.

Аудит бухгалтерської і податкової звітності (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
856 9761
Скачать документ

Реферат на тему:

Аудит бухгалтерської і податкової звітності

План

1. Фінансова звітність підприємства

2. Перевірка правильності складання балансу

3. Аудит податкової звітності

1. Фінансова звітність підприємства

Фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать
підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам)
відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством —
іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.
Фінансова звітність щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних з
місцевих бюджетів, подається відповідно фінансовим відділам
райдержадміністрацій, міськвиконкомів та фінансовим управлінням
обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій.
Комерційні банки подають фінансову звітність також Національному
банкові.

Аудитору слід пам’ятати, що порядок передбачає перед складанням річної
фінансової звітності обов’язкове проведення інвентаризації активів та
зобов’язань підприємства.

Проведення інвентаризації також є обов’язковим у разі:

– передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна
державного підприємства, перетворення державного підприємства в
акціонерне товариство;

– зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі
справ);

– установлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей, а
також за приписом судово-слідчих органів;

– пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії;

– ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених
законодавством.

Тому аудитору слід упевнитися, що у клієнта у всіх цих випадках
проведена інвентаризація і порядок її проведення та

врегулювання розбіжностей щодо фактичної наявності активів та
зобов’язань з даними бухгалтерського обліку відповідає вимогам,
визначеним Мінфіном.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для
прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про
фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.
Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним
законодавством.

Ст. 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні» встановлює перелік користувачів, які зобов’язані оприлюднювати
фінансову звітність шляхом її публікації, а саме: відкриті акціонерні
товариства, підприємства — емітенти облігацій, банки, інвестиційні фонди
та інвестиційні компанії, кредитні союзи, недержавні пенсійні фонди,
страхові компанії та інші фінансові установи. Однак, крім відкритої для
зовнішніх користувачів, існує ще й закрита звітність. У нормальних
умовах це природно. Перша звітність призначена для загального
користування зовнішніми користувачами та передбачена Законом. Закрита
звітність задовольняє інтереси власника, її призначення — у забезпеченні
більш ефективного управління внутрішніми підрозділами, у прийнятті
оперативніших рішень на рівні цехів, дільниць, бригад тощо. Це
досягається шляхом створення системи додаткового
внутрішньогосподарського або управлінського обліку. Тому в ст. 14
визначені суб’єкти, які зобов’язані надавати фінансову звітність
вузькому колу осіб: органам, до сфери управління яких вони належать,
власникам (засновникам) та трудовим колективам на їх вимогу. Тут маються
на увазі органи, уповноважені трудовим колективом, — рада трудового
колективу, профспілковий комітет тощо.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

– придбання, продажу та володіння цінними паперами;

– участі в капіталі підприємства; ~ оцінки якості управління;

– оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

– забезпеченості зобов’язань підприємства;

– визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

– регулювання діяльності підприємства;

– інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які
не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх індивідуальних
інформаційних потреб. Важливим чинником успішного функціонування
фондового ринку є забезпечення дотримання правил і стандартів розкриття
інформації як емітентами цінних паперів, так і професійними учасниками
ринку цінних паперів.

При перевірці аудитор повинен встановити, чи дотримуються на
підприємстві загальних вимог національних стандартів при складанні
фінансової звітності. Загальні вимоги до фінансової звітності викладені
в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі — П(С) БО 1),
затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Це
положення встановлює:

– мету фінансових звітів;

– їхній склад;

– звітний період;

– якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час
складання фінансових звітів;

– вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах. Склад та елементи
фінансової звітності

Фінансова звітність складається з балансу, звіту про фінансові
результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і
приміток до звітів.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються
відповідними положеннями (стандартами). Стаття наводиться у фінансовій
звітності, якщо відповідає таким критеріям:

– існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних
вигод, пов’язаних із цією статтею;

~ оцінка статті може бути достовірно визначена.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філій,
представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів
підприємства.

