Лекція №
Показники діяльності стаціонарної (лікарняної) медичної допомоги
Для аналізу роботи стаціонару використовують різноманітні показники. По
самих скромних підрахунках, широко використовується більш 100 різних
показників стаціонарної медичної допомоги.
Ряд показників може бути згрупований, тому що вони відбивають визначені
напрямки функціонування стаціонару.
Зокрема, виділяють показники, що характеризують:
— забезпеченість населення стаціонарною допомогою;
— навантаження медичного персоналу;
— матеріально-технічну і медичну оснащеність;
– використання ліжкового фонду;
– якість стаціонарної медичної допомоги і її ефективність.
Забезпеченість, приступність і структура стаціонарної допомоги
визначаються наступними показниками:
1. Число ліжок на 10000 чоловік населення
Методика розрахунку:
Число середньорічних ліжок х 10000
—————————————————
Середньорічна чисельність населення
Цей показник може бути використаний на рівні конкретної території
(району), а в містах – тільки на рівні чи міста медико-санітарної зони в
найбільших містах.
2. Рівень госпіталізації населення в розрахунку на 1000 жителів
(показник територіального рівня).
Методика розрахунку:
Надійшло хворих усього х 1000
————————————————–
Середньорічна чисельність населення
До цієї ж групи показників відносяться:
3. Забезпеченість ліжками окремих профілів у розрахунку на 10 000
чоловік населення.
4. Структура ліжкового фонду.
5. Структура госпіталізованих по профілях.
6. Рівень госпіталізації дитячого населення й ін.
До цієї ж групи показників в останні роки відносять і такий важливий
територіальний показник, як:
7. Споживання стаціонарної допомоги в розрахунку на 1 жителя в рік
(число ліжко-днів, що приходяться на 1 жителя в рік на даній території).
Навантаження медичного; персоналу характеризують показники:
8. Число ліжок на 1 посаду в зміну лікаря (середнього медичного
персоналу).
Методика розрахунку:
Число середньорічних ліжок а стаціонарі (відділенні)
————————————————————————
——————–
Число зайнятих посад лікарів (середнього медичногого персо-
налу) у стаціонарі.
9. Укомплектованість стаціонару лікарями (середнім медичним персоналом).
Методика розрахунку:
Число зайнятих посад лікарів (середнього медичного персоналу в
стаціонарі) х 100 %
Число штатних посад лікарів (середнього медичного персоналу) стаціо
нарі
До цієї ж групи показників відносяться:
10. Функція лікарської посади
11. Індекс ефективності праці в стаціонарах .
Велику групу складають показники використання ліжкового фонду, що дуже
важливі для характеристики обсягу діяльності стаціонару, ефективності
використання ліжкового фонду, для розрахунку економічних показників
роботи лікарні і т.д.
12. Середнє число днів роботи ліжка в році (зайнятість ліжка в році)
Методика розрахунку:
Число ліжко-днів, фактично проведених хворими в стаціонарі
————————————————————————
—————–
Число середньорічних ліжок
Так називане перевиконання плану використання ліжкового фонду, що
перевищує число календарних днів у році, вважається негативним явищем.
Це положення створюється в результаті госпіталізації хворих на додаткові
(приставні) ліжка, що не включаються в загальне число ліжок відділення
лікарні, тоді як дні перебування хворих у стаціонарі на додаткових
ліжках входять у загальне число ліжко-днів.
Встановлено орієнтований показник середньої зайнятості ліжка для міських
лікарень у 330—340 днів (без інфекційних і родильних відділень), для
сільських лікарень — 300—310 днів, для інфекційних лікарень—310 днів,
для міських родильних будинків і відділень — 300—310 днів і в сільській
місцевості — 280—290 днів. Ці середні показники не можна вважати
нормативами. Вони визначені з обліком того, що частина лікарень у країні
щорічно ремонтується, частина вводиться в експлуатацію знову, при цьому
в різний час року, що приводить до неповного використання їхнього
ліжкового фонду протягом року. Планові завдання по використанню
ліжкового фонду для кожної окремої лікарні варто установлювати виходячи
з конкретних умов.
13. Середня тривалість перебування хворого на ліжку.
Методика розрахунку:
Число проведених хворими ліжко-днів
————————————————————-
Число вибулих хворих
Рівень цього показника коливається в залежності від ваги захворювання й
організації медичної допомоги. На показник тривалості лікування, у
стаціонарі впливає: а) вага захворювання; б) пізні діагностика
захворювання і початок лікування; в) випадки, коли хворі не підготовлені
поліклінікою до госпіталізації (не обстежені і т.д.).
