UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗагальна фізіологія ЦНС (лекція)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось20211
Скачало626
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Лекція на тему:

 

Загальна фізіологія ЦНС

 

План лекції

 

Методи дослідження функцій ЦНС.

 

Нейрон як структурна та функціональна одиниця ЦНС.

 

Нервові центри та їх властивості.

 

Рефлекторний принцип діяльності ЦНС.

 

Гальмування в ЦНС та його види

 

Принципи координації діяльності ЦНС

 

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІЙ ЦНС

 

При дослідженні функціонального стану ЦНС використовуються різні методи,

в тому числі і прості, що базуються на спостереженні за реалізацією

функцій ЦНС: сенсорної, рухової і вегетативної. Застосовуються методи

дослідження стану вищої нервової діяльності (ВНД), в тому числі методи,

що оцінюють здатність людини до виробленя умовних рефлексів, методи

оцінки вищих психічних функцій – мислення, пам’яті, уваги.

 

В експериментальній фізіології широко застосовуються хірургічні методи:

перерізки, часткової перерізки, екстирпації. Однак і в клінічних умовах

в ряді випадків використовуються ці методи ( з метою лікування, а не для

вивченя функцій). Руйнування структур мозку, перерізка окремих шляхів як

правило виконується з використання стереотаксичної техніки: введення

електродів в мозок людини або тварини в певні ділянки і на певну

глибину. Таким чином, наприклад, використовуючи електроліз, можна

видалити ділянку, що викликає епілептичні прступи. Піонером в цьому

напрямку був Пенфілд. В Росії цей метод використовували в клініці

академіка Н.П. Бехтеревої при лікуванні ряду патологій ЦНС, в тому

числі при хворобі Паркінсона. Використання цього метода для лікування

людей є обмеженим.

 

Найбільш активно в клінічній і експериментальнiй практицi

використовуються методи реєстрації електричної активності нейронів

мозку. Наприклад, метод мiкроэлектродной техніки - його можна навіть

використовувати на людині - під час операцій на мозку у відповідні

ділянки мозку вводиться скляна мiкропіпетка, за допомогою котрої і

реєструється електрична активність окремого нейрона. Це ж можна

здійснити з нейронами, ізольованими з організму.

 

Метод викликаних потенціалів (ВП) цікавий тим, що з його допомогою можна

оцінити всі ті структури мозку, які беруть участь в опрацюванні

інформації, що йде від даного рецептора. Якщо в дану ділянку мозку (де

знаходяться вiдвiднi електроди) надходить інформація, то в цій області

реєструються викликані потенціали.

 

Особливу популярність набув метод електроенцефалографii: реєстрація

сумарної електричної активності нейронів мозку. Здійснюється шляхом

реєстрації різниці потенціалів між двома точками, розташованими на

голові. Існує певна класифікація відведень, що використовуються при

реєстрації ЕЕГ. В цілому, ЕЕГ являє собою низкоамплитуднi коливання

електричної активності, частотні й амплітудні характеристики яких

залежать від стану ЦНС. Розрізняють ритми ЕЕГ:

 

альфа-ритм (8-13 Гц, 10-100 мк), бета-ритм (14-30 Гц, ампл. менше 20

мк), тета-ритм (7-11 Гц, ампл. більш 100 мк), дельта-ритм (менше 4 Гц,

ампл. 150-200 мк). Звичайно в умовах спокою в людини реєструється

альфа-ритм. В активному стані - бета-ритм. Перехід від альфа- до

бета-ритму або від тета- до альфа- і бета-ритму називається

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