Фінансові звіти відображають фінансові результати операцій та інших
подій, об’єднуючи їх в основні групи за економічними характеристиками.
Виділяють п’ять груп елементів фінансових звітів (див. табл. 10.2).
Активи, зобов’язання та власний капітал безпосередньо пов’язані з
визначенням фінансового стану в балансі підприємства, а доходи і витрати
пов’язані з оцінкою діяльності у Звіті про фінансові результати.

Якісні характеристики фінансової звітності

Аудитор своїм висновком підтверджує якісні характеристики фінансової
звітності, встановлені П(С)БО (табл. 3).

Таблиця 3 Якісні характеристики фінансової звітності

Якісні характеристики фінансової звітності досягаються за рахунок
дотримання принципів її підготовки (табл. 4).

2. Перевірка правильності складання балансу

Загальний огляд бухгалтерської звітності

Річна фінансова звітність складається на завершальній стадії фінансового
обліку. Вона включає чотири типові форми, які заповнюються і подаються
за визначеними адресами: баланс підприємства (форма №1), звіт про
фінансові результати (форма №2), звіт про власний капітал (форма №3),
звіт про рух грошових коштів (форма №4).

Фінансова (бухгалтерська) звітність в Україні складається з певною
метою:

– для користувачів фінансової звітності;

– для узагальнення її на галузевих та загальнодержавних рівнях.

Крім фінансової звітності, в Україні з липня 1997 р. господарюючими
суб’єктами складається податкова звітність про фінансові результати — це
податкова декларація з численними додатками, інформація якої
узагальнюється державними органами контролю регіонального та
загальнодержавного рівнів.

Інформація звітності з фінансових результатів та податкової звітності
(декларації про прибуток) складається на основі узагальнення фактів
господарського та фінансового життя, але має різну мету. У першому
випадку — для визначення фінансового результату від господарювання
(балансового прибутку), а в іншому—для визначення прибутку, що підлягає
оподаткуванню, інформація про який має стратегічне значення для
державних контролюючих органів, але для суб’єктів господарювання не несе
економічного змісту. На рис. 10.8 наведені основні вимоги до річних
звітів.

Якість фінансової інформації зменшує інформаційний ризик споживачів
фінансових звітів. Недоброякісна, тобто викривлена інформація з
фінансових результатів, яка узагальнюється, спотворює макроекономічні
показники та сприяє прийняттю неадекватних управлінських рішень на
загальнодержавному рівні.

Основні якісні критерії оцінки показників фінансової звітності (в тому
числі звітності з фінансових результатів) такі: корисність;
релевантність, тобто своєчасність та прогнозованість; надійність, тобто
достовірність, перевірюваність та нейтральність. Достовірність
тлумачиться як репрезентативний критерій, що означає відповідність її
фактичного прояву відповідному описові.

Рис. 8. Основні вимоги до річних звітів

До якісних критеріїв інформації, відображеної у фінансовій звітності (в
тому числі у звітності з фінансових результатів), прийнятих у
міжнародній практиці з аудиту, належать такі як: наявність та можливість
викривлень; повнота відображення інформації; точність відображення
інформації; відповідність інформації даним облікових регістрів тощо.
Посилаючись на Закон України «Про аудиторську діяльність», основними
критеріями, за якими оцінюються показники річного балансу та річної
звітності (в тому числі звітності з фінансових результатів) є
достовірність та повнота балансу і звітності.

Метою ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності відповідно
до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні» є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої
та неупередженої інформації про фінансове становище, результати
діяльності та рух грошових коштів підприємства. Таким чином,
узагальнюючи якісні параметри оцінки інформації звітності з фінансових
Результатів, слід відзначити, що головними з них є: достовірність або
надійність, точність, повнота та корисність.

Аудиторська перевірка починається із загального огляду звітних форм
клієнта (їх склад та структуру ми розглянули в попередньому розділі).
При цьому увага, передусім, звертається на заповнення адресної частини
форм. Вид діяльності підприємства (реквізит «Галузь») повинен
відповідати його Статуту, а у разі ліцензування цього виду діяльності
необхідно перевірити наявність у підприємства ліцензії і строку її дії.
Слід мати на увазі, що запис у засновницьких документах про те, що
підприємство може займатися «…й іншими видами діяльності, не
забороненими законодавством…» не дає підстав акціонерному товариству,
створеному, наприклад, для виробництва холодильників, займатися
операціями з цінними паперами.