При оцінці діяльності лікарні по показнику тривалості лікування варто
порівнювати однойменні відділення і тривалість лікування при тих самих
нозологічних формах.
14. Оборот ліжка.
Методика розрахунку:
Число пролікованих хворих (підлоги сума що надійшли, виписаних і
померлих
————————————————————————
—————–
Середньорічне число ліжок
Це один з найважливіших показників ефективності використання ліжкового
фонду. Оборот ліжка тісно зв’язаний з показниками зайнятості ліжка і
тривалості лікування хворих.
До показників використання ліжкового фонду також відносять:
15. Середній час простою ліжка
16. Динаміка ліжкового фонду й ін.
Якість і ефективність стаціонарної медичної допомоги визначається поруч
об’єктивних показником: летальністю, частотою розбіжності клінічних і
патолого-анатомічних діагнозів, частотою післяопераційних ускладнень,
термінами госпіталізації хворих, що вимагають екстреного хірургічного
втручання (апендицит, защемлена, грижа, кишкова непрохідність,
позаматкова вагітність і ін.).
17. Загальнолікарняний показник летальності.
Методика розрахунку:
Число померлих у стаціонарах 100%
————————————————————-
Число вибулих хворих (виписаних і померлих)
Кожен випадок смерті в стаціонарі лікарні так само, як і вдома, повинний
розбиратися з метою виявлення недоліків у діагностиці і лікуванні, а
також для розробки заходів для їхнього усунення.
При аналізі рівня летальності в стаціонарі варто брати до уваги померлих
удома (летальність удома) по однойменному захворюванню, тому що серед
померлих удома можливі важкохворі, котрі були необґрунтовано рано
виписані з чи стаціонару не були госпіталізовані. При цьому можливий
низький показник летальності в стаціонарі при великому рівні летальності
вдома по однойменному захворюванню. Дані про співвідношень числа
померлих у лікарнях і вдома дають відомі підстави для судження про
забезпеченість населення лікарняними ліжками і про якість позалікарняної
і лікарняної допомоги.
Показник лікарняної летальності; вважається в кожнім медичному
відділенні стаціонару, при окремих захворюваннях. Завжди аналізується:
18. Структура померлих хворих: по профілях ліжок, по окремих групах
захворювання й окремим нозологічним формам.
19. Питома вага померлих у першу добу (летальність у 1-і доба)
Методика розрахунку:
Число померлих у 1-і доба х 100%
———————————————
Число померлих у лікарні
Особливої уваги заслуговує вивчення причини смерті хворих у першу добу
перебування в стаціонарі, що настає унаслідок ваги захворювання, а часом
— неправильної організації екстреної допомоги (скорочена летальність).
Особливе значення має група показників, що характеризують хірургічну,
роботу стаціонару. Слід зазначити, що багато показників з цієї групи
характеризують якість хірургічної стаціонарної допомоги:
20. Післяопераційна летальність
21. Частота післяопераційних ускладнень, а також:
22. Структура оперативних утручань
23. Показник хірургічної активності
24. Тривалість перебування оперованих у стаціонарі
25. Показники екстреної хірургічної допомоги
Робота стаціонарів в умовах обов’язкового медичного страхування виявила
нагальну потребу в розробці єдиних клініко-діагностичних стандартів
ведення і лікування хворих (технологічних стандартів), що відносяться до
одній і тієї ж нозологічної групи хворих. Причому, як показує досвід
більшості Європейських країн, що розвивають ту чи іншу систему медичного
страхування населення, ці стандарти повинні бути тісно ув’язані з
економічними показниками, зокрема з вартістю лікування тих чи інших
хворих (груп хворих).
Багато країн Європи розвивають систему клініко-статистичних груп (КСГ)
чи діагностично – зв’язаних груп (ОК.) в оцінці якості і вартості
лікування хворих. Уперше система КСГ була розроблена і введена в
лікарнях США в законодавчому порядку з 1983 р. У Укрвїні в багатьох
регіонах в останні роки активізувалася робота з розробки системи КСГ,
адаптованої для вітчизняної охорони здоров’я.
Багато показників впливають на організацію стаціонарної допомоги, їх
необхідно враховувати при складанні графіків роботи персоналу лікарні.
