ЛЕКЦІЯ
Організація стаціонарної допомоги дітям
У країні розгорнута широка мережа лікувально-профілактичних; установ,
що роблять стаціонарну допомогу дітям. У структурі ліжкового фонду
переважають загально педіатричні ліжка (41,5%).
По системі організації роботи дитячі стаціонари можуть бути об’єднаними
і не об’єднаними, по профілі — багато профільними і спеціалізованими,
різної ліжкової потужності.
Організація роботи дитячого стаціонару дитячої лікарні має багато
загального з організацією роботи стаціонару для дорослих, однак, маються
і свої особливості, на яких варто зупинитися.
У коло задач стаціонару об’єднаної дитячої лікарні входять:
—надання дітям стаціонарної кваліфікованої лікувальної допомоги;
— впровадження в практику дитячої охорони здоров’я сучасних методів
профілактики, діагностики і лікування хворих на основі досягнень
медичної науки і техніки, а також передового досвіду роботи дитячих
лікувально-профілактичних установ і елементів наукової організації
праці;
— розвиток і удосконалювання організаційних форм і методів роботи
установи, підвищення якості і культури лікувально-профілактичної
допомоги дітям.
Категорія і профіль дитячої лікарні визначають її структуру. До складу
стаціонару будь-якої дитячої лікарні повинні входити: прийомне
відділення; відділення стаціонару; лікувально-діагностичне чи відділення
відповідні кабінети і лабораторії; патологоанатомічне відділення;
допоміжні підрозділи (аптека, харчоблок, кабінет медичної статистики,
архів, АХЧ, бібліотека). У великих містах окремі лікарняні служби можуть
бути централізовані. Так, наприклад, патологоанатомічне відділення,
деякі види лабораторій, стерилізаційні можуть створюватися не при кожній
лікарні, а при одній з них.
Штати стаціонару дитячої лікарні установлюються відповідно до діючого
штатними нормативами.
Хворі діти надходять у стаціонар дитячої лікарні по напрямку лікарів
дитячих поліклінік, станцій швидкої і невідкладної допомоги і дитячих
установ.
Планова госпіталізація дитини здійснюється через дитячу поліклініку при
наявності наступних документів:
1. Напрямок.
2. Докладна виписка з історії розвитку дитини про початок захворювання,
лікуванні і проведених аналізах в умовах поліклініки. Крім того, повинні
бути зведення про розвиток дитини про всіх перенесених соматичних і
інфекційних захворювання.
3. Довідка про відсутність контакту дитини з інфекційними хворими
будинку, у дитячих установах і в школі (термін дії — 24 години).
4. Довідка про проведені щеплення.
Прийомне відділення стаціонару дитячої лікарні повинне бути боксоване
(бокси повинні складати 3 — 4 % від загального числа ліжок). Найбільш
зручними для роботи є індивідуальні бокси Мельцера-Соколова, що містять
у собі передбоксник, палату, санітарний вузол, шлюз для персоналу. У
невеликих лікарнях при відсутності боксів для прийому дітей повинне бути
передбачено не менш 2 — 3-х ізольованих оглядових кабінетів і
одного-двох санпропускників.
Для надання невідкладної допомоги дитині в прийомному відділенні
повинний бути постійний набір необхідних медикаментів і засобів першої
допомоги. При прийомному відділенні організуються палати інтенсивної
терапії і тимчасової ізоляції хворих.
Лікар прийомного відділення повинний зібрати ретельний анамнез, зробити
огляд і лікарське дослідження хворого, установити попередній діагноз
хворого, призначити і провести необхідне лікування, вирішити питання про
тім, .у яке відділення направити хворого, а також про тім, чи можливий
допуск матері до відходу за дитиною у відділенні. Усі дані повинні бути
докладно внесені в карту стаціонарного хворого.
У випадку надходження дітей без ведена батьків останні негайно
сповіщаються про це працівниками прийомного відділення. При відсутності
такої можливості зведення про дитину заносяться в спеціальну книгу і
повідомляються в міліцію.
Лікарі прийомного відділення працюють у тісному контакті з
лікарями-фахівцями відділень лікарні. У прийомному відділенні ведеться
журнал прийому дітей на госпіталізацію і журнал відмовлень у
госпіталізації, є відомості від, старших сестер відділень про кількість
вільних місць по відділеннях. При відсутності столу довідок через
прийомне відділення батьки одержують зведення про стан здоров’я дитини.
Направляючи дитини у відділення, персонал прийомного спокою попереджає
палатну сестру про надходження дитини й інформує її про стан і
поводження його під час прийому.
Відділення (палати) стаціонару формуються за віком і по характері
захворювань. У залежності від віку виділяють наступні відділення
палати); для недонесених, для немовлят, для дітей грудного віку, для
дітей молодшого віку, для дітей старшого віку. По характері захворювань
відділення (палати) можуть бути: педіатричні і загальні, хірургічні,
інфекційні й інші вузько профільні відділення (палати).
Устаткування палат і оснащення відділень залежить від їхнього профілю і
диктується специфікою роботи і необхідністю створення найбільш
сприятливих умов для лікування дітей і виконання персоналом службових
обов’язків. Діючими нормативами передбачається корисна площа у
відділенні на 1 хворого 6 кв. м.
Неінфекційне відділення стаціонару звичайно організується на 40 — 60
ліжок з ізольованими секціями на 20—30 ліжок. Палати доцільно мати
невеликими — на 3-4 ліжка, що дає можливість заповнювати їх з
урахуванням віку і захворювання.
