.

Особливості організації медико-соціального забезпечення сільського на-селення (лекція)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
297 4913
Скачать документ

Лекція №

Особливості організації медико-соціального забезпечення сільського
населення

Серед організаційних принципів сучасної соціальної медицини одним з
важливих є дотримання єдності і наступності медичної допомоги населенню
в міській і сільській місцевості. Величезна частина населення світу
проживає в сільських районах.

Медична допомога сільському населенню будується на основних принципах
організації охорони здоров’я. Однак фактори, що визначають розходження
між містом і селом, впливають на організаційні форми і методи роботи
сільських медичних установ: характер розселення жителів, радіус
обслуговування, сезонність робіт, вплив погодних умов при польових
роботах, специфічні умови трудового процесу, невпорядкованість
господарсько-побутової діяльності і побутових умов,
регіонально-національні особливості і звичаї, освітній і культурний
рівень і ін. Організація медико-соціальної допомоги на селі, її обсяг і
якість залежать від далекості медичних установ від місця проживання
пацієнтів, укомплектованості кваліфікованими кадрами й устаткуванням,
можливості одержання спеціалізованої медичної допомоги, можливості
реалізації нормативів медико-соціального забезпечення. Умовно виділяють
3 етапи надання лікарської допомоги сільським жителям. Основними
організаційними формами медичної допомоги є стаціонарна і роз’їзна.

Перший етап — сільська лікарська чи ділянка (з обліком нових
організаційних структур) територіальні медичні об’єднання, що включають
дільничну лікарню, фельдшерські і фельдшерсько-акушерські пункти,
здоровпункти, родильні будинки, ясла-сади й ін. На цьому етапі сільські
жителі одержують кваліфіковану медичну допомогу (терапевтичну,
хірургічну, акушерську і гінекологічну, стоматологічну й ін.). Ці умови
найбільше відповідають дотриманню принципів загальнолікарської практики
і сімейного медико-соціального обслуговування.

Сільська лікарська ділянка є ланкою першого контакту пацієнтів у системі
медичного обслуговування. Його основна задача — надання населенню
ділянки доступної кваліфікованої, наближеної до населення, лікарській
допомозі і проведення санітарно-протиепідемічних заходів. Чисельність
населення на ділянці — від 5000 до 7000 — 10000 чоловік. Найближчою
медичною установою, куди звертається сільський житель, є
фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП). ФАП організується в населених
пунктах з числом жителів від 700 до 1000, а при далекості більш 7 км від
населеного до 500 жителів.

Основними задачами ФАП є надання долікарської допомоги і проведення
санітарно-оздоровчих і протиепідемічних заходів, спрямованих на
профілактику захворювань, зниження захворюваності і травматизму,
підвищення санітарно-гігієнічної культури населення. Фельдшер ФАП робить
першу медичну допомогу при гострих захворюваннях і травмах, проводить
щеплення, фізіотерапевтичні заходи й ін.

Основною медичною установою на сільській лікарській ділянці є дільнична
чи лікарня самостійна лікарська амбулаторія (поліклініка). Характер і
обсяг медичної допомоги в дільничній лікарні в основному визначаються її
потужністю, оснащенням, наявністю лікарів-фахівців. Надання амбулаторної
і стаціонарної допомоги терапевтичним і інфекційним хворим, допомога в
родах, лікувально-профілактична допомога дітям, невідкладна хірургічна і
травматологічна допомога входять у коло прямих обов’язків лікарів
дільничної лікарні, незалежно від її потужності. У штаті сільської
дільничної лікарні в залежності від її потужності, чисельності населення
і відстані до центральної районної лікарні (ЦРБ) можуть бути лікарі по
основних спеціальностях (терапія, педіатрія, стоматологія,
акушерство-гінекологія і хірургія).

Основними критеріями при організації сільської лікарської ділянки
(територіального медичного об’єднання) є кількість населення, радіус
обслуговування і характер території.