До таких показників можна віднести:
26. Питома вага госпіталізованих планово і негайно
27. Сезонність госпіталізації
28. Розподіл хворих, що надійшли, по днях тижня (по годинник доби) і
багато інших показників.
ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ ТА ІНШІ СЛУЖБИ ЛІКАРНІ
Визначена частина найбільш важких хворих у стаціонарах умирає. У
середньому показник лікарняної летальності (по всіх стаціонарних
установах України складе 2 – 3 %, За законом, смерть хворого а
стаціонарі насамперед повинний констатувати лікар: або лікуючий лікар,
або черговий лікар. На відділенні (бажано в спеціальній чи кімнаті
кабінеті) труп повинний знаходитися 2 години, а потім його транспортують
у прозекторську (патологоанатомічне відділення) стаціонару.
Задачами патологоанатомічної служби є:
1) установлення причин і механізму смерті (танатогенеза) з розкриттям
сутності і походження захворювання шляхом розкриття з наступним
гістологічним дослідженням органів і тканин;
2) прижиттєве визначення характеру патологічного процесу за допомогою
гістологічного дослідження біопсийного матеріалу;
3) розширення знань лікуючих лікарів шляхом обговорення результатів
патологоанатомічного дослідження і консультативна допомога з питань
клінічної патології;
4) зіставлення клінічного і патологоанатомічного діагнозів з метою
контролю якості лікувально-діагностичного процесу;
5) участь у роботі лікувально-контрольних комісій;
6) наукова розробка й узагальнення результатів роботи відділення.
Для виконання даних задач у патологоанатомічному відділенні:
1) Проводяться розкриття всіх померлих у стаціонарі (виключення
передбачені законодавством);
2) виконуються гістологічні дослідження — посмертні і прижиттєві
(біопсийного матеріалу);
3) проводяться цитологічні дослідження — посмертно і прижиттєво (при
наявності відповідної лабораторії);
4) періодично проводяться загально лікарняні анатомічні й
клініко-анатомічні конференції, присвячені розбору особливо складних
клінічних чи випадків окремих питань клінічної патології;
5) проводяться обговорення випадків грубих помилок у діагностиці,
тактику, лікуванні хворих на засіданнях лікувально-контрольних комісій;
6) готуються аналітичні звіти про причини смерті хворих, якості їхнього
ведення в стаціонарі.
У великих містах патологоанатомічна служба може бути централізована зі
створенням відповідних центрів (бюро). Аналогічні центри можуть
створюватися на міжрайонному рівні (у сільській) місцевості). Дані
центри обслуговують, як, правило, 6—10 тисяч ліжок. Централізація і
концентрація сучасного устаткування (у т.ч. комп’ютерної техніки),
висококваліфікованих кадрів, наявність власного автотранспорту
дозволяють:
1) проводити більш складні види досліджень;
2) прискорити терміни їхнього проведення;
3) мати більш повну інформаційну базу, що дає можливість для глибокого
наукового аналізу й узагальнень;
4) у більшому обсязі проводити організаційно-методичну і
науково-консультативну роботу.
У Центрах у більшості випадків існують роздільні секційні і біопсійні
відділення, а також відділення по різних профілях патологій (загальне,
інфекційне, дитяче, онкологічне й ін.).
В останні роки у великих містах стали практикуватися розкриття померлих
удома, що проводять на базі патологоанатомічних відділень деяких чи
лікарень патологоанатомічного Центра (Бюро). Це дає можливість
об`єктивізувати оцінку причин смерті хворих, що вмерли поза стаціонаром,
і якості ведення пацієнтів на амбулаторно-поліклінічному етапі. Крім
того, доповнюється база даних про причини і механізм смерті.
При наявності розкриття лікарське свідчення про смерть видається
лікарем-патологоанатомом.
Серед інших служб і підрозділів лікарні необхідно виділити лікарняну
аптеку і лікарняне господарство.
?
¦
?
A
A
`
AE
j?//////////////////eUeUeUeUeUeUe
?
e
z ¶ p 4 oooocOeOeooEc??°¤¤ooo
E
E
E
E
E
E
E
E
E
E
E
E
E
6†6TH6\8aL??aaOAEAE??????OOO??AE??
E
ErEpItLOM:NvNooaeaeaeOeEEEEEEEE?°¤¤
E
E
E
E
?????????E?рою, предметами відходу за хворими й іншим медичним майном
здійснює лікарняна аптека. Завідувачем аптекою є провізор, що має вище
фармацевтичне утворення. Організація праці працівників аптеки, порядок
виготовлення, збереження і відпустки лік, особливо сильнодіючих, а також
особливо коштовних, облік їхньої витрати ведуться в аптеці відповідно до
вимог і вказівок Державної фармакопеї. Відпустка лік і інших видів
спеціальних медичних засобів виробляється аптекою по вимогах відділень.