Визначення виду діяльності підприємства необхідне для правильного
розмежування доходів і витрат підприємства по основній та іншій
діяльності.

На наступному етапі перевіряють правильність заповнення звітності по
формі на наявність усіх передбачених показників, відсутність підчисток і
помарок та проводять логічний аналіз показників звітності з метою
визначення ділянок звітності з найбільшим інформаційним ризиком, тобто
де найвірогідніша можливість прояву шахрайства чи помилок в обліку і
звітності. Залежно від цього визначають ті операції й активи, які
повинні бути перевірені ретельніше, і ті, де можливо покластися на
інформацію клієнта.

Далі необхідно провести рахункову перевірку, тобто зіставити і
перевірити взаємозв’язок показників, відображених у різноманітних формах
бухгалтерської звітності.

Перевірка правильності складання балансу

Перевірка правильності складання балансу базується на наступних основних
моментах:

1)дані статей балансу на початок періоду повинні відповідати даним
балансу на кінець попереднього періоду. При зміні вступного балансу на
початок року порівняно зі звітними даними за попередній рік повинні бути
надані відповідні пояснення;

2) дані статей балансу на кінець звітного періоду повинні бути
підтверджені результатами інвентаризації;

3) суми статей балансу по розрахунках з фінансовими, податковими
органами, установами банків повинні бути звірені з ними і бути
тотожними;

4) дані заключного балансу повинні відповідати оборотам і залишкам по
рахунках Головної книги чи іншого аналогічного регістру бухгалтерського
обліку на кінець звітного року;

5) дані балансів на початок і кінець року повинні бути зіставленими.
Будь-які розбіжності в методології формування однієї і тієї ж статті
вступного і заключного балансів повинні бути пояснені.

Перевірка правильності відображення в балансі необоротних засобів

Перевірка правильності відображення в балансі нематеріальних активів і
основних засобів виділяє два основних моменти:

1) необхідно впевнитись у тому, що відповідні активи підприємства,
включені до складу нематеріальних активів і основних засобів, дійсно є в
наявності;

2) необхідно впевнитися в доцільності вибору методології відображення
господарських операцій та оцінки майна клієнта: а) поділ основних
засобів та нематеріальних активів на групи, за якими ведеться
бухгалтерський облік;

6) вибір методу амортизації об’єктів основних засобів та нематеріальних
активів;

3) необхідно перевірити, чи упродовж перевірюваного періоду не було
змін у методології обліку основних засобів та нематеріальних активів;

4) необхідно перевірити правильність обліку придбання, зносу і вибуття
нематеріальних активів і основних засобів. Наявність основних засобів
перевіряється на підставі інвентаризаційних карток, інвентаризаційних
описів і фактичної наявності.

Правильність нарахування зносу перевіряється вибірково шляхом складання
розрахунку за 1-2 квартали.

Перевірка правильності відображення в балансі фінансових інвестицій

До фінансових інвестицій належать інвестиції підприємства в Державні
цінні папери (облігації та інші боргові зобов’язання), Цінні папери і
статутні капітали інших підприємств, а також надання іншим підприємствам
позик.

У балансі їх відображають відповідно за статтями «Довгострокові
фінансові інвестиції» і «Поточні фінансові інвестиції».

При перевірці правильності відображення в балансі фінансових вкладень
перевіряють наявність цінних паперів, іх вартість, власника та
відповідність усіх реквізитів. При перевірці балансових даних аудитор
може прийняти рішення про більш глибоку перевірку певних питань.

Перевірка правильності відображення в балансі запасів

При перевірці відповідності фактичної наявності виробничих запасів, а
також запасів малоцінних і швидкозношуваних предметів і готової
продукції обліковим даним необхідно: звернутися до даних річної
інвентаризації; вибрати групи запасів, за якими слід провести суцільну
перевірку окремих запасів (наприклад, найбільш цінні чи дефіцитні) у
місцях зберігання та визначити групи для вибіркової перевірки.