Організація відділення для дітей дошкільного і шкільного віків має ряд
особливостей. У цих відділеннях палати повинні бути невеликі — з числом
ліжок не понад 4. Доцільно мати засклені перегородки між палатами для
того, щоб персонал міг стежити за станом дітей і їх поводженням.
Важливою особливістю організації роботи цих відділень є необхідність
проведення там виховної роботи з дітьми. Для цієї мети в дитячих
лікарнях установлюються спеціальні посади педагогів-вихователів. З
хворими, що лікуються в стаціонарі тривалий час, проводиться також і
навчальна робота. У відділенні повинні бути передбачені їдальні, ігрові,
чи веранди прогулянкові кімнати, добре обладнана ділянка для прогулянок
на території лікарні. Відділення повинні бути забезпечені іграшками,
іграми, книгами, матеріалами для вирізання, малювання, ліплення,
виготовлення саморобних іграшок. Організація дозвілля дітей у стаціонарі
особливо важлива у вечірні годинник. Ручна праця, ліплення, малювання,
читання вголос, проведені наприкінці лікарняного дня поліпшують настрій
дітей і сприяють спокійному сну. Немаловажна роль у правильній
організації дозвілля дітей належить палатним медичним сестрам. Необхідно
передбачити можливість перебування в стаціонарі разом з дитиною матері.
У комплексі лікувальних заходів важливе значення має правильне,
організоване харчування дітей. Для цього діти грудного віку
госпіталізуються з чи матерями забезпечуються грудним донорським
молоком. Всі інші продукти харчування діти першого року життя одержують
з дитячої молочної кухні. Дітям старше .року харчування організується на
харчоблоці лікарні відповідно віку і з дотриманням грошових і
натуральних норм.
У дитячих лікарнях значно більше, ніж у лікарнях для дорослих, варто
побоюватися внутрішньолікарняних інфекцій. Для запобігання замету
інфекційних захворювань у стаціонар іграшки і книги для передачі дітям
можна приймати тільки не колишні у вживанні. При виявленні дитини з
гострим інфекційним захворюванням у відділенні встановлюється карантин
на термін інкубаційного періоду для даного захворювання. Необхідно
проводити облік дітей, що контактували з хворим, яких протягом
інкубаційного періоду вже не можна переміщати в інші палати. У
необхідних випадках, у залежності від виявленого гострого інфекційного
захворювання, проводяться і спеціальні протиэпідеміологічні заходи
(щеплення, дослідження на бактеріоносійство).
Очолює роботу дитячого відділення стаціонару завідувач. На посаду
завідувача відділенням дитячої лікарні призначається кваліфікований
лікар, що має досвід роботи з відповідного спеціальності. Завідувач
відділенням підкоряється головному лікарю лікарні і заступнику головного
лікаря по медичній частині. У повсякденній роботі він керується
положенням про дитячій лікарні, про свої функціональні обов’язки й інші
офіційні документи, а також вказівками і розпорядженнями вищих органів
охорони здоров’я.
Завідувач відділенням здійснює безпосереднє керівництво діяльністю
медичного персоналу відділення несе повну відповідальність за якість і
культуру медичної допомоги хворим дітям Відповідно до задач дитячої
лікарні завідувач відділенням стаціонару:
1. Організує і забезпечує своєчасне обстеження лікування хворих на рівні
сучасних досягнень медичної науки і практики;
2. Проводить систематичний контроль за роботою ординаторів відділення з
питань діагностики, лікування і його ефективності, а також якості
ведення історій хвороби.
3. Проводить щоденний ранковий обхід хворих разом з ординатором і
середнім медичним персоналом, проводить огляд знову надійшли і найбільш
важких хворих.
4. Розбирає з ординаторами свого відділення усі випадки, що
представляють утруднення в діагностиці і лікуванні, випадки розбіжності
діагнозів поліклінічних з лікарняними і лікарняних з
патологоанатомічними, а також усі випадки смерті дітей у відділенні.
5. Вирішує питання прийому і виписки хворих свого відділення, перевіряє
і підписує разом з лікуючим лікарем «Карти стаціонарного хворого» із
занесеними в них епікризами при чи виписці перекладі хворих з
відділення.
6. Перевіряє правильність і обґрунтованість видачі лікарняних аркушів
матерям, госпіталізованим разом із хворими дітьми.
7. У необхідних випадках скликає консиліум за участю
лікарів-спеціалістів і особисто є присутнім на ньому.
8. Розробляє і забезпечує виконання режиму дня для хворі відділення і
матерів, госпіталізованих з дітьми, забезпечує виконання
виховательської; і педагогічної роботи з дітьми, правильну організацію
вигодовування, лікувального харчування, а також вирішує питання про
допуск матерів до відходу за грудними і важкохворими дітьми.
9. Уживає необхідних заходів до профілактики внутрішньолікарняних
інфекцій. При виявленні у відділенні інфекційного захворювання:
9.1. Здійснює негайну ізоляцію хворих і разом з лікарем-епідеміологом
вирішує питання про накладення карантину і розміщення хворих, що були в
контакті.
9.2. Забезпечує необхідні умови прийому знову надійшли хворих, не
допускаючи відмовлення в госпіталізації важкохворим дітям у зв’язку з
карантином.
9.3. Доповідає головному чи лікарю його заступнику по медичній частині
про усі випадки внутрішньолікарняних інфекцій у його відділенні.
9.4. Контролює виконання «Екстрених повідомлень», детально з’ясовує всі
обставини, що сприяють виникненню внутрілікарняної інфекції.
10. Систематично проводить роботу з підвищенню кваліфікації лікарів і
середнього медичного персоналу свого відділення.
