Лекція
Принципи і методи лікування вогнепальних поранень, опіків і комбінованих
уражень щелепно-лицевої ділянки
П Л А Н
Види опіків;
Термічні опіки;
Ступені опіків;
Перша медична допомога при опіках обличчя;
Комбінована і поєднана травма.
Актуальність теми визначається важкістю вогнепальних поранень обличчя,
високою частотою ускладнень, усунення яких вимагає тривалого часу і
високої кваліфікації хірурга-стоматолога. Для глибокого і всебічного
освоєння даного матеріалустуденти повинні згадати теми, які вивчали на
кафедрі біохімії (синдром гострого розладу водно-електролітного
балансу), кафедра гістології (опіки – будова шкіри), загальної хірургії
(кровотеча, запальні процеси) та ряду інших.
Опіки обличчяподіляються на:
Термічні;
Хімічні;
Електроопіки;
Променеві;
Бойові.
Променеві опіки – внаслідок зловживання сонячними ваннасм, ІФО лампи,
променями рентгенологічних і радіоактивних випромінювань.
Бойові – внаслідок вибуху ядерного пристрою виникають в результаті дії
теплового і світлового випромінення. При цьому виникають 2 види опіків:
А) первинні або світлові, які виникають від дії видимих і інфрачервоних
променів;
Б) вторинні (контактні). Вторинні опіки виникають від дії полум’я або
розпеченого повітря, а також від дотику тіла до гарячих предметів.
Важкі опіки спричиняє напалм – суміж бензину (96%) і спеціального
згущувача (4%). Це желатинно-дрібна маса, легко займається і досягає
високої температури горіння 800-15000. Напалм за час горіння (3-4 хв)
пропалює покрівельне залізо. Він щільно прилипає до різних предметів і
особливо до шкіри людини. Напалм суміш плаває у воді, не припиняючи
горіння. Він горить, бризкаючи крупними краплями. В’язкими
запалювальними сумішами заряджають авіабомби, снаряди, міни і фугаси.
Може використовуватись в ручних гранатах, в ранцевих і танкових
вогнеметах. Напалмові опіки локалізуються переважно на відкритих
частинах тіла, причому більш ніж в 75% випадків вражається обличчя.
Втрата свідомості, характерна швидка поява набряку тканин. Вже через
декілька хвилин, при опіку голови, повіки набрякають так, що очні щілини
закриваються і уражені стають осліпленими; вони втрачають орієнтацію в
просторі.
Всі напалмові опіки протікають з нагноєнням. Відторгнення некротизованих
тканин проходить повільно, закінчується через 3-4 тижні. Утворюються
келоїдні рубці, уражені не можуть спати (не можуть зімкнути повіки).
Класифікація опіків за А.А.Вітневським:
І ступінь – характеризується наявністю болю, почервоніння, набряку.
Через 2-3 дні явища стихають, відмічається відшарування поверхневого
рогового шару шкіри, яке триває 6-8 днів.
ІІ ступінь – утворення міхурів. Відмічається значне і швидке випотівання
рідини (плазми крові) з кровоносних судин в міжклітинні простори і під
шар епідермісц. Епідерміс відшаровується на рівні зернистого шару з
утворенням міхурів. З поверхні шкіри в міхурі можуть проникнути мікроби
і викликати нагноєння. Якщо нагноєння не наступило, загоєння наступає
протягом 10-15 днів.
ІІІ ступінь – некроз шкіри. В залежності від глибини некрозу ця ступінь
ділиться на ІІІ а і ІІІ б. При ІІІ а зберігається частина сітчастого
шару з епітеліальними утвореннями (потові і сальні залози, волосяні
мішечки), завдяки чому можлива епітелізація шкіри. При ІІІ б
визначається тотальний некроз шкіри. При діаметрі ураження 6-8 см
самостійного загоєння не спостерігається ІУ ст – некроз всієї товщі
шкіри і глибоколежачих тканин. Утворюються дефекти і великі рубці, які
спотворюють обличчя.
Особливості опіків обличчя:
Нерівність рель’єфу обличчя зумовлює виникнення різних за глибиною
уражень;
Швидке загоєння опікових ран;
Часте виникнення шоку;
Спостворення (фізична і психічна травма).
Надання допомоги на етапах медичної евакуації:
І. на полі бою – перша медична допомога – гасіння горящого одягу, напалм
– погрузити у воду або обличчя накрити плащ-накидкою. Асептична пов’язка
накладається лише при тривалому транспортуванні – більше 1-2 годин.
ІІ. на БМП – долікарська допомога:
втамовування спраги;
введення морфіну і серцевих препаратів;
накладання контурних повяязок за показаннями.
ІІІ на МедПП – перша лікарська допомога:
профілактика шоку і боротьба з розвинутим шоком: ввести морфін, атропін,
дімедрол, новокаїнові блокади, переливання кровозамінників (поліглюкін);
попередження інфекційних ускладнень: контроль пов’язок, або нові мазеві
(5% синтоміцинова мазь, змішана з 2% новокаїном 1:1, опікова поверхня на
МедПП, як правило не обробляється. Всім ураженим вводиться ППС (300 од),
антибіотики;
боротьба із зневодненням: слизові рота обробляються 3% розчином питтєвої
соди.
ІУ МедСБ – кваліфікована медична допомога і при необхідності направити в
шпиталь для легкопоранених ГЛ, або спеціальний опіковий або СВПХГ для
поранених в голову, шию і хребет.
У. Спеціалізована допомога надана.
Комбіновані радіаційні ураження обличчя
c
3/4
c
TH
o
o
??$????N?більше пошкоджуючими факторами, являються комбінованими.
