню роботу (прання, приготування
їжі, прибирання і т.д.) повинні повністю взяти на себе батько дитини або
інші родичі;

не давати дитині смоктати через соску будь-що (воду, молочну суміш,
ін.), а також пустушку, при необхідності догодовування використовувати
чашку, ложку, піпетку;

зовсім маленьких дітей носити біля грудей 6-8 годин;

прикладати дитину до грудей кожні 2 години, спочатку видавши трохи
молока на сосок, щоб у дитини з’явилась зацікавленість;

в кожне годування прикладати дитину до обох грудей;

використовувати методики розслаблення (аутотренінг, музикотерапія та
ін.) для покращення випорожнення молочних залоз;

обов’язкове нічне годування для стимулювання вироблення гормону
пролактину.

Бажано провести також бесіду з чоловіком та іншими членами сім’ї, що
проживають разом з жінкою-годувальницею, про допомогу їй у налагодженні
лактації. Використання вище перелічених заходів у більшості випадків ( у
85%) допомагає здолати лактаційний та голодний кризи і продовжити
лактацію ще на декілька місяців. Для покращення об’єму та покращення
якості молока можна включити в раціон харчування годуючої жінки
продукти, які мають лактогенний ефект, наприклад, лікувально-дієтичний
продукт “Джерело”.

Лакторея – самовільне витікання молока із молочної залози (може бути
значним, помірним, одностороннім, двостороннім). Спостерігається у жінок
з підвищеною збудливістю нервової системи і пов’язане з недостатністю
скорочувальної функції гладкої мускулатури молочних протоків. У випадках
сильно вираженої лактореї для лікування використовують адреналін 0,1% по
0,3 мл п/ш 2 рази на добу.

Гіполактація – зниження секреторної спроможності молочних залоз в період
лактації, в результаті якого дитина не одержує адекватної кількості
материнського молока. Гіполактація – найбільш серйозне порушення функції
лактації і є основною причиною переводу дитини на штучне вигодовування.
Якщо з якихось причин умови для успішного становлення і розвитку
лактації порушуються, особливо на стадії лактогенезу, розвивається
найбільш поширене ускладенння – недостатня секреція молока. В цьому
зв’язку велику увагу з боку медичного персоналу заслуговують вагітні
жінки і породіллі груп високого ризику з розвитку гіполактації. До цієї
групи належать жінки з пізнім гестозом вагітних, серцево-судинними
захворюваннями в стадії декомпенсації, вираженою анемією і ендокринною
патологією, недоношуванням, особливо в поєднанні з ускладненнями під час
пологів (оперативним розродженням, кровотечами, порушеннями стану
дитини).

Основою порушень лактації, в тому числі ранньої гіпогалактії, у названої
категорії жінок є поєднання факторів ризику на етапах мамогенезу
(фетоплацентарна недостатність) і лактогенезу (пізнє прикладання до
груді, відокремлене перебування матері і дитини, використання сосок). Це
призводить до суттєвих змін у процесі нейро-ендокринної регуляції
функції лактації. Саме тому у жінок групи високого ризику порушень
лактації для підтримки і збереження необхідно виконувати наступні
заходи.

Своєчасне раціональне лікування основного захворювання під час
вагітності з урахуванням стану ФПК.

Неухильне виконання всього комплексу сучасних організаційних підходів із
ведення лактації та грудного вигодовування.

У разі необхідності використовувати медикаментозне лікування: лактин 100
Од.в/м 2 рази на добу – 6 днів (з 6-7 дня після пологів), окситоцин 0,5
мл п/ш за 2-3 хв. до годування, полівітамінні препарати, апілак 1 табл.
2 рази на день. Лактопоетичний ефект має церукал 1 табл 3 р./день за
15-20 хв. до харчування – 7 днів.

Патогенетично обґрунтованим методом профілактики і лікування
гіпогалактії названого контингенту хворих є використання вітчизняного
препарату Лактоцен – д/ін’єкцій, який являє собою денатуровану оболонку
гладкого хоріону плаценти людини, розбавленого у 0,9% р-ну хлориду
натрію. “Лактоцен” призначається породіллям в період лактогенезу, на 4
та 6 добу після пологів відповідно до інструкції, а також повторно через
один місяць після пологів.