У різних країнах маються свої особливості в організації первинної
медичної допомоги сільському населенню. Загальний принцип їхньої роботи
складається в наближенні медичної допомоги до місця проживання і до
місця роботи; здійсненні переходу до системи загальнолікарської практики
і сімейного обслуговування; наданні амбулаторної допомоги і клінічних
лабораторних обстежень; наявності лікарських кабінетів терапевта,
хірурга, педіатра, акушер гінеколога, стоматолога й ін. У найбільш
віддалених місцевостях можуть бути створені невеликі стаціонари для
дорослих і дітей, для надання допомоги при пологах і ін.

У ряді країн при відсутності лікарів-фахівців в амбулаторії педіатрична
і гінекологічна допомога виявляється в рамках роз’їзної системи медичної
допомоги. На думку експертної Ради ВІЗ дільничні медичні служби повинні
розташовувати невеликим числам родильних ліжок і палат для екстреної
терапевтичної і хірургічної допомоги, особливо, якщо транспортування
хворих з цієї місцевості утруднені. В інших випадках пропонується
різноманітна структура сільських медичних установ: від медичного центра
без ліжок до цілком; розвитий сільської лікарні у віддалених чи районах
лікарні з ліжками для визначених захворювань. Деякі фахівці розглядають
можливість перетворення сільських лікарень у стаціонари для
реабілітації, відбудовного лікування і тривалого змісту.

Висловлюються сумніви в доцільності існування малих дільничних лікарень.
Доведено, що в більш великих лікарнях менше засобів (у розрахунку на
ліжко-місце) приходиться витрачати на опалення, зміст обслуговуючого
персоналу, господарсько-технічні нестатки, харчування,
інженерно-технічна облаштованість і ін. У силу цих розумінь сільські
дільничні лікарні залишаються потужністю не менш 25—35 ліжок, а менші
перетворені в лікарські амбулаторії і центри загальнолікарської
практики.

Наступним (другим) етапом забезпечення сільського населення медичною
допомогою є центральне (районне) територіальне медичне об’єднання на
чолі з центральною районною лікарнею (ЦРБ), що маються у всіх районних
адміністративних територіях. У кожнім районному центрі функціонує центр
державного санітарно-епідеміологічного нагляду (ГСЭН).

Можуть бути міжрайонні спеціалізовані центри, диспансери, центри
здоров’я й ін. Керівником служби охорони здоров’я є головний лікар
району (чи районного медичного об’єднання), що очолює і центральну
районну лікарню. Санітарно-протиепідемічною службою району керує
головний державний лікар району, що є головним лікарем ГСЭН. На рівні
району визначаються районні фахівці, в обов’язок яких входить
лікувально-консультативна й організаційна робота зі спеціальності.

У районну лікарню звертаються сільські жителі по напрямках медичних
установ сільської ділянки (територіальної медичної установи) при
необхідності спеціалізованої медичної допомоги, функціонального
обстеження, консультації в лікарів-фахівців. Категорії районних лікарень
визначаються чисельністю населення району, числом ліжок (з обліком
сільських дільничних лікарень), чисельністю лікарських кадрів і ін.
Штатний розклад районних лікарень дозволяє мати лікарів усіх
спеціальностей. Незалежно від категорії всі районні лікарні можуть мати
найсучасніше лікувально-діагностичне устаткування. Центральне районне
територіальне медичне об’єднання є головною ланкою в охороні здоров’я
сільської адміністративної території, що здійснює спеціалізовану,
кваліфіковану медичну допомогу по основних її видах. Крім того, фахівці
центральної районної лікарні (ЦРБ). Здійснюють організаційно-методичне
керівництво всіма медичними установами району. У своєму складі ЦРБ має
наступні структурні підрозділи: стаціонар з основними спеціалізованими
відділеннями, поліклініку з консультативними прийомами лікарів-фахівців,
лікувально-діагностичні відділення, організаційно-методичний кабінет,
відділення швидкої і невідкладної медичної допомоги та інші структурні
підрозділи (морг, харчоблок, аптека й ін.). Для організації
лікувально-профілактичної допомоги, надання методичної і консультативної
допомоги лікарям сільського (дільничного) територіального медичного
об’єднання по різних лікарських спеціальностях районна лікарня виділяє
так званих районних фахівців. Це, власне кажучи, завідувачі відділеннями
центральної районної лікарні, найбільш досвідчені по своїй спеціальності
лікарі. Кожний з них очолює всю лікувальну справу в районі в рамках
своєї спеціальності, виїжджає для консультацій, проводить показові
операції, обстеження і лікування хворих, направляє бригади
лікарів-фахівців у медичні установи сільської ділянки, заслуховують
звіти лікарів дільничних лікарень, завідувачів фельдшерсько-акушерськими
пунктами, аналізує плани робіт, зі статистичні звіти, проводить наукові
конференції, семінари, підвищення кваліфікації на робочому місці й ін.

