ЛЕКЦІЯ
Гостре гнійне запалення середнього вуха. Мастоїдит. Антротомія
Гострий гнійний середній отит – це гостре гнійне запалення слизової
оболонки повітряносних порожнин середнього вуха. З даного визначення
еобхідно зробити два важливі висновки: по-перше, захворювання є
інфекційним; по-друге, до процесу залучаються усі відділи середнього
вуха – слухова труба, барабанна порожнина, сосковидний відросток, а не
тільки барабанна порожнина.
Значення цього захворювання полягає в наступних твердженнях:
Частота захворювання. Серед вушних захворювань перше місце за частотою
посідає гостре гнійне запалення середнього вуха. Гострий гнійний
середній отит складає 25-30% усіх вушних захворювань. Другою яскравою
цифрою є інший показник – в дитячій практиці гострий гнійний середній
отит становить 15-16% усіх, як амбулаторних, так і стаціонарних,
оториноларингологічних хворих.
Гострий гнійний середній отит може призвести до стійкого зниження слуху,
як за кондуктивним, так і за перцептичним типом. В цьому є соціальне
значення захворювання. Наші дослідження останніх років свідчать, що
процент нейросенсорної приглухуватості при гострих гнійних середніх
отитах надзвичайно великий – близько 50 %. Дообстеження цих хворих
показує, що близько 12 % хворих у майбутньому страждають на хронічну
нейросенсорну приглухуватість.
Одним із наслідків гострого гнійного середнього отиту може бути перехід
його у хронічну форму, що також веде до розвитку приглухуватості.
Значення гострого середнього отиту обумовлене і тим, що він може вести
до розвитку отогенних внутрішньочерепних ускладнень (менінгіту, тромбозу
мозкових синусів, абсцесу великих півкуль мозку та мозочка) і отогенного
сепсису.
Патогенез. Основні ланки.
Захворювання розвивається на фоні зниженої опірності організму, оскільки
інфекційний процес визначається взаємодією мікро- і макроорганізмів.
Відомо, що мікрофлора до певного моменту є умовнопатогенною, а при
зниженні опірності організму вона стає патогенною.
Шляхи проникнення інфекції у середнє вухо:
А) Рино-тубарний шлях. Це основний, найчастіший шлях проникнення
інфекції у середнє вухо. Інфекція з порожнини носа через слухову трубу
проникає в барабанну порожнину. Тому в типових випадках спочатку
розвивається гострий риніт, а потім – гострий отит.
Б) Проникнення інфекції у середнє вухо через зовнішній слуховий прохід.
Цей шлях можливий тільки при порушенні цілості барабанної перетинки
внаслідок побітової або бойової травми.
В) Гематогенний шлях проникнення інфекції в середнє вухо. Цей шлях є
основним при інфекційних захворюваннях – грипі, скарлатині, тифах та
інших.ї
В залежності від віку гострий отит має особливості перебіг.
А) Особливості анатомічної будови вуха у дітей.
У новонаоджених і немовлят слухова труба коротка, широка, лежить більш
горизонтально, нерідко зяє. При цьому немовлята більшу частину доби
лежать, виникає зригування, і інфікований вміст проникає у середнє вухо.
Б) Відсутність у немовлят набутого імунітету. Особливо це важливо, коли
малюк знаходиться на штучному годуванні.
В) Діти більше схильні до загальних інфекційних захворювань.
Г) У дітей частіше спостерігається гіперплазія лімфаденоїдної тканини
глотки. Гострі тонзиліти, аденоїдити сприяють виникненню затяжного
перебігу гострого середнього отиту.
Клінічна картина. Гострий гнійний середній отит характеризується
бурхливим розвитком, виразною загальною реакцією організму, появою
гнійного секрету в барабанній порожнині.
Гостре гнійне запалення середнього вуха проходить три стадії:
Розвиток запального процесу та наростання клінічних симптомів або
неперфоративна стадія.
Перфоративна.
Реперативна або зворотнього розвитку захворювання.
Що відбувається з перфорацією барабанної перетинки?
Невелика перфорація гоїться шляхом регенерації всіх трьох шарів, не
залишаючи ніяких слідів.
При великій перфорації середній фіброзний шар не регенерує і тоді
залишаються атрофічні ділянки, що може спричинити до погіршення слуху.