Сильнодіючі отрутні й особливо коштовні засоби відпускаються по вимогах
відділень, візуємим не тільки завідувачем, але й обов’язково головним
лікарем чи його заступником.
В останні роки в умовах швидко розвивається фармацевтичного ринку
лікарні змушені проводити Широкомасштабну маркетингову діяльність на
предмет пошуку надійних і відносно «дешевих» постачальників ефективних
лікарських препаратів як вітчизняних, так і закордонного виробництва. У
цьому відношенні особливу роль грає комп’ютеризація лікарняної аптеки,
створення модемного зв’язку з міський (регіональної) фармацевтичною
інформаційною системою на предмет одержання достовірної й оперативної
інформації про постачальника лік, якості тих чи інших лікарських
засобів, цін на ліки, умовах для автоматизованого замовлення лікарських
препаратів зі складу і т.д.
Лікарняне господарство. Сучасна лікарня по своєму пристрої й обсягу
діяльності представляє дуже складний медичний і господарський організм,
тому керівництво господарською службою лікарні повинна бути покладена на
досвідчену, знаючу лікарняну справу господарників. Лікарняне
господарство включає складний комплекс задач, від правильного рішення
яких багато в чому залежать благополуччя хворих і результати лікування.
До цих задач у першу чергу відносяться харчування хворих, білизняне
постачання, устаткування, благоустрій, санітарно-технічний зміст
лікарні.
Організація харчування хворих. Харчування хворих взагалі і дієтичне
особливо є найважливішим складеним компонентом комплексного лікування й
істотним фактором у загальних заходах щодо обслуговування хворих.
Господарська служба повинні постачати лікарні безперебійно доброякісними
продуктами по встановлених нормах і в необхідному асортименті;
організовувати їхню належну обробку і готування їжі відповідно до
технології і вимог дієтології; забезпечувати доставку готової їжі (чи
напівфабрикати) у палатні відділення, використовуючи для цієї мети
спеціальні пристрої і транспорт. Усередині палатних відділень роздача
їжі хворим здійснюється через буфетні, куди їжу доставляють з харчоблока
і підігрівають, – якщо в цьому є необхідність. За якість готування їжі і
її відповідність призначенню лікаря несуть відповідальність чи дієтолог
дієтсестра, шеф-кухар, старша медична сестра і палатна сестра
відділення. Меню складає лікар-дієтолог (у великих лікарнях) чи ж
дієтсестра по призначенню лікуючого лікаря при участі старшого кухаря
харчоблока лікарні, відповідно до заявок старших медичних сестер
відділень.
В останні роки зросла роль служби маркетингу в сфері придбання і
безперебійного постачання лікарень доброякісним і недорогим продуктами
харчування для хворих. Лікарні укладають прямі договори на постачання
продуктів харчування, напівфабрикатів з фермерами, великими
сільськогосподарськими товариствами, продовольчими базами і т.д.
Представники господарської служби лікарні активну участь приймають у
сільськогосподарських ярмарках і укладають договору на придбання, підвіз
за графіком протягом усього року з того чи іншого регіону
сільськогосподарських продуктів харчування високої якості по відносно
низьких оптових цінах.
Білизняне господарство лікарні підрозділяється на 3 види: для змісту
хворих (натільна і постільна білизна й ін.), роботи персоналу (халати,
куртки, головні убори і т.д.) і для лікувально-діагностичного процесу
(для операційних блоків, родильних відділень і ін.).
Важливим і складним розділом господарської діяльності лікарні є
постачання м’яким інвентарем, знезаражування, прання білизни, його
маркірування, доставка в лікарню і розподіл по відділеннях.
Існують 3 основні системи знезаражування, прання і доставки білизни в
лікарню: лікарняна — весь цикл завершується в умовах однієї лікарні;
міжлікарняна — організується 1 пральня на кілька лікарень (чи для всього
міста, району) і міжвідомча — ці функції покладені на установи
комунального господарства міста (району).
В останні роки явно виправдує себе система організації кущових (для
декількох лікарень) мини пралень, створених у формі АТЗТ. У таких
міні-пральнях застосовуються новітні сучасні технології прання,
знезаражування, маркірування і доставки білизни в стаціонар». При цьому
ціни в таких мини пралень — у середньому в 3 рази нижче, ніж у міських
пральнях.
