ЛЕКЦІЯ
Клінічна анатомія глотки, гортані. Поширені захворювання глотки і
гортані. Допомога цим хворим.
П л а н
Клінічна анатомія глотки
Захворювання глотки.
Клінічна анатомія гортані.
Захворювання гортані.
Глотка (pharynx) – порожнистий орган, складається з м’язів, де
відбувається перехрест дихальних шляхів із травним трактом. Розміщена в
ділянці шиї, спереду тіл шийних хребців, починаючи від склепіння черепа
до VІ шийного хребця, де переходить у стравохід.
Глотка поділяється на три поверхи:
Верхній – носова частина (носоглотка);
Середній – ротова частина (ротоглотка);
Нижній – гортанна частина (гортаноглотка).
Межею між верхнім та середнім відділами є подушки проведені
горизонтальною площиною від заднього кінця твердого піднебіння, а межею
між ротовою та гортанною частинами є верхній край надгортанника.
Лімфоїдне горлове кільце представлене мигдалинами: І та ІІ –
піднебінними; ІІІ – горловим; ІV – язиковим; V та VІ – трубними.
Піднебінні мигдалини розташовані на бокових поверхнях глотки, між
передніми і задніми піднебінними дужками.
Горловий мигдалик розташований в носовій частині глотки на задній та
задньоверхній стінці.
Язиковий мигдалик розташований на корені язика. Трубні мигдалики
розташовані в ямці Розсимюллера (горлова кишеня позаду слухових труб).
Фізіологія глотки.
Глотка являє собою частину травного та дихального шляхів і виконує такі
життєво-важливі функції:
прийом їжі – смоктання, ковтання;
голосо- та мовоутворення;
дихання.
Мигдалики, які входять до лімфаденоїдного глоткового кільця, відіграють
певну роль у формуванні місцевого та системного імунітету.
Методи обстеження глотки.
Обстеження ротової частини глотки називають орофарингоскопія.
Необхідні засоби: 1. Лобний рефлектор.
2. Шпатель.
3. Джерело світла.
Спочатку звертають увагу на стан ротової порожнини, після цього
оглядають глотку. За допомогою шпателя відтискають передні 2/3 язика
донизу. Визначають стан слизової оболонки піднебінних дужок та
мигдаликів, бічних та задньої стінок глотки.
Для огляду носової частини глотки проводять задню риноскопію.
Застосовуючи різні нахили підігрітого дзеркала, яке уводять за
піднебінну завіску, вдається оглянути хоани, отвори слухових труб,
сплетіння та бічної стінки носової частини горла.
У маленьких дітей часто доводиться застосовувати пальцеве дослідження
носової частини горла.
Для огляду гортанного відділу горла використовують непряму
гіпофарингоскопію, вона проводиться за допомогою гортанного дзеркальця
та марлевої серветки, виконується так само як непряма ларингоскопія. При
цьому оглядають грушоподібні синуси та вхід до стравоходу.
Захворювання глотки:
Аденоїди – гіпертрофія носоглоткового мигдалика, зустрічаються у дітей
віком від 3 до 12 років. У таких дітей порушується носове дихання,
нежить, зниження слуху, гугнява мова і типовий вираз обличчя з
напіввідкритим ротом.
Під час сну діти бувають неспокійні, часто прокидаються, хроплять.
Уранці встають стомлені, бліді, мало відпочивши за ніч. Дитина шкільного
віку з аденоїдними розрощеннями іноді відстає в заняттях, важко засвоює
уроки, неуважна.
Нерідко тривале утруднення носового дихання і перехід на ротове
приводять до неправильного розвитку лицевого черепа, внаслідок чого
верхня щелепа виступає вперед, прикус зубів порушується, сплетіння
твердого піднебіння поступовово підвищується. Дихання через рот також
несприятливе, позначається на становищі зубів, які, особливо різця,
нарізно зміщуються. Ротове дихання несприятливо позначається і на формі
грудної клітки.
Застійні явища в носі впливають через слізноносовий канал на коліктиву
ока, викликаючи її запалення. Нерідко у цих дітей – ларингіти,
трахеїти, бронхіти.
Аденоїди лікують переважно хірургічним способом. Для операції яку сестра
готує наступні інструменти:
баночки із стерилтним знеборлювальним розчином;
зонд з нарізною;
шприц з довгою голкою;
понхотом;
аденотом;
вілончатий шпатель;
стерильні марлеві серветки, кульки, вата.
Допомога медичної сестри при аденотомії у дітей.
Медична сестра для кращої фіксації загортає дитину у простирадло і
садить на коліна. При цьому ногами утримує ноги дитини, однією рукою
притискає її голову до своєї грудної клітки, а іншою – груди і руки
малюка. Під час оперативного втручання треба забезпечувати нерухомість
дитини, а при необхідності сестра повинна змінювати положення голови
пацієнта згідно з вказівками хірурга.
Догляд за хворим.
A Ae O a h
j
h/
h/
h/
h/
h/
&
F
dhgd/
$
dha$gd/
gd/
gd/
$
dha$gd/
$
dha$gd/
^ ” A A Ae
&
F
gd/
gd/
gd/
&
F
dhgd/
&
gd/
gd/
в. Це роблять для того, щоб своєчасно виявити кровотечу. Необхідно
уважно стежити за можливою кровотечею з рани у носоглотці. При виявленні
кровотечі слід негайно повідомити лікаря.