З метою кращого забезпечення спеціалізованою медичною допомогою
створюються міжрайонні спеціалізовані центри (відділення), оснащені
сучасним устаткуванням. Міжрайонні спеціалізовані центри здійснюють
лікарську і консультативну допомогу, здійснюють організаційно-методичну
роботу, підвищують кваліфікацію медичного персоналу районних і
дільничних лікарень і поліклінік, аналізують показники здоров’я і
фактори ризику, що визначають захворюваність по визначеній
спеціальності. Важливим структурним підрозділом центральної районної
лікарні є організаційно-методичний кабінет, робота якого спрямована на
забезпечення методичного керівництва, аналіз діяльності медичних
установ, здійснення заходів щодо підвищення якості
лікувально-профілактичної роботи, підвищення кваліфікації фахівців,
організацію роботи з медичної статистики й оцінки здоров’я населення,
вивчення і поширення нових сучасних форм роботи з медичного
обслуговування, перспективне планування розвитку охорони здоров’я
району; організацію роботи з позабюджетної комерційної діяльності і
медичного страхування.

T V ae e ?o†

?

{„{0|????aO??aaOE3/43/4?O3/43/4§

?

? ійно-методичного керівництва кабінети повинні мати у своєму
розпорядженні дані про економіку і санітарний стан району, про мережу й
укомплектованість медичних установ кадрами, про забезпеченість населення
різними видами медико-соціального забезпечення. Очолює
організаційно-методичну роботу заступник головного лікаря районного
територіального медичного об’єднання.

У плані роботи оргметодвідділа повинні бути представлені такі основні
розділи як заходу щодо вивчення здоров’я населення; оцінці діяльності й
ефективності роботи медичних установ району і відділень ЦРЛ; заходу щодо
підвищення якості медичної допомоги, швидкої і невідкладної допомоги;
упровадженню нових видів діагностики і лікування; поліпшенню
етико-деонтологічних аспектів у колективі медичних установ; заходу щодо
знижена захворюваності; заходу щодо підвищення кваліфікації медичних
працівників; по керівництву статистичної звітності; по підвищенню рівня
пропаганди здорового способу життя і ін. На основі систематичного
аналізу стану здоров’я населення району, планів районних установ кабінет
складає комплексний план заходів щодо поліпшення медичної допомоги і
зміцненню здоров’я населення району.

Забезпечення методичного керівництва обліково-статистичною роботою і
контролю за нею у всіх установах району є найважливішою функцією
оргметодкабінета. В обов’язку кабінетів входить прийом річних звітів. На
підставі даних звітних форм і спеціального аналізу Оргметодкабінет
складає огляд про стан здоров’я різних груп населення й оцінює показники
охорони здоров’я. В оргметодкабінетах повинні бути зведення про районні
конференції і заняття з лікарями і середнім медичним персоналом, про
семінари за участю районних фахівців, спеціалізації і підвищенні
кваліфікації медичних працівників (які в сільській місцевості повинні
проходити 1 раз у 5 років),

Щомісяця, щокварталу кабінет обчислює основні показники роботи кожної
медичної установи: погодинне навантаження лікарів на прийомі і по
наданню допомоги вдома, активність лікарів при наданні допомоги вдома,
середню зайнятість лікарняного ліжка, середні терміни перебування
хворого на ліжку, функцію/оборот ліжка, летальність, розбіжність
діагнозів і ін. Проводиться аналіз якісних показників діяльності по ЦРБ
і по районі з розробкою заходів щодо поліпшення.