11. Проводить роботу з колективом відділення по вихованню уважного і
чуйного відношення до дітей і батьків.
12. Негайно доводить до відома головного лікаря про всі надзвичайні
події (раптова смерть, нещасливі випадки і т.п.) у відділенні і про
прийнятих їм мірах.
13. Забезпечує належне ведення всієї медичної документації у відділенні,
особисто вивчає й аналізує якісні показники, представляє звіти про
діяльність відділення у встановлені, терміни»
14. Організує санітарно-просвітню роботу з дітьми старшого віку і
матерями, госпіталізованими з хворими дітьми: розробляє і подає на
затвердження головного лікаря лікарні план і тематику групових і
індивідуальних бесід.
15. Несе відповідальність за правильне збереження, облік і видачу
отрутних і сильнодіючих лік у своєму відділенні.
16. Відповідає за належний санітарно-гігієнічний стан приміщень
відділення, одягу і білизни хворих і госпіталізованих матерів, а також
дотримання особистої гігієни медичним персоналом і хворими відділення.
17. Бере участь у виробничих нарадах. Найближчим помічником завідувача
відділенням у його роботі і безпосередньому організаторі лікування дітей
у відділенні є ординатор стаціонару, що безпосередньо підкоряється
завідувачеві відділенням і виконує під його керівництвом наступний обсяг
роботи:
— робить допомога хворим дітям із застосуванням необхідних діагностичних
досліджень і методів лікування на основі сучасних досягнень медичної
науки і практики;
— призначає медикаментозне лікування, лікувальні різного роду
маніпуляції, харчування, режим, що відповідає відхід за хворими дітьми і
несе відповідальність за виконання зроблених призначень; самостійно
проводить спеціальні види досліджень відповідно до профілю відділі
присутній при рентгеноскопії своїх хворих і т.п.;
— щодня проводить обхід хворих разом з палатною сестрою; бере участь в
обходах завідувача відділенням, доповідаючи йому про своїх хворих, і в
необхідних випадках консультується з лікарями-фахівцями;
— веде карти стаціонарних хворих шляхом щоденних записів у них про стан
хворих дітей, їхньому лікуванні, харчуванні, режимі і т.д.;
—доповідає завідувачеві відділенням про всі утруднення у визначенні
діагнозу, а також про всі зміни в стані хворого;
— керує роботою середнього м молодшого медичного персоналу,
безпосередньо йому підлеглого, і перевіряє правильність і своєчасність
виконання ними всіх лікарських призначень, а у випадку невиконання
доповідає про це завідувачеві відділенням;
— при наявності в штаті лікарні лікаря-дієтолога погоджує з ним питання
харчового режиму хворих;
— проводить санітарно-просвітню роботу з дітьми старшого віку, матерями
і батьками, госпіталізованими і прихожими за довідками;
—стежить за виконанням правил, установлених для матерів,
госпіталізованих разом з дітьми;
— повідомляє перед відходом зі стаціонару завідувачеві відділенням, а в
його відсутність черговому лікарю про важко хворих дітей, що вимагають
особливого лікарського спостереження, із указівкою, у чому саме повинні
виражатися спостереження і які лікувальні заходи повинні
застосовуватися;
—несе чергування по лікарні відповідно до встановленого графіка;
— представляє завідувачеві відділенням хворих дітей, підметів, по його
висновку, перекладу і виписці з відділення;
—у установлені внутрішнім розпорядком лікарні дні і годинник дає довідки
батькам і рідним про стан здоров’я дітей, що знаходяться під його
спостереженням;
—проводить і оформляє виписку і переклад хворих у, відповідності з
установленими правилами.
Виписка дитини з лікарні виробляється при повному його видужанні; при
необхідності перекладу його в інші лікувальні установи; стійкому
поліпшенні стані хворого, коли подальша госпіталізація вже не потрібна;
при хронічному плині захворювання, що не піддається лікуванню в даній
установі; за вимогою рідних чи опікуна до лікування захворювання, якщо
виписка не загрожує безпосередньо життю хворого і не небезпечна для
навколишніх.
В останньому випадку ординатор зобов’язаний попередити батьків про
наслідки для здоров’я дитини несвоєчасної виписки й одночасно докласти
про це завідувачеві чи відділенням головному лікарю лікарні. Про виписку
хворої дитини за вимогою батьків робиться запис в історії. хвороби з
указівкою, що про несвоєчасність виписки батьки попереджені. Про виписку
дитини, що вимагає ще лікування вдома, негайно повідомляється дитячій
поліклініці з необхідними лікувальними рекомендаціями стаціонару.
У наступні дні в дитячу поліклініку направляється епікриз на виписану
дитину з докладним описом проведеного обстеження, лікування і необхідних
рекомендацій на майбутнє. Карта стаціонарного хворого після перегляду її
завідувач відділенням і заступником головного лікаря лікарні по медичній
частині (чи головним лікарем) направляється для збереження в медичний
архів установи.
Анатомо-фізіологічні особливості немовлят, своєрідний характер плину
захворювання визначають необхідність створення спеціальних відділень для
новонароджених і недонесених дітей у складі дитячих лікарень.
Організація цих Відділень дозволяє створити особливі умови для найбільш
ранимого контингенту хворих, сконцентрувати спеціально підготовлені в
області фізіології і патології періоду новонародженості кадри, а також
спеціальну апаратуру й устаткування. Створення таких відділень дає
можливість вчасно переводити захворілих немовлят з родильних будинків,
що сприяє більш чіткій організації і дотриманню
санітарно-протиепідемічного режиму в акушерських стаціонарах.