&
&
&
&
Інколи на місці перфорації утворюється рубцьова тканина з відкладанням
у ній солей вапна. Перфорація гоїться вторинним натягом. При отоскопії
лікар бачить рубець білого кольору, що свідчить про те, що в анамнезі у
хворого був гострий гнійний середній отит.
Якщо перфорація не закривається, то слизова оболонка барабанної
перетинки злютовується по краю із зовнішнім (епідермальним) шаром і
утворюється стійка перфорація.
Наслідки гострого гнійного середнього отиту.
Повне видужання.
Зниження слуху як наслідок адгезивного процесу у вусі. Може бути
неперфоративний і перфоративний адгезивний отит.
Перехід у хронічну форму – хронічний гнійний середній отит.
Розвиток складнень – мастоїдит, лабіринтит, парез лицевого нерва,
сепсис, внутрішньочерепні ускладнення.
Мастоїдит – запальне захворювання кістки сосковидного відростка.
Мастоїдит буває вторинним – як ускладнення гострого гнійного середнього
отиту, або розвивається в результаті загострення хронічного гнійного
середнього отиту. Виключно рідко буває первинний мастоїдит, тобто
самостійне захворювання, яке виникло без попереднього гострого або
хронічного середнього отиту. Первинно мастоїдит виникає в результаті
травми сосковидного відростка або гематогенного заносу гнійного
метастазу при сепсисі неотогенної природи, а також при сифілісі та
туберкульозі.
Переходу процесу на кістку сосковидног відростка і розвитку мастоїдиту
сприяють наступні моменти:
висока вірулентність інфекції;
загальна слабкість організму;
затруднене відтікання ексудату з порожнини середнього вуха, пізня
спонтанна перфорація барабанної перетинки;
нераціональне лікування гострого отиту, а саме – невчасно виконана
тимпанопункція і парацентез.
Можуть зустрічатися атипові (особливі) форми мастоїдиту.
Зигоматицит є результатом розповсюдження гнійного запального процесу при
мастоїдиті на виличний відросток. Зустрічається при вираженій
пневматизації скроневої кістки та розвитку клітин у виличному відростку.
Наявність набряку, а потім утворення абсцесу у виличній ділянці попереду
і вище від вушної раковини свідчить про зигоматицит.
Верхівково-шийний мастоїдит, найбільш частою формою якого є
Бецольдівський мастоїдит. Фрідріх Бецольд (1842-1902) – німецький
оториноларинголог. При цій формі мастоїдиту гній проривається через
внутрішню поверхню верхівки сосковидного відростку. Гній локалізується
глибоко під грудино-ключино-сосковидним м”язом. Утворюється болюча,
щільна припухлість саме під верхівкою сосковидного відростка.
Сосковидний відросток зовні не змінений, але контури верхівки не
пальпуються. Якщо вчасно не проведена операція, то гній може проникнути
у межистіння, в над- і підключичні ямки, у передхребетний або
заглотковий протори. Ця форма мастоїдиту може симулювати аденофлегмону
шиї або шийний лімфаденіт.
Скваміт – процес розповсюджується на клітини луси скроневої кістки.
Петрозит – в процес залучаються клітини пірамідної частини скроневої
кістки. Для нього характерна тріада Граденіго: 1. Гострий середній отит;
2. Тригемініт – сильний біль у середині голови, результат переходу
запального процесу на передню грань піраміди скроневої кістки, де лежить
трійчастий вузол, розміщений на верхівці піраміди скроневої кістки; 3.
Парез або параліч відвідного нерва, який проходить у верхівці піраміди
скроневої кістки, збоку від кавернозного синуса..
Антрит – запалення слизової оболонки черепа сосковидного відростка та
остеомієліт периантральної ділянки. Виникає у дітей перших місяців
життя. Сприяють його розвитку штучне годування, гіпотрофія, рахіт,
диспенсія, дизентерія, бронхопневмонія. Розрізняють дві форми антриту:
Явну, яка проявляється яскравими симптомами гострого середнього отиту,
нерідко з утворенням субперіостального абсцесу.
Латентну, при якій місцеві симптоми середнього отиту незначні, а
переважають загальні явища токсикозу.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