Важливо звернути увагу на дотримання порядку зберігання матеріальних
цінностей на складах, відповідність місць зберігання умовам збереження
окремих видів запасів, наявність договорів з матеріально відповідальними
особами. Після чого перевірити оцінку та рух запасів.

Перевірка правильності відображення в балансі незавершеного виробництва

За статтею «Незавершене виробництво» в балансі повинні відображатися
залишки коштів на кінець звітного періоду за рахунком 23 «Виробництво».
При перевірці сум незавершеного виробництва слід керуватися Методологією
відображення господарських операцій та оцінки майна, обраною та
затвердженою наказом про облікову політику на підприємстві. Також
необхідно перевірити за статтею «Незавершене виробництво», чи
відповідають фактичні залишки даним, вказаним у балансі. Для цього,
по-перше, слід упевнитися, що дані обліку підтверджуються результатами
інвентаризації незавершеного виробництва та залишки незавершеного
виробництва правильно оцінені

0″3/4″ooooooooiaaaaaaaaaaaaaaaaa

5l6Oe6U6ooooooooooooooooooooccoooc

Eu

Eu

Eu

~AE?J!oooooooooooooooooooooooooooo

цтва оцінюють за фактичними виробничими витратами. Але в галузях
промисловості з серійним і масовим характером виробництва для спрощення
калькуляційних розрахунків незавершене виробництво можна оцінювати за
чинною нормативною (плановою) виробничою собівартістю. Тоді всі
відхилення від норм виробничих витрат списуються на собівартість готової
продукції.

Контролюючи оцінку незавершеного виробництва на підприємствах легкої,
харчової та інших галузей промисловості з коротким циклом технологічного
процесу необхідно пам’ятати, що деякі галузеві рекомендації з
планування, обліку і калькулювання продукції передбачають залишки
незавершеного виробництва тільки в основних прямих витратах. Наприклад,
у текстильній промисловості незавершене виробництво оцінюють лише за
вартістю вкладеної сировини і матеріалів. Усі витрати по обробці, в тому
числі витрати на оплату праці виробничих робітників, повністю відносять
на готову продукцію.

Перевірка правильності відображення в балансі готової продукції

По балансовій статті «Готова продукція» відображаються залишки готових
виробів, що знаходяться на складі та обліковуються на рахунку 26 «Готова
продукція». При перевірці необхідно впевнитися, що продукція, що
обліковується на рахунку 26, повністю укомплектована, пройшла
випробування та приймання, здана на склад по накладній.

Залежно від прийнятої облікової політики залишки готової продукції в
поточному обліку можуть оцінюватися за фактичною собівартістю і за
обліковими цінами (нормативною або плановою собівартістю) з обліком
відхилень фактичної собівартості облікових цін на окремому аналітичному
рахунку та за

іншими методами оцінки. В останньому випадку для доведення її оцінки в
балансі до фактичної виробничої собівартості ці відхилення додаються (зі
знаком «плюс» чи «мінус») до залишків продукції. При виконанні одиничних
замовлень і робіт може застосовуватись оцінка за вільними відпускними
цінами і тарифами, збільшеними на суму податку на додану вартість. При
цьому сума податку повинна враховуватись окремо.

Перевірка правильності відображення в балансі залишків грошових коштів
та дебіторської заборгованості

При перевірці правильності відображення в балансі грошових коштів не
слід обмежуватися лише порівнянням їх залишків у Головній книзі з
балансовими даними. По поточних рахунках в обслуговуючому банку слід
узяти підтвердження цих залишків, по касі — залишки звірити з даними
інвентаризації. Необхідно провести хоча б вибіркову перевірку
правильності ведення касових операцій за поточним рахунком (не менше 3-4
місяців) із залученням усіх необхідних облікових регістрів і первинних
документів. Це дозволить також зробити певні висновки про правильність
ведення бухгалтерського обліку на підприємстві і визначити коло тих
операцій (і рахунків), перевірці яких необхідно приділити особливу
увагу. При перевірці залишку по статті «Грошові кошти в національній
валюті» і звернути увагу на рахунок 33 «Інші кошти» та впевнитись у
наявності грошових документів та встановити, для яких потреб призначені
квитки, путівки та інші документи, визначити, за рахунок яких коштів
вони були оплачені.

