UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗагальна фізіологія залоз внутрішньої секреції (загальна ендокринологія) (лекція)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4657
Скачало338
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Лекція на тему:

 

Загальна фізіологія залоз внутрішньої секреції (загальна ендокринологія)

 

План:

 

Загальна морфо-функціональна характеристика залоз вннутрішньої секреції.

 

Класифікація гормонів.

 

Механізм дії гормонів.

 

Поняття про залози внутрішньої секреції сформульоване І. Мюллером

(1830). Німецький фізіолог Адольф Бертольд у 1849 році вперше встановив,

що пересадження кастрованому півню в черевну порожнину сім’яників іншого

півня приводить до відновлення вихідних властивостей у кастрата. Цю дату

вважають датою народження ендокринології. В 1889 р. Броун-Секар

повідомив про досліди, проведені на самому собі — витяжки з сім’яників

тварин здійснили на старечий організм вченого (а йому було 72 роки)

«омолоджуючу дію». Однак, ефект омолодження тривав недовго — через 2—3

місяці він пропадав. Але головне, що дали ці досліди — це могутній

імпульс для розвитку ендокринології.

 

В 1901 р. російський дослідник Соболєв Л. В. довів, що панкреатична

залоза має здатність секретувати фізіологічно активну речовину, що було

ідентифіковано в 1921 р. Ф. Бантінгом і Ч. Бестом як інсулін. В 1902 р.

Старлінг і Бейліс висунули ідею про існування секрету, що сприяє

виділенню панкреатичного соку. Саме Старлінг дав йому назву «гормон» —

спонукаю до дії, до активності. Надалі ендокринологія інтенсивно

розвивалася і продовжує розвиватися в наші дні. Все більше стає

очевидним, що продукція фізіологічно активних речовин — це функція не

тільки залоз внутрішньої секреції, але і багатьох традиційно

неендокринних органів. Шлунково-кишковий тракт, нирки, печінка, серце

продукують гормони і гормоноїди.

 

Ще наприкінці минулого століття в кишечнику були виявлені хромаффінні

клітини, що інтенсивно зафарбовувалися хромом. В подальшому подібні

клітини були виявлені в стравоході, бронхах і інших відділах дихальної

системи. Австрійський патолог Фейртер, що знайшов ці клітини, об'єднав

їх у паракринну систему, вважаючи, що в них продукуються речовини,

подібні до гормонів. Англійський гістолог Пірс у 50-х роках нашого

століття встановив, що всі ці клітини здатні поглинати амінокислоти, що

ззовні вводяться — попередники гормонів і розщеплювати їх шляхом

декарбоксилювання, а з їхніх залишків синтезувати гормони. Він назвав

цей процес «Аміне Прекурссор Аптейк энд декарбоксилейшн». Перші букви

чотирьох цих слів склали абревіатуру — АПУД (1968 р.). Клітини одержали

назву — «апудоцити». Зараз вже відомо більш 50 типів апудоцитів, що

синтезують близько 50 гормонів, в тому числі — серотонін, мелатонін,

адреналін, гістамін, інсулін, гастрін, секретин, панкреозімін

(холецистокінін), вазоактивний інтестінальний гормон, бомбезин,

енкефаліни, ендорфіни, інсулін і багато інших. В цілому, системі АПУД

приділяють велику увагу в зв'язку з тим, що без апудоцитів порушується

нормальна діяльність організму.

 

ТИПИ ГУМОРАЛЬНИХ ВПЛИВІВ

 

Ендокринологія — наука, що вивчає розвиток, будову і функції залоз

внутрішньої секреції і клітин-продуцентів гормонів, біосинтез, механізм

дії й особливості гормонів, їх секрецію в нормі і при патології, а також

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