.

Шахрайство та помилки в аудиті (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
846 6805
Скачать документ

Реферат на тему:

Шахрайство та помилки в аудиті

Відхилення в бухгалтерській звітності клієнта присутні майже
завжди. Аудитори в ході перевірки зобов’язані виявити

ту їх частину, в результаті якої суттєво перекручена звітність у цілому.
Відхилення в бухгалтерській звітності можуть бути суттєвими і
несуттєвими, допущені навмисно і ненавмисно.

Суттєві відхилення — це відхилення, які можуть вплинути на рішення
користувача фінансової звітності. Класифікація відхилень у фінансовій
звітності і ймовірність їх виявлення за допомогою методів господарського
контролю показана на рис. 5.

Будь-яка підозра щодо можливих неточностей або невідповідності записів в
інформації, що розглядається аудитором, примушує останнього розширити
процедури дослідження, щоб розвіяти свої сумніви чи підтвердити підозру.
Неточності або невідповідність інформації можуть виникати в результаті
протизаконних дій з боку посадових осіб.

Протизаконні дії — це дії посадових осіб, які суперечать законодавству і
здійснюються навмисно або ненавмисно. У зв’язку з цим одні протизаконні
дії посадових осіб можуть розцінюватись як шахрайство (обман), інші — як
помилка.

У результаті допущених відхилень у звітності не тільки перекручуються
показники роботи підприємства, але й може завдаватися шкода власникам
(засновникам), персоналу підприємства, кредиторам, Держбюджету та іншим
зацікавленим сторонам. Певним чином сконструйовані облікові записи
можуть бути засобом реалізації протизаконних дій, наприклад, присвоєння
матеріальних цінностей або грошових коштів певними особами.

Отже, всі правопорушення в облікових записах можна поділити на дві
групи: помилки і шахрайство.

Шахрайство — це навмисно неправильне відображення господарських операцій
та подання на цій основі заздалегідь перекрученої, недостовірної звітної
інформації її користувачам.

Найбільш повне визначення приведено в МСА 240 «Відповідальність аудитора
за розгляд шахрайства та помилок під час аудиторської перевірки
фінансових звітів». Саме визначення шахрайства доповнене переліком
можливих фактів обману. Проте в цьому визначенні не простежується мета
протиправних дій.

Дуже лаконічним і точним є визначення поняття шахрайства Дж.
Робертсоном. Він трактує його як «навмисне внесення фіктивної інформації
у фінансові звіти з метою введення будь-кого в оману, яке тягне за собою
збиток для інвесторів і кредиторів».

Помилка — ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті
арифметичних чи логічних помилок в облікових записах і групуваннях,
недогляду в повноті обліку чи неправильного подання фактів господарської
діяльності, наявності та стану майна, розрахунків тощо.

Таким чином, принципові відмінності між шахрайством і помилкою з точки
зору права — наявність або відсутність наміру. І особливо тяжкими серед
них є такі зловживання, які мають в своїй основі мотиви незаконного
особистого збагачення персоналу або окремих представників адміністрації.

Слід відзначити, що деякі навмисно допущені відхилення не підлягають
однозначному кількісному обчисленню, а значущість їх дуже велика через
можливі наслідки, які вони можуть викликати.

У свою чергу другий рівень відхилень — це помилки, здійснені по
некомпетентності, халатності і неуважності, а також помилки, викликані
недосконалістю системи бухгалтерського обліку і чинного законодавства, в
тому числі і податкового. На практиці такі помилки трапляються майже на
всіх економічних суб’єктах, які перевіряються.

Відхилення від норм

Як шахрайство, так і помилка є відхиленнями від наступних норм:

– від чинного законодавства;

– від нормативних актів, що регулюють діяльність організації і
методологію обліку;

– унаслідок недотримання протягом звітного року прийнятої облікової
політики відображення в бухгалтерському обліку окремих господарських
операцій та оцінки майна;

– через порушення принципу віднесення прибутків та витрат до
відповідних періодів;

– у результаті недотримання єдності в розмежуванні обліку витрат, які
належать до витрат виробництва та збуту, за рахунок прибутку і
спеціальних джерел покриття;

– унаслідок недотримання тотожності даних аналітичного обліку оборотам
і залишкам по рахунках синтетичного обліку тощо.

Слід пам’ятати, що відповідальність за виявлення і обґрунтування
шахрайства чи помилки несе аудитор. МСА 240 «Відповідальність аудитора
за розгляд шахрайства та помилок під час аудиторської перевірки
фінансових звітів» передбачено, що аудитор відповідає за аудиторський
висновок про фінансову звітність підприємства і не повинен відповідати
за виявлення абсолютно всіх фактів шахрайства і помилок, котрі можуть
істотно вплинути на достовірність фінансової звітності підприємства.
Проте аудитор повинен отримати гарантію відсутності істотних випадків і
фактів такого роду для написання позитивного аудиторського висновку.

У зв’язку з обмеженими можливостями аудиту не всі випадки шахрайства і
помилок, які істотно впливають на фінансову звітність підприємства,
можуть бути виявлені аудитором. Тому аудитор несе відповідальність за
правильність і відповідність використаних під час аудиту процедур
перевірки і за остаточну думку в аудиторському висновку, який
складається за результатами проведеної аудиторської перевірки.

Він матеріально відповідає (в межах умов підписаного договору) за
порушення, пов’язані з невідповідним виконанням ним своїх обов’язків,
які стали причиною матеріальних збитків клієнта.

Аудитор відповідає за виявлення шахрайства і непомічених чи
невиправлених помилок. Висновок аудитора повинен гарантувати, що
шахрайства та істотних помилок у фінансовій звітності підприємства
немає, або вони виявлені повністю чи виправлені.

Відповідальність за факти шахрайства або помилок покладається на
винуватців та на керівництво підприємства. Відповідальність за фінансову
звітність підприємства разом з відповідальністю за попередження та
виявлення фактів шахрайства та помилок покладається на керівництво
підприємства, котре постійно підтримує відповідність і ефективність
систем обліку і внутрішнього контролю підприємства.

Практика аудиту доводить, що всі помилки, які можуть мати місце у
звітності клієнта, належать до одного з наступних видів (рис. 6).

Суттєвість помилок та шахрайства

Установивши помилки та факти обману (шахрайства) аудитор робить висновки
щодо їх суттєвості. Аудитор може не звертати уваги на наявність
«несуттєвих» помилок, виявлених при тестуванні або в період здійснення
інших процедур.

Суттєвість — одне з найважливіших понять аудиту, яке передбачає, що
аудитор не повинен перевіряти всю діяльність підприємства або всю його
звітність з точністю до одиниць, у яких вона складена. Суттєвість — це
виражена в абсолютних одиницях можливість інформації вплинути на рішення
її користувача. Не може існувати ніякої точної формули для вираження
цього поняття. Говорячи про суттєвість, аудитор передбачає, що в кожному
конкретному випадку для кожного підприємства необхідно оцінювати ту
величину активів, пасивів або фінансових результатів, яка може змінити
думку щодо звітності і вплинути на рішення її користувача.

Рада з бухгалтерських стандартів Великобританії гак визначає суттєвість:
«інформація є суттєвою, якщо її відсутність чи викривлення може вплинути
на економічне рішення користувача, яке базується на фінансовій
звітності. Суттєвість залежить від величини інформації, що розглядається
в конкретних обставинах її ненаведення або перекручення».

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020