Слід пам’ятати, що перед складанням бухгалтерського балансу проходить
переоцінка всіх грошових статей бухгалтерського обліку, виражених в
іноземних валютах.

Перевірка достовірності відображення в балансі поточних зобов’язань

При перевірці залишків по рахунках поточних зобов’язань слід звернути
увагу на заборгованість підприємств по депонованій заробітній платі,
встановити терміни невиплати заробітної плати, причини несвоєчасності
отримання заробітної плати.

По статтях зобов’язання за розрахунки з бюджетом відображається сума
заборгованості перед бюджетом на звітну дату-Ці дані повинні бути
підтверджені залишками у відповідних податкових документах.

Для контролю за достовірністю даних по статтях розрахунків
використовуються, якщо можливо, результати взаємної звірки розрахунків з
різними кредиторами.

При відображенні даних по розрахунках з постачальниками і підрядчиками
та іншими підприємствами слід враховувати терміни позовної давності, які
діють на території України.

Перевірка правильності відображення в балансі власного капіталу

Власний капітал складається зі статутного капіталу (рахунок 40),
пайового капіталу (рахунок 41), додатково вкладеного капіталу та іншого
додаткового капіталу (рахунок 42), резервного капіталу (рахунок 43),
нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) (рахунок 44), неоплаченого
капіталу (рахунок 46), вилученого капіталу (рахунок 45). Статутний
капітал є об’єднанням внесків власників підприємств (учасників,
засновників) у його майно в грошовому виразі в розмірах, визначених
статутними документами. Тому перевіряється, передусім, відповідність
величини статутного капіталу підприємства, відображеної у статті
«Статутний капітал» пасиву балансу, даним статутних документів. Протягом
звітного року величина статутного капіталу в акціонерних товариствах
повинна залишатися незмінною, а збільшення чи зменшення розміру
статутного капіталу може бути проведено лише за результатами розгляду
висновків діяльності підприємства за звітний рік і після внесення
відповідних змін до засновницьких документів.

Статутний капітал акціонерного товариства може бути збільшений шляхом
випуску нових акцій чи збільшення номінальної вартості раніше випущених
акцій, а також шляхом приєднання до статутного капіталу частки
нерозподіленого прибутку. Зменшення статутного капіталу проводиться у
випадках анулювання частини акцій чи зменшення номінальної вартості
акцій. Випуск акцій для покриття збитків підприємства заборонений.

Аналітично перевіряються всі інші статті балансу.

Перевірка звіту про фінансові результати

У процесі підтвердження достовірності інформації звіту з фінансових
результатів, який здійснюється аудитором під час аудиту фінансової
звітності, може виникнути три ситуації, коли:

– інформація, показана у звіті, відображає реальний результат
фінансово-господарської діяльності;

– інформація у звіті викривлена ненавмисно, тобто через помилки в
обліку, неправильне тлумачення законів, невірну інтерпретацію
господарських фактів та з інших причин;

– інформація у звіті викривлена через неправильне її відображення
працівниками підприємства з попереднім наміром, тобто шляхом умисного
застосування дій, які призводять до викривлення певної інформації.

Важливою якісною характеристикою інформації звітності з фінансових
результатів є повнота інформації, яка в Україні найчастіше стає причиною
викривлення цієї звітності. Так, за даними численних публікацій та
експертних опитувань, питома вага господарських операцій, здійснених у
тіньовому секторі економіки, складає від 40 до 55% за оцінкою різних
фахівців.