Організація роботи відділень для новонароджених і недонесених дітей має
дуже істотні особливості.
Основними задачами цих відділень є:
— надання кваліфікованої діагностичної і лікувальної допомоги хворим
доношеним і недонесеним немовлям, створення оптимальних умов
виходжування дітей;
— проведення організаційно-методичної роботи і підвищення кваліфікації
педіатрів по актуальних питаннях неонаталогії;
— аналіз захворюваності і смертності немовлят у районі обслуговування.
У великих дитячих лікарнях організуються спеціалізовані відділення для
немовлят з неінфекційною, інфекційною, хірургічною і неврологічною
патологією.
Загальне число ліжок у відділеннях для хворих немовлят дітей планується
з розрахунку 5 ліжок на 1000 живими доношених дітей, що родили.
У відділеннях для недонесених дітей з розрахунку 4 на 1000 народжених
живими доношеними і недонесеними.
У відділенні для новонароджених дитячих лікарень направляють дітей, що
народилися з масою не менш 2300 м і більш у неонатальному періоді.
У відділення для недонесених дітей дитячих лікарень, направляють
немовляти з масою тіла менш 2300 р., що мають ознаки незрілості і
захворілих у неонатальному періоді.
Переклад новонароджених і недонесених дітей з родильних будинків
здійснюють за умови транспортабельності дитини й обов’язкового
узгодження з завідувач спеціалізованим чи відділенням головним лікарем
лікарні, куди переводиться дитина.
Транспортування новонароджених дітей виробляється в спеціально виділеній
і обладнаній санітарній машині, оснащеної кувезом, у супроводі
середнього медичного персоналу, підготовленого з питань фізіології і
патології новонароджених дітей.
У відділення реанімації й інтенсивної терапії транспортування хворих
новонароджених і Недонесених дітей виробляється за принципом «на себе» у
спеціалізованій транспортній реанімаційній машині з чи реаніматологом
лікарем-педіатром, добре підготовленим з питань фізіології, патології і
реанімації новонароджених і недонесених дітей.
До талона на госпіталізацію дитини додається виписка з «Історії розвитку
немовляти» дитини з вказівкою особливостей плину вагітності в його
матері, плину пологів і післяпологового періоду» зведеннями про
обстеження і лікування дитини в акушерському стаціонарі, контактах
дитини з іншими хворими дітьми.
При прийомі немовляти (недонесеного) дитини черговий лікар відділення
аналізує виписку з родильного чи будинку поліклініки, оглядає дитини,
визначає вагу стану і характер захворювання, заповнює медичні документи.
Після огляду немовляти терміново направляють у чи палату бокс.
При необхідності термінового надання невідкладної допомоги хворого
відразу поміщають у палату реанімації й інтенсивної терапії.
Персонал, що обслуговує хворих, повинний обов’язково мати спеціальну
підготовку з питань реанімації й інтенсивної терапії новонароджених
дітей.
Основним принципом організації роботи відділень новонароджених і
недонесених дітей є створення оптимальних умов для лікування і
виходжування захворілих дітей, підтримування вікового лікувального
режиму дня, з дотриманням часу сну, пильнування, годівлі, купання і т.д.
Режим дня, при необхідності, індивідуалізують з урахуванням клінічного
стану, ступеня зрілості дитини і характеру захворювання. Усі маніпуляції
з метою обстеження і лікування немовляти проводять по можливості в
ранковим годинник з дотриманням правил охоронного режиму. Особливе
значення у виходжуванні дитини має максимальне обмеження болючих
роздратувань, впровадження в практику лабораторних досліджень мікро
методів, виключення одномоментного призначення складних і важких для
дитини досліджень і методів лікування. Відділення новонароджених
недонесених дітей великих лікарень є організаційно-методичними і
консультативними центрами з питань організації медичної допомоги
новонародженим і недонесеним дітям, що:
—узагальнюють, і аналізують діяльність лікувально-профілактичних
установі;
— надають консультативну допомогу лікувально-профілактичним установам;
— здійснюють екстрені і планово-консультативні виїзди;
— беруть участь у підготовці пропозицій по розвитку й удосконалюванню
організації медичної допомоги новонародженим дітям;
— організують і проводять, у встановленому порядку, семінари і
науково-практичні конференції.
У роботі відділення для новонароджених і недонесених дітей дитячих
лікарень повинна здійснюватися тісний взаємозв’язок і наступність з
родильними будинками і дитячими поліклініками.
Останнім часом у країні розгортається мережа денних стаціонарів для
дітей (табл. 26). Діяльність денних стаціонарів приводить до скорочення
числа днів непрацездатності матерів по відходу за дітьми, більш
раціональному використанню ліжкового фонду, створенню додаткових
зручностей для населення.
Денні стаціонари організуються на базі дитячих чи поліклінік стаціонарів
дитячих лікарень.
0
2
TH 2
?
oooooooiYNA1/41/4A°°1/4AAA
gdoi9
gdoi9
gdoi9
gdoi9
gdoi9
m?n?ooooeTHTHeTHOOoooEoooTHTHTHTHTHTH
gdoi9
gdoi9
gdoi9
gdoi9
®•?¶™4?4›T?l?¤?¤&Y”Y?¦D§°?th??«I1/2n?AEAocTHOeoooCCTHTHc??¬??
gdoi9
gdoi9
gdoi9
Денний стаціонар, організований на базі поліклініки, повинний мати
окремий вхід для дітей з батьками, гардероб, велику кімната-хол для
проведення годин відпочинку, їдальню, кухню для підігріву і роздачі їжі,
мийну з проточною гарячою і холодною водою, із трьома мийками для
обробки посуду, із шафками для її збереження, 2 туалети, умивальну
кімнату, процедурний кабінет, кабінет для лікарів, приміщення для
господарських нестатків, приміщення для збереження їдалень
приналежностей і др.
