UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваФізіологія вегетативної нервової системи (лекція)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8546
Скачало383
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Лекція на тему:

 

Фізіологія вегетативної нервової системи

 

План лекції

 

Морфо-функціональні особливості ВНС.

 

Особливості передачі збудження в симпатичній системі.

 

Особливості передачі збудження в парасимпатичній системі.

 

Вищі вегетативні центри.

 

Вегетативна (ВНС) або автономна нервова система являє собою сукупність

нейронів головного і спинного мозку, що беруть участь у регуляції

діяльності внутрішніх органів.

 

Перші вiдомостi про структуру і функції автономної нервової системи

вiдносяться до часів Галена. Саме Гален дав назву «симпатичний»

нервовому стовбуру, розташованому уздовж хребетного стовпа, описав хід і

розподіл блукаючого нерва.

 

У 1801 році Франсуа Біша розділив життєві процеси в організмі на

тваринні і органічні, вважаючи, що тваринні процеси залежать від

спинного мозку, підпорядковані соматической системі, в той час як

органічні підпорядковуються симпатичній системі.

 

У 1907 році И. Рейл для позначення нервових структур, що регулюють

внутрішні відправлення, ввів поняття «вегетативна нервова система».

 

Роботами багатьох дослідників були отримані важливі факти, що

характеризують властивості і значення ВНС. Але основний етап у вивченні

ВНС пов'язаний з ім'ям англійського фізіолога Дж. Ленглi, що у 1889 р.

розробив і застосував на практицi так званий нікотиновий метод. У

високих концентраціях, як показав Ленглі, нікотин блокує передачу

збудження у ВНС. Ленглi ввів у літературу такі поняття як пре- і

постганглiонарнi волокна і вперше дав достатньо повний опис морфології

ВНС. Він розділив усю ВНС на два основних відділи - парасимпатичний і

симпатичний. Окремо ним була виділена так звана ентеринова система

(Мейсснерово й Ауербахово сплетення в кишечнику). Ленглi запропонував

називати ВНС автономною нервовою системою, що здатна, до відомих меж,

самостійно здійснювати процеси регуляцii дiятельностi внутрішніх

органів.

 

В наш час завдяки роботам багатьох фізіологів доведене існування

периферичних рефлекторних дуг (в ШКТ, серцевому м'язі і т.п.).

 

В даний час відповідно до чинної Міжнародної анатомічної номенклатури

термін «автономна нервова система» цілком заміняє усе iснуюче раніше, в

тому числі і термін «вегетативна нервова система», що традиційно широко

використовується в Росії.

 

Отже, вегетативна нервова система (ВНС) - це комплекс центральних і

периферичних, клітинних структур, що регулюють необхідний для адекватної

реакції всіх систем функціональний рівень внутрішнього життя організму.

 

ЦЕНТРАЛЬНІ СТРУКТУРИ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ (ВНС)

 

Розрізняють кранiобульбарний відділ ВНС, що включає в себе ядра III,

VII, IX і Х пар черепно-мозкових нервів, сакральний (тазовий нерв) і

тораколюмбальний відділи (ядра бічних рогів спинного мозку).

 

З погляду ієрархії керування всі утворення ВНС умовно поділяють на

поверхи. 1-й поверх представлений iнтрамуральними сплетеннями

(метасимпатична нервова система). 2-й поверх поданий паравертебральними

і превертебральними ганглiями, у яких можуть замикатися вегетативні

рефлекси, незалежно від вище розташованих утворень. 3-й рівень -

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