У перші 2-3 дні після операції прибирання у приміщенні повинно
проводитись тільки вологим способом. З дієти слід виключити гарячі та
холодні страви, грубу подразнюючу їжу.
Ангіна – це гостре інфекційне захворювання, що характеризується
запаленням лімфоїдної тканини глотки, переважно піднебінних мигдаликів.
Найчастіше збудником ангіни є В-гемолітичний стрептокок групи А. Ангіна
може проникнути в мигдалики від хворої людини повітряно- крапельним
шляхом або під час користування загальними подушками або рушником.
Крім інфекції важливе значення мають умови, що призводять до зниження
реактивності організму (переохолодження, вживання холодних напоїв,
продуктів, перевтоми, гіповітаміноз).
Класифікація:
Первинні: катаральна, лакунарна, фолікулярна, виразково-плівчата ангіни.
Вторинні: а) у разі гострих інфекційних захворювань – дифтерії,
скарлатини, горлового тифу, тумаремії.
Б) у разі захворювань системи крові – інфекційні
мононуклеозу, аграпулоцитозу, алімситарио-токсичної анемії, лейкозу.
Ускладнення: паратонзиліт, пригорловий абсцес, гнійний шийний лімфаделіт
і гострий тонзилогенний сепсис, ревматизм, гострий неврит, гострий
пієлоневрит, специфічний інфекційний поліартрит.
Дифтерія глотки – гостре інфекційне захворювання, що спричиняється
дифтерійною паличкою Лефлера.
У місці проникнення збудника, найчастіше у ротоглотці, розвивається
дифтеритичне запалення з утворенням плівок, що уражує переважно ділянку
зілі і мигдаликів.
Ознаки дифтерійного нальоту – плівки товсті, підвищуються над рівнем
слизової оболонки, знімаються важко, розповсюджуються на піднебінні
дужки, м’яке піднебіння, язичок чи “задню стінку глотки”, при знятті –
“пров’язка роси”.
Взяття мазка на дифтерію.
Необхідно:
два стерильні ватні тампони у стерильних пробірках (один – для глотки,
другий – для носа);
Шпатель;
Силограф;
“Журнал взяття мазків на дифтерійну паличку”.
Бланк “Направлення” мазків у бактеріологічну лабораторію.
Правою рукою виймають з стерильної пробірки ватний тампон, просять
обстежуваного відкрити рот. Шпателем притискають передні 2/3 язика та
вводять тампон у порожнину рота. Штрихоментним рухом спочатку проводять
обним боком ватника по правій половині зіва, а потім, не обертаючи
тампона – по лівій половині глотки. Виводять тампон з порожнини рота та
не торкаючись його стерильною частиною ні до зубів, ні догуб, занурюють
у стерильну пробірку. На пробірці силографом позначають номер з зіва
(3).
Хронічний тонзиліт – хронічне запалення піднебінних мигдаликів.
Причини:
повторні гострі запалення.
Запалення носа та приносових пазух, зубів.
Спадковість.
Гіповітаміноз, перевтома.
Форми:
Декомпенсована.
Компенсована.
Компенсована форма – лікування консервативне.
змащування мигдаликів розчином Люголя.
Полоскання глотки антисептичними розчинами (відвар трав, фурацилін).
Промивання лакун мигдаликів антисептичними розчинами.
Введення в лакуни дезинфікуючих розчинів.
Курс фізіотерапії УФФ, УФО, УВЧ.
Санація карієзних зубів, порожнини носа та пазух.
При загостреннях – а/б, с/а.
Декомпенсована форма – тонзилектомія.
Підготовка хворого до операції – психологічна підготовка, з’ясувати чи
немає алергії на антисептики, інколи планують застосовувати, чи не
приймав препарати які кровоточиві і зробити аналіз крові (час згортання
крові, RW, СНІД) у жінок чи немає менструації.
Догляд за хворими після тонзилектомії.
Протягом 3-5 днів після операції хворий повинен дотримуватись ліжкового
режиму. В перші 8-10 годин оперованому рекомендується лежати на боку
так, щоб слина не заковтувалась, а стікала у піднебіння до щоки Лотон. У
перші години після операції пацієнта просять обмежити активні рухи, по
можливості уникати кашлю і чхання – попереджують про кровотечі.
Медична сестра повинна слідкувати за можливим початком кровотечі з рани
в ротоглотці і у разі її виникнення – відразу ж повідомити лякаря. Для
зупинки кровотечі в/м ввести 2 мм 1% розчину вітасолу, 2 мл – 1,5%
розчину дицилону, в/в – 100 мл 5% розчину спентол – амінокапронової
кислоти, 10 мл – 10% -глюконату кальцію.
При болю – знеболюючі. Через 5 годин після операції можна дати чай чи
компот кімнатної температури.
На 1-2 добу оперовані отримують рідку їжу: молоко, сметану, бульйон.
Слід уникати холодних і гарячих страв. На 3-5 добу до раціону додають
каші, пюре, шматочок хліба. Повністю харчування на 6-8 добу.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
