Реферат на тему:
Ультраструктурні зміни нейронів спинномозкового вузла під впливом
фізичних навантажень середньої аеробної потужності
Відомо, що фізичне навантаження має високу біологічну активність і є
потужним негентропійним адаптогенним фактором [6]. Питання про його
вплив на м’язові тканини досить широко обговорене у вітчизняній і
зарубіжній літературі. Що ж стосується дії фізичного навантаження на
нервову систему, то в цій області дослідження проводились в значно
меншому об’ємі, а їх результати розрізнені і несистематизовані. Однак,
роль нервової системи в реалізації компенсаторних реакцій організму в
межах адаптаційного синдрому важко переоцінити [1], і якщо фізіологічні
механізми пристосувальних реакцій різних відділів нервової системи на
фізичне навантаження вивчені досить глибоко [2,4], тоді як про їх
морфологічний аспект відомо набагато менше.
В результаті експериментального дослідження було встановлено, що реакція
клітинного компоненту спинномозкового вузла є неспецифічною і залежить
від виду нейронів. 5-ти кратна дія фізичного навантаження викликає
реактивні зміни субклітинних органел у світлих нейронах. Насамперед це
стосується мітохондрій. Вони зазнають набряку, вакуолізації, частково
або повністю втрачають кристи. Відомо, що набряк мітохондрій
спостерігається при дії самих різноманітних альтеруючих факторів
[5,6,8]. Тому можна думати, що в нашому випадку набряк мітохондрій є
неспецифічною пристосувальною реакцією на зовнішній вплив, яка веде до
інтенсифікації процесів енергозабезпечення клітин.
В багатьох нейронах зростає число лізосом, гіпертрофуються цистерни
ендоплазматичної сітки і елементи комплексу Гольджі. Суттєво
збільшується кількість вільних рибосом. Така перебудова органел нервової
клітини забезпечує в подальшому формування структурного сліду адаптації
[5,7].
При збільшенні кратності дії фізичного навантаження середньої аеробної
потужності зміни цитоплазматичних структур в нейронах підсилюються і
набувають більш генералізованого характеру. В світлих нейронах
втрачається чіткість структури глибок хроматофільної субстанції. В
складі цих нейронів зростає кількість лізосом, з’являються аутолізосоми,
ліпофусцинові тільця. Мітохондрії нейронів представляють неоднорідну
популяцію. Поряд з набряклими, вакуолізованими мітохондріями з ознаками
дезінтеграції і деградації крист, зустрічаються дрібні і середні
мітохондрії із збереженими небагаточисленними кристами. Така розбіжність
в будові мітохондрій може зустрічатись навіть в межах одного нейрона.
В наступні періоди дії фізичного навантаження середньої аеробної
потужності з’являються зміни також і в темних нейронах. В їх цитоплазмі
виявляються ділянки концентрації вакуолізованих мітохондрій,
відбувається гіпертрофія комплексу Гольджі, розширення цистерн
ендоплазматичної сітки, що часто супроводжується фрагментацією і
зменшенням їх кількості.
Реакція ядерного апарату на вплив фізичного навантаження середньої
аеробної потужності проявляється утворенням неглибоких інвагінацій
каріолеми в окремих нейронах. Із збільшенням кратності дії фізичного
навантаження середньої аеробної потужності зміни ядерного апарату стають
більш вираженими, особливо у світлих нейронах. В них з’являється значна
кількість інвагінацій каріолеми, розширюється перинуклеарний простір,
ядерця вакуолізуються і нерідко збільшується їх кількість. Після 25-ти
кратного впливу фізичного навантаження середньої аеробної потужності в
каріолемі з’являються структури, які в літературі описані під
узагальненою назвою “відкриті пори”[4]. Можливо, що цей факт відображає
процес активації трансмембранного обміну і через такі пори здійснюється
транспорт ядерних продуктів в цитоплазму і в першу чергу РНК. Іноді в
ядрах із зміщеним ядерцем спостерігаються округлі тільця, які
утворюються внаслідок активації нейрона і судячи по даним літератури
можуть утворюватись при дії на організм не тільки фізичного
навантаження, але й інших хімічних та фізичних факторів [3].
h-e&3/43>7A
Література: Левицький В.А. Нейроно-гліо-капілярні взаємовідношення у складових компонентах простої рефлекторної дуги протягом постнатального періоду онтогенезу // Дис. …докт.мед.наук, Івано-Франківськ, 1997. – 464 с. Ломагин А.Г. Нарушение и восстановление ультраструктуры ядрышка при повреждении клетки физическими и химическими агентами. // Успехи соврем. биол., 1987. – т.103, вып. 1. – С.81-93. Манина А.А. Ультраструктурные основы деятельности мозга. –М.: Медицина, 1976. – 237 с. Машанский В.Ф., Рабинович И.М. Ранние реакции клеточных органоидов. – Л.: Наука, 1987. – 311с. Мошков Д.А. Адаптация и ультраструктура нерона. – М., Наука, 1985. – 198 с. Мицкан Б.М.Вплив гіпокінезії і рухової активності на ріст і диференціацію скелетних м’язів // Дис. …докт. біол. наук.- Івано-Франківськ,1997. – 493 с. Панин Л.Е., Маянская Н.Н. Лизосомы: роль в адаптации и восстановлении. – Новосибирск, Наука, 1987. – 95 с. Сытник К.М., Кордюм Е.Л., Недуха Е.М. Раститетльная клетка при изменении геофизических факторов. – Киев: Наукова думка, 1984. – 128с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