Для дітей, що бідують у тривалому постільному режимі доцільно виділяти
палати поблизу посади медичної сестри. Для школярів необхідно виділити
навчальну кімнату, де вони могли б виконувати навчальні завдання.
У денному стаціонарі діти одержують лікування, наближене до стаціонару
(по обсязі й інтенсивності) і знаходяться під спостереженням
медперсоналу (тільки в денні годинник).
Тривалість роботи стаціонару повинна складати не менш 10 годин при
6-денному робочому тижні. Денний стаціонар у святкові і вихідні дні не
працює.
Кількість ліжок у денному стаціонарі визначається матеріально-технічними
умовами бази, а також потребою в даному профілі ліжок. Доцільна
організація денних стаціонарів по тим чи іншим профілям патології:
гастроентерологічні, нефрологічні, діагностичні і т.д. Тривалість
лікування дитини залежить від профілю патології і складає в середньому
2—3 тижні.
Хворі в денному стаціонарі користаються 2-разовим харчуванням по діючим
нормативах для стаціонарів і додатково за рахунок притягнутих засобів
підприємств, суспільних фондів.
Готування їжі хворим здійснюється в харчоблоці лікувальної установи, у
складі якого знаходиться денний стаціонар. Контроль за якістю їжі
покладається на лікаря-дієтолога лікарні й органи санепіднагляду.
Лікарняні аркуші і довідки по відходу за хворими дітьми батькам на
період лікування в денному стаціонарі не видаються, тому що відхід,
годівля і лікування дітей бере на себе денний стаціонар.
Робота денного стаціонару проводиться в тісному контакті з
амбулаторно-поліклінічною і стаціонарною службами
лікувально-профілактичних установ.
Документація стаціонару дитячої лікарні, як і розрахунок кількісних і
якісних показників діяльності принципово не відрізняються від таких у
стаціонарі для дорослих.
2.3. ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНА ДОПОМОГА ДІТЯМ В ОРГАНІЗОВАНИХ КОЛЕКТИВАХ
Дитячі дошкільні установи
До дитячих дошкільних установ відносяться дитячі ясла, дитячі сади і
дитячі сади-ясла. Крім того, виділяють дитячі дошкільні установи
загального призначення санаторного типу і спеціального призначення (для
дітей з порушенням зору, слуху, мови, інтелекту і т.д.); Дитячі
дошкільні установи можуть працювати по 5-денному робочому тижні (9,
10,5, 12 час. у добу) і по 6-денному робочому тижні (9, 10, 12 час. у
добу). Однак, незалежно від Тривалості, робота в дитячих дошкільних
установах повинна починатися не раніше 7 час. ранку і закінчуватися не
пізніше 20 годин (як виняток у зв’язку з виробничою необхідністю з 6
годину. 30 хв. до 20 година. 30 хв.).
Крім того, можуть створюватися дитячі дошкільні установи (групи)
інтернатного типу (для дітей старше 1 року). Для дітей старше 3-х років
можуть бути організовані чергові групи, що працюють як у будні, так і в
недільні і святкові дні. Дитячі дошкільні установи спеціального
призначення функціонують цілодобово, як установи інтернатного типу.
Підготовка дітей до надходження в дошкільні установи здійснюється
дільничним лікарем-педіатром, дільничною медичною сестрою, чи фельдшером
медичної кабінету здорової дитини і складається з двох основних
розділів: загальної і спеціальної підготовки.
Загальна підготовка — це проведення загальноприйнятих мір прийнятті по
систематичному, починаючи з періоду новонародженості, обслуговуванню
дітей на педіатричної ділянці з метою забезпечення гармонійного,
фізичного і нервово-психічного розвитку, оптимального стану здоров’я і
сімейного виховання, що є запорукою правильної підготовки (дитини до
надходження в дитячу дошкільну установу.
Спеціальна підготовка починається за 3 місяці до надходження в ДДУ і
містить у собі наступні заходи:
— щомісячну санітарно-просвітню роботу з батьками шляхом тематичних
бесід з питань правильного фізичного виховання і підготовки дітей до
надходження в дошкільну установу;
— диспансеризація дітей за 2 — 3 місяці до надходження в дошкільну
установу в дільничного лікаря-педіатра, інших лікарів-фахівців,
проведення лабораторних досліджень;
— оздоровлення і лікування дітей у залежності від рівня їхнього здоров’я
(по групах здоров’я) і результатів останньої диспансеризації;
— профілактику гострих захворювань (ОРВИ, грипу й ін.) 1 за 1—2 місяці
до надходження в дитячу установу з застосуванням засобів, спрямованих на
підвищення неспецифічних механізмів імунітету, у тому числі проведення
загальних і місцевих заходів, що гартують, введення елементів дихальної
гімнастики у фізкультурні заняття (будинку), навчання дитини подиху
через, ніс, призначення курсу УФО, препаратів аскорбінової кислоти,
.вітамінів групи В, препаратів шипшини, інтерферону;
— оформлення документації відповідно до змісту роботи по підготовці
дитини до надходження в дошкільну установу; запис у «Історії розвитку
дитини» про початок і закінчення підготовки; про результати
диспансеризації і проведене оздоровлення; складання виписного епікризу
для дитячої установи за визначеною схемою з обов’язковими рекомендаціями
дільничного лікаря-педіатра на період адаптації по режиму, харчуванню,
фізичному вихованню, індивідуальному підходу, оздоровчо-лікувальним
заходам для профілактики гострих захворювань, загострень хронічних
вогнищ і фонових станів;
—забезпечення наступності в роботі дитячої міської поліклініки і
дошкільної установи по підготовці і веденню дітей у період адаптації
шляхом взаємного обміну інформацією.