Якщо йдеться про викривлення показників фінансових результатів, то слід
визначити його мету — це заниження базових показників звітності, на
основі яких визначається балансовий прибуток, або їх завищення. У
зв’язку з тим, що показники звітності фінансових результатів пов’язані з
податковою звітністю, мета заниження таких показників полягає в ухиленні
від сплати податків. У разі, коли базові показники фінансових
результатів завищені, і, відповідно, на їх основі балансовий прибуток,
мета такого викривлення — поліпшення показників фінансової звітності для
надання її користувачам.

Однак, під час здійснення такої складної процедури, як підтвердження
достовірності і повноти показників звітності фінансових результатів, не
слід обмежуватися лише такими мотивами її викривлення.

Основними напрямами емпіричного дослідження є:

– визначення зовнішніх обставин, пов’язаних з діяльністю підприємства,
під тиском яких не відображаються реальні результати
фінансово-господарської діяльності;

– вивчення особистих мотивів, які спонукають посадових осіб, що мають
відношення до фінансової та податкової звітності, впливати на
достовірність інформації у цій звітності;

– виявлення причин, які сприяють приховуванню фактів недостовірного
відображення інформації про фінансові результати у фінансовій та
податковій звітності;

– виявлення мотивацій (психоаналітичний підхід), які здатні
виправдати факт недостовірного відображення інформації про фінансові
результати у фінансовій та податковій звітності;

– виявлення способів приховування фактів про невідповідність реальних
даних фінансових результатів, наданих у фінансовій та податковій
звітності;

– визначення заходів, які можуть сприяти більш достовірному
відображенню результатів фінансово-господарської діяльності у фінансовій
та податковій звітності.

Фінансовий облік виконує дві основні функції:

– вимірює і відображає фінансовий результат;

– відображає фінансовий стан підприємства: його активи, зобов’язання і
власний капітал.

Бухгалтерський облік, згідно із новими стандартами, побудований на
загальноприйнятих принципах бухгалтерського обліку і міжнародних
стандартах обліку і звітності. Він спрямований на:

– об’єктивне визначення й відображення фінансового результату
діяльності та фінансового стану;

– відображення ринкових ризиків;

– врахування впливу ринку на діяльність.

Тому вивчення показників звітності закінчується дослідженням
правильності відображення господарських фактів у бухгалтерському обліку.

3. Аудит податкової звітності

Розмежування між фінансовим та податковим обліком

Із набранням чинності Закону України «Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність» та П(С)БО відбулося повне розмежування між
бухгалтерським обліком, який надає інформацію для фінансової звітності,
і податковим обліком, який надає інформацію про нарахування та сплату
податків. На підставі податкового обліку складають податкові декларації,
які і є формами податкової звітності.

У першу чергу податковий облік забезпечує облік валових Доходів, валових
витрат, амортизації з метою визначення податку на прибуток.

Слід пам’ятати, що чистий прибуток за ф. 2 «Звіт про фінансові
результати» і прибуток, що підлягає оподаткуванню за декларацією про
прибуток підприємства, є нетотожними сумами. Тому фінансовий результат,
визначений як різниця між доходами і витратами, не може бути основою для
розрахунку податку на прибуток.

Система оподаткування в Україні досить складна для бухгалтерів
підприємства: велика кількість податків; кожен податок має свою ставку,
строки сплати, об’єкт оподаткування, регламентуючий документ тощо.
Робота із нарахування та сплати податків ускладнюється через часті зміни
в нормативних документах з оподаткування.

Підприємства сплачують загальнодержавні та місцеві податки і збори.

Загальнодержавні податки є обов’язковими. До них належать:

– податок на додану вартість;

– акцизний збір;

– податок на прибуток підприємств;

– податок на доходи фізичних осіб;

– мито;

– державне мито;

– плата (податок) за землю;

– рентні платежі;

– податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів;

– податок на промисел;

– збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного
бюджету;

– збір за спеціальне використання природних ресурсів;

– збір за забруднення навколишнього середовища; .

– збір на обов’язкове соціальне страхування;

– збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

– плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Податкова звітність

Підприємства повинні подати звітність до податкових органів за всіма
видами податків в установлені строки. Платник податків самостійно
вираховує суму податкового зобов’язання, яку вказує в податковій
декларації.