Основними критеріями оцінки якості й ефективності діяльності медичних
установ сільського району є: показники захворюваності населення
(загальна, з тимчасовою втратою працездатності, дитяча), первинного
виходу на інвалідність, смертності, дитячої смертності; число скарг
населення на приступність, якість і своєчасність медичної допомоги;,
розподіл хворих за результатами лікування (видужання, поліпшення, без
змін, погіршення); розбіжність клінічного і патологоанатомічного
діагнозів; лікарняна летальність при окремих захворюваннях і по
відділеннях; своєчасність госпіталізації і початку лікування й ін.
Докладний аналіз показників діяльності центральної районної лікарні
оцінюється за наступними показниками:

А. Характеристика штатів

1. Укомплектованість лікарських посад (у %).

1. Укомплектованість посад середніх медичних працівників (у %).

Відсоток укомплектованості лікарських посад визначається в цілому як по
районі, так і по лікарні, поліклініці; крім того, обчислюється
укомплектованість по основних лікарських спеціальностях (терапія,
хірургія, акушерство, гінекологія).

Отримані показники порівнюються з аналогічними показниками за попередній
рік.

При цьому оцінюється:

1. Як змінилися показники в порівнянні з попереднім роком.

2. За якими показниками відбулося поліпшення, погіршення показника
укомплектованості.

3. Порівнюються показники із середньо обласними.

Б. Аналіз діяльності поліклініки і стаціонару оцінюється такими ж
показниками як міська поліклініка і лікарня.

Третій етап (рівень) медичної допомоги Сільському населенню — обласний
обласна лікарня з поліклінікою, диспансери, стоматологічна поліклініка)
обласний центр державного санепіднагляду й ін.). На цьому етапі
виявляється висококваліфікована медична допомога по всіх спеціальностях.

Обласна лікарня робить висококваліфіковану і спеціалізовану лікувальну
допомогу, є науково-організаційним, методичним і навчальним центром
охорони здоров’я. Основні її функції: забезпечення висококваліфікованою,
спеціалізованою, консультативною і стаціонарною медичною допомогою;
надання організаційно-методичної допомоги лікувально-профілактичним
установам і екстреній медичній допомозі засобами санітарної авіації;
керівництво і контроль за статистичним обліком і звітністю
лікувально-профілактичних установ області; аналіз якісних показників
захворюваності, інвалідності, загальної і дитячої смертності, розробка
заходів, спрямованих на їхнє зниження; проведення заходів щодо
спеціалізації й удосконалення лікарів, середнього медичного персоналу.

Структурними підрозділами обласної лікарні є: стаціонар, консультативна
поліклініка, лікувально-діагностичні відділення, кабінети і лабораторії,
оргметодвідділ з відділенням медичної статистики, відділення екстреної і
планово-консультативної медичної допомоги. В організаційно-методичній
роботі медичних установ області беруть участь головні фахівці комітету з
охорони здоров’я (головні хірург, терапевт, педіатр) і позаштатні
обласні фахівці (найчастіше завідувачі спеціалізованими й
вузькоспеціалізованими відділенями).

Ліжкова потужність обласної лікарні залежить від чисельності населення
області. Найбільш доцільні обласні лікарні на 700—1000 ліжок із усіма
спеціалізованими відділеннями. Основними задачами консультативної
поліклініки обласної лікарні є: забезпечення спрямованим хворим з
медичних установ дільничного чи районного рівня кваліфікованої
консультації по чи встановленню уточненню діагнозу, розпорядження обсягу
і методів лікування, визначення потреби в стаціонарній допомозі у
відділеннях обласної лікарні. Обласна поліклініка виконує не тільки
консультативно-лікувальну функцію, але й оцінює якість роботи сільських
лікарів, районних і дільничних лікарень.