У випадку гострого захворювання дитина може бути спрямований у дитячий
колектив не раніше, ніж через двох тижнів після клінічного видужання.
Забороняється проведення профілактичних щеплень протягом місяця перед
надходженням дитини в дошкільну установу.
Дозволяється надходження дитини а дитяча установа без профілактичних
щеплень, перше профілактичне щеплення в дитячій установі призначається
після закінчення періоду адаптації, але не раніш, ніж через один місяць.
У тих випадках, коли дитина вперше надходить у дитячу установу на 2 чи 3
році життя, дільничний лікар-педіатр продовжує асі заходу загальної і
спеціальної підготовки, початі на першому році життя.
Питання про напрямок у дитячу установу дітей групи «ризику», а також
дітей із хронічними захворюваннями й уродженими пороками розвитку
зважується індивідуально, у залежності від стану кожної дитини,
комісійно з залученням відповідних лікарів-фахівців.
Для зарахування дітей у дитячі дошкільні установи спеціального
призначення необхідний висновок медико-педагогічної комісії.
Групи в дитячих дошкільних установах формуються по віковому принципі.
Виділяють ясельні групи:
—перша група раннього віку (діти до 1 року);
—друга група раннього віку (діти від 1 року до 2 років);
— перша молодша група (діти від 2 до 3 років). Крім того, виділяють
дошкільні групи:
— друга молодша група (діти від 3 до 4 років);
середня група (діти від 4 до 5 років);
— старша група (діти від 5 до 6 років);
підготовча до школи група (діти від 6 до 7 років). У першій групі
раннього віку число дітей не повинне перевищувати 15, – у другій групі
раннього віку і першої молодшій групі — 20 чоловік, у всіх дошкільних
групах — 25 чоловік. Лікувально-профілактичну допомогу дітям у дитячих
дошкільних установах організує дитяча поліклініка, для чого в її складі
створюються спеціальні шкільно-дошкільні відділення, у яких донедавна
працювали лікар і медичні сестри. Однак у даний час планується вивести
лікарів з дошкільно-шкільних установ, порожниною замінивши їхній
спеціально підготовленими середніми медичними працівниками. Медичний
працівник дитячої дошкільної установи:
— проводить огляд усіх знову надійшли дітей і призначає комплекс
медико-педагогічних заходів, спрямованих на зм’якшення періоду
адаптації;
— проводить планові профілактичні огляди дітей, огляди дітей перед
щепленнями, огляди дітей при підозрі на гострі захворювання, призначає
необхідні діагностичні проби, лабораторні дослідження;
— здійснює спостереження за диспансерної, групою хворих;
— контролює санітарний стан приміщення і ділянки дитячої дошкільної
установи, проводить визначення маси тіла, антропометричні виміри дітей,
здійснює профілактичні щеплення; організує заходу щодо загартовування
дітей, забезпечує організацію оздоровчих заходів і здійснює контроль за
дотриманням режиму дня, .правильним проведенням ранкової гімнастики,
фізкультурних занять і прогулянок дітей, заході щодо профілактики
травматизму й отруєнні;
— проводить облік дітей, відсутніх через хворобу, ізолює захворілих
дітей, організує відхід за дітьми, що знаходяться в ізоляторі, виконує
медичні призначення і процедури;
—і здійснює ранковий прийом, термометрію й інші заходи у відношенні
дітей, що прийшли після хвороби і були в контакті з інфекційними
бальними, організує проведення поточної дезінфекції, контролює щоденний
ранковий прийом дітей, проведений вихователями груп;
— здійснює постійний контроль за якістю продуктів, що доставляються, їх
правильним збереженням і дотриманням термінів реалізації, за
організацією літанія і якістю готування їжі, дотриманням натуральних
норм продуктів, систематично проводить розрахунок хімічного складу і
калорійності харчового раціону по накопичувальній відомості, разом із
завгоспом (комірником) і кухарем бере участь у складанні меню-розкладки;
— готує заявки на медикаменти, бакпрепарати, дезинфекційні засоби,
медичний інструмент і апаратуру;
— проводить санітарно-просвітню роботу серед працівників установи і
батьків, здійснює контроль за своєчасним проходженням медичних оглядів
працівниками дитячої дошкільної установи;
— веде відповідну медичну документацію, щомісяця разом з адміністрацією
і профспілковим комітетом розглядає причини захворюваності дітей, що
виховують у дитячій дошкільній установі, і вносить пропозиції по їх
усуненню.
З дітьми, що відвідують дитячі дошкільні установи, у літню пору
проводиться оздоровча робота, що є частиною всієї системи
лікувально-профілактичних заходів дошкільної установи. У літню пору
дитячі дошкільні установи, як правило, виїжджають за місто на літні
дачі, де ця робота і здійснюється,
У підготовчий до виїзду, період органи охорони здоров’я на контрактній
основі забезпечують дитячі дошкільні установи медичним персоналом,
допомагають у підготовці персоналу, що виїжджає, по медико-санітарних і
організаційно-методичних питаннях, беруть участь у проведенні
батьківських збор.