Комбіноване радіаційне ураження – це вогнепальне або невогнепальне
поранення щелепно-лицевої ділянки на фоні ураження радіоактивними
речовинами, що викликають променеву хворобу. Променева хвороба може
розвинутись внаслідок зовнішнього опромінення частинками і жорсткими
рентгенівськими променями або при попаданні ? і ? частинок в організм
через рану, дихальні шляхи, травний тракт. Радіоактивні опіки
викликаються ? частинками і м’якими рентгенівськими променями.
В патогенезі гострої променевої хвороби ведуче значення має загибель
клітин, що ділеться і лімфоцитів. Прояви променевої хвороби залежать від
поглинутої дози іонізуючої радіації.
При променевій хворобі різко пригнічуються імунобіологічні властивості
організму, шо значно знижує репаративні можливості тканин і переломи
зростаються повільно, заживлення ран м’яких тканин проходить в’яло і
повільно. Променева хвороба ускладнює заживлення ран, а механічна травма
ускладнює протікання променевої хвороби.
В залежності від поглинутої дози радіації виділяють декілька степенів
важкості променевої хвороби. При дозі поглинутої радіації менше 1 Гр
променева хвороба не виникає і прийнято говорити про променеву травму.
Променева хвороба легкого ступеня розвивається при дозі радіації 1-2 Гр,
середньої важкості – 2-4 Гр. Абсолютно смертельна доза – 10 Гр і вище.
В протікання променевої хвороби, що розвилася внаслідок опомінення
клінічно виділяють 4 періоди:
І період – первинних реакцій. Розвивається в перших 24 години
променевого ураження і може тривати від декількох годин до декількох діб
(2 доби). Хворий відмічає недомагання, головокружіння, головний біль,
сухість в роті, спрагу. Визначається гіперемія шкірних покривів,
гарячка, задишка, тахікардія, гіпотензія. Можуть виникнути рухові
розлади, збудження, рідше в’ялість, сонливість. Нерідко виражені
менінгіальні симптоми, підвищення м’язевого тонуса. Можуть бути ознаки
динамічної кишкової непрохідності. В крові спостерігається тимчасовий
лейкоцитоз, підвищення ШОЕ. При легкій степені променевої хвороби
первинні реакції клінічно не проявляються.При високих поглинутих дозах
стан хворих – коматозний. В цей період проводити первинну хірургічну
обробку рани неможна, так як організм хворого піддають додатковій
травматизації, можна підірвати його компенсаторні можливості.
Допускаються хірургічні втручання лише за життєвими показаннями.
ІІ період – скритий (латентний). Тривалість його 12-14 днів (при легкій
і середній степені). Ця стадія хвороби характеризується тимчасовим
клінічним благополуччям, зникненням вищеперлічених симптомів і змін
крові. Вона є оптимальною для проведення первинної хірургічної обробки,
а при показаннях і вторинної (у випадку нагноєння рани). Таким чином,
при комбінованому радіаційному ураженні тканин обличчя проводять не
ранню, а відстрочену первинну хірургічну обробку (від 24 до 48 годин з
моменту поранення). Вона повинна бути одномоментною, радикальною і
кінцевою, завершуватися накладенням глухих швів. Тільки абсолютне
дотримання цих вимог дозволяє забезпечити умови для заживлення рани
первинним натягом до розгару променевої хвороби, коли навіть невелика
неепітелізована поверхня може перетворитися в довгонезаживаючу рану.
Особливо показана новокаїнова блокада механічно пошкоджених тканин.
Обов’язкове застосування антибіотиків. Пізня первинна хірургічна обробка
(після 48 годин після поранення) все таки створює більш сприятливі умови
для заживлення рани і зменшує важкість інфекційних ускладнень. При
проведенні первинної хірургічної обробки рани, тканини слід висікати
менш економно, ніж у звичайній рані. Необхідно сумлінно видалити всі
чужорідні тіла, навіть найдрібніші. Кровоточачі судини не просто
перев’язують, а обов’язково прошивають, навіть найдрібніші. При
кровотечі з крупної судини її перев’язують. Якщо в розпалі променевої
хвороби виникає кровотеча, то її дуже важко зупинити. Зуби, що
знаходяться в щілині перелому обов’язково видаляють, а гострі краї
відломків згладжують. При обробці кісткової рани видаляють всі кісткові
осколки і зуби, що знаходяться в щілині перелому. Кісткові відломки
репонують і закріплюють способами хірургічного остеосинтезу, що дозволяє
зашити рану наглухо. Назубні шини використовувати не слід, так як вони
не виключають травматизацію слизової оболонки ясен. Після надійної
фіксації уламків щелеп кісткову рану ізолюють від порожнини рота,
ушиваючи слизову оболонку.
ІІІ період – період виражених клінічних проявів або розгару променевої
хвороби. Тривалість – біля 1 місяця. Визначається стійка гіпотонія,
виражений геморагічний синдром, пригнічена функція кісткового мозку,
агранулоцитоз, неврологічні порушення, зміни трофіки шкіри, блювота,
пронос. На слизовій оболонці ШКТ утворюються ерозії і виразки. Різко
пригнічена опірність організму. Характерні зміни слизової оболонки
порожнини рота.
ІУ період – відновний, або період виздоровлення.
ЛІТЕРАТУРА:
Б.Д.Кабаков, В.И.Лук’яненко, П.З.Аржанцев. “Учебное пособие по военной
челюстно-лицевой хирургии, терапевтической и ортопедической
стоматологии”.
Т.Г.Робустова. “Хирургическая стоматология”. Москва, “Медицина”. 1990.
В.П.Трубніков “Військово-польова хірургія”. 1995.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