Діяльність обласної поліклініки варто розглядати як дуже ефективну форму
організації сільської охорони здоров’я.

В обласну консультативну поліклініку хворі направляються, як правило,
після попередньої консультації й обстеження в районних лікарів-фахівців.
Для рівномірного розподілу потоку хворих, обласна поліклініка регулярно
повідомляє про наявність вільних місць у гуртожитку, у відділеннях
лікарні, погоджує терміни надходження хворих з установ сільської
місцевості. Консультативна поліклініка разом з відділенням екстреної і
планово-консультативної допомоги організує і проводить виїзні
консультації лікарів-фахівців. На кожен хворого консультативна
поліклініка дає медичний висновок, у якому вказується діагноз
захворювання, проведене лікування і подальші рекомендації. Поліклініка
систематично аналізує випадки розбіжності діагнозів, помилки, допущені
лікарями лікувально-профілактичних установ районів при обстеженні і
лікуванні хворих на місцях.

Відділення екстреної і планово-консультативної медичної допомоги,
використовуючи засобу санітарної авіації – чи інший транспорт, робить
екстрену і консультативну допомогу з виїздом у віддалений населений чи
пункт місця дислокації (роботи) сільського жителя. Відділення забезпечує
транспортування хворих у медичні установи, виклики з районів і підтримує
зв’язок із бригадами,. спрямованими для надання медичної допомоги;
Відділення екстреної допомоги в невідкладних випадках організує доставку
хворих у супроводі медичного персоналу в спеціалізовані установи за межі
області, термінову доставку різних медичних препаратів і засобів,
необхідних для порятунку життя хворих.

Уся діяльність обласної лікарні по керівництву сільськими медичними
установами координується, аналізується і направляється спеціальним
підрозділом — організаційно-методичним відділом. Будучи структурної
часті обласної лікарні й у підпорядкуванні головного лікаря лікарні,
організаційно-методичний відділ служить базою обласного керування
охорони здоров’я по аналізі стану здоров’я населення, оцінці діяльності
установ охороні здоров’я, лікувально-профілактичного обслуговування
населення.

Серед основних напрямків роботи і функцій організаційно-методичного
відділу обласної лікарні необхідно виділяти такі як організаційна,
методична, науково-практична, консультативна, планово-нормативна,
учбово-методична, медико-статистична, кадрово-штатна,
організаційно-масова й ін.

До організаційної діяльності відноситься вивчення, узагальнення,
розподіл досвіду передових установ (базових і профільних), організація
комплексних медичних обстежень населення, проведення планових виїздів,
складання і видання інструктивно-методичних і нормативних матеріалів.

Організаційні форми науково-практичної роботи включають планування
наукових досліджень, упровадження результатів наукових розробок у
практичну роботу медичних установ, зв’язок з кафедрами медичних вузів і
відділами науково-дослідних інститутів, організацію наукових конференцій
і семінарів, участь лікарів у роботі наукових суспільств, публікацію
матеріалів і ін.

Планово-нормативна функція передбачає комплексне планування оздоровчих
заходів на адміністративних територіях обласного центра, участь фахівців
медичних установ в економічному і медико-соціальному розвитку області.

Учбово-методичний напрямок передбачає планування заходів щодо підвищення
кваліфікації фахівців (курси удосконалення, робочі місця, семінари,
переривчасті курси, учбово-наукові конференції, ординатура,
аспірантура).

Фахівцями оргметодвідділа складаються положення про роботу суспільних
рад лікарень, про спільну діяльність з депутатськими комісіями з охорони
здоров’я, суспільством Червоного Хреста, з різними асоціаціями медичних
працівників і ін. Важливою задачею є удосконалювання трудової діяльності
медичних працівників, перегляд їхніх професійних обов’язків і посадових
інструкцій стосовно до видів медичної діяльності, правовий захист
медичних працівників.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020