Добрий ефект дає використання немедикаментозних методів лікування: метод
центральної електроаналгезії (4-7 процедур з 1-2 доби після пологів) та
метод фітотерапії із застосуванням фітозборів, що мають лактогенну дію
(плоди анісу звичайного, китятки гіркуваті, козлятник лікарський, плоди
кропу запашного, листя кропиви дводомної, листя розмарину лікарського,
корень тирличу жовтого, плоди кміну звичайного та ін.

Принципи змішаного та штучного вигодовування дітей.

При недостатній кількості молока у матері та неефективності заходів
профілактики гіпогалактії і стимуляції лактації дитину переводять на
змішане вигодовування. Існує кілька основних правил, яких необхідно
дотримуватись при змішаному вигодовуванні:

докорм молочною сумішшю потрібно давати тільки після годування грудьми,
щоб дитина не відмовилась від грудного молока, вгамувавши голод солодшою
молочною сумішшю;

в залежності від кількості молока у матері докорм дають після кожного
годування грудьми або кількох годувань;

якщо докорм невеликий за об’ємом, його краще давати чайною ложечкою, бо
діти, звикаючи отримувати їжу без особливих зусиль із пляшечки починають
менш охоче смоктати груди, що сприяє посиленню гіпогалактії, а потім і
повній відмові від грудей;

навіть при невеликій кількості грудного молока у матері, добре було б
якомога довше зберігати його в раціоні дитини;

молочна суміш для докорму не повинна бути занадто холодною або гарячою,
її підігрівають на водяній бані (у каструлі з гарячою водою) до
температури 37?С, і роблять це безпосередньо перед годуванням грудьми.

Переведення новонародженого або грудної дитини (у віці до 5- 6 місяців)
на штучне вигодовування повинно бути строго обґрунтованим і виконуватись
лише за призначенням лікаря. Показаннями для нього можуть бути повна
відсутність молока у матері або існування у матері або дитини медичних
протипоказань (тимчасових чи постійних) до природного вигодовування.

З метою відстрочення раннього та занадто форсованого переходу дітей на
штучне вигодовування ми рекомендуємо хоча б частково використовувати
донорське молоко. Це допомагає уникнути цілого ряду можливих ускладнень,
пов’язаних із різкою зміною характеру харчування дитини.

Для успішного проведення змішаного та штучного вигодовування треба
використовувати лише адаптовані молочні суміші промислового виробництва,
тобто спеціальні продукти, що наближені за харчовою та енергетичною
цінністю до жіночого молока, і відповідають віковим та функціональним
особливостям і потребам зростаючого дитячого організму. У перші чотири
місяці життя перевага надається високоадаптованим сумішам.

Для попередження різних відхілень у розвитку дитини та своєчасної
корекції раціону змішане і штучне вигодовування повинно проводитися під
суворим наглядом лікаря.

Орієнтовний об’єм харчування.

Дуже важливо, щоб у кожний віковий період дитина отримала достатню
кількість їжі. Існує декілька способів визначення добового об’єму
харчування.

Об’ємний. При ньому враховується вік та вага дитини. Якщо вага малюка
відповідає середній віковій нормі, то приблизний добовий об’єм їжі буде
становити:

– від 10 днів до 2-х місяців 600-900 мл;

– від 2-х до 4-х місяців 800-1000 мл;

– від 4-х до 9-ти місяців 900-1000 мл;

– від 9 до 12 місяців 1000-1200 мл.

Калорійний. При ньому до уваги беруть енергетичні потреби, зростаючого
організму дитини. В середньому, на першому році життя малюк повинен
отримувати щодня на кілограм ваги тіла:

– від 0 до 3-х місяців 120 ккал;

– від 3-х до 6-ти 115 ккал;

– від 6-ти до 9-ти місяців 110 ккал;

– від 9-ти до 12-ти місяців 100 ккал.