Перед виїздом усі діти повинні бути оглянуті медичним працівником
дитячої дошкільної установи, а діти, що мають характерну патологію –
відповідним лікарем вузької спеціальності. Дані огляду, а також зведення
про щеплення, результати аналізів, дані про відсутність епід. контактів
у родині (квартирі) за останні 3 тижні заносяться в «Медичну карту
дитини» (ф. 026/у). Медичний працівник на підставі отриманих даних
робить висновок про стан здоров’я дитини, розробляє рекомендацій з
індивідуального режиму дня й оздоровчих заходів.
Протягом літнього періоду медичний працівник: здійснює спостереження за
станом здоров’я дітей, їх емоційним, функціональним станом, руховою
активністю, контролює роботу з фізичного виховання, загартовуванню,
дотриманню відповідного віку режиму дня, здійснює контроль за
харчуванням дітей, санітарним станом дачі, два рази в день здійснює
обхід усіх дітей, ізоляцію захворілих в ізолятор, їхнє чи лікування
госпіталізацію, у нічний час здійснює чергування в ізоляторі для надання
невідкладної допомоги.
По закінченні оздоровчого періоду і перших місяців адаптації
(вересень-жовтень) медичний працівник на підставі індивідуальних
характеристик стану здоров’я дитини, разом з педагогами проводить оцінку
ефективності літнього відпочинку окремо кожної дитини, кожної групи і
всього колективу в цілому.
При оцінці оздоровлення, воно вважається ефективні якщо 60 % дітей і
більш поліпшили показники, було відзначу внутрішногрупове поліпшення
стану здоров’я дітей, зниження захворюваності.
Школи, школи-інтернати, табори відпочинку.
Підготовку дітей у школу здійснює лікар дільничний педіатр дитячої
поліклініки.
Комплексні заглиблені медичні оглянь за участю лікарів-фахівців
(отоларинголог, офтальмолог, невропатолог, стоматолог, хірург, ортопед,
а по показанням: фтизіатр, кардіоревматолог, ендокринолог,
дерматовенеролог і т.д.) з метою максимального оздоровлення виявлених
хворих вчасно надходження в школу проводяться дітям З-х і 5-ти років.
Перед оформленням у школу лікар-педіатр і інші ‘лікарі-фахівці знову
оглядають дітей, оцінюють ефективність проведеного лікування, стан
дитини і його функціональну готовність до школи. Усім перевіреним дітям
проводиться антропометрія, клінічний аналіз крові, сечі, аналіз калу на
яйця глистів. Усі дані диспансерного спостереження за дітьми, що
надходять у школу, з докладним анамнезом і висновком про стан здоров’я і
рекомендаціями з подальшого спостереження за дитиною в умовах школи
фіксуються в «Медичній карті дитини» (облікова форма № 026/у); яка
передається в школу на початок навчального року.
Усю лікувально-профілактичну роботу з дітьми в школах донедавна
здійснюють, крім медичних сестер, лікарі дошкільних-шкільних відділень
дитячих поліклінік. Однак, як і в дитячих дошкільних установах, їх
планується замінити спеціально підготовленими середніми медичними
працівниками.
У той же час, незалежно від цієї заміни, медичний працівник школи
зобов’язаний:
—вчасно організовувати і проводити медичні огляди школярів, давати
висновок про стан здоров’я кожного школяра (з обліком даних інших
лікарів-фахівців), визначати медичну групу для занять фізичною культурою
і призначати лікувально-оздоровчі заходи;
—проводити аналіз результатів медичного огляду школярів, на підставі
якого розробляти план заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я
школярів;
—здійснювати медичний контроль за проведенням фізичного виховання в
школі, а також за режимом навчальної роботи, трудовим навчанням,
організацією харчування учнів, за проведенням санітарно-гігієнічних і
протиепідемічних заходів;
– проводити роботу з професійній орієнтації школярів з урахуванням стану
здоров’я;
—виявляти учнів, що бідують у звільненні від перекладних і випускних
іспитів і матеріали на них передавати на розгляд відповідних комісій;
— проводити амбулаторний прийом до школі і надавати медичну допомогу
нужденним;
— проводити санітарно-просвітню роботу серед персоналу школи, батьків і
учнів;
—забезпечувати регулярне спостереження за диспансерною групою хворих і
проводити їхнє оздоровлення, у тому числі безпосередньо в школі;
— доповідати завідувачеві відділенням по підпорядкованості і доводити до
відома керівництва школи результати даних про стан здоров’я учнів,
їхньої захворюваності і заходах, спрямованих на зміцнення здоров’я
школярів;
—проводити роботу з профілактики травматизму, обліку й аналізу усіх
випадків травм.
Для дітей, яким родина по тим чи іншим причинам не може забезпечувати
правильне виховання, створюються школи-інтернати (загального типу; для
дітей з недоліками розумового чи фізичного розвитку; для дитят-сиріт і
дітей, що залишилися без піклування батьків). Крім того, школи-інтернати
створюються для заглибленого вивчення окремих предметів (язиковий,
спортивний і т.д.). У школах-інтернатах діти знаходяться на повному
державному забезпеченні цілодобово і лише на неділю, святкові дні, а
також на канікули за бажанням повертаються в родини. Школи-інтернати
вимагають особливої уваги з боку дитячої поліклініки.
У школах-інтернатах, крім звичайних шкільних приміщень повинні бути
передбачені спальні з розрахунку 4 кв. м на кожного вихованця й ігрові
кімнати з розрахунку 1,5 кв. м на 1 учня.
