UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваХронічнитй тонзиліт та його значення в клініці внутрішніх і дитячих хвороб. Гіперплазія піднебінних та глоткових мигдаликів (лекція)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1500
Скачало235
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ЛЕКЦІЯ

 

Хронічнитй тонзиліт та його значення в клініці внутрішніх і дитячих

хвороб. Гіперплазія піднебінних та глоткових мигдаликів

 

Хронічний тонзиліт може бути специфічним та неспецифічним. Специфічний

хронічний тонзиліт являє собою ураження мигдаликів інфекційними

гранульомами (туберкульозом, сифілісом, склеромою). Хронічний

неспецифічний тонзиліт є захворюванням інфекційно-алергічного характеру

з місцевими проявами у вигляді стійкої запальної реакції мигділика, що

мофологічно виражається альтерацією, ексудацією та проліферацією.

 

Важливість цієї проблеми визначається перш за все великою частотою

захворювання: за різними авторами, від 2 до 15% всього населення

страждає на хронічний тонзиліт. По-друге, з хронічним тонзилітом

пов"язане виникнення та погіршення перебігу цілої низки захворювань. Це

частіше всього серцево-судинні захворювання (а серед них - ревматизм),

захворювання нирок, суглобів, тиреотоксикоз.

 

Етіологія. Домінуюче місце в етіології хронічного неспецифічного

тонзиліту займає асоціація гемолітичного стрептокока групи А,

стафілокока та аденовірусів.

 

Патогенез. Формування вогнища хронічного запалення в мигдаликах та

розвиток тонзилогенних процесів в організмі відбувається в результаті

тривалої взаємодії інфекційного агента та макроорганізма.

 

Вирішальним в організації мікробних факторів у вигляді хронічного

тонзиліту є зміни загальної та місцевої реактивності організму,

алергічний стан, який може передувати або бути наслідком хронічного

тонзиліту.

 

До зниження реактивності організму ведуть наступні фактори:

 

Загальне та місцеве охолодження.

 

Нераціональне харчування - надлишок білкових продуктів і брак

вітамінів.

 

Несприятливі умови праці та побуту.

 

Інші вогнища хронічної інфекції - каріозні зуби, парадонтоз, гнійні

синуїти, аденоїдит. З вогнища інфекції бакиерії потрапляють в мигдалики.

Виникає регіонарний лімфаденіт на ці вогнища, що погіршує відтік лімфи з

мигдалика. Це сприяє виникненню хронічного тонзиліту.

 

Утруднення носового дихання - аденоїди, викривлення носової перетинки,

гіпертрофія носових раковин та інше.

 

Місцеві ознаки хронічного тонзиліту:

 

Гіперемія та валикоподібне потовщення країв піднебінних дужок.

 

Рубцеві спайки між мигдаликами та піднебінними дужками.

 

Розрихлені або рубцево-змінені та ущільнені мигдалики.

 

Казеозно-гнійні пробки або рідкий гній в лакунах мигдаликів.

 

Регіонарний лімфаденіт - збільшення защелепних лімфвтичних вузлів.

 

Лікування.

 

Консервативне, яке проводиться при компенсованій формі та при

декомпенсації, що заключається в рецидивах ангін.

 

Напівхірургічний: гальванокаустика, діатермокоагуляція, кріовплив на

піднебінні мигдалики, лакунотомія, вишкрібання лакун. Напівхірургічне

лікування показане при декомпенсованій формі, яка заключається в

рецидивах ангін та неефективному консервативному лікуванні. Ці методи є

нефізіологічними, оскільки вони порушують лакунарну систему, помповий

механізм мигдалика, руйнують анатомо-функціональну одиницю -

криптолімфон і спричинюють неможливість функціонування

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