UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКлінічна фармакологія гормонів, гормоноподібних препаратів та протигормональних засобів (лекція)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4805
Скачало334
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Лекція

 

Клінічна фармакологія гормонів, гормоноподібних препаратів та

протигормональних засобів

 

МЕТА: удосконалити знання лікарів–педіатрів з питань клінічної

фармакології окремих гормонів, що використовуються в процесі інтенсивної

терапії.

 

ПЛАН ЛЕКЦІЇ.

 

Вступ. Актуальність проблеми особливостей клінічної фармакології і

фармакодинаміки лікарських препаратів в дитячому організмі.

 

Клінічна фармакологія гормонів, гормоноподібних та протигормональних

засобів.

 

Клінічна фармакологія

 

Ключові слова: діти, клінічна фармакологія, фармакодинаміка, терапія,

лікарські засоби

 

Гормони, їх аналоги та протигормональні препарати.

 

Гормональні речовини – це препарати, які отримують із залоз внутрішньої

секреції (або їх синтетичні аналоги), що специфічно впливають на обмін

речовин і регулюють різноманітні функції організму.

 

Протигормональні речовини – це хімічні речовини, які гальмують утворення

чи виділення гормонів або вступають з ними у конкурентні зв’язки.

 

Крім ендокринних залоз є ендокринні клітини, що синтезують гормони, які

містяться в багатьох органах, в т.ч. і органах імунної системи, де вони

регулюють виникнення і розвиток імунних реакцій.

 

Хімічна спільність нервової, ендокринної та імунної систем забезпечує

регуляцію гомеостазу організму. Залози внутрішньої секреції разом з

нервовою системою складають нейроендокринний комплекс, який складається

з п’яти взаємозв’язаних рівнів: органів-мішеней (І), ендокринних залоз

(ІІ), гіпофіза (ІІІ), гіпоталамуса (ІV), позагіпоталамусних чинників

(V). Гормони і ендокринні залози, які їх виробляють, тісно пов’язані у

єдину систему механізмами прямого і зворотного зв’язку. Сигнали для

приведення функції тканин і органів у відповідність з фізіологічними

потребами організму, надходячи до вищих центрів ендокринної системи

шляхом зовнішнього і внутрішнього або ефекторно-метаболітного зворотного

зв’язку, пригнічують або тимчасово припиняють інкреторну функцію

відповідних ендокринних залоз.

 

У нейроендокринному комплексі розрізняють три рівні інтеграції:

гіпоталамус і шишкоподібне тіло (епіфіз) (1), гіпофіз (2) і ендокринні

залози (3). Посередниками між першим і другим рівнем служить

рилізінг-гормони (РГ) та інгібіторні фактори (ІФ) гіпоталамусу, а другий

і третій рівні пов’язані з гормонами аденогіпофізу.

 

Отже, нейроендокринна система забезпечує регуляцію, координацію та

інтеграцію різноманітних функцій організму.

 

Більшість гормонів, які виділяються ендокринними залозами, надходять до

певних органів-мішеней у зв’язаному з білками стані. При цьому білки

крові відіграють головним чином транспортну функцію. Зв’язані з білками

гормони є біологічно неактивними – неспроможні зв’язувати і реагувати з

відповідним рецепторами. Для цього гормони повинні дисоціювати з

білками крові.

 

Фракція вільного гормону становить невелику частину тієї загальної

кількості, яка циркулює в крові, але саме і вона забезпечує біологічний

ефект. Зміна кількості білка, який зв’язує гормони, призводить до

розвитку патологічних станів, зумовлених надлишком або недостатністю

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