Податкові декларації приймаються контролюючим органом без попередньої
перевірки вказаних у ній показників. Якщо згідно з правилами податкового
обліку податкова звітність за окремим податком, збором (обов’язковим
платежем) складається наростаючим підсумком, то податкова декларація за
результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної
податкової декларації, при цьому остання не надається.

Встановлення форм або методів обов’язкової податкової звітності, які
передбачають надання зведеної інформації про окремі доходи, витрати,
пільги, а також інших елементів податкових баз, які були раніше
відображені в податкових деклараціях або розрахунках по окремих
податках, зборах (обов’язкових платежах), не дозволяється, якщо інше не
встановлено законами з питань оподаткування.

Податкові декларації надаються за базовий податковий (звітний) період,
який дорівнює:

а) календарному місяцю (в тому числі при сплаті місячних авансових
внесків) — протягом 20 календарних днів, наступних за останнім
календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (в тому числі
при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) — протягом 40
календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного
(податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г», —
протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного
(податкового) року;

г) календарному року для платників податку на прибуток фізичних осіб
(прибуткового податку з громадян) — до 1 квітня року, наступного за
звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік
розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових
податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три
квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним
законом з питань оподаткування, така декларація надається в терміни,
визначені Цим пунктом для такого базового податкового періоду.

Якщо останній день строку представлення податкової декларації припадає
на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається
наступний за вихідним або святковим робочий день.

Мета аудиту

Основною метою аудиту податкової звітності є висловлення думки аудитора
щодо достовірності, об’єктивності та відповідності чинному законодавству
показників звітності по нарахуванню та сплаті податків. Функціональними
завданнями є: коригування (рекомендації по виправленню помилок) та
стратегічне завдання, яке передбачає на підставі проведеного
аудиторського дослідження альтернативні методи оподаткування, які для
клієнта є найбільш оптимальними.

Аудит податкової звітності

При укладанні договору на аудиторські послуги аудитору бажано відразу
встановити метод організації аудиторської перевірки: суцільний чи
вибірковий. У зв’язку з тим, що по основних податках (податок на
прибуток, Податок на додану вартість, акцизний збір) датою виникнення
податкових зобов’язань (податкового кредиту) є дата, котра належить до
податкового періоду, в якому відбулася подія, що настала раніше: дата
зарахування (перерахування) коштів чи дата відвантаження продукції
(одержання сировини, послуг тощо), а також зважаючи на часті зміни в
нормативних документах, аудит податкової звітності доцільно проводити
суцільним шляхом.

Перевірка проводиться в такій послідовності:

– визначається перелік податків та зборів, які сплачує підприємство;

– аналізуються альтернативні методи оподаткування з метою
визначення оптимального оподаткування;

– вивчається нормативна база по кожному виду податків та зборів з
урахуванням змін у періоді, що перевіряється;

– встановлюється, чи підприємство є платником кожного із видів податків,
чи користується пільгами і в яких обсягах;

– визначається правильність визначення підприємством об’єктів
оподаткування;

– перевіряється правильність застосування розмірів ставок (платежів);

– перевіряється повнота та своєчасність сплати податків.

При аудиті податкової звітності аудитору слід пам’ятати про можливу
матеріальну відповідальність у випадку понесення клієнтом збитків через
сплату значних штрафів та пені, передбачених Законом України «Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом і
державними цільовими фондами», якщо буде доведено, що аудитором не
виявлені суттєві відхилення через неякісне виконання аудиторських
послуг.

Для того, щоб спростувати твердження відносно неякісного виконання
аудиту, аудиторові необхідно:

– правильно встановити та погодити з клієнтом метод організації
перевірки: суцільний чи вибірковий;

– у роботі чітко керуватися національними нормативами аудиту;

– зберігати необхідні робочі та підсумкові документи, які підтверджують
масштаб зробленої перевірки та доводять об’єктивну істину;

– за результатами виконаної роботи скласти висновок аудитора, звіт
клієнту про проведену роботу і акт приймання-передачі виконаної роботи.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020