Служба стерилізації і знезаражування. Стерилізація інструментарію,
устаткування і матеріалів, а також знезаражування відходів і предметів
відходу за хворими – дуже складна проблема. В даний час вона зважується
створенням централізованих стерилізаційних у структурі лікарні й інших
медичних установ, а також організацією спеціальних стерилізаційних
підприємств, єдиних для всього міста, району.
У лікарняній і іншій лікувально-профілактичній установах організуються
центральні стерилізаційні відділення (ЦСО), для чого використовують
спеціальні механізми й устаткування по обробці і підготовці до повторної
стерилізації. В даний час індивідуальні і типові проекти в
лікувально-профілактичних установах передбачають ЦСО.
Лікарняні меблі призначені для оснащення палатних відділень (окремо для
дорослих і дітей), кабінетів, лабораторій і аптек. Лікарняні меблі
виробляються на спеціалізованих фабриках. До лікарняних меблів відносять
ліжка (звичайні і функціональні), столики приліжкові, піднімальні
надліжкові для читання і прийому їжі, пересувні шафки -столики-шафки для
розвозу їжі, медикаментів, чистої і брудної білизни, ширми пересувні
лікарняні, крісла-каталки, підйомники для перекладання хворих і ін.
Лікарняні меблі повинні відповідати архітектурно-планувальному рішенню
палатний відділень і інших структурних підрозділів лікарні, а також
сучасної медичної технології. Усі вітчизняні лікарняні меблі
стандартизовані, її номенклатура, габарити, форма й основні
медико-технологічні вимоги розглядаються і затверджуються спеціальною
комісією.
До лікарняних меблів пред’являються наступні основні вимоги:
— функціональний характер, відповідність основним вимогам
лікувально-діагностичного процесу і відходу за хворими;
— гігієнічна і естетична відповідність задачам лікарні;
— сполучення простоти і добірності конструкції й обробки з міцністю і
довговічністю експлуатації;
— зручність збирання і відходу за хворими — легкість пересування,
переносу, безшумність, можливість дезінфекції без порушення якості
обробки.
Водопостачання лікарні. У сучасних лікарнях усі відділення і структурні
підрозділи забезпечуються холодною і гарячою водою, а операційні блоки,
реанімаційні відділення, лабораторії й аптеки обладнані спеціальною
мережею трубопроводів для централізованого постачання дистильованою
водою.
Норма постачання водою (усіма її видами) обчислюється для лікарень у
розрахунку на. 1 ліжко в 1 добу: від 250—300 л (мінімальне) до 450—500 л
(максимальне).
Опалення. Найбільше широко поширене центральне водяне опалення низького
тиску. У великих містах опалювальну систему лікарень, як правило,
підключають до теплоцентрів, а в невеликих містах і селищах застосовують
автономну систему опалення, зі своєї котельні, що передбачається з
розрахунку не тільки опалення лікарні, але й інших приналежних їй
приміщень. Потужність лікарняної котельні з обліком зазначених вище
нестатків проектується на 25—40 % вище на випадок подальшого розширення
ліжкової потужності лікарні (будівництво додаткових корпусів) і
необхідності заміни одного з казанів при виході його з ладу.
Гігієнічна характеристика різних систем опалення свідчить про те, що
найбільш оптимальним з гігієнічної точки зору є повітряне опалення з
верхньої подач-подач-нагрітого повітря. Потім – панельний тип опалення з
розташуванням нагрівачів у чи перегородках у зовнішніх стінах і,
нарешті, горизонтальне плинтусове з нагрівачами під вікнами.
В е н т и л я ц і ї в лікарні приділяється особлива увага. Це
обумовлено не тільки важливістю нормального обміну повітря для хворих і
персоналу, але і необхідністю створення найбільш оптимального
мікроклімату в приміщеннях, своєчасного виділення і видалення з
приміщень різних шкідливих речовин і неприємних запахів (з лабораторій,
рентгенівських, фізіотерапевтичних кабінетів, інгаляторіїв -і т.д.), а
також попередження внутрішньолікарняних заражень.
Гігієнічні нормативи вентиляції в лікарні визначаються кратністю обміну
повітря в одиницю часу і ступенем очищення повітря, що надходить, у
приміщення. Для відділень інфекційних, гнійної хірургії, шкірних,
лабораторій і ін. оптимальним вважається обмін повітря в, обсязі 40 м/г
у розрахунку на 1 лікарняне ліжко, для інших відділень — 30—35 м3.