Розділи роботи медичних працівників школа-інтернат загального типу і
заглибленого вивчення окремих предмет багато в чому збігаються з
розділами роботи медичних працівників звичайних шкіл, а спеціалізованих
— з розділами роботи медичних працівників дитячих будинків.
Літня оздоровча робота з дітьми шкільного віку, здійснюється в таборах
відпочинку (колишніх піонерських таборах). До пристрою, змісту й
організації роботи таборів відпочинку пред’являються строгі вимоги, що
містяться в спеціальних «санітарних правилах». Лікувално-профілактична
допомога дітям у таборах відпочинку будується дитячою поліклінікою на
контрактній основі. Для здійснення цієї роботи на території табору
виділяється спеціальна медична зона, у яку входять медпункт і соматичний
стаціонар. Стаціонар установлюється з розрахунку 1,5—3% від загальної
кількості місць у таборі відпочинку.
В організаційно-підготовчий період медичні працівники:
— здійснюють попередній огляд і перевірку готовності табору;
— за 7—10 днів до виїзду дітей беруть участь у прийманні табору
відпочинку;
—обладнають медичний кабінет і ізолятор, оснащують їхнім набором
необхідних медикаментів, перев’язних матеріалів, медичною документацією;
—уточнюють списки від’їжджаючих дітей;
— перевіряють наявність на них необхідної медичної документації.
Так на кожного від’їжджаючого медичним; працівником чи школи лікарем
дитячої поліклініки видається «Медична довідка на школяра, що від’їжджає
в табір ф. 079/у. У ній відбиваються зведення про профілактичні
щеплення, перенесені гострі і хронічні захворювання, указівки, які
оздоровчі заходи показані дитині в таборі, наявність карантину по чи
класі школі.
У період роботи табору відпочинку медичні працівники зобов’язані в перші
три дні:
— організувати зв’язок з місцевими органами санепіднагляду й охорони
здоров’я;
— провести профілактичний огляд усіх прибулих дітей;
— узяти на диспансерний облік хронічні захворювання;
розподілити дітей по група протягом усього робочого періоду;
— інформувати начальника табору про стан здоров’я дітей;
вести щоденний амбулаторний прийом, ізоляцію і госпіталізацію хворих,
проводити спостереження й у стаціонарі;
здійснювати весь комплекс заходів при виявленні інфекційних хворих
інформувати органи санепіднагляду;
— контролювати дотримання занять фізичною культурою, загартовування;
вести необхідну медичну документацію. Результати перебування дітей у
таборі праці і відпочинку заносити в «Медичну обмінну карту» школяра для
передачі в школу
Деякі нові організаційні форми лікувально-профілактичної допомоги жінкам
і дітям
Акушерско-педіатричний терапевтичний комплекс (АПТК).
Перехід до нових принципів господарювання зажадав перебудови структури
органів охорони здоров’я. Виникла необхідність з одного боку —
інтеграції акушерської, педіатричної і терапевтичної служб, а з іншої
сторони подолання зайвої спеціалізації амбулаторно-поліклінічної
допомоги. З цією метою в окремих регіонах був проведений перегляд
традиційних підходів до формування мережі амбулаторно-поліклінічної
служби, зокрема, організоване надання медичної позалікарняної допомоги в
змішаних ТМО в 2 етапи:
1 етап – АПТК;
2 етап — консультативно-діагностичні підрозділи (центри, створювані на
базі стаціонару).
Організації АПТК повинна передувати велика підготовча робота. З метою
зниження навантаження в поліклініках на території обслуговування
доцільно організувати кімнати здоров’я за місцем проживання. Зниження
навантаження в поліклініці дозволяє укрупнювати терапевтичні ділянки до
2300 чоловік. У дитячих поліклініках ліквідуються шкільно-дошкільні
відділення, а обслуговування ДДУ і шкіл передається дільничній службі,
що дозволяє розкрупнити педіатричні, ділянки. Так, наприклад, в АПТК
педіатр, може обслуговувати 380—400 дітей плюс 100—130 дітей ДДУ. За
рахунок дошкільно-шкільного відділення істотно скорочується число
штатних посад педіатрів. Самостійність і відповідальність працівників
АПТК дозволяє скоротити число посадових осіб, що виконують в основному
контролюючі функції (зав. відділенням, старша медична сестра й ін.).
Акушерсько-гінекологічні ділянки при організації АПТК можуть залишатися
без зміни.
Після проведення цих змін педіатри, терапевти, акушери-гінекологи і
працюючий з ними середній медичний персонал поєднується в бригади і
починає працювати спільно. Об’єктом їхньої діяльності стає не окрема
людина, а сукупність родин, що проживають на території ділянки; АПТК
створюються з приблизно рівним числом родин у радіусі обслуговування.
Так, наприклад у ТМО-19 Санкт-Петербурга до складу АПТК входять 3
терапевти, 3 педіатра, 1 акушер-гінеколог, 3 медсестри до терапевта, 3
м/с до педіатра, 1 м/с до акушера-гінеколога, 2—3 м/с у ДДУ. У такий
спосіб в АПТК працює в середньому 7 лікарів і 9—10 середніх мед.
працівників. Як було відзначено в попередніх главах, АПТК є однієї з
форм групової практики лікарів, однієї з моделей медичної допомоги за
принципом сімейного лікаря. Крім АПТК у складі ТМО організуються
лікувально-діагностичні підрозділи, до складу яких входять
спеціалізовані бригади лікарів визначеного профілю (хірурги, ЛОР і ін.;
діагностичні; підрозділу відбудовного лікування, допоміжні; які також
об’єднані в бригади. Взаємодія служб з АПТК будується на договірній
основі.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
