UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПатогенна дія факторів зовнішнього середовища (лекція)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось14636
Скачало369
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Лекція

 

Патогенна дія факторів зовнішнього середовища

 

Патогенна дія факторів зовнішнього середовища пов‘язана, головним

чином, із впливом фізичних чинників: 1) механічної травми, 2) високої і

низької температури, 3) іонізуючого випромінювання, 4) високого і

низького атмосферного тиску, 5) електричного струму, 6) ультрачервоного

і ультрафіолетового випромінювання.

 

Механічна травма - це ушкодження тканини твердим тілом чи поширенням

вибухової хвилі. Місцево травма проявляється у вигляді розривів, забитих

місць, переломів, роздавлювання чи їхньою комбінацією. Часто механічна

травма поєднується з крововтратою, ушкодженням нервових стовбурів і

шкірних покривів. Найбільш важкими загальними проявами травми є

травматичний шок і синдром тривалого роздавлювання (краш-синдром).

 

• Краш-синдром - це патологічний процес, який розвивається в потерпілих

у результаті тривалого (4-8 г і більше) роздавлювання м’яких тканин

кінцівок уламками зруйнованих будинків, споруджень, брилами ґрунту при

обвалах у шахтах і ін.

 

У протіканні краш-синдрому розрізняють 3-и періоди: 1) ранній (до 3-х

діб) з перевагою явищ шоку; 2) проміжний (з 3-ої до 12-ої доби) з

перевагою гострої ниркової недостатності; 3) пізній (з 8-12-ої доби до

1-2 міс.) - період видужання, або період, який характеризується

перевагою місцевих симптомів.

 

У розвитку краш-синдрому велике значення мають 3-и патогенетичних

фактори: а) больове подразнення; б) травматична токсемія, обумовлена

всмоктуванням токсичних продуктів аутолізу тканин з вогнища ушкодження;

в) плазмо- і крововтрата, пов’язані із набряком і крововиливами в зоні

роздавлених чи довгостроково ішемізованних тканин.

 

При загальній дії на організм високої температури розвивається

гіпертермія (перегрівання), при місцевому - опіки. Тривале перебування

організму в умовах низької температури призводить до розвитку

гіпотермії, місцева ж дія низької температури є причиною відмороження.

 

У розвитку гіпер- і гіпотермії виділяють 2-і стадії: 1) компенсації і 2)

декомпенсації. У 1-у стадію завдяки захисно-компенсаторним реакціям

організму температура ядра тіла не міняється, незважаючи на дію

термічних факторів. Якщо зазначені реакції будуть недостатні, то настає

стадія декомпенсації, основною ознакою якої є вихід температури тіла за

межі норми.

 

? При гіпотермії захисно-компенсаторні реакції розвиваються в 2-ох

напрямках:

 

1) Реакції, спрямовані на обмеження тепловіддачі: а) спазм периферичних

судин; б) зменшення потовиділення; в) зміна пози й інших поведінкових

реакцій, що зменшують площу відкритих поверхонь тіла; г) підвищення

теплоізоляційних властивостей вовни у тварин за рахунок скорочення

гладких м'язів, які піднімають волосся (у людини збереглася рудиментарна

реакція - "гусяча шкіра").

 

2) Реакції, спрямовані на підвищення теплопродукції: а) збільшення

скорочувального термогенезу (підвищення тонусу скелетних м'язів, м'язове

тремтіння, довільні рухи); б) збільшення нескорочувального термогенезу

(посилення окисних процесів, роз'єднання окислювання і фосфорилювання).

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