UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОрганізація швидкої і невідкладної медичної допомоги (лекція)
АвторPetya
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1563
Скачало201
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Лекція №

 

Організація швидкої і невідкладної медичної допомоги

 

Розвиток капіталізму в XIX столітті, збільшення міст, промислових

підприємств, транспортних засобів неминуче привели до росту травматизму,

актуалізували проблеми надання медичної допомоги населенню при

нещасливих випадках. Безпосереднім поштовхом до організації швидкої

допомоги з'явилася пожежа у Віденському оперному театрі (1861 р.), що

призвела до великого числа жертв через неможливість своєчасного надання

медичної допомоги.

 

У Росії до революції також існував досвід безкоштовної швидкої медичної

допомоги (Москва, знаменитий лікар П. Ф. Гааз). Ця допомога виявлялася

як за рахунок засобів міських бюджетів, так і за рахунок благодійних

пожертвувань.

 

В перші роки після революції центрами надання швидкої допомоги були так

звані пункти «нічної квартирної допомоги», що існували при амбулаторіях

і поліклініках. Пункти першої швидкої допомоги створювалися також на

промислових підприємствах. Перші станції швидкої медичної допомоги

з'явилися в 1919 р. у таких найбільших містах як Москва, Ленінград,

Київ, Одеса. У 1923 р. був організований Науково-Дослідний Інститут

Швидкої допомоги (у Москві).

 

Наприкінці 20-х років у Москві і Ленінграді пункти «нічної квартирної

допомоги» і станції швидкої допомоги були перетворені в пункти

невідкладної допомоги.

 

У 1933 р. вийшло «Положення про станції швидкої медичної допомоги».

 

У 30—70-і роки екстрена позалікарняна допомога надавалася як

амбулаторно-поліклінічними установами, так і станціями швидкої медичної

допомоги (СМД).

 

У 1978 р. ці служби були об'єднані. Швидка і невідкладна медична

допомога стала називатися станціями СМД. У 1991 р. швидка і невідкладна

знову були роз'єднані: швидка допомога повинна надаватися станціями СМД,

невідкладна - повинна надаватися амбулаторно-поліклінічними установами.

 

Станція СМД може функціонувати як самостійна установа при кількості

викликів більш 25 тис. у рік. При меншій кількості викликів станції СМД

є структурними підрозділами інших ЛПУ (лікарень, поліклінік), особливо в

сільській місцевості. Виділяють п'ять категорій станцій СМД (у

залежності від числа викликів у рік ): V — 5—10 тис. викликів, 1—75—100

тис. викликів.

 

При великій кількості викликів і значній відстані створюються підстанції

(у зоні п'ятнадцяти хвилинної приступності).

 

Очолює станцію СМД — головний лікар (а підстанції — завідувачі ними),

кожну зміну очолює старший лікар. Поряд з адміністративно-господарською

частиною до складу станції входять:

 

— оперативний відділ (який завідує прийомом викликів і їхньою

передачею);

 

— відділ госпіталізації ( у який ведеться облік вільних місць у

стаціонарах);

 

— транспортний відділ (забезпечує станцію автотранспортом з розрахунку —

одна автомашина на 10 тис. міських і 15 тис. сільських жителів при числі

викликів більш 75 тис. у рік додається машина для контрольних виїздів);

 

—відділ статистики.

 

Основним структурним підрозділом є виїзна бригада. Виділяються бригади

швидкої медичної допомоги (що включать лікаря, фельдшера, санітара) і

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