Для розрахунків потрібно використовувати інформацію про енергетичну та
харчову цінність, яка визначається у написі на етикетці продуктів
дитячого харчування.

Об’єм харчування дітей, вага яких відхиляється від середньої норми
(занизька або висока), визначає лікар. Тільки він може врахувати всі
індивідуальні особливості організму і його потреби у поживних речовинах
і енергії.

Режим харчування.

При змішаному вигодовуванні (як і при природному) зберігається вільний
режим харчування, що встановлюється суворо індивідуально на підставі
харчової поведінки дитини з перших днів після її народження. Разом з
тим, необхідним є контроль за кількістю молока у матері (шляхом
контрольного зважування) для визначення об’єму замінника жіночого
молока, необхідного для догодовування.

При штучному вигодовуванні у перші 3-4 місяці життя дітей рекомендується
годувати 6 разів на добу (через 3,5 години) з 6-годинною перервою вночі.

Для недоношених та послаблених дітей може бути встановлено 7-разовий
режим годування (через 3 години) з перервою 6 годин вночі.

З моменту введення прикорму (4,5 місяця) діти переводяться на
п’ятиразове харчування.

У дітей зі зниженим апетитом недостатньою прибавкою ваги у тих, що часто
хворіють, режим годування визначається індивідуально. Наприкінці першого
року життя діти, які добре розвиваються, можуть бути переведені на
4-разове харчування.

Питання про зміну режиму харчування повинно вирішуватися індивідуально і
бути під контролем лікаря.

Скільки сухої суміші необхідно дитині на одну добу і цілий місяць.

Щоб відповісти на це запитання потрібно знати вік дитини, її вагу,
апетит і, головне, на якому вигодовуванні вона перебуває – змішаному чи
штучному.

Зрозуміло, що при змішаному вигодовуванні потрібно мати більш-менш чітке
уявлення про кількість молока, яку дитина всмоктує з грудей матері і
знаючи її потреби, визначити, скільки молока не вистачає на одне
годування та на цілу добу.

Фактичну кількість грудного молока у матері можна визначити лише
орієнтовно, користуючись простим, давно відомим способом – тричі
зважувати малюка до та після годування грудьми у різний час доби.

При штучному вигодовуванні рекомендації ґрунтуються на середніх
показниках кількісної потреби дитини у їжі (молочній суміші) на одне
годування та на всі годування протягом доби.

В період винятково молочного харчування (до 4-5-ти місяців життя),
дитині потрібно на добу від 80 до 120 г сухої суміші. У наступний
період, під час введення та розширення прикорму, у другому півріччі
життя дитині потрібно на одну добу 30-60 г суміші.

Література.

Акре Д. Кормление детей первого года жизни: физиологические основы.
Приложение к тому 67, 1989. Бюллетень ВОЗ, 117с.

Аршавский И.А. Особенности лактации в связи с ранним и поздним началом
кормления молоком матери. //Современные достижения физиологии и биохимии
лактации. – Л.: Наука, 1989. – С. 85-91.

Бахаев В.В., Роткина И.Е., Луцик Л.А. Механизмы регуляции послеродовой
лактации //Акушерство и гинекология. – 1996. – №2. – С. 3-5.

Воронцов И.М., Фатеева Е.М., Хазенсон Л.Б. Естественное вскармливание
детей. –СПб, 1993. – 199 с.

Воронцов И.М., Фатеева Е.М. Естественное вскармливание детей. Его
значение и поддержка. – «Фолиант», 1998. – СПб, 259с.

Ильенко Л.И., Костюченко А.Ю., Качалова О.В., Гайнова Л.В. О
прогнозировании нарушений лактации, профилактике и лечении гипогалактии
//Метод. рекомендации. – М. – 1998. – 56с.

King F.S. Помощь матерям в кормлении грудью. – Nairobi Kenya. – 1992.
–172с.

Фатеева Е.М., Цареградская Ж.В. Грудное вскармливание и психологическое
единство «мать-дитя». – М. «Фолиант».- 2000. – 211с.

PAGE 18

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020