У відділеннях інфекційних, гнійної хірургії, лабораторіях і
патологоанатомічних витяжка повітря повинна на 20—25 % перевищувати його
приплив. В операційних і реанімаційних блоках, родильних залах, навпаки,
приплив повітря повинний на 15—20 % перевищувати витяжку. Гігієнічна
оцінка повітря в палатних і інших приміщеннях лікарні виробляється на
підставі рівня змісту в ньому двоокису вуглецю, його бактеріального
забруднення й окислюваності. Так, з урахуванням критерію окислюваності
чистота повітря в палатах на 1 м повітря визначається у відповідності з
наступними орієнтованими нормативами: чисте повітря — від 6 мг ІЗ2,
помірковано від б до 10 мг; забруднений— понад 10 мг.
Вентиляція може бути природної і штучний. Природна — за допомогою
кватирок і фрамуг — менш досконала, тому що не регулюється і створює
дискомфорт. Найбільш ефективна штучна вентиляція (приточно-витяжна),
особливе кондиціонування.
Серед інших господарських служб лікарні істотну роль грають транспортна
служба, система електропостачання, система очищення, система видалення і
знищення твердих і інших покидьків у лікарні, система постачання
медичною технікою і її експлуатацією й іншими службами і системи.
На закінчення необхідно виділити деякі перспективи і пріоритет у
розвитку стаціонарної допомоги в найближчі роки.
У «Концепції розвитку стаціонарної медичної допомоги в період реформи
охорони здоров’я в Росії», відзначено, що проведення реорганізації
стаціонарної медичної допомоги повинне здійснюватися паралельно з
реформою первинної медичної допомоги по шляху переходу до
загальнолікарської практики. Передбачено диференціацію лікарняних
установ на рівні лікувально-діагностичного процесу з відповідним
розподілом ресурсів. Доцільне виділення наступних типів стаціонарів.
1. Лікарняні установи інтенсивного обслуговування, орієнтовані переважно
на надання екстреної допомоги і лікування гострих хворих. Такі лікарні
повинні мати високий рівень лікувально-діагностичного процесу, оснащені
сучасними лікувально-діагностичними засобами і новітнім медичним
устаткуванням, з могутнім блоком анестезіолого-реанімаційної й
інтенсивної допомоги. Середні терміни перебування хворого в таких
стаціонарах не повинні перевищувати 5—7 днів. Потреба в даних ліжках — 9
%.
2. Лікарні, орієнтовані на лікування планових хворих. Середня тривалість
перебування хворого на ліжку в таких стаціонарах складе 10—15 днів.
У цій групі виділяють:
2.1. Лікарні загального профілю, де медична допомога виявляється в
середньому по 5—7 основних спеціальностях. Потреба в ліжках складе 38%.
2.2. Спеціалізовані лікарні. Потреба в ліжках складе 20 %.
3. Лікарні доліковування і реабілітації. Середні терміни лікування
хворого — 15—25 днів. Потреба в таких ліжках складе 22%.
4. Лікарні медико-соціального типу (лікарні сестриного відходу,
гериатричні лікарні і т.д.). Середня тривалість перебування хворих 25—40
днів. Потреба в ліжках складе близько 6%.
Організація лікарень 3 і 4-го типів доцільна на базі лікарень невеликої
потужності.
5. Хоспіси — спеціалізовані стаціонарні установи для надання комплексної
медико-соціальної допомоги інкурабельним онкологічним хворим. Терміни
перебування хворого на ліжку не обмежені. Потреба в ліжках складає не
менш 5%. У 1994 р. вперше в Україні було проведено комплексне
дослідження організації медико-соціальної допомоги інкурабельним
онкологічним хворим у Києві з розробкою нормативів потреби в цьому виді
допомоги.
Слід зазначити, що функціонування лікарняних установ 4 і 5-го типів
можливо тільки за умови фінансування з різних джерел: бюджет охорони
здоров’я, засобу ОМС, соціального забезпечення, пенсійного фонду,
благодійні фонди і пожертвування приватних осіб і т.д.
На закінчення ще раз необхідно підкреслити, що реформа стаціонарної
допомоги неможлива без реформи первинної ланки охорони здоров’я, а саме—
амбулаторно-поліклінічної допомоги населенню.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